ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ 

СТУДЕНТІВ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

ЗМІСТ

ВСТУП                                                                                                          3

ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ГОТОВНОСТІ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ        5

ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

ОСНОВНИМИ НАПРЯМАМИ РОБОТИ В ОРГАНІЗАЦІЇ НАВ-                 10

ЧАННЯ ОСІБ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

ВИСНОВОК                                                                                                    13

ДЖЕРЕЛА                                                                                                       15

ВСТУП

Люди з обмеженими фізичними можливостями – це реальна соціальна проблема і України, проблема перехідного суспільства, проблема, яка не вирішувалася тривалий час і зараз набула своєї актуальності. Під впливом соціальнополітичних змін, що відбулися після проголошення Україною державної незалежності, ми стали свідками позитивних змін у ціннісних орієнтаціях державної політики: переосмислюються такі питання, як права людини, права інвалідів; зародилася нова філософія суспільства: знищується поділ суспільства на «повноцінних» та «неповноцінних», визнається єдність суспільства, що складається з різних людей з різними проблемами, а також те, що вирішення одних повинна взяти на себе держава, а інших – сама людина. Держава проголошує антидискрімінаційну політику по відношенню до інвалідів. Визнається, що дана категорія людей – це особлива соціально-демографічна група зі своєю субкультурою, своїм способом життя, соціальною специфікою розвитку, рядом специфічних проблем. Суспільство покликане виконати свій гуманний борг перед людьми, що страждають тими або іншими недугами, мають обмеження життєдіяльності.

Йдеться про те, що державам слід визнавати принцип рівних можливостей у сфері початкової, середньої та вищої освіти для дітей, молоді і дорослих, які мають інвалідність, в інтегрованих структурах, щоб освіта для інвалідів стала невід’ємною частиною системи загальної освіти.

Ці питання набувають особливої актуальності на сучасному етапі соціальноекономічних перетворень, перебудови соціальної сфери, орієнтованої на максимальне задоволення потреб людини з інвалідністю, оскільки пов’язані з виконанням Україною зобов’язань перед Європейським Союзом у рамках Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та Європейським Співтовариством.

Разом із тим, як показує вітчизняна освітня практика, мова повинна йти про організацію інтегрованого навчання та виховання молодих людей з обмеженими фізичними можливостями й молоді, що нормально розвивається, в рамках освітньої установи, у спільному проведенні дозвілля і різних заходів, тобто передбачається не тільки освітня, а й соціальна інтеграція за умов створення інтегрованого виховуючого середовища за принципами співжиття, співтворчості, спрямованого на подолання соціальної ізоляції.

ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ГОТОВНОСТІ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

Щоб сформувати у студента стійку готовність до майбутньої професійної діяльності, потрібно знати її основні характеристики та чітко розуміти принципи їх формування. Будь-який феномен, виховання та інклюзії людей що виноситься за межі норми, є достатньо складним утворенням, а отже, потребує більшої уваги й осмислення. Для роботи зі студентами потрібно завжди враховувати їхні особливі характеристики особистості. Особистість становить одну з найскладніших систем, одне з найскладніших психологічних утворень з погляду структури, одне з найскладніших утворень з погляду функціонування. Головне призначення особистості полягає в саморегуляції соціальної поведінки людини відносно інших індивідів. Народження, розвиток і соціалізація людини в будь-якому суспільстві проходять по-різному, в різних умовах. Для них характерною є наявність тих чи інших небезпечних ситуацій, що мають негативний вплив на становлення особистості людини. Тому, якщо об’єктивно оцінювати суспільну ситуацію, то можна сказати, що в нашому житті з’являються цілі групи людей, які є чи можуть стати жертвами несприятливих умов соціалізації. Існують об’єктивні і суб’єктивні фактори, що впливають на становлення людини з обмеженими можливостями. Ці фактори також впливають на процес соціалізації людини. 

Є дані про наявність гепатогенних зон, в яких в деяких груп людей розвиваються специфічні захворювання, що негативно позначаються на психіці та призводять до депресивних і більш тяжких психічних станів. Негативно на фізичний розвиток, здоров’я та психіку людини впливають несприятливі умови проживання в тій чи іншій місцевості, що може бути пов’язано з високим рівнем радіації, високим рівнем шуму, загазованістю, поганим станом питної води та ін. [5]. Звичайно загальні характеристики студента-інваліда впливають на його окремі характеристики, а також, зокрема, на характеристики готовності до професійної діяльності. Динамічну структуру стану психологічної готовності до діяльності становлять такі взаємопов’язані елементи: 

1)       усвідомлення своїх потреб, вимог суспільства, колективу чи поставленої задачі іншими людьми;

2)       усвідомлення цілей, вирішення яких приведе до задоволення потреб і виконання наміченої мети; 

3)       осмислення і оцінювання умов, в яких проходитимуть дії, актуалізація досвіду, що пов’язаний з минулим вирішенням тих чи інших завдань і виконанням вимог подібного виду; 

4)       визначення на основі досвіду та оцінювання майбутніх умов діяльності найбільш імовірних способів вирішення завдань чи виконання вимог; 

5)       прогнозування проявів своїх інтелектуальних, емоційних і вольових процесів, оцінювання співвідношення своїх можливостей, рівня домагань і необхідності досягнення конкретного результату;

6)       мобілізація сил відповідно до умов і завдань, самонавіювання в досягненні мети. 

У результаті людина налаштовується на конкретну поведінку для здійснення дій, потрібних для досягнення поставленої мети. Якщо є потреба, людина готує необхідну матеріальну базу для виконання завдання, а якщо умови досягнення мети якоюсь мірою залежать від самої людини, то створює такі умови, а також виконує підготовчі дії, які поповнюють нестачу інформації, виконує вправи, тренування, малює схеми можливого розгортання подій. Із початком практичних дій людина уважно стежить за зміною обставин, оцінює адекватність своїх дій, модель яких вона побудувала заздалегідь, прагне не проґавити оптимальних умов і засобів, що приведуть до досягнення цілі, свідомо управляє собою [3]. 

Структура психологічної готовності до професійної діяльності студента: 

1)       мотиваційний — позитивне ставлення до професії, інтерес до неї, стійкість в своїх поглядах і намірах відносно майбутньої професії; 

2)       орієнтаційний — знання й уявлення про особливості та умови професійної діяльності, її вимоги до особистості; виховання та інклюзії людей

3)       операційний — володіння способами та засобами професійної діяльності, необхідними знаннями, навиками, вміннями; 

4)       вольовий — самоконтроль, вміння керувати своїми професійними діями; 

5)       оцінний — самооцінка своєї професійної підготовки щодо вимог до професійної діяльності; 

6)       мобілізаційно-налаштований — мобілізація сил, оцінка труднощів, що можуть виникнути на професійному шляху [4]. 

Указані компоненти психологічної готовності до трудової діяльності є стійкими і не можуть розглядатись окремими характеристиками, а відтак являють собою цілісну структуру показника психологічної готовності до професійної діяльності. 

Отже, ми можемо говорити про те, що готовність до професійної діяльності студентів-інвалідів має свої специфічні характеристики. Причиною цих специфічних процесуально-динамічних характеристик є психологічні особливості студента з обмеженими можливостями у повсякденному житті і під час навчальної діяльності як етапу формування своїх майбутніх професійних вмінь. Психологічна готовність — це вирішальна умова швидкої адаптації до умов праці і подальшого вдосконалення кваліфікації майбутнього спеціаліста. За своєю суттю готовність — це поєднання стійких і ситуативних установок на активні та цілеспрямовані дії (під час навчання і з початком роботи після закінчення ВНЗ) [2]. Вирішальною мірою стан психічної готовності зумовлений стійкими психологічними особливостями, що притаманні конкретній людині. На стан психологічної готовності мають вплив і ті конкретні умови, в яких проходить така діяльність. Слід зауважити, що до числа тих внутрішніх і зовнішніх умов, що зумовлюють психологічну готовність, разом зі складністю завдань діяльності та їх новизною, прикладом оточуючих, особливостями стимулювання дій і результатів, слід віднести і самооцінку особистої підготовленості, попередній нервово-психічний стан і стан фізичного та психічного здоров’я. З огляду на це, можна говорити про те, що процесуально-динамічні характеристики психологічної готовності студентів-інвалідів до професійної діяльності матимуть свої певні ознаки та відмінності. 

Готовність як психологічний стан особистості студента — це його внутрішній настрій на певну поведінку при виконанні навчальних і трудових завдань, установка на активну та доцільну дію (під час навчання та початку роботи після ВНЗ) [6]. 

Мета формування готовності студентів полягає у полегшенні процесу адаптації в умовах сучасного виробництва, у досягненні успіху, для чого потрібно, щоб вони опанували операційною, моральною, психічною, організаторською сторонами обраної професії.

Таким чином, ми можемо сказати, що стан психологічної готовності до професійної діяльності студентів-інвалідів має складну динамічну структуру, і це є вираженням сукупності інтелектуальних, емоційних, мотиваційних та вольових сторін їхньої психіки і співвідноситься із зовнішніми умовами і завданнями, що надалі постануть. 

Підбиваючи підсумок, зазначимо, що сформована готовність до професійної діяльності особистості характеризує студента-інваліда як такого, що:

•  має розвинені здібності відносно своєї професії; 

•  добре орієнтується у специфіці своєї професії; 

•  знає наукові основи своєї професії та зможе їх упровадити на практиці; 

•  може успішно взаємодіяти в колективі; 

•  може вдало мобілізовувати свої фізичні та моральні сили; 

•  має стійке позитивне ставлення до своєї майбутньої професії; 

•  може критично оцінити свої професійні знання та вміння; 

•  може керувати своїми професійними діями. 

Трудова діяльність після закінчення ВНЗ стає новою провідною діяльністю, що змінює зі своїм приходом людину, її узвичаєний спосіб життя та принципи мислення. Успішність у трудовій діяльності виховання та інклюзії людей стає ключем до успішності в повсякденному житті та самореалізації. 

ОСНОВНИМИ НАПРЯМАМИ РОБОТИ В ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ ОСІБ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

Основними напрямами роботи в організації навчання осіб з особливими освітніми потребами в коледжі є:

•  надання інформації про заклад освіти та умови навчання;

•  забезпечення вільного доступу студентів з проблемами опорно-рухового апарату до інфраструктури коледжу (відповідно переобладнаних навчальних аудиторій та ін.);

•  надання додаткових технічних засобів;

•  розроблення індивідуальних навчальних планів та аналіз їх виконання;

•  застосування дистанційного навчання;

•  використання освітнього контенту для розширення інформаційного, навчального простору та надання студентам додаткових методичних матеріалів; • запровадження постійно діючих методичних семінарів для викладачів  з методів навчання осіб з особливими освітніми потребами;

•  моніторинг якості навчання осіб з особливими освітніми потребами;

•  формування комплексного (технічного, організаційного, педагогічного, психологічного, соціального) супроводу осіб з особливими освітніми потребами.

Соціально-педагогічну адаптацію студентів з обмеженими можливостями (або з ООП) визначено як педагогічно організований цілісний процес накопичення ними досвіду діяльності, в результаті якого відбувається їх активне включення до безбар'єрного середовища, прийняття соціально-позитивних моделей і стратегій поведінки, розвиток їх компенсаторних можливостей, особистісного та професійного потенціалу.

Соціально-педагогічний супровід студентів з ООП являє собою складну систему соціалізуючих, психологічних та педагогічних заходів, що спрямовані на підвищення соціальної активності, розвиток самостійності, закріплення соціальної позиції особистості, формування системи цінностей та розвиток інтелекту молодої людини.

Супровід навчання студентів з особливими потребами здійснюється за такими напрямами:

•  технічний

•  педагогічний

•  психологічний

•  медико-реабілітаційний

•  фізкультурно-спортивний

•  соціальний

•  професійна адаптація

•  реабілітація

Супровід розпочинається з моменту звернення людини з особливими потребами до університету і охоплює процеси підготовки до вступу та навчання у ВНЗ і передбачає підтримку зв’язків з випускниками. Усі перелічені складові системи супроводу вступають в дію поступово і можуть доповнюючи одна одну.

•  Технічний супровід має компенсувати функціональні обмеження студентів і забезпечити принцип доступності до якісної вищої освіти всім студентам незалежно від виду нозології та ступеня важкості захворювання.

Технічний супровід здійснюється відділом спеціальних технологій навчання, фахівцями технічної служби та студентами.

•  Педагогічний супровід навчання передбачає оптимізацію

Педагогічний супровід навчання передбачає оптимізацію викладання навчального матеріалу студентам з інвалідністю у максимально сприйнятливій для них формі, впровадження сучасних педагогічних 

технологій навчання, забезпечення навчально-методичними матеріалами. Такий вид супроводу здійснюється фахівцями з методичної роботи. Цей блок повністю залежить від підготовленості викладачів до роботи в інтегрованій групі та від їхньої педагогічної майстерності.

•  Психологічний супровід спрямований на з’ясування психологічних особливостей кожного студента з ООП, зміцнення та збереження його психологічного здоров’я, надання йому необхідної допомоги з адаптації в інтегроване освітнє середовище, сприяння особистісному розвитку. Супровід здійснюється службою психологічної допомоги та залученими фахівцями. 

•  Медико-реабілітаційний супровід – це комплекс заходів, спрямованих на підтримку, збереження та відновлення фізичного здоров’я студентів. Його складовими є невідкладна медична допомога, консультативно-профілактична та реабілітаційно-відновлювальна підтримка. Здійснюється супровід персоналом медичного кабінету. 

•  Соціальний супровід навчання включає заходи, спрямовані на забезпечення соціалізації студентів з ООП, зокрема їх соціально-побутової, соціально-культурної та соціально- трудової адаптації. Основною функцією цього блоку є подолання соціальної ізоляції молоді з інвалідністю, сприяння збереженню і підвищенню їх соціального статусу, залучення до всіх сфер суспільного життя.

Соціальний супровід здійснюється залученими фахівцями.

Фізкультурно-спортивний супровід заохочує студентів з ООП до активних занять фізичною культурою та окремим видами спорту, участі у змаганнях різного рівня та параолімпійському русі, зміцнює мотивацію до здорового способу життя, передбачає поліпшення психофізичного стану студентів і підвищення їх інтелектуальної працездатності. Супровід здійснюється викладачами фізичного виховання. 

Професійна адаптація та реабілітація студентів з особливими освітніми потребами може здійснюватися шляхом надання їм робітничої спеціальності в межах фахової підготовки, залучення до роботи у студентських навчально-науково-виробничих підрозділах, студентському науковому товаристві, наукових гуртках, проходження виробничої практики, навчання студентів у центрі розвитку кар’єри та підприємництва, надання таким студентам допомоги у працевлаштуванні. Цей супровід здійснює відділ працевлаштування, відділ виховної роботи.

ВИСНОВОК

Підсумовуючи теоретичні проблеми розвитку інклюзивної освіти, можна зробити такі висновки. В Україні реалізація інклюзивного підходу до навчання студентів з особливими потребами розглядається вченими в контексті перспектив і можливостей подальшого розвитку системи спеціальної освіти.

На сучасному етапі логіка розвитку освіти, в тому числі і спеціальної, не збігається з логікою розвитку суспільства, оскільки система спеціальної освіти переживає кризу, пов'язане з критичним переосмисленням її традиційних ціннісних основ, труднощами матеріального забезпечення діяльності спеціальних навчальних закладів, відставанням становлення спеціально-освітньої допомоги від зміни соціальних потреб. Проблеми навчання, виховання, надання необхідної спеціальної допомоги потребують нагального вирішення. Необхідним у реалізації освітніх потреб студентів з функціональними обмеженнями є запровадження відповідної законодавчої бази. 

Педагогічний супровід студентів з особливими потребами як вид педагогічної підтримки передбачає комплекс заходів, спрямованих на диференціацію та індивідуалізацію методів виховання, серед яких поряд із педагогічними методами виховання (формування свідомості, організація діяльності, стимуляція діяльності, самовиховання) застосовуються спеціальні методи соціальної роботи (методи соціальної діагностики, профілактики, контролю, реабілітації) і специфічні методи, наприклад: метод «рівний – рівному» (спосіб надання і поширення інформації шляхом довірливого спілкування з ровесниками у межах організованої і неформальної роботи (спонтанне спілкування)).

Ця система заходів є особливою сферою професійної діяльності педагогів: організація інституту кураторства, створення системи соціального захисту студентів з обмеженими фізичними можливостями, безбар’єрного середовища; організація різних видів діяльності студентів, що мають насичений зміст та сприяють духовно-моральному зростанню особистості, дають змогу розвивати свої таланти в інтегрованих групах.

Негативність ситуації для студентів з обмеженими фізичними можливостями збільшується ще й тим, що майже всі вони відчувають обмежене спілкування з однолітками, фізичне недомагання, дуже часто молоді люди не мають можливості навіть виходити на вулицю, незахищені від зростаючого інформаційного впливу, що забезпечують електронні засоби масової інформації, що для цієї групи юнацтва є ледве не єдиним засобом зв'язку з зовнішнім світом. Серед цієї частки юнацтва поширюються настрої соціального песимізму, невіри в те, що вони зможуть хоча б якось реалізувати свої можливості, посилюється пасивно-споживчий характер ставлення до життя, соціальна апатія, аполітизм, втрачається довіра до людей і держави.

Всебічний аналіз наукових праць та власний педагогічний досвід роботи дозволяє констатувати, що в умовах навчального закладу у молодої людини з фізичними обмеженнями з’являється можливість більше зрозуміти себе, розібратися в своїх почуттях, взаємостосунках з іншими людьми, суспільством. З’являється нове коло інтересів, що повинне стати психологічною базою для ціннісних орієнтацій студента. Це й зумовлює появу інтересу до питань моралі, духовності, релігії, мистецтва. Саме в умовах навчального закладу студент з особливими потребами повинен оволодіти комплексом соціальних функцій, включаючи громадянські, суспільно-політичні, професійно-трудові.

ДЖЕРЕЛА

1           Хорошайло О.С., Педагогічні науки-3.Методологічні основи виховного процесу, Донбаський інститут техніки та менеджменту  ЗАТ  Міжнародний науково-технічний універсітет  ім.академіка Ю.Бугая, Україна, «Особливості виховної роботи зі студентами з особливими потребами в умовахВНЗ. 

2           Конвенція про права інвалідів. Резолюція Генеральної Асамблеї ООН

№61/106, прийнята на Шістдесят першій сесії ГА ООН 13 грудня 2006 року

(неофіційний переклад). — Вид. Представництва ООН в Україні, 2008.— 40 с.

3           Національна доповідь «Про становище інвалідів в Україні». Вид. Міністерством праці та соціальної політики України. — К., 2008. — 200 с.

4           Колупаєва А. А. Педагогічні основи інтегрування школярів з особливостями психофізичного розвитку у загальноосвітні навчальні заклади: монографія. — К. : Педагогічна думка, 2007. — 458 с.

5           Таланчук П. М., Кольченко К. О., Нікуліна Г. Ф. Супровід навчання студентів з особливими потребами в інтегрованому освітньому середовищі: навч.метод. посіб. — К. : Соцінформ, 2004. — 128 с.

6           Каткова Т. І. Соціально􀀁професійна адаптація студентів вищих на􀀁 вчальних закладів економічного профілю. — Запоріжжя : Прем’єр, 2004. — 136 с.

7           Кондратова Н. О. Проблеми адаптації студентів ВНЗ: зміст, форми, психологічна специфіка // Психологія : зб. наук. пр. — Вип. 2. — К. : НПУ. — 1999. — С. 189–196.