Особливості іспанського Відродження. Життя та творча доля Мігеля Сервантеса де Сааведри.

Тема. Особливості іспанського Відродження. Життя та творча доля Мігеля Сервантеса де Сааведри.

            Мета. Ознайомити учнів з особливостями доби Відродження в Іспанії, особистістю та творами найвидатнішого її представника М. Сервантеса; розвивати міжпредметні зв’язки, навички роботи з додатковою літературою; розширювати кругозір учнів; виховувати прагнення до пізнання, до самовдосконалення

Тип уроку. Засвоєння нових знань

  Епіграф до уроку.                          …десь на небесах Сервантес, творець «Дон

                                                            Кіхота», із сумною посмішкою очікує, на                                    того, хто народиться, щоб зрозуміти його

                                                                                                   Хосе Ортега-і-Гассет

Хід уроку

І.     Актуалізація опорних знань учнів Бесіда.

1. Пригадайте часові межі епох Відродження на Сході, на Заході (у країнах, з письменниками яких уже ознайомилися).

2. Коротко схарактеризуйте особливості доби Відродження в Італії, в Англії.

3. Назвіть відомих вам представників Відродження.

II.    Мотивація навчальної діяльності.

Слово вчителя.

     Ось вже багато років, як людство читає «Дон Кіхота» М. Сервантеса: захоплюється, сміється й сумує над долею героїв. Кожна нова епоха розуміє цей твір по-своєму, кожен вдумливий читач знаходить у ньому відгуки на свої думки і почуття. Після Біблії ця книга - друга, перекладена найбільшою кількістю мов світу. Недарма ж Ілля Енербург сказав: «Немає, здається, у світі книги, котра  міцніше об’єднала б різноплемінних і різномовних людей, аніж «Дон Кіхот».                   Отже, сьогодні й ми ознайомимося з життєвим та творчим шляхом Мігеля Сервантеса де Сааведри, його «Премудрим гідальго Дон Кіхотом із Ламанчі» та добою Відродження в Іспанії.

Повідомлення теми, мети уроку.

III. Сприймання та усвідомлення навчального матеріалу.

Слово вчителя.

     Кінець XVI – поч. XVII ст. – складний для Іспанії час. Доба Відродження… Іспанія…

     У 1547 р., коли з’явився на світ автор «Дон Кіхота», в Європі не було могутнішої від Іспанії держави. ЇЇ території простягалися на півсвіту, і король Філіп II з гордістю заявляв: «У моїх володіннях ніколи не заходить сонце». Іспанія вела безперервні війни: з 711 р., після затоплення маврами Піренейського півострова, упродовж семи століть вона була на воєнному положенні – йшла Реконкіста. За часів правління Карла V Іспанія завоювала Перу, Мексику та інші землі Центральної та Північної Америки, а також право називатися імперією, а за Філіпа II приєднала ще Нідерланди, Неаполь, Мілан, Сицилію та неокраї простори в Новому Світі. Цей король мріяв про створення всесвітньої монархії.

     З підкорених земель по «золотому» Гольфстріму попливли до метрополії каравани кораблів, навантажених золотом, сріблом, перлинами і смарагдами.     Однак ці багатства не послужили економічному й соціальному прогресу країни. Феодально-абсолютистська диктатура була перепоною розвитку національної економіки та промисловості. Усі дорогоцінності осідали в кишенях іспанських можновладців – грандів та священиків. В одного лише герцога Альбукерського в палаці нараховувалося 17 тисяч золотих тарілок і кілька сотень срібних драбин, за допомогою яких слуги діставали посуд з буфетів.

     Такою була країна в XVI ст., котре назване «золотим віком» Іспанії. Це був час її карколомного піднесення і швидкого занепаду. Спустошливі війни Філіпа II забрали в неї силу і престиж, безмірне збагачення верхівки дуже дисонувало із зубожінням низів: гідальго, селяни й ремісники жили за межею бідності.

     Різко зросла кількість міських жителів, котрі не бажали працювати. У країні запанував дух авантюризму, зневаги до праці й морального занепаду. Діяльність святої інквізиції породила в народі страх і покірність, жорстокі розправи з бунтівниками культивували приниження й покірливість владі.

     Але політична нестабільність не змогла знищити духовних сил націїї, незважаючи на економічні негаразди, культура Іспанії розвивалась. Тоді творили Лопе де Вега, Кальдерон, завершував свій шлях Ель Греко і починав Веласкес.

Храм іспанської величі було зруйновано, проте в характері іспанців залишилася надмірна самовпевненість, феодальна пиха, гонитва за авантюрними пригодами, невміння правильно оцінити ситуацію. Ці риси знайшли вияв у середньовічній літературі, зокрема в лицарському романі.

Літературний коментар.

Показ слайду 2.

Лицарські романи – один з основних жанрів середньовічної куртуазної (лицарської) літератури.

Лицарські романи з’явилися в Іспанії у ІІ половині XIV ст., занесені трубадурами із Франції. Це були твори про Карла Великого та його 12 перів, про короля Артура та лицарів Круглого столу. Іспанці з цікавістю сприйняли новий жанр, оскільки він заповнив існуючу нішу між старовинними романсами, поширеними серед простолюду, та історичними хроніками, зрозумілими лише освіченим читачам.

     Тепер лицарські романи переносили читачів у світ фантазій, химерних ілюзій, котрі відволікали від насущних проблем життя, налаштовуючи на пошуки пригод задля самих авантюр та фальшивої слави. Але Сервантес вважав, що лицарські романи вже віджили своє і стали шкідливими для іспанського суспільства, тому й задумав свій твір як пародію на цей жанр.

Пародія – (грец. Pareroman o bardia, букв. – жартівлива переробка) – сатиричний або гумористичний твір, який наслідує, імітує творчу манеру письменника або напряму з метою його висміяти.

- Але звернемося спочатку до особистості самого письменника.

Показ слайду 3.

- Яким зображений на портреті письменник?

- Що одразу привертає увагу?

- Яким, на вашу думку, було життя Сервантеса?

Розповідь учителя.

     Перед нами портрет М. Сервантеса. У нього продовгувате, трохи аскетичне обличчя. Каштанове волосся, великий відкритий лоб. Ніс з горбинкою. Невелика срібляста борода, довгі вуса. Письменник одягнений за тодішньою модою - у камзолі з вишуканим коміром.

     Трохи сумний погляд і загальний вигляд Сервантеса нагадують нам його героя  - Дон Кіхота, який був заклопотаний усіма бідами світу.

     Доля начебто свідомо постала проти цієї людини від самого народження. Страдницьким було життя Сервантеса: злидні переслідували його протягом усього життя, рана, одержана у морській битві, зробила його інвалідом, п’ятирічний полон в Алжирі… Слава прийшла до нього, коли він був «старим солдатом, ґідальго, бідняком». Але попри всілякі негаразди Сервантес не втратив гостроти розуму, життєлюбства, оптимізму, любові до людей.

Повідомлення учня.

                Як народжуються книги? Як і коли у письменника визріває творчий задум? Напевне, якогось точного рецепту немає. Але з упевненістю можна сказати, що роман Сервантеса унікальний. Бо народився він у тюрмі. Спробуймо уявити, як це було. Осінь 1602 року. Севілья. Королівська в’язниця. Камера на першому поверсі. Біля хиткого столу скоцюрбився вже немолодий чоловік, колишній комісар по закупівлі провіанту для флоту його ве­личності короля Філіпа II. Він потрапив до буце­гарні випадково й несправедливо, оскільки банкір, через якого переводилися зібрані податки, збан­крутів.

                Мігель Сервантес сподівався довести свою без­винність і писав прошення про помилування. Його рука вже старанно вивела: «Пану Президенту Ко­ролівської вищої лічильної палати в Мадриді», але далі справа не посувалася... Випадково погляд ув'язненого вперся в дзеркало, котре висіло в кут­ку камери. Воно було виготовлене не із скла, а з полірованої жерсті, тому дуже викривляло зобра­ження.

Сервантес вдивився в себе. Сили небесні, так ось він який! Чи давно ще золотилася його борідка та довгі вуса? Тепер вони стали темно-сріблясти­ми. А ці дві глибокі зморшки біля носа? А зуби? Добре, якщо залишилося вісім чи десять, та й ті не бажали зустрічатися попарно при жуванні, кожен волів бути в гордовитій самотності. Відбиток у по­ганому дзеркалі до того ж занадто видовжувався — виходило жалісно й сміховинно.

Так ось що залишило йому життя! Майже підсвідомо Сервантес на листочку з прошенієм по­чав робити замальовки побаченого. Він накидав своє обличчя, худе й незграбне, перебільшено дов­ге й незмірно горбоносе. Надіслати цей портрет пану президенту палати було б виразніше всіляких слів. Потім домалював коня -  вийшов убогий, ху­дющий кінський скелет. На ньому по-царському сидів виснажений вершник.

...Сервантес так захопився своїм малюнком, що не чув, як сторож приніс нужденну вечерю, як в’язні лаштувалися на нічліг, як брязкотіли ключа­ми наглядачі. Він подумки блукав по своїх роках і з прикрістю зізнався, що не було в його житті жод­ного дня, коли вдалося б піднятися на колесо Фор­туни. В уяві 56-літнього бідолахи спливло давнє дитинство. Він - нащадок родини, котра нарахо­вувала 500 літ лицарського служіння Іспанії та ко­ролю. Сааведри - славний давній дворянський рід, колись жив у горах Північної Іспанії, але з XI століття, приєднавшись до боротьби з маврами, пройшов через весь Піренейський півострів. У літописах його предки оточені такою славою та почестями, яким могла б позаздрити будь-яка знатна династія Європи.

                 Сервантес був ніби запрограмований самою до­лею на славний шлях, навіть народився 29 вересня 1547 р., в день Святого Михайла, на честь якого найменований «Мігель» - «рівний Богові». Та й атмосфера в родині не давала забути лицарські традиції: батько хлопчика, лікар за фахом, хоч і був за своїм становищем збіднілим, позбавленим маєтності та матеріальних статків гідальго, але ви­ховував у синів культ високого служіння батьківщині, учив мужньо долати труднощі. А їх у сім’ї не бракувало: постійні переїзди в пошуках за­робітку, вічні позички й навіть боргова тюрма. Показ слайду 4.

                Відтак Мігелеві не вдалося отримати система­тичну освіту, але він завжди прагнув знань, був зако­ханий у книги, поезію, театр. Навчався в різних містах Іспанії - Вальядоліді, Севільї та Мадриді. Саме тут здібному юнакові всміхнулося щастя: він познайомився зі знаменитим педагогом-гуманістом Хуаном Лопесом де Ойосом, котрий мав великий вплив і на початок його творчості. Мож­ливо, за порадою цього вчителя, папський посол в Іспанії кардинал Аквавіва в 1568 р. взяв Сервантеса в Рим. Вічне місто подарувало йо­му зустріч з титанами італійського Відродження: живописом Леонардо да Вінчі, фресками Мікеланжело, сонетами Петрарки, новелами Боккаччо. Показ слайдів 5-8.

Та життя знову круто змінюється по смерті па­трона: в 1570 р. Мігель вступає на службу до італійського війська. Це сталося в розпал воєнних подій, коли турецька ескадра захопила Кіпр. 15 ве­ресня 1571 р. на битву з нею був відправлений со­юзницький флот. На одній з галер серед вояків був і молодий іспанець. Але сталася несподіванка: на­електризований загальною напруженою атмосфе­рою, він захворів на нервову лихоманку й під час плавання перебував у тяжкому стані. Тоді, коли 8 жовтня у відкритому морі в смертельному герці зійшлися ворожі кораблі, хворий Сервантес теж став до бою, ігноруючи поради друзів зважити на недугу. Він відповідав: «До цих пір я був добрим воїном, і тепер, яким би хворим не був, я би волів померти, стинаючись за Бога та короля, замість того, щоб ганебно ховатися в безпечному місці».

           Відчайдух був тяжко поранений у груди й ліву руку, що назавжди залишилася паралізованою («для більшого прославлення правої» - як гірко іронізував Сервантес). Після одужання були ще ро­ки військової служби: битви, похідне життя й по­невіряння по містах Італії. Усе частіше Мігель відчував ностальгію за батьківщиною та рідними, хоча поряд з ним воював брат Родріго. Було бажання покинути військо, і у вересні 1575 р. вчо­рашні солдати відпливли на рідну землю. Та їхній галері під світлою назвою «Сонце» судилася по­хмура доля: вона була захоплена алжирськими піратами.

Полонені не мали грошей, найбільшою цінністю були рекомендаційні листи командуючо­го іспанським військом дона Хуана Австрійського до короля Філіпа II, що засвідчували відвагу та бойові заслуги Сервантеса. Наївний Мігель надіяв­ся, що вони допоможуть влаштуватися в цивільно­му житті, а вийшло навпаки: ці листи прирекли йо­го на 5 років рабства. Пірати думали, що взяли в полон дуже поважну особу, за яку дадуть великий викуп. За час неволі сміливець 4 рази намагався втекти й тільки чудом уникав кари на смерть, відбуваючись закуттям у кайдани. Легенди про не­скореного  Однорукого  поширювалися  серед невільників Алжиру. Мігелю вдалося вийти на волю лише 15 вересня 1580 року, завдяки грошам, зібраними родиною та меценатами.

Але вдома на нього чекали нелегкі випробування - матеріальні нестатки, зубожіння сім’ї, сподіваної пенсії він не отримав.

Сервантес знову деякий час служить в армії, закуповує продукцію для військового флоту в Севільї, збирає податки у Гранаді. Та доля знову підносить йому випробування: за фальшивим звинуваченням у недостачі його ув'язнюють, спочатку 1597 р., потім 1602 р. Чотири роки сидів Сервантес у в’язниці, і там, очевидно, прокинувся його письменницький хист, там виникла його ідея «Дон Кіхота». Показ слайду 9.

           Кінець життя великого письменника сумний - відлучення від церкви, загроза суду інквізиції, втрата близьких та рідних, неможливість знайти службу й бідність. 1616 р. Він помирає. Немає у нього окремої могили. Зате є вічний пам’ятник - літературний, який прославив його у віках.     

            Повідомлення учня.

                Писати Сервантес почав ще в юності. Перші його вірші були опубліковані 1568р. Але військова служба, поранення, полон не сприяли творчості. І лише повернувшись на батьківщину, Сервантес починає працювати регулярно. 1584 року він опублікував першу частину роману «Галатея», потім написав драму «Алжирське життя», трагедію «Нумансія».

            У 90-х роках Сервантес створив близько тридцяти п’єс, більшість з яких не збереглася. Але в театрах їх ставили, й не без успіху. Показ слайду 10.

       І, нарешті, 1605 року вийшла перша частина «Дон Кіхота», а 1615 – друга частина. Показ слайдів 11, 12.

                 Крім того, 1613 року з’явилася збірка «Повчальні новели», 1614 – збірка «Вісім комедій і вісім інтермедій». 1617 року, коли письменника не стало, був надрукований його авантюрний роман «Персилес і Сихізмунда».

           Але найбільшу славу М. Сервантесу, звичайно ж, приніс роман-пародія на лицарські романи й трагікомічний епос іспанського життя «Премудрий гідальго Дон Кіхот із Ламанчі».

       Самостійна робота з підручником (опрацювання відомостей про добу іспанського Відродження, про життєвий і творчий шлях М. Сервантеса).

IV.   Узагальнення і систематизація знань.

1. Бесіда.

- Які факти з біографії письменника вас найбільше вразили?

- Визначте провідні риси характеру письменника, використовуючи матеріали статті.

2. Продовжити речення.  

1. Реконкіста - це ...

2. Дрібнопомісний дворянин в Іспанії називається ..

3. Лицарем називають...

4. Лопе де Вега прославився ...

5. Роман «Дон Кіхот» був задуманий як…

6. «Дон Кіхот» за кількістю мов, якими був перекладений, поступається лише…

7. Лицарські романи мали такі основні мотиви ...

8. Крім «Дон Кіхота», М. Сервантес написав ще...

9. М. Сервантес прославився не лише як письменник, а й як ...

3. За допомогою хронологічної таблиці згадати найважливіші події в
житті письменника. Показ слайду 13.

1547 - Народився Мігель Сервантес де Сааведра.

1557 - Навчається у граматичних та гуманітарних класах коледжу єзуїтів.

1568.  - Вирушає на пошуки заробітку. Опублікував свої перші вірші.

1570 -  Початок військової служби.

1575 -  Потрапляє у полон до піратів, його продають у рабство до Алжиру.

1605 -  З’являється перша книга "Дон Кіхота".

1614  -  Видана сатирична поема «Мандрівка на Парнас», в якій дається
характеристика літератури його часу.

1615.  - Вийшла з друку друга частина роману «Дон Кіхот».
1616.  - Смерть письменника.
1617.  - Надруковано авантюрний роман «Персилес і Сихізмунда».

4. Розгадати кросворд. Показ слайду 14.

1. Батьківщина Сервантеса.

2. Сервантес бере участь у знаменитій морській битві з … флотом.

3. Ким був батько Сервантеса за професією?

4. Де навчався Сервантес?

5. Бранцями якої країни були Мігель і Родріго?

6. В якому місті Сервантес працював збирачем податків?

7. Яку назву має перший роман Сервантеса?

8. На якій галері повертався на батьківщину Мігель з братом?

9. Ким був Сервантес в іспанській гвардії?

Відповіді.

1. Іспанія.

2. Турецьким.

3. Лікарем.

4. Вальядоліді.

5. Алжир.

6. Гренади.

7. «Галатея».

8. «Сонце».

  9. Солдатом.

5. Робота з епіграфом. Показ слайду 15.

Слово вчителя

     Іспанський філософ Хосе Ортега-і-Гассет вважав, що «десь на небесах Сервантес, творець «Дон Кіхота», із сумною посмішкою очікує на того, хто народиться, щоб зрозуміти його»

Чому, на вашу думку, задум письменника може бути зрозумілим не всім?

5. Підсумки уроку, повідомлення домашнього завдання.

Слово вчителя.

     Багато довелося пережити Сервантесу. Та нелегке життя навчило його боротися з невдачами, чинити опір негараздам, збагатило досвідом, який втілився в мудрості його творів. Тож на наступних уроках ми спробуємо зрозуміти задум письменника.

Домашнє завдання.

1. Відповісти   на   питання:   «Чому   саме   в   Іспанії   найбільше захоплювалися лицарськими романами?»

2. Прочитати уривки з твору «Дон Кіхот», вміщені у підручнику.