"Особливості інтерактивного навчання

    « Особливості інтерактивного навчання»                            

                                      ВСТУП

                                                    «Мої учні будуть дізнаватися про нове   не від мене; вони будуть відкривати це нове самостійно. Моя основна задача – допомогти їм розкритися.»

 М Песталоцці

     Хімія – це наука, що не лише є основою науково – технічного прогресу, але   сприяє розвитку особистості й підвищенню культури людини.                                                                                                                         Тому     вивчення хімії в школі має велике значення не лише для наукового сприйняття світу, але й, в першу чергу, для розвитку творчих здібностей учнів, уміння мислити й використовувати свої знання на практиці.

     Не одне покоління викладачів і вчених задавало питання про те яким має бути урок, як його провести й організувати, щоб одержати максимальну віддачу. Наприкінці 50-х років минулого сторіччя академік А..М. Несміянов висловив думку, яка до сьогодні залишається актуальною: «Загальний недолік середньої та вищої освіти – недолік не мимовільний, у ньому винні ми всі, це – прагнення дати учню якомога більший обсяг цих знань без належної турботи про якість цих знань. Одночасно власне обсяг цих знань має нульову цінність. Головне значення і в житті, і в науці має застосування цих знань. Ми ж переважно піклуємося про обсяг знань, а не вміння їх використовувати. Будь яка освіта – середня, вища – має розглядатися не як певний накопичувач знань, що дає можливість збирати знання, а як тренування мозку. Тренування мозку й у середній, і у вищій школі має бути посиленим, якщо мозок тренований, то знання закріплюються легко, майже автоматично».

      Дійсно, це лише спосіб розвитку мислення. Розум же розвивається в процесі діяльності. Тому сучасна педагогічна система хімічної освіти орієнтована на формуванні творчої особистості, вимагає вдосконалення методики викладання хімії, їх модернізації з метою сприяння розкрит тю природних інтелектуальних і творчих здібностей учнів. Необхідно не лише забезпечити учнів багажем знань, але й виховати інтелектуально розвинену особистість, що буде прагнути одержати ці знання. Інтерес учня до хімії залежить не стільки від змісту предмета, скільки від переконання  у важливості власне процесу навчання, а ефективність цього процесу залежить не лише від здібностей учня. Необхідно навчити свого учня, щоб було у кого вчитися. Тут можна навести слова Едісона:«Найважливіша задача цивілізації – навчити людину мислити».

      Інноваційна педагогічна діяльність пов’язана з відміною встановлених штампів і стереотипів у навчанні, вихованні й розвитку особистості учня. Процес уявлення та сприйняття  в області педагогіки, за визначенням Е. Роджерса, це «складний багатоетапний розумовий процес, що здійснюється протягом тривалого часу, від першого знайомства з інновацією до ії впровадження».

    Інновація в перекладі з латінської мови означає: « оновлення, нововведення або зміна». Головною метою інноваційних технологій освіти є підготовка людини до життя в постійно мінливому світі. Ми повинні навчити дітей жити в світі майбутнього. Створювати нове це і є інновація. Під інноваційною діяльністю розуміється діяльність по розробці, пошуку, освоєння та використання нововведень, нововведень.

      Для того щоб успішно вирішувати питання управління якістю освіти, необхідно пам'ятати, що освіта це процес цілісного розвитку людини, що росте. При цьому необхідно враховувати чинники, що впливають на розвиток особистості

    1 Генетичні чинники. Генетична природа людини, як найбільш древня і консервативна, в найменшій мірі піддається змінам і, як правило, грає домінуючу роль.

2. Соціально – економічні чинники

3..Псіхолого-педагогічні чинники, які створюють або не створюють середовище розвитку людини (престижність високих результатів).

4.Лічностно-діяльні фактори, які впливають на соціально-психологічні новоутворення в особистості школяра, у формуванні особистісної та духовної зрілості людини, що росте.

     Сучасний освітній процес немислимий без пошуку нових, ефективніших технологій, покликаних сприяти розвитку творчих здібностей того, що навчається. Життя нерідко ставить людину в глухий кут, а пізнання допомагає знайти з нього вихід. Педагог повинен пам'ятати, що цікавіше корисне і актуальне, і з цієї точки зору готувати матеріал для уроків. Завдання вчителя-завжди, в будь-якому навчальному матеріалі і в самій організації навчального процесу знаходити нове, невідоме дітям Необхідно домагатися, щоб учень став активним учасником учбового процесу, а учитель був організатором пізнавальної діяльності учня.

     Сьогодні існує багато форм і методів навчання хімії, що орієнтовані на краще засвоєння учнями навчального матеріалу, підвищення вмінь і навичок. Але для досягнення цієї мети необхідно будувати урок таким чином, щоб він був не тільки цікавим, але й не перевантажений для учня. Інтерес учня до уроку та його ефективність зростають, коли поряд із класичними методами широко використовуються активні форми навчання. Тому на своїх уроках я намагаюся поєднати традиційні та інноваційні методи навчання.

   З метою стимуляції пізнавального ставлення до навчання, розвитку творчого, продуктивного мислення, самостійності, вміння спілкуватися один з одним я використовую активні форми та методи навчання. Досвід роботи свідчить про те, що найбільш ефективним за результатами є інтерактивне навчання.

    Слово «інтерактивний» у перекладі з англійської мови означає («inter»  - взаємний і «act» - діяти) заснований на взаємодії.

   Інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, що має конкретну, передбачувану мету – створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчує свою необхідність, зможе розкрити свої здібності й продемонструвати знання з предмета, відчути впевненість у собі.

    При інтерактивному навчанні навчальний процес здійснюється за постійної активної  участі всіх учнів. Інтерактивне навчання включає домінування як одного учня на іншими, так і однієї думки над іншими. Під час спілкування учні навчаються бути демократичними, вмінню спілкуватися один з одним, критично мислити, приймати помірковані рішення. Учень має право на помилки й на власну думку, яка може відрізнятися від думки інших учнів і вчителя, може відкрито демонструвати свої знання та здібності.

   Такі підходи до навчання не є новими. Частково вони використовувалися ще в перші десятиліття минулого сторіччя. Передовими на той час було використання бригадно – лабораторного методу та методу проектів, робота в парах, виробничі екскурсії, практика. Можна навести приклад з досвіду роботи А. Рівіна в м. Корін у 1918 р., де учні різного віку навчалися в парах змінного складу та проходили за рік програму трьох – чотирьох раків навчання. В основу навчання було покладено ідею «навчаючи інших, навчайся сам»

     Використання цих форм і методів навчання давало різні результати.

     Розробку елементів інтерактивного навчання ми можемо знайти в роботах В. Сухомлинського й учителів 70 – 80 р. минулого століття – Ш. Амоношвілі, В. Шаповалова, Є. Ільїна, С. Лисенкової та ін.

     У Західній Європі та США групові форми навчання активно розвивалися й удосконалюватися. Дослідження, що проводилися  в 80-і р.XX ст. національним тренінговим центром (США, штат Меріленд), свідчать, що інтерактивне навчання дозволяє різко збільшити відсоток засвоєння матеріалу, тому що впливає не лише на свідомість учня, але й на його почуття, волю. Мозок людини унікальний тим, що не тільки одержує інформацію, але й обробляє ії. Щоб ефективно обробити інформацію, необхідно задіяти як зовнішні, та і внутрішні фактори. Коли ми обговорюємо проблему, ставимо питання, наш мозок працює краще. Наш мозок має перевірити інформацію, узагальнити ії, пояснити кому - небудь для того, щоб зберегти ії в пам’яті. Коли навчання пасивне, мозок не зберігає того, що було представлено. Використання наочності, як було доведено, підвищує процес запам’ятовування від 14 до 38%

   Однак використання лише слухової та зорової пам’яті недостатньо.     Понад 2400 років тому китайський філософ Конфуцій казав:

                                 «Те, що я чую, я забуваю,

                                  Те, що я бачу, я п’амятаю,

                                  Те, що я роблю, я розумію»

    Пояснення й демонстрація самі по собі ніколи не дадуть дійсно грунтовних знань, тому, що процес навчання – не автоматичне вкладення навчального матеріалу в голову учня, він вимогає напруженої розумової діяльності учня та його власної участі в цьому процесі. Коли учень чує, бачить й обговорює, він починає розуміти, а коли на уроках хімії він виконує тренувальні завдання, розв’язує задачі, проводить лабораторні досліди, він одержує не тільки знання, але й уміння, а якщо ще й передає свої знання іншим, то стає майстром. І всього цього можна досягти за допомогою інтерактивного навчання, тому що інтерактивна технологія навчання – це така організація навчального процесу, за якою є неможливість неучасть кожного учня. Кожен учень має конкретне завдання 1 від його дій залежить якість виконання визначенного перед групою чи всім класом завдання.

   Навчально – виховний процес повинен будуватися відповідно до потреб особистості та індивідуальних можливостей  дітей, зростання їх самостійності і творчої активності, що в кінцевому результаті повинно  зміцнити демократичні основи громадянського суспільства і прискорити його розвиток.

   Випускник середньої школи тільки тоді буде їй вдячний за власне навчання та виховання, якщо у майбутньому житті відчуває стан комфорту в спілкуванні  з іншими людьми, якщо культурна основа його освіти буде достатньою для того, щоб не бути відрізаним від середовища, що його оточує.

    Отже, хімічна компетентність як складова природничо - наукової компетентності ґрунтується на провідних наукових ідеях і цінностях, які повинен засвоїти учень, аби мати право називатися культурною людиною, тобто володіти знаннями, мати ціннісні установки й використовувати це у своїй діяльності. Таким чином, під час вивчення хімії вноситься вклад у формування цілісної компетентнісної освіти, що веде до формування цілісного світогляду, для розвитку якого необхідною умовою є формування в учнів єдиної природничо- наукової картини світу.

   Вчитель повинен не тільки «вкласти в голови» певну суму знань, а й навчити учнів орієнтуватися в хімії як складовій загальнокультурної діяльності людини та формування думати, аналізувати, узагальнувати тощо.  Отже, викладання хімії полягає саме у філософії викладання в основі якого виявлення потреб учнів та їх задоволення, діалог з учнями, гуманна диференціація та індивідуальність навчання.

   Використання інтерактивних технологій не є самоціллю моєї роботи,. Не на всіх уроках я використовую інтерактивні форми роботи, тому, що краще провести кілька активних занять, рительно підготовлених, ніж часто проводити поспіхом підготовлені ігри. Найголовнішим є те, щоб у класі за допомогою інтерактивного навчання склалася атмосфера, яка сприяла б співробітництву, розумінню й доброзичливості, що буде дійсно сприяти підвищення інтересу до хімії, у результаті чого в учнів з’явиться бажання одержувати знання.

                                                   « Налови мне рибу – и я буду ситий сьогодні,

                                                      А навчи меня ловити рибу

                                                      І я буду ситий усе життя.»

                                                                               (Японске прислів’я)

 «Дитина йде в школу за щастям, а на урок за дивом» Так давайте створювати таку сучасну школу, щоб вона стала для наших дітей школою щастя, а кожен урок буде уроком чудес для наших дітей!»