"Особливості порушення психологічного розвитку дитини"

Порушення психологічного розвитку (емоційна сфера)

Найбільш поширена група аномалій – порушення психічного розвитку. Ця категорія не відноситься до слабоумства (олігофренії). Понад 30% учнів ЗОШ – це діти з ППР. Саме ця категорія дітей ще в початкових класах входить до групи ризику шкільної, соматичної та психофізичної дезадаптації. Серед невстигаючих учнів ЗОШ діти з ППР складають найбільший відсоток.

ППР – це таке порушення нормального темпу психічного розвитку, при якому дитина, яка досягла шкільного віку, залишається на рівні дошкільника.

Діти з ППР виділяються у класі своєю наївністю, щирістю. При потенційно збережених можливостях інтелектуального розвитку наявні:

- низький рівень пізнавальної активності;

- відставання в розвитку мисленнєвої діяльності;

- незрілість мотивації до навчальної діяльності;

- зниження працездатності;

- обмежені знання та уявлення про навколишнє середовище;

- відставання у мовленнєвому розвитку;

- порушена емоційно-вольова сфера;

- слабка пам'ять;

- недостатній рівень уваги.

Частина дітей з ППР здатна засвоїти навчальний матеріал в умовах звичайної ЗОШ, але більша частина потребує спеціально організованого навчання. Своєчасна психолого-педагогічна корекція, а за необхідності й медична допомога, дають позитивний результат: діти реабілітуються і виходять на рівень норми. При відсутності корекційної роботи діти з ППР відчувають труднощі в навчанні, втрачають віру в себе, надію на достойне місце в житті. У середніх та старших класах такі діти нерідко відсіюються із школи, поповнюють ряди правопорушників.

Причини порушення психологічного розвитку:

- Мінімальні органічні ураження чи функціональна недостатність центральної нервової   системи (ЦНС), тривалі хронічні соматичні захворювання;

Тривала соціально-культурна депривація (наприклад, перебування в дитячому будинку);

Церебрастенічні стани.

За класифікацією К.С. Лебединської визначається 4 основні типи ЗПР (ППР):

1. Конституціонального походження – переважно страждає емоційно-вольова сфера. Інтереси дитини знаходяться на рівні гри. (Навчання краще здійснювати в умовах школи (класу) інтенсивної педагогічної корекції).

2. ППР (ЗПР) соматогенного походження. Причина – різноманітні хронічні захворювання, інфекції тощо. Для цієї форми ППР характерні стійкі астенічні прояви, невпевненість у собі.

3. ППР (ЗПР) психогенного характеру. Причина: сімейні, соціальні негаразди.

4. ППР (ЗПР) церебрально-органічного ґенезу. Зустрічається найчастіше. Причина: інфекційні хвороби вагітної, травми, резус-конфлікт тощо. Діти з цим видом ППР характеризуються розладами емоційно-вольової сфери. (Навчатися краще за програмою для дітей з ЗПР). Програма початкової школи для дітей з ППР розрахована на 5 років.

Особливості емоційної сфери дітей із затримкою психічного розвитку:

-  підвищена лабільність поведінкових реакцій;

-  нестійкий фон настрою, який призво­дить до підвищення рівня тривожності;

-  невпевненість у собі, у власних силах, унаслідок чого діти потребують постійного визнання, похвали, високої оцінки.

Водночас у таких дітей часто спостерігаються агресивні реакції.

Для одних дітей із ЗПР характерна гіперзбудливість, яка проявляється в загальному емоційному та руховому неспокої, зайвій активності: дитина робить багато рухів руками, ногами, непосидюча. Іншим, навпаки, властива загальмованість, в’ялість, пасивність. Часто в дитини з’являється відчуття неповноцінності, а це, у свою чергу, робить специфічним її ставлення до себе, до однолітків, до оцінок дорослих і дитячого колективу.

Для значної частини дітей із ЗПР типовий дефіцит соціальних здібностей, що виявляється в труднощах взаємодії з оточуючими дітьми і дорослими. У ряді випадків вказаний дефіцит пов’язаний з проблемами емоційної регуляції. У зв’язку з цим розвиток емоційно-особистісної сфери та корекція її недоліків включає:

- гармонізацію афективної сфери дитини; профілактику та усунення (пом’якшення) можливих агресивних і негативістичних проявів, інших відхилень у поведінці;

- попередження і подолання негативних рис особистості і формування характеру;

- розвиток і тренування механізмів, що забезпечують адаптацію дитини до нових соціальних умов (у тому числі зняття тривожності, страхів і т.п.);

- створення умов для розвитку самосвідомості і формування адекватної самооцінки; розвиток соціальних емоцій; розвиток комунікативних здібностей (у тому числі стимуляція комунікативної активності, створення умов, що забезпечують формування повноцінних емоційних і ділових контактів з однолітками і дорослими).

Робота з розширення та впорядкування емоційного досвіду дітей включає допомогу в засвоєнні дитиною уявлень про невербальні засоби вираження емоцій; у формуванні розуміння змісту і значення різних форм поведінки людей в емоційно значущих ситуаціях; у перевірці й оцінці дитиною власної поведінки на підставі отриманих знань і навичок.

Велику роль у даній роботі відіграють індивідуальні та групові заняття з дітьми театралізованою діяльністю, застосування методик і технік ігрової терапії та казкотерапії. У процесі такої роботи діти вчаться розуміти зміст і прогнозувати наслідки власної емоційної поведінки. Вони усвідомлюють значення емоційної атмосфери добра, радості, співробітництва для поліпшення і власного самопочуття, і відносин з однолітками.

Робота практичного психолога з дітьми із ЗПР з формування впевненості в собі і зниження тривожності полягає в сприянні формуванню оптимістичного мислення та світовідчуття, позитивної установки на майбутню діяльність, уміння звільнятися від страхів, переключатися з неприємних вражень, а також зміцнення поваги до себе, віри в свої здібності і можливості.

Дитина із ЗПР має ряд специфічних рис, що ускладнюють процес її спілкування з однолітками і дорослими, що, в свою чергу, негативно позначається на подальшому розвитку її емоційно-особистісної сфери. У зв’язку з цим діяльність практичного психолога спрямовується на виховання у дітей інтересу до оточуючих людей; розвиток контактності та вміння вчитися з помилок невдалого досвіду спілкування; формування навичок довільної регуляції свого емоційного стану та уникнення конфліктів.

Також важливе значення має формування довільної регуляції діяльності і поведінки дітей із ЗПР.

Недостатня сформованість усвідомленої саморегуляції діяльності є гальмуючим фактором когнітивного і особистісного розвитку дитини, а також однією з основних причин, що породжують труднощі в навчально-пізнавальній діяльності.

Робота практичного психолога з формування усвідомленої саморегуляції пізнавальної діяльності у дітей із ЗПР ведеться в декількох напрямках, пов’язаних з формуванням певного комплексу умінь: ставити та утримувати мету діяльності; планувати дії; визначати і зберігати спосіб дій; використовувати самоконтроль на всіх етапах діяльності; коментувати процес та результати діяльності; оцінювати процес і результат діяльності.

Тому, працюючи з такими дітьми, необхідно велику увагу приділяти грі — постійній і незмінній супутниці дитинства. Виховне значення гри, її різнобічний вплив на розвиток дитини важко переоцінити. Гра органічна для дитячого віку, й за умови вмілого керівництва з боку дорослих здатна творити дива. Гра допомагає створювати дружний дитячий колектив, приєднувати до активної діяльності замкнутих дітей.

Ігри як елемент корекції

Добираючи ігри, необхідно продумувати ігрову ситуацію, обов’язково поєднувати два елементи — пізнавальний та ігровий. Коли визначається певне завдання — надавати йому ігрового характеру. Завдяки успішному втілен­ню ігрового задуму виникає інтерес до гри. А коли з’являється зацікавленість, виникає й активність, і творчі думки. Кожна дитина у процесі дидактичної гри намагається показа­ти групі свої вміння та знання .

Отже, корекція ЗПР дітей потребує тривалої і системної роботи, яка охоплює всі види їх діяльності.

Тільки за належного дотримання таких підходів до процесу реабілітації даного контингенту дітей можливо добитися відновлення всіх сфер психічної діяльності, включаючи і емоційно-вольову, що і забезпечує повноцінну інтеграцію і функціонування дітей із ЗПР в соціумі.

У роботі з дітьми, які мають порушення психологічного розвитку, вчителю слід пам'ятати:

1. Дитині з ППР слід давати більше часу на формування певних навичок.

2. Уникати перевантажень.

3. Зосередити роботу на розширенні, систематизації пізнання предметів і явищ навколишнього середовища.

Мої примітки

Порушення психологічного розвитку (ППР) – за МКХ-10, за МКХ-9 – ЗПР (затримка психічного розвитку).