Особливості вивчення іноземної мови в початкових класах за концепцією НУШ

Початкова освіта – це перший рівень повної загальної середньої освіти, який відповідає першому рівню Національної рамки кваліфікацій. Метою початкової освіти є всебічний розвиток дитини, її талантів, здібностей, компетентностей та наскрізних умінь відповідно до вікових та індивідуальних психофізіологічних особливостей і потреб, формування цінностей та розвиток самостійності, творчості, допитливості, що забезпечують її готовність до життя в демократичному й інформаційному суспільстві, продовження навчання в основній школі. У сучасних умовах іноземна мова розглядається як засіб спілкування і залучення до культури іншого народу. Це поступово стає домінуючою стратегією викладання іноземної мови в початковій школі. Особлива увага приділяється навчанню іноземної мови школярів в початкових класах, бо в дитинстві схильність до вивчення мов набагато більша. Останнім часом в педагогіці, як і в багатьох інших галузях науки відбувається перебудова практики і методів роботи в школі, а головною є проблема підтримки інтересу учня до навчання взагалі та іноземної мови зокрема. Однією з особливостей навчання іноземної мови є принцип концентричного пред'явлення тематичного матеріалу для організації спілкування в усній та письмовій формі протягом усього шкільного курсу. У зв'язку з цим одна і та ж тема може вивчатися впродовж кількох років. Освітньою програмою передбачається, що відповідно до мовного і загальнонавчального досвіду школярів вивчення таких тем поглиблюється у наступних класах, а тому повторення тематики зумовлюється саме зазначеним принципом. Освітні програми з іноземної мови є рамковими, а відтак не обмежують діяльність учителів у виборі порядку вивчення та змісту кожної теми. Деякі теми можуть вивчатись інтегровано. Головна мета навчання навчання іноземної мови у початковій школі полягає у формуванні в учнів комунікативнї компетентності, що забезпечується лінгвістичним, мовленнєвим і соціокультурним досвідом, узгодженим з віковими можливостями молодших школярів. Зміст навчання іноземної мови у початковій школі добирається та організується відповідно до психо-фізіологічних особливостей учнів молодшого шкільного віку. Вимоги до дітей, які розпочинають навчання у початковій школі, мають враховувати досягнення попереднього етапу їхнього розвитку. Зберігаючи наступність із дошкільним періодом дитинства, початкова школа забезпечує подальше становлення особистості дитини, її фізичний, інтелектуальний, соціальний розвиток; формує здатність до творчого самовираження, критичного мислення, виховує ціннісне ставлення до держави, рідного краю, української культури, пошанування своєї гідності та інших людей, збереження здоров’я. Зміст навчання забезпечується єдністю предметного, процесуального та емоційно-ціннісного компонентів і створюється на засадах опанування іноземної мови в контексті міжкультурної парадигми, що передбачає ознайомлення з культурою народу, чию мову вивчають учні. Такий підхід зумовлює формування готовності до міжкультурної комунікації в межах типових сфер, тем і ситуацій спілкування, визначених навчальними програмами. На кінець 4-го класу – рівня А1. Всі рівні характеризують результати навчальних досягнень в кожному виді мовленнєвої діяльності та узгоджуються із «Загальноєвропейськими рекомендаціями з мовної освіти». Відповідно до окресленої мети, головними завданнями іншомовної освіти у початковій школі є: - здійснювати спілкування в межах сфер, теми і ситуацій, визначених програмою; - розуміти на слух зміст автентичних текстів; - читати і розуміти автентичні тексти різних жанрів і видів із різним рівнем розуміння змісту; - здійснювати спілкування у письмовій формі відповідно до поставлених завдань; - використовувати в разі потреби невербальні засоби спілкування за умови дефіциту наявних мовних засобів; - адекватно використовувати досвід, набутий під час вивчення рідної мови; - критично оцінювати інформацію та використовувати її для різних потреб; - висловлювати свої думки, почуття і ставлення; - ефективно взаємодіяти з іншими усно, письмово та за допомогою засобів електронного спілкування; - ефективно користуватись навчальними стратегіями для самостійного вивчення іноземних мов. У початковій школі важливо зацікавити учнів вивченням іноземної мови, викликати в них позитивне ставлення до предмета, вмотивувати необхідність і значущість володіння іноземною мовою як неповторним засобом міжкультурного спілкування. Провідним засобом реалізації вказаної мети є компетентнісний підхід до організації навчання у загальноосвітній школі на основі ключових компетентностей як результату навчання. Це означає, що основним для учнів буде не запам’ятовування інформації, а опановування компетентностями, що знадобляться в житті. Зміст типових освітніх програм початкової освіти має потенціал для формування у здобувачів таких ключових компетентностей: 1) спілкування державною (і рідною у разі відмінності) мовами, що передбачає уміння використовувати українознавчий компонент в усіх видах мовленєвої діяльності, засобами іноземної мови популяризувати Україну, українську мову, культуру, традиції. 2) спілкування іноземними мовами, що передбачає можливість розуміти прості висловлювання іноземною мовою, спілкуватися нею у відповідних ситуаціях, оволодіння навичками міжкультурного спілкування, реалізується через предметні компетентності; 3) математична компетентність, що передбачає розв’язування комунікативних та навчальних проблем, застосовуючи логіко-математичний інтелект. 4) основні компетентності у природничих науках і технологіях, що передбачають описувати іноземною мовою природні явища, аналізувати та оцінювати їх роль у життєдіяльності людини. 5) інформаційно-цифрова компетентність, що передбачає вивчати іноземну мову з використанням спеціальних програмних засобів, ігор, соціальних мереж, створювати інформаційні об’єкти іноземними мовами, спілкуватися іноземною мовою з використанням інформаційно-комунікаційних технологій; застосовувати ІКТ відповідно до поставлених завдань. 6) уміння вчитися упродовж життя, що передбачає уміння самостійно працювати з підручником, шукати нову інформацію з різних джерел та критично оцінювати її, організовувати свій час і навчальний простір, оцінювати власні навчальні досягнення. 7) ініціативність і підприємливість, що передбачає уміння ініціювати усну, писемну, зокрема онлайн взаємодію іноземною мовою для розв’язання конкретної життєвої ситуації. 8) соціальна та громадянська компетентномті, що передбачає формулювання власної позиції, співпрацювання з іншими на результат, спілкуючись іноземною мовою. 9) обізнаність та самовираження у сфері культури, що передбачає висловлення іноземною мовою власних почуттів, переживань і суджень. 10) екологічна грамотність і здорове життя, що передбачає пропагувати здоровий спосіб життя засобами іноземної мови. Такі ключові компетентності, як уміння вчитися, ініціативність і підприємливість, екологічна грамотність і здорове життя, соціальна та громадянська компетентності можуть формуватися відразу засобами усіх навчальних предметів і є метапредметними. Виокремлення в навчальних програмах таких інтегрованих змістових ліній, як «Екологічна безпека та сталий розвиток», «Громадянська відповідальність», «Здоров'я і безпека», «Підприємливість та фінансова грамотність» спрямоване на формування в учнів здатності застосовувати знання й уміння з різних предметів у реальних життєвих ситуаціях. Інтегровані змістові лінії реалізуються під час вивчення іноземної мови у загальноосвітніх навчальних закладах. Діяльність та уміння із змістових ліній добираються відповідно до комунікативної потреби, тематики ситуативного спілкування, віку та рівня підготовленості учнів. Початковий етап навчання іноземної мови є надзвичайно важливим, оскільки в цей період закладаються психолінгвістичні основи іншомовної комунікативної компетентності, необхідні та достатні для подальшого її розвитку й удосконалення. Тут відбувається становлення засад для формування умінь сприймати на слух, говорити, читати й писати іноземною мовою у межах визначених програмою результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів, що узгоджуються із Загальноєвропейськими Рекомендаціями з мовної освіти. Відповідно до мети іншомовної освіти та завдань у початковій школі, виокремлено такі комунікативні вміння, як «Сприймання на слух», «Зорове сприймання», «Усна взаємодія», «Усне висловлювання», «Писемна взаємодія», «Писемне висловлювання» і «Онлайн взаємодія». Вчителям, які викладають іноземну мову на початковому етапі, слід пам’ятати, що учні початкової школи ще не достатньо володіють лінгвістичними поняттями рідної мови. Тому граматики можна навчати імпліцитно без металінгвістичних термінів, наприклад, допоміжне дієслово, артикль тощо. Частина граматичного матеріалу вивчається на рівні лексичних одиниць: учні засвоюють окремі граматичні явища у мовленнєвих зразках та контексті і їм не потрібно пояснювати морфологічні та синтаксичні зв'язки між частинами мови або структурними одиницями, що входять до зразка. Мовний інвентар є орієнтовним і добирається відповідно до комунікативної ситуації, потреб учнів та принципу концентричного навчання. Він не є метою навчання, тому й не розглядається як окремі лексичні або граматичні теми. Пріоритетом є орієнтація на комунікативно спрямоване навчання іншомовного спілкування, а також пошук таких видів діяльності на уроці, які були б ефективним інструментом у вивченні іноземної мови молодшими школярами, і таким видом діяльності є комунікативно-ігровий метод навчання. Гра – це основний метод навчання іноземної мови в початковій школі, найбільше для першокласників. Через гру першокласники пізнають іноземну мову. Щодо особливостей мислення молодших школярів, то воно є контрактним. На початковому етапі опанування мовою діти засвоюють її переважно наочним шляхом, коли водночас і чують нове слово, і спостерігають відповідний предмет, явище чи дію. Чим менша дитина, тим більше навчальний процес має опиратись на її практичні дії, бо її недостатньо лише дивитись та мислити, їй необхідно взяти предмет до рук, тримати в руках, погладити його, побудувати щось тощо. Надання дітям можливості багато рухатись не тільки співпадає з потреб віку, але й суттєво прискорює процес засвоєння іноземної мови. Адже фізична активність, за дослідженням фізіологів, тісно пов’язана з мовленнєвою. Водночас це дозволяє дітям «скинути» зайву енергію, накопичення якої під час традиційного ведення уроку дається взнаки як порушення дисципліни, так вадам фізичного розвитку учнів молодшого шкільного віку. На сучасному етапі розвитку методики існує ще багато методів викладання іноземної мови. Але найбільш результативніший та дієвим методисти називають природній метод, тобто навчання іноземної мови проходить за тих же умов, що й засвоєння рідної мови. Дуже важливо створити в процесі навчання дітей іноземної мови такі умови, щоб матеріал засвоювався природно, щоб діти вчились легко, з інтересом і бажанням, без зайвого напруження.