«Ой яка чудова українська мова!»

Заняття:

«Ой яка чудова українська мова!»

Старший дошкільний вік

                                  Вихователь:Степківської філії

 Парфеса Світлана Григорівна

Тема: «Ой яка чудова українська мова!»

Мета: розширити і поглибити знання дітей про красу і силу української мови. Продовжувати формувати поняття про те, що кожна дитина має право розмовляти своєю рідною мовою, мовою свого народу і має право вибору вивчати другу мову. Розширювати знання дітей про художнє слово класиків української літератури - Л. Українки та Т.Г.Шевченка. Виховувати почуття гордості за свою співучу, чудову українську мову, багату на прислів'я, приказки, казки, скоромовки, загадки, любов до художнього слова, до рідної мови.

Матеріал: портрети письменників Т.Шевченко ,Л.Українки аудіо запис української народної колискової пісні, аудіо запис співу солов’я; народні прислів’я, загадки про мову; роздатковий матеріал з грамоти.

1. Організаційний момент

• З давніх давен і понині

Вітаються так в Україні …(діти всі разом) здоровенькі були!

• Діти, ви всі знаєте, як називається наша Батьківщина.

Батьківщина в нас єдина – Її назва – Україна

• А яка ж вона наша Україна? (велика, багата, красива, дружня, єдина, щедра, рідна, неповторна)
• Я розповім вам легенду про заснування нашої держави України.

Колись дуже давно Бог створив народи і кожному дав землю. А нашим предкам землі не дісталося. Тоді, вони прийшли до бога, а він у цей час молився. Люди не насмілилися відвертати його уваги. Почали чекати. Через деякий час Бог обернувся і сказав, що ці люди дуже хороші та чемні. Дізнавшись, чому вони прийшли, запропонував їм землю, що залишив для раю: «Там є степи, ліси, гори, ріки та озера. Але пам’ятайте, якщо будете цю землю берегти, то вона буде вашою, а ні – то дістанеться ворогам». Пішли наші предки на ту землю, оселилися і живуть до сьогоднішнього дня. А країну назвали Україна. І ми діти, живемо на цій чудовій землі, отже, ми – українці.

• А зараз, діти, для вас сюрприз. (Звучить запис співу солов’я.)

Чий спів ви щойно прослухали? Чи подобається вам, як щебече соловейко? У народі кажуть, що наша мова солов’їна. Є такий віршик:

Любо в гаю соловейко виспівує.

?

 Наша мова співуча, мелодійна, як гарна пісня солов’я.

- А ви хотіли б потрапити до країни мови?

2. Зупинка «Колискова»

Діти, що ми чуємо? Цією мовою мама співала колискові, коли ви були ще зовсім маленькі. Пригадайте, діти, мамину колискову пісню.

Спів колискової дітьми.

3. Зупинка «Казкова»

• Неможливо уявити українську мову без казки. Немає в світі людини, яка б не любила їх. А ви любите казки?

4. Гра «З якої казки уривок?»

• Я по засіку метений, Я на яйцях печений… («Колобок»)

Мій котику, мій братику, Несе мене Лиска за крутії гори, За бистрії води… («Котик і Півник»)

Ходи, Мишко, не сиди, Нам Ріпку витягти допоможи. («Ріпка»)

Тупу-тупу ногами, Сколю рогами, Ніжками затопчу, Хвостиком замету… («Коза-Дереза»)

Гуси-гуси-гусенята, візьміть мене на крилята… («Івасик Телесик»)

• Тож бачите, діти, яка чудова наша мова - співуча, ніжна, мелодійна, лагідна. Цією мовою з давніх-давен писали і пишуть художні твори наші поети та письменники. . Послухайте уважно ці рядки:

Виростеш, дитинко, вивчиш рідну мову,

Не забудь ніколи пісню колискову.

-   Як ви думаєте, хто їх написав? (Леся Українка).

-   А хто написав ці рядки, відгадайте?

Тече вода з-під явора Яром на долину. Пишається над водою Червона калина.

(Т.Г.Шевченко).

5. Зупинка «Чистомовки»

Ша-ша-ша – осінь вже прийшла.

 Са-са-са – яка кругом краса.

Ить-ить-ить – листя шурхотить.

Жля-жля-жля – листя кружля.

Ом-ом-ом – ходить дощик за вікном.

Ши-ши-ши – мокрі чоботи суши.

Ень-ень-ень – став короткий день.

• Багатий український народ і на ігри зі співаночками. Пригадайте, які ігри ми з вами вчили і давайте пограємо одну із них. (Укр.нар. гра «Подоляночка»).

Діти водять хоровод, а один, що стоїть у колі, робить рухи, що відповідають змісту пісні:

Десь там, десь там подолянка була,
Десь там молоденька була,
Отут вона впала,
До землі припала.
Устань, устань, подоляночко,
Промий очки, як скляночки,
Та візьмися в бочки,
Та поскачи скочки.
Скачи, скачи понад бродом,
Як рибонька попід льодом.
Візьми собі панну, которую крайню,
Візьми собі паничка, которого крайничка.

Той, що посередині, вибирає когось з кола замість себе, і гра продовжується.

Можна продовжувати перелік джерел української мови: це пісні, легенди, загадки, приказки, вірші, поеми. Наша мета вчити, берегти її, плекати всюди й повсякчас «бо ж єдина – так, як мати, мова в кожного із нас!»

•  Гра зі звуками весела Завітала до оселі Посміхніться – раз, два, три! Назвіть звуки голосні. Діти називають голосні звуки.
• Скільки ж їх голосних? Забувати не треба треба.

6. Гра «Заспівай так, як уміє голосний».

Мета: Закріпити знання про звукові фішки, якими позначаються звуки мови ( голосні й приголосні), розвивати фонематичний слух, увагу, мислення.

Матеріал: малюнки із зображення фішок: Голосного й Приголосного.

Правила гри: «Співає лише той, кому передали фішку голосного». Вихователь: Чи заважали Вам органи мовлення. Діти: Ні. Голосні звуки вимовляються легко, голосно.

• Так, при їх вимові не заважають ані губи, ані язик, ані зуби. На схемах голосні звуки ми будемо позначати фішками –. Ця рисочка нібито перешкоджає струменю повітря, яку влаштовують губи, зуби, язик. Приголосні звуки можуть «фиркати», «шипіти», «скрипіти», але тільки не співати. Вправа: Вітерець полі – ш-ш-ш-ш! Їжачок пофиркував – ф-ф-ф-ф! Ми запросимо тишу –ц-ц-ц-ц!

7. Дидактична гра «Приголосний – голосний»

Мета: учити розпізнавати голосні та приголосні звуки Вихователь називає голосні та приголосні (тверді) звуки, а діти піднімають відповідну картку.

•  Із звуків складаються слова, а із слів складється що?
• Із слів складається речення.
•  Швидко олівці беріть cхеми речень запишіть. Діти працюють в парах.

8.  Підсумок заняття

Я думаю, що ви всі зрозуміли, що найбільше багатство народу – це його мова. Наша мова гнучка, мелодійна, розкішна і дуже потрібна нам. Без мови нема народу, а тому, щоб нашому роду не було переводу, ми повинні шанувати, берегти нашу мову, розвивати і передавати її наступним поколінням.