"Особливості ведення воєнних дій з врахуванням норм міжнародного гуманітарного права. Заборонені засоби та методи ведення воєнних дій.     "

Особливості ведення воєнних дій з врахуванням норм міжнародного гуманітарного права. Заборонені засоби та методи ведення воєнних дій.     

Вивчення нового матеріалу. Нині існує багато ситуацій, коли необхідно визначити характер конфлікту, а саме – чи це тільки внутрішній конфлікт у державі, котрий веде до порушень прав людини, чи він досяг рівня збройного конфлікту, який може виникати як з конфлікту у самій державі, так і в результаті зовнішньої інтервенції, що дає право застосовувати норми гуманітарного права.

Вивчення нового матеріалу. Розмежування таких ситуацій вкрай необхідне, адже у випадку внутрішніх заворушень, які не досягають рівня збройних конфліктів, МГП не застосовується. Саме рівень конфлікту диктує, яке право застосовувати: внутрішньодержавне чи МГП.

Вивчення нового матеріалу. Якщо конфлікт не виходить за межі внутрішньої юрисдикції держави, як, наприклад, на його початкових етапах, логічно передбачити застосування права з прав людини. Там, де протистояння досягає рівня втручання військових сил, застосовується МГП

Збройний конфлікт на сході України, окупація та анексія Криму актуалізував запит на знання з міжнародного гуманітарного права для представників різних професійних груп та населення загалом. Женевська конвенція закріпила в міжнародному праві ідею необхідності не відступати від законів людяності навіть під час війни. Це обов’язковий закон для всіх, якщо ми не хочемо допустити переростання війн в неприкрите варварство.

захист жертв збройних конфліктів;заборону або обмеження методів і засобів ведення війни; відповідальність військовослужбовців та працівників Збройних Сил за порушення відповідних принципів і норм. МІЖНАРОДНЕ ГУМАНІТАРНЕ ПРАВО - це сукупність міжнародно-правових норм, які направлені на

Початок міжнародного гуманітарного права було покладено прийняттям в 1864 р. Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих в діючих арміях. Значна роль в цьому належить Швейцарському діячу Анрі Дюнану, котрий став основоположником КЧХ. Загальновизнаним автором широко використовуваного терміну “міжнародне гуманітарне право” є відомий швейцарський юрист Жан Пікте. Він з 1946р. очолював Міжнародний Комітет Червоного Хреста (МКЧХ) і був відповідальним за підготовчу роботу, пов'язану з прийняттям у 1949 р. чотирьох Женевських конвенцій про захист жертв війни.

Основні міжнародні угоди щодо МГПДві Гаазьких конференцій світу в 1899 і 1907 р. - «право Гааги». Чотири багатосторонні міжнародні угоди, укладенні у Женеві, які встановлюють гуманітарні правила ведення війни, висунуті у 1864 році Червоним Хрестом. про поліпшення долі поранених і хворих в діючих арміях (Перша Конвенція); про покращення долі поранених, хворих і осіб, що потерпіли корабельну аварію, з складу збройних сил на морі (Друга Конвенція); про поводження з військовополоненими (Третя Конвенція); про захист цивільного населення під час війни (Четверта Конвенція). Конвенція про захист цивільного населення під час війни — передбачає гуманне поводження з населенням, що перебуває на окупованій території, і захищає його права. Два додаткові  протоколи (1977 р.) до Конвенції 1949 року, що стосуються захисту  жертв міжнародних збройних конфліктів (протокол І) і захисту жертв внутрішніх конфліктів (протокол ІІ) - «право Женеви».

– полегшити страждання людей, які спричинені лихом війни чи збройного конфлікту;– забезпечити гуманне поводження та захист особам, які не приймають безпосередньої участі у воєнних діях (включаючи тих осіб, які припинили брати в них участь у результаті хвороби, поранення або з будь-якої іншої причини, незалежно від раси, кольору шкіри, віросповідання, походження, майнового становища тощо). МЕТА МІЖНАРОДНОГО ГУМАНІТАРНОГО ПРАВА

ПРИНЦИПИ МІЖНАРОДНОГО ГУМАНІТАРНОГО ПРАВАГуманність збройних конфліктів;Обмеження воюючих в виборі засобів і методів збройної боротьби;Міжнародно-правовий захист жертв війни;Охорона цивільних об’єктів та культурних цінностей;Захист інтересів нейтральних держав;Співвідношення воєнної необхідності та підтримки суспільного порядку з повагою до людини;Недопустимість нанесення противнику втрат, які значно перевищують мету війни.

Вивчення нового матеріалу— цивільні житлові об’єкти;— школи;— храми;— госпіталі (споруди мають відповідні знаки);— культурні споруди;— насосні станції;— вокзали. Воюючі сторони не повинні використовувати ці об’єкти з військовою метою.1) Об’єкти захисту МГП:

Вивчення нового матеріалу2) Цивільні особи, які знаходяться під захистом МГП. До цивільних осіб належать:— діти (які не є учасниками бойових дій);— доросле населення, яке не є комбатантами (партизанами).

ПРАВОВИЙ СТАТУС УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ комбатанти - особовий склад регулярних збройних сил;-  поліцейські сили;-  ополчення, добровольчі загони, які входять або не входять до складу регулярних збройних сил;-  особовий склад рухів опору і партизанських формувань;-  особи, які надають допомогу збройним силам, але не беруть особистої участі у бойових діях;-  члени екіпажів торгових суден і цивільних літаків, які надають допомогу збройним силам;-  населення, яке при наближенні противника взялося до зброї, за умови, що воно відкрито носить зброю і дотримується законів та звичаїв війни.некомбатанти. ЦИВІЛЬНЕ НАСЕЛЕННЯнезаконні комбатанти-шпигуни;- диверсанти.найманцідобровольціЗбройні Сили

Засоби ведення війни -це зброя й інші засоби, які використовують збройні сили у війні для перемоги над противником.-розривні й запальні кулі, а також кулі, які перевертаються або сплющуються в тілі людини;-хімічна зброя, зокрема хімічні засоби — отруйні, задушливі та інші гази, рідини й процеси;-біологічна та токсична зброя;-лазерна зброя, спеціально призначена для спричинення людині, яка не використовує оптичні прилади, постійної сліпоти;-засоби впливу на природне середовище, що мають тривалі та надмірні наслідки щодо руйнації або заподіяння шкоди іншій державі. МГП цілком забороняє такі засоби ведення війни, як:

Методи ведення війни — це способи застосування засобів війни.- зрадницьке поранення або убивство мирного населення, а також поранення або убивство супротивника, який здався в полон і склав зброю;-напад на осіб, які покидають на парашуті повітряне судно, що потерпіло аварію;- застереження тих, хто обороняється, що в разі продовження опору нікому з них не буде пощади, та віддача наказу нікого не залишати в живих;-убивство парламентера й супроводжуючих його осіб — сурмача, барабанщика;-незаконне використання парламентерського прапора або прапора нейтральної держави та прапора або розпізнавальних знаків Червоного Хреста, білого прапора парламентера, використання форменого одягу супротивника і розпізнавальної емблеми ООН, окрім як з дозволу цієї організації;-примушення громадян ворожої сторони воювати проти своєї держави та взяття заручників, терор відносно цивільного населення, використання голоду серед цивільного населення для досягнення військових цілей;-здійснення геноциду під час бойових дій;-напад невибіркового характеру, зокрема ураження об’єктів, що може спричинити втрати серед цивільного населення і ураження цивільних об’єктів;-атака, бомбардування або знищення медичних закладів, госпітальних суден, транспортів, літаків та медичного персоналу, що мають належні розпізнавальні емблеми і використовують встановлені сигнали; незахищених міст, портів, селищ, житла, культурних цінностей, історичних та інших пам’яток, храмів тощо. Відповідно до міжнародного права заборонені також такі методи ведення війни:

Урахування норм МГП під час організації бою та основних видів бойового забезпечення. Командири всіх рівнів ЗСУ відповідно до наказу Міністра Оборони України від 11.09.2004 р. № 400 «Про затвердження Керівництва по застосуванню норм МГП у ЗСУ» мають забезпечити дотримання в армії та на флоті норм МГП. Командири при плануванні і здійсненні військової операції та основних видів бойового забезпечення враховують його вимоги, що знаходить відображення у спеціальному розділі бойового наказу щодо обмеження засобів і методів введення бойових дій та недопущення виникнення жертв серед цивільного населення, які були враховані в Конвенції (1981 p.).

Які категорії осіб - учасників збройних конфліктів ви запам’ятали ?  Які категорії  населення потребують спеціального захисту під час     воєнного конфлікту?Які об’єкти користуються особливим захистом під час війни? Чому? Які образи і асоціації постають у вашій уяві, коли ви чуєте слово «війна»?Як необхідно поводитись  з цивільним населенням під час збройного        конфлікту?ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ:

Не йдіть війною проти закону, прийміть закони проти війни.