Особливості проведення дослідження рівня впливу дидактичної гри на соціальний та емоційний інтелект молодших школярів

 Особливості проведення дослідження рівня впливу дидактичної гри на соціальний та емоційний інтелект молодших школярів

Розвиток емоційного та соціального інтелекту дитини молодшого шкільного віку є важливою невід’ємною стороною становлення та розвитку особистості, оскільки емоції значною мірою визначають здатність дитини ідентифікувати себе з суспільством, усвідомлювати власну роль у ньому. Гра дозволяє дитині повною мірою усвідомити важливість гармонійного співіснування людей всередині соціальних груп і суспільства в цілому[2, c.6].

Роль, яку дитина вживає в рамках гри, може вплинути на вибір нею тих чи інших захоплень, що, у свою чергу, може вплинути на вибір майбутньої професії.

 Дитина молодшого шкільного віку, яка щойно вийшла з дитячого садка чи домашнього навчального закладу, знаходиться в якомусь прикордонному стані. З одного боку, він залишається пов'язаним із цими соціальними середовищами, з іншого боку, він переходить на новий рівень соціального самовизначення. В таких умовах впровадження гри в навчальний процес дозволяє полегшити біль такого переходу. На цьому тлі вже в молодшому шкільному віці для підвищення ефективності процесів розвитку особистості дітей використовуються дидактичні  ігри [3].  Гра, яка використовується на розглянутому шкільному етапі, дозволяє не тільки підвищити інтерес дитини до навчання, а й розвинути нові особливості її емоційного стану [5, c/12]. Перемоги та поразки в іграх є дуже важливою частиною життя дитини. Гра – це та призма, через яку дитина сприймає навколишню дійсність, місток між дитинством і дорослістю. Результати, отримані під час гри, є основною причиною певного емоційного стану дитини, її гарного чи поганого настрою. Програш у грі може призвести до зневіри, депресії, відсутності бажання досягати цілей, які раніше турбували дитину, розчарування. Як правило, перемога надихає дитину, підвищує її самооцінку та впевненість у собі, допомагає досягати нових перемог у майбутньому. Отже, результати, яких дитина досягає в іграх, що використовуються як частина навчального процесу, також сприяють або натхненню дитини, або розчаруванню в собі та відмові від подальшого вдосконалення навчання [4, c.3]. Здається можливим стверджувати, що емоційний діапазон дитини збагачується завдяки її участі в різних іграх. Якщо в дитинстві емоції дитини досить примітивні і певні, то в міру дорослішання він відчуває більш яскраві і змішані емоції, в основному пов'язані з ігровими процесами. Наприклад, командні ігри виховують у дитини звичку радіти або хвилюватися не тільки за себе, а й за свою команду; Перемога в грі разом із втратою друзів викликає подвійну радість і гордість за себе, водночас співчуття переможеним [6]. Таким чином, дитина вчиться розуміти природу своїх емоцій, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки між минулою подією та власним настроєм і впливати на них у майбутньому, тобто не вміти піддаватися напливу емоцій, контролювати свій стан, що особливо важливо в дорослому віці. Наприклад, найгірший результат у класі з розгадування загадок, дитина може розплакатися, але знання того, що решта класу в цьому випадку буде сміятися над нею, швидше за все, припинить такий бурхливий прояв емоцій.

Таким чином, різноманітні емоції, які відчуває дитина у зв'язку з участю в грі, сприяють тому, що емоційний діапазон стає яскравим і широким, а емоційний стан - усвідомленим.

 Дитина розуміє, що є причиною тих чи інших емоцій, вчиться в міру своїх можливостей усувати причини поганого настрою, а також насолоджується приємними моментами.

Дидактичні ігри досить активно використовуються в навчальному процесі початкової школи. Крім того, мова йде не тільки про гру в класичному розумінні цього слова, а й про ігрову форму організації уроків, про логічні та подібні ігри як завдання. Багато дослідників стверджують, що логічні ігри та головоломки є найефективнішими для розвитку як емоційного інтелекту, так і особистості в цілому, оскільки вони не тільки дозволяють використовувати навички продуктивного мислення дитини, але й розвивають нові емоції, пов’язані з пошуком правильної відповіді[1]. Логічні ігри, головоломки, ребуси, лабіринти та інші подібні завдання спрямовані на формування нових навичок, необхідних як для навчальної діяльності, так і для подальшого життя.        Вирішення ігрових завдань на уроці розвиває в учнів дух змагання, сприяє їх потребі перемагати, обходити однокласників, ставати кращими, що також важливо для подальшого розвитку особистості. Емоції, які дитина відчуває в момент успіху, відіграють надзвичайно важливу роль, оскільки готують її до нових успіхів.

Таким чином, роль гри в розвитку емоційної складової життя дитини та її емоційного інтелекту полягає в наступному [7, c.47].

 - можливість ідентифікувати себе з іншими членами суспільства, усвідомити себе частиною суспільства;

 - можливість спробувати кожну соціальну роль;

- можливість приймати соціальні правила, розвивати здатність підкорятися їм і визнавати необхідність такого підпорядкування;

 - формування лінії поведінки відповідно до прийнятих у суспільстві правил життя;

 - формування нових умінь і навичок і пов'язане з цим формування почуття гордості за себе, поява нових, раніше не пережитих емоцій.

Слід зазначити, що однією з особливостей молодшого шкільного віку є зміна структури емоційних процесів дитини. Так, якщо в ранньому дитинстві прояв емоцій надзвичайно яскравий і супроводжується вегетативно руховими реакціями (крик, вереск, бійка, падіння на землю), то до початку шкільного віку ці реакції притупляються і в цілому, незважаючи на індивідуальні прояви емоцій і зберігаючи певну примхливість, поведінка дитини стає більш стриманою [3]. Прояв емоцій дитини значною мірою стає прив'язаним до конкретних ситуацій, які вони переживають.

Емоційність дитини на початку навчання в школі не характеризується підвищеною афективністю і неконтрольованими спалахами конфліктів; поведінка пом'якшується. Це пояснюється насамперед тим, що школа, на відміну від дитячого садка, сприймається більшістю дітей як серйозна сходинка в житті, а тому підвищується відповідальність за свою поведінку, а під впливом шкільного виховання виникає бажання стати гідним учасником суспільства [8]. Багато в чому емоції, які відчуває молодший школяр, є відправною точкою процесу становлення особистості; На цьому фоні розвиток емоційного інтелекту функціонує як одна з найважливіших складових процесу розвитку дитини в досліджуваний період.

Таким чином, можна зробити висновок про ключову роль дидактичної гри не тільки в розвитку емоційного інтелекту молодшого школяра, але й у формуванні та гармонійному розвитку його особистості. Особлива роль гри в житті молодшого школяра зумовлена тим, що в її процесі відбувається первинна адаптація дитини до суспільства, вона ототожнює себе з іншими членами суспільства, сама усвідомлює його частину. Багато в чому це дозволяє продуктивно використовувати ігри в рамках розвитку емоційного інтелекту та емоційної складової особистості.

Список використаних джерел

1. Артемова Л.В. Вчися граючись. Київ: «Томіріс», 1995. 111 с

2. Борисова З. Проблема гри в педагогічній теорії // Дошкільне виховання. 2005. № 12. С. 6-7.

3.  Вікова психологія / За ред. Г.С. Костюка. Київ: Рад. шк., 1976. 270 с. 

4. Калошин В. Ф., Безносюк О. О., Лемешко Ю. П. Вплив емоцій на     ефективність навчального процесу. Практична психологія та соціальна робота. 2018. №1. С. 70-74.

5. Кононко О. Дитяча креативність крізь призму Базової програми «Я у світі»  // Дошкільне виховання. 2008. № 7.- С. 3-7.

   6. Носенко Е.Л., Коврига Н.В. Емоційний інтелект: концептуалізація феномену, основні функції : монографія. Київ : Вища школа, 2003. С. 67–23.

7. Четверик-Бурчак А. Г. Механізми впливу емоційного інтелекту на психічне здоров’я особистості / А. Г. Четверик-Бурчак // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна, серія «Психологія». – № 47 – 2011. – С.47-54.

8. Шпак М. М. Психологія розвитку емоційного інтелекту молодших школярів: монографія. Терно піль : ТНПУ імені В. Гнатюка, 2016. 372 с.