Особливості композиції та образно-символічної системи новели «Меланхолійний вальс». Елементи автобіографізму у творі.

Особливості композиції та образно-символічної системи новели «Меланхолійний вальс». Елементи автобіографізму у творі.

Мета: дослідити особливості композиції та образно-символічної системи новели; вказати на елементи автобіографізму у творі; розвивати навички самостійної роботи та вміння аргументувати свої думки рядками твору; виховувати в учнів почуття власної гідності та вміння із честю виходити зі скрутних життєвих обставин.

Ми й сьогодні приходимо до творчості Кобилянської по естетичну насолоду і знання жіночого характеру, адже ж вона ствердила цілу енциклопедію жіночої душі», — говорить С. Павличко. її твори, а особливо новела «Меланхолійний вальс», відрізняються від оповідань інших письменників творчим стилем, темою, персонажами, сюжетом. У чому ж виявляється ця несхожість?

Бесіда з учнями✵ Чи було цікаво читати новелу?✵ У який момент за долю героїнь ви переживали особливо?✵ Які сторінки твору хотіли б перечитати ще раз?✵ Які епізоди, сцени, роздуми виписані, на вашу думку, найбільш досконало?

Особливості композиції та образно-символічної системи новели Про події в житті персонажів ми дізнаємося від Марти — розповідь у творі ведеться від першої особи. Кожна із трьох героїнь — Ганна, Софія і сама Марта — прагнуть щастя, але кожна бачить його по-своєму. Об’єднує ж їх бажання самореалізуватися, найповніше виявити свої багаті духовні сили. Можемо говорити про наявність ще одного персонажа — музики. Нею починається і закінчується новела, через ставлення до музики передаються почуття, настрої та внутрішній світ персонажів.

У побудові твору можемо знайти елементи інтриги. Так, ми ще не знайомі із Софією, але через розповідь про неї служниці перед нами вимальовується образ дівчини в темному. І це наштовхує на певні роздуми.

Перша розмова Софії з Мартою та Ганнусею показує, що вона людяна і спокійна за вдачею, цілком віддана улюбленій справі — музиці, без якої не уявляє свого життя, адже музика і є її життя. Дівчина чиста душею, вона створена для того, щоб нести у світ красу. Це справжня «аристократка духу». Софія намагається гідно протистояти ударам життя, зберегти чистоту своєї душі. Важко пережила вона зраду коханого, його втечу, а потім одруження з багатою. ця подія наштовхнула її на створення вальсу. Та була ще одна мрія, яка тримала Софію, — бажання навчатися в консерваторії у Відні. Коли ж довелося попрощатися і з цією мрією, вона не витримує і помирає. Новела розповідає про особисте життя героїв, але наявний і соціальний підтекст. Твір має таку побудову, що зміною подій підкреслює: саме соціальні умови підвели Софію до психологічної драми. Влада грошей стоїть на заваді й особистого щастя, і можливості самореалізуватися та розкрити свій талант. Такі композиційні моменти, як поява на квартирі нового мешканця з дружиною, колишнього нареченого Софії, і відмова дядька підтримувати її фінансово і є свідченням впливу соціальних причин на долю героїні.

У новелі «Valse melancolique» знаходимо і символічні та знакові образи. Уся постать Софії пов’язана смутком та меланхолією. Здається, що піаністка сама відчуває свою приреченість, на рівні підсвідомості знає, що світ зламає її, тому намагається відгородитися від нього (наприклад, закривання найменших щілин у вікні). її кохання теж особливе, сильне і чисте, ніби «не від світу цього».

У творі діє персоніфікований образ музики, який дав змогу письменниці заглибитися в емоційний та чуттєвий світ людей. Символічними є епізоди виконання Софією імпровізованого вальсу, здається, що в цей момент реальність як така відсувається на другий план, а верх бере позареальне. Згадаймо майже містичну картину з твору: ніч, місяць, лиховісні тіні, музика Софії. Марті, яка спостерігала цю картину, здалося, що подруга намагається своїм вальсом вигнати з душі щось, що мучить її зсередини і ззовні. Взагалі Марта, яка, не будучи знайомою із Софією, «побачила» її, передчуває її трагічну долю. Тому смерть «музики», як назвала Софію Ганнуся, ми не сприймаємо як несподіванку, сум та меланхолія, так зване «щось» були її постійними супутниками, атмосфера згущувалася. Обірвалося життя Софії, як вальс, який вона одного разу обірвала посередині, як струна, яка порвалася під час гри піаністки.

Символічним можна вважати і число 3, що повторюється у творі. Три подруги винаймають спільну квартиру, тричі Софія грає свій вальс, навіть Ганна повертається з Італії через три роки. Як зазначається у словнику символів, три — символ світової Єдності, формула творення світу та моделі Всесвіту.

Новела «Valse melancolique» за жанром належить до «музичної новели». В ній основними засобами розкриття психології персонажів є музичні образи і музичні переживання.

Елементи автобіографізму у творі Одним із найтрагічніших образів у творчості О. Кобилянської є образ Софії Дорошенко. Героїню можна з упевненістю назвати типом «вищої людини», але її талантові не судилося розцвісти в повній мірі. Софія стоїчно витримує удари долі, за її спокоєм важко побачити, що твориться у її душі, наповненій болем і стражданням. Тільки музиці, своєму єдиному справжньому другові фортепіано звіряє вона всі свої болі й печалі. ця героїня близька письменниці, бо наділена такою ж тонкою душевною організацією й артистичним світобаченням, як і сама Ольга Юліанівна. Можна з певністю твердити, що в образі Софії Дорошенко письменниця прагнула втілити свою «поранкову душу», а також власне розуміння життя і свободи, щастя і любові. це підтверджує і сама письменниця. У листі до Маковея від 17 лютого 1898 року вона зізнається: «прочитали-сьте «Valse melanc» і знаєте історію мого життя. Се моя історія. Більше не кажу нічого».

Синтез мистецтв у новелі як композиційний прийом і художній образ Героїні «Valse melancolique» за своїми характерами різні, але вони взаємодоповнюють одна одну. Софія — лірична й емоційна, мало зважає на зовнішнє, живе внутрішніми відчуттями і емоціями. Ганнуся — вольова індивідуалістка, яка не визнає опозиційних щодо себе поглядів, егоїстична і самозакохана. Марта — втілення Великої матері, вона все стерпить і всіх примирить, бачить своє покликання у служінні ближнім. Коли всі троє живуть разом, між ними складаються особливі стосунки, особлива духовна атмосфера. Зі смертю Софії гармонія втрачається. Та артистична ланка, яка постала з появою Софії у житті Марти і Ганнусі, коли вони стали ніби одним цілим, відповідає сутності українського менталітету, де поруч з емоційністю, вродженим аристократизмом і артистизмом існують егоїстичність і стихійність, які примирюють м’якість і доброта.

«Синтез» — процес (як правило, цілеспрямований) з’єднання або об’єднання раніше розрізнюваних речей або понять в одне ціле. Цей термін, як правило, використовують хіміки чи фізики, але останнім часом ним послугуються і літературознавці. У літературі це органічне поєднання літератури з іншими, переважно суміжними (музикою чи малярством) видами, що, передбачаючи відповідний рівень творчого мислення, здійснюється з ініціативи письменника в уяві читача і характеризується підрядним зв’язком між компонентами та якісно новим сприйняттям твору.

У новелі синтезуються три мистецтва — словесне, музичне і «малярське». Ось як говорить Ганнуся про свої почування та світогляд: «Я — артистка і живу відповідно артистичним законам, а ті вимагають трохи більше… Лише ми одні піддержуємо красу в житті, ми, артисти, вибрана горстка суспільності…» Про її манеру творити дізнаємося зі слів Марти: «… образ, над яким працювала невсипуче з розгорілими щоками, яким була перейнята до глибини душі, була велика копія образу Корреджо — «Віроломна». Малювала в переконанні і гордій вірі, що він удасться їй. Мабуть, то й розпалювало її талант і довело, що добилося цілі…» А ось як О. Кобилянська описує «музику» : «Мій фах» вибагливий і жадає зараз для себе не стісненої волі. А що я привикла віддавати музиці самі необмежено свобідні почування, то тут мішав би мою душу вічний неспокій і підозріння… Я потребую спокою, що випливає з замилування до музики й гармонії в відносинах, передусім гармонії!», «відограваючи композитора, треба відгадувати і його істоту, щоб зрозуміти мотив самої композиції. Інакше грання безхарактерне. Раз — що без душі композитора, а другий раз — що без душі грача, який не находить між композицією й собою нав’язуючих струн і грає напомацки. Те, що називають у звичайнім розумінні слова гарною грою, є лише гармонія звуків, нюансована чистою вправою». Музика настільки синтезує зі словом, що читач відчуває на собі її вплив.

- Сьогодні я відчула труднощі в тому, що…- Мене захопило…- Було цікаво…- Цей твір вчить…

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ1. Повторити матеріал уроку.2. Прочитати повість «Людина».3. Завдання творчого характеру. Випишіть з новели «Valse melancolique» рядки, які, на ваші думку, могли б стати крилатими висловами.