«Особливості впровадження освіти для дітей з аутистичним спектром»

«Особливості впровадження освіти

для дітей з аутистичним спектром»

На сьогодні питання навчання дітей з розладами аутичного спектра в освітньому просторі звучить надзвичайно гостро. Складнощі впровадження освіти для аутичних дітей в нашій країні пов’язані з різноплановими дефіцитами. Ми зупинимося лише на деяких з них:

• брак системної ранньої допомоги як першої й необхідної ланки освітнього процесу (навчання, виховання і розвитку), що не дає змоги визначити порушення на ранньому етапі й розпочати необхідну роботу в напрямі виправлення відхилень у розвитку та відновлення порушених функцій. Системна рання допомога має надаватися у відповідності до міжнарод- них стандартних вимог до діяльності служб раннього втручання, що передбачає грамотну і послідовну допомогу дитині та її родині, яку узгоджено між собою здійснюють учасники міждисциплінарної команди;
• відсутність традицій і культури здійснення корекційно-розвивальної роботи з аутичними дітьми і роботи з родиною в цілому.

 Глобальними помилками в цьому контексті є:

1. неврахування першочергової важливості взаємодії батьків з дитиною і обставин життєдіяльності дитини в умовах родини;
2. заняття з дитиною виключно в індивідуальному режимі;
3. повна неузгодженість і хаотичність тих корекційно-розвивальних заходів, які застосовують до дитини;

• брак централізованої і відповідної підготовки фахівців психолого-педагогічного профілю, здатних усвідомлено й ефективно здійснювати освітню діяльність відносно дітей з аутизмом;
• відсутність наступності освітнього процесу для дітей з аутизмом, а саме чіткого маршруту за схемою:

• рання допомога, цілеспрямована підготовка дитини до дошкільного навчального закладу,
• налагодження послідовного переходу дитини до ДНЗ (створення відповідних умов),
• передача напрацьованих матеріалів фахівцям, які будуть опікуватися нею в ДНЗ), навчально-виховний процес в ДНЗ,
• підготовка до введення у певний шкільний простір,
• послідовне навчання у шкільному закладі, фахівці якого, з опорою на попередній досвід психолого-педагогічної роботи з дитиною, вибудовують найдоцільнішу стратегію освітньої діяльності, щоб сприяти повноцінному навчанню, розвитку та соціальній адаптації дитини.

З кожним роком дітей з розладами аутичного спектра стає все більше і в спеціальних, і масових навчальних закладах, при тому типовою є ситуація, коли фахівці не знають, що робити з такими дітьми.

Якщо це тиха дитина, то в садках, наприклад, на неї практично не звертають увагу, і вона робить те, що хоче, аби нікому не зава- жала. Якщо дитина має підвищену активність, її перебування в до- шкільному навчальному закладі обмежують 3-4 годинами.

Ситуацію для дітей з аутизмом у школах (масових і спеціальних) можна    описати в таких різновидах:

1) їх долучають тільки до індивідуальної форми навчання (вдома, або в стінах школи);

 2) дитина знаходиться в класі, але перебуває в ізоляції: їй дають окремі завдання, а на пев них уроках виводять в інше приміщення;

3) дитина долучена до на- вчального процесу, але корекційно-розвивальна робота відбувається з нею недостатньо (не узгоджено між фахівцями, без постановки актуальних цілей і відслідковування динаміки розвитку та без повноцінного задіяння батьків).