1. Освіта Збільшується потреба в кваліфікованих кадрах. Більше 70% населення були не писемними. Збільшується кількість початкових та середніх (професійних) шкіл. Навчання в Наддніпрянській Україні відбувалось російською мовою (боротьба з «інородцями», русифікація). Після революції до університетів почали приймати вихідців з нижчих станів.
Природничі та технічні науки. В 1909 році у Києві виникло Товариство повітроплавання. Внесок у вітчизняне повітроплавання зробили І. Сікорський, П. Нестеров, А. Кудашев. Відомими українськими вченими були: природознавці В. Вернадський, Д. Заболотний; фізик І. Пулюй; хімік І. Горбачевський; медики-терапевти М. Стражеско, В. Образов.
6. Музика. У 1904 р. М. Лисенко відкрив музично-драматичну школу, де викладали видатні діячі української культури М. Старицький, Є. Липківський, О. Мишуга. Різноманітною була оперна творчість композитора: опера-мініатюра «Ноктюрн», «Різдвяна ніч», «Наталка Полтавка», «Утоплена», «Тарас Бульба», «Енеїда». Ним створено перші українські опери для дітей – «Коза Дереза», «Пан Коцький», «Зима і Весна».
7. Театр. Творчою лабораторією став перший стаціонарний український театр на чолі з М. Садовським, заснований 1907 р. у Києві. М. Садовський розвивав кращі здобутки театру корифеїв у поєднанні з європейськими традиціями. У складі трупи працювали М. Заньковецька, М. Старицька, Г. Борисоглібська.
8. Релігія. Видатне місце у національному відродженні на західноукраїнських землях належало Українській греко-католицькій церкві. Центральною фігурою не лише релігійного, а й національного руху в краї став митрополит А. Шептицький. Він відстоював культурно-освітні та національні інтереси українців за різних політичних режимів. Вище духовенство на чолі з митрополитом використовувало всі політичні важелі, щоб вирівняти соціально-економічне й культурно-освітнє становищеукраїнців.