Особливості сприймання у дітей з порушеннями розумового розвитку

Особливості сприймання у дітей з порушеннями розумового розвитку

Розглядаючи сприймання у розумово відсталих дітей, потрібно зазначити, що до кінця дошкільного віку, лише половина з них досягають рівня сприймання, з якого діти з нормальним інтелектом починають дошкільний вік, тобто спостерігається зниження темпу його розвитку [3].

Становлення перцептивних дій лише починається. Здійснювати вибір за зразком (за кольором, розміром, формою) вони можуть лише на п’ятому році життя. Отже, страждає цілісність їхнього сприймання. Користуючись зоровим орієнтуванням під час вибору за зразком, такі діти не користуються практичним орієнтуванням. Якщо на занятті вони і виділяють певну властивість предмета, то у побуті, повсякденному житті цю інформацію використати не можуть. Без спеціального навчання вони також не можуть побудувати ряд предметів за ознакою, знайти місце предмета у цьому ряду, узагальнити предмети за певною властивістю.

У дітей з розумовою відсталістю відчуття і сприймання формується дуже повільно і характеризується недостатністю. Сприймання, як і відчуття, поєднуються насамперед з тими аналізаторними системами, через який світ впливає на нервову систему людини. Хоча первинного пошкодження органів відчуттів при розумовій відсталості і немає, сприймання у них характеризується бідністю та неточністю. Усі властивості сприймання є недорозвиненими. Швидкості сприймання дошкільників докладно вивчена К.І. Версотською, де вказується на значне відставання порівняно з дітьми із нормальним інтелектом; спостерігається значна звуженість сприймання. У розумово відсталих дітей виразно спостерігається сповільненість опрацювання сенсорної інформації, їх сприйманню характерно: хаотичність, безсистемність, у процесі сприймання діти не відокремлюють істотні ознаки від другорядних, не встановлюють зв'язків між ними [1].

Досить пізно у них формуються предметне сприймання. Окрім того, порушеним виявляється зв’язок між дією і словом, оскільки дії бувають недостатньо усвідомленими, а досвід дії не фіксується у слові, не узагальнюється. Відтак зв’язок між основними компонентами пізнання – дією, словом та образом лишається недосконалим.

Звуження і уповільнення зорових, слухових, кінестетичних, тактильних, нюхових та смакових відчуттів і сприймань призводять до труднощів орієнтування в оточуючому середовищі. Недостатній розвиток сприймання не дає можливості отримати правильне уявлення про те, що є навкруги такої дитини і про те, хто вона є сама. Найчастіше такі діти мають труднощі у  вловлюванні подібності і відмінності між предметами і явищами, які мають лише окремі однакові ознаки (наприклад, колір).

Вони часто не відчувають відтінки, помилково оцінюють глибину, об’єм різних властивостей предметів, віддаленість від спостерігача, що пояснюється труднощами аналізу і синтезу інформації, яка сприймається [4].

Література:

1. Дидактичні та методичні засади спеціальної освіти розумово відсталих дошкільників: нав.-метод. посіб. / Н.О. Макарчук, А.М. Висоцька, О.В. Чеботарьова, А.В. Міненко, С.В. Трикоз, Г.О. Блеч., І.В. Бобренко, І.В. Гладченко. ‒ К. ‒ 2014. ‒ 337 с.
2. Збірник наукових праць Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка / За ред. О.В.Гаврилова, В.І.Співака. – Вип. XХІ в двох частинах, частина 2. Серія: соціально-педагогічна. – Кам’янець-Подільський: Медобори - 2006, 2012. – 404 с.
3. https://studfile.net/preview/2299106/page:13/
4. https://naurok.com.ua/psihologo-pedagichna-harakteristika-ditey-zatrimkoyu-psihichnogo-rozvitku-235988.html