Особливості розвитку та навчання дітей з розладами аутистичного спектру

Особливості розвитку та навчання дітей з розладами аутистичного спектру. Підготувала Таміла Бойченко Нікопольський ліцей №6 Нікопольської міської ради

Аути́зм (грец. autos — «сам»; аутизм — «занурення в себе») — це розлад розвитку нервової системи, що характеризується порушенням соціальної взаємодії, вербальної і повторюваною невербальної комунікації, і поведінкою, існують складнощі у взаємодії із зовнішнім світом, з цього приводу виникають порушення в соціалізації.

Особливості розвитку пізнавальної сфери. У дітей із РДА спостерігаються грубі порушення цілеспрямованості і довільності уваги, що перешкоджає нормальному формуванню вищих психічних функцій. Проте окремі яскраві зорові або слухові враження, що йдуть від предметів навколишньої дійсності, можуть буквально зачаровувати дітей, що можна використати для концентрації уваги дитини. Це може бути який-небудь звук або мелодія, блискучий предмет.

УВАГАХарактерною рисою є висока психічна пересиченість. Увага дитини з РДА стійка впродовж буквально декількох хвилин, а іноді і секунд. В деяких випадках пересичення може бути настільки сильним, що дитина не просто вимикається з ситуації, а проявляє виражену агресію і намагається знищити те, чим вона тільки що із задоволенням займалася.

Відчуття і сприйняття. Для дітей з РДА характерна своєрідність в реагуванні на сенсорні подразники. Це виражається в підвищеній сенсорній чутливості і, як наслідок підвищеній ранимості. Якщо в нормі людська особа є найсильнішим і привабливішим подразником, то діти з РДА надають перевагу різноманітним предметам, обличчя ж людини практично миттєво викликає пересичення і бажання піти від контакту. У сприйнятті дитини з РДА відзначається також порушення орієнтації у просторі, спотворення цілісної картини реального предметного світу. Для них важливий не предмет в цілому, а окремі його сенсорні якості: звуки, форма і фактура предметів, їх колір.

Особливості зорового сприйняття. Погляд "крізь" об'єкт. Відсутність стеження поглядом за предметом.• Зосередженість погляду на "безпредметному" об'єкті: світловій плямі, ділянці блискучої поверхні, візерунку шпалер, килима, мерехтінні тіней зачарованість таким спогляданням.• Затримка на етапі розглядання своїх рук, перебирання пальців у особи.• Наполегливий пошук певних зорових відчуттів.• Стійке прагнення до споглядання яскравих предметів, їх руху.• Тривале виникнення стереотипної зміни зорових відчуттів (при включенні і виключенні світла, при відкриванні та закриванні дверей, вертіння коліс, пересипанні мозаїки тощо).• Зорова гіперсензитивність: переляк, крик при включенні світла, роздвиганні штор; прагнення до темряви.

Особливості слухового сприйняття. Відсутність реакції на звук. Страхи окремих звуків. Відсутність звикання до звуків. Прагнення до звукової аутостимуляції: зминання та розривання паперу, шурхотіння целофановими пакетами.

Особливості тактильної та м'язової чутливостіНа тлі постійного сенсорного дискомфорту діти з РДА прагнуть отримати певні активуючі враження (розгойдуються усім тілом, здійснюють одноманітні стрибки або крутяться, отримують задоволення від розривання паперу або тканини, переливання води або пересипання піску, спостерігання за вогнем).• При часто зниженій больовій чутливості у дітей з РДА спостерігається схильність до нанесення собі різних ушкоджень.• Обстеження оточуючого середовища здійснюється переважно за допомогою обмацування.

Пам'ять і уява. З самого раннього віку у дітей з РДА відзначається хороша механічна пам'ять, що створює умови для збереження слідів емоційних переживань. Саме емоційна пам'ять стереотипізує сприйняття того, що оточує: інформація входить у свідомість дітей цілими блоками, зберігається, не переробляючись, і застосовується шаблонно, в тому контексті, в якому була сприйнята. Діти можуть знову і знову повторювати одні й ті ж звуки, слова або без кінця ставити одне й те ж запитання. Вони легко запам'ятовують вірші. У ритм вірша діти можуть почати розгойдуватися або вигадувати власний текст. Діти цієї категорії добре запам'ятовують, а потім одноманітно повторюють різні рухи, ігрові дії, звуки, цілі оповідання, прагнуть до отримання звичних відчуттів, що поступають через усі сенсорні канали.

Уява. Відносно уяви існують дві протилежні точки зору: згідно однієї з них, , діти з РДА мають багату уяву, згідно іншої – уява цих дітей якщо і не знижена, то химерна, має характер патологічного фантазування. У змісті аутистичних фантазій переплітаються випадково почуті дитиною казки, історії, кінофільми і радіопередачі, вигадані і реальні події. Патологічні фантазії дітей відрізняються підвищеною яскравістю і образністю. Нерідко зміст фантазій може носити агресивний відтінок та служити основою для появи і закріплення різних неадекватних страхів.

Мовлення. Ехолалія, яка може бути моментальною чи відстроченою, виникає в тих випадках, коли дитина дослівно повторює, як папуга, слова або фрази, які вона почула. Ехолалія, а також інші нестандартні форми мовної поведінки, такі як мовна персеверація– (постійне повторення безглуздих слів або фраз), а також безперервне запитування, можуть виконувати для дитини, страждаючої від аутизму, цілу низку комунікативних функцій і до того ж сприяти індивідуальному розвитку. Ці незвичайні форми мови можуть виражати прагнення дитини спілкуватися, хоча б і таким примітивним способом. Діти, які страждають від аутизму, розуміють мовлення в буквальному розумінні.

Мислення. Розвиток мислення у таких дітей пов'язаний з подоланням величезних труднощів довільного навчання. Багато фахівців вказують на складнощі в символізуванні, перенесенні навичок з однієї ситуації в іншу. Такій дитині важко зрозуміти розвиток ситуації в часі, встановити причинно-наслідкові залежності. Це дуже яскраво проявляється в переказі учбового матеріалу, при виконанні завдань, пов'язаних з сюжетними картинками. У рамках стереотипної ситуації багато аутичних дітей можуть узагальнювати, використовувати ігрові символи, вибудовувати програму дій. Проте вони не в змозі активно переробляти інформацію, активно використати свої можливості, з тим щоб пристосовуватися до середовища та оточення, що змінюються.

Особливості діяльності дітей з розладами спектру аутизму. Активні форми пізнання починають виразно проявлятися у дітей, що нормально розвиваються, з другого півріччя першого року життя. Саме з того часу особливості дітей з РДА стають найбільш помітні, при цьому одні з них проявляють загальну млявість і бездіяльність, а інші підвищену активність: їх приваблюють сенсорні сприймані властивості предметів (звук, колір, рух), маніпуляції з ними мають характер, що стереотипно повторюється. Дії, спрямовані на оволодіння специфічними, суспільно виробленими способами вживання предметів, їх не приваблюють. У зв'язку з цим дії з самообслуговування формуються у них повільно і, навіть будучи сформованими, можуть викликати у дітей протест при спробі стимулювання їх використання.

Навчальна діяльність. Шкільна діяльність викликає великі утруднення, учителі відмічають пасивність і неуважність на уроках. Удома діти виконують завдання тільки під контролем батьків, швидко настає пересичення, втрачається інтерес до предмета. У шкільному віці для цих дітей характерне посилення прагнення до "творчості". Вони пишуть вірші, оповідання, вигадують історії, героями яких вони є. З'являється виборча прихильність до тих дорослих, які їх слухають і не заважають фантазуванню. Часто це бувають випадкові, малознайомі люди. Але як і раніше відсутня потреба в активному спільному житті з дорослими, в продуктивному спілкуванні з ними. Навчання в школі не складається в провідну учбову діяльність. У будь-якому випадку потрібна спеціальна корекційна робота з формування учбової поведінки аутичної дитини, розвитку свого роду "стереотипу навчання".

Прийоми роботи з дітьми з аутизмом1. Система заохочень. 2. Максимальна візуалізація3. Моделювання

Ми маємо вводити систему заохочення дитини під час навчання з того, що їй цікаво. Може бути система жетонів. Коли дитини збирає певну кількість жетонів (або, наприклад, магнітів) і потім обмінює на якийсь приз. Ми можемо видавати ці жетони, коли дитина має хорошу поведінку, демонструє свої навички або знання під час уроку, взаємодіє з іншими дітьми чи не проявляє проблемної поведінки.1. Система заохочень. 

Максимальна візуалізація. Усі діти з аутизмом – різні, але вони – переважно візуали, тож візуальна підтримка працює для них добре. Візуалізація правил поведінки або правил навчання. Візуалізуючи, ми конкретизуємо вимоги до дитини і наші очікування до її поведінки: наприклад, що вона на уроці буде сидіти, піднімати руку, якщо хоче щось сказати чи хоче перерву, а не тікатиме з класу. Розміщуючи це в полі зору дитини, ми надаємо їй підказку і допомогу, щоби вона не забувала про правила. Якщо ж треба нагадати, завжди краще підійти й вказати на відповідне зображення або написане текстом правило.

Моделювання. Ми моделюємо прямо на собі, як в рольовій грі, як ми хочемо, щоби дитина поводилася. Не пояснюємо словесно, а показуємо. Тому що після кількох слів пояснень дитина виключається. Ми кажемо: “Треба піднімати руку ось так”, – і показуємо, як це робити. Потім просимо: “Покажи, як ти будеш піднімати руку”, – і дитина з нашою допомогою піднімає руку. Так ми формуємо в дитини нову поведінку. Паралельно можемо додати це до візуальних правил.

ЯК ПРАЦЮВАТИ ЗІ СПАЛАХАМИ АГРЕСІЇ З БОКУ УЧНЯСпонтанних спалахів агресії у дитини не може бути. Серед чинників із середини можуть бути біль, голод, спрага, сенсорний дискомфорт. Для роботи з такою проблемою ми маємо знати, що дитина абсолютно здорова – запитати про це батьків. Зовнішні чинники – це найчастіше вимоги, які ставлять дорослі до дитини: виконувати завдання, слідувати певним правилам (наприклад, сидіти весь урок, не розмовляти, не рухатися, не брати іграшки). .

ЯК ПРАЦЮВАТИ ЗІ СПАЛАХАМИ АГРЕСІЇ З БОКУ УЧНЯОтже, маємо попрацювати з двох боків над поведінкою. Перше: зробити щось із самими завданнями, з тим, як ми їх презентуємо дитині. Тобто, можемо спростити завдання, подивитись, чи дитина здатна самостійно, без додаткової підтримки, їх виконати. Спрощення або зменшення завдань може бути навіть тимчасовим й буде давати можливість сформувати альтернативну поведінку. Друге: маємо працювати над розвитком навички співпрацювати. Ми маємо заохочувати дитину – тобто давати їй щось важливе за те, що вона виконує завдання. І на початку ми, звісно, будемо їй максимально допомагати, щоби створити ситуацію успіху. Потім поступово допомога під час виконання завдань буде зменшуватись, а завдання повертатись до обсягу і складності, які потрібні дитині. Третя причина, чому дитина може проявляти агресію, – щось хоче й не може отримати: гратись, взяти чиюсь річ, отримати якийсь предмет зі стола вчителя тощо. Що робити?

ЩО РОБИТИ В МОМЕНТИ АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ1. Убезпечити дитину від самої себе й інших дітей від неї. Якщо дитина аутоагресивна, вона може нанести шкоду собі (наприклад, битися головою об якісь предмети, кусати себе). Ми маємо унеможливити ці травми: підкласти щось під голову, покласти щось на руку, щоби дитина не кусала себе.2. Учитель або асистент (той, хто зараз з дитиною) має подбати про власну безпеку.

https://childdevelop.com.ua/worksheets/

10 фільмів про аутизм. Людина дощу (Rain Man, 1988, США) Темпл Грендін (Temple Grandin, 2010, США, біографія) Мері і Макс (Mary and Max, 2009, Австралія) Мене звати Кхан (My Name Is Khan, 2010, Індія) Надзвичайно голосно та вкрай близько (Extremely Loud & Incredibly Close, 2011, США) Я Сем (I Am Sam, 2001, США) Адам (Adam, 2009, США) Рай океану (2010, Китай) Антон тут поряд (Антон тут рядом, 2012, Росія) Слово на букву «А» (The A Word, 2016, Великобританія, серіал.

https://www.ukrinform.ua/rubric-other_news/1995142-autizm-nagalne-pitanna-ukrainskogo-suspilstva-so-potrebue-sistemnogo-risenna.html Асоціація “Соціальний захист”. “Інформаційні кампанії під назвою “50 відтінків синього” та “Ярлики” мають на меті привернути увагу громадян до питання аутизму та ставлення до нього у суспільстві. Спілкування та увага – перше, що потрібно дітям з аутизмом. Вони не хворі. Вони особливі та мають повне право стати повноцінними членами суспільства. Саме тому нам не можна зупинятися на досягнутому”