ОЗНАЙОМЛЕННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ІЗ ФРАЗЕОЛОГІЧНИМ БАГАТСТВОМ РІДНОЇ МОВИ

Про матеріал

Документ, який містить теоретичний матеріал з теми "ОЗНАЙОМЛЕННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ІЗ ФРАЗЕОЛОГІЧНИМ БАГАТСТВОМ РІДНОЇ МОВИ"

Перегляд файлу

ОЗНАЙОМЛЕННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ІЗ ФРАЗЕОЛОГІЧНИМ БАГАТСТВОМ РІДНОЇ МОВИ

ВСТУП

Мовлення – невід'ємна частина соціального буття людей, необхідна умова існування людського суспільства, головний засіб виробничої, політичної, культурної, науково-технічної, побутової інформації. Сформоване мовлення позитивно характеризує будь-яку людину незалежно від її професії – учителя, лікаря, інженера, політичного діяча, робітника.

Сформувати духовно багату, соціально активну особистість можна тільки в тому разі, якщо вона оволодіє мовою, як засобом спілкування, мислення, пізнання, самовираження, самоутвердження її в колективі. З огляду на це винятково важливою є ідея єдності мовної освіти й мовленнєвого розвитку школярів. Один із перспективних шляхів реалізації такої проблеми - навчання рідної мови на основі організованої мовленнєвої діяльності дітей.

Пріоритетними напрямками модернізації початкової освіти, що спрямовані на різнобічні за змістом перетворення у навчально-виховній діяльності школи, є глибоке засвоєння мовних норм, формування мовленнєвих умінь і навичок, підвищення рівня культури українського мовлення. Реалізація завдань з удосконалення якості навчання і виховання у початковій школі неможлива без роботи над систематичним і цілеспрямованим збагаченням словникового запасу рідної мови як однієї з провідних умов загального розвитку молодших школярів. Навчання рідної мови в початковій школі передбачає взаємозв’язок вивчення мовного матеріалу та роботи над розвитком усного і писемного мовлення, що забезпечує формування граматичних, орфографічних і мовленнєвих умінь і навичок. На уроках рідної мови учні оволодівають мовними засобами, а саме, словами та їх формами, вчаться розуміти семантику слів, використовувати лексичні одиниці якомога точно і доречно в мовленнєвій практиці, як у школі, так і в повсякденному спілкуванні.

У сучасних умовах удосконалення шкільної освіти особливої актуальності набуває проблема опанування молодшими школярами української мови не лише як засобу пізнання, а й спілкування, прилучення до скарбниць культури українського народу, формування на цій основі навичок культури.

Збагачення активного словника учнів, удосконалення граматичної будови мовлення, оволодіння українським мовленнєвим етикетом значною мірою повинно здійснюватися засобами української фразеології. Власне українські лексеми і фразеологізми упродовж багатьох десятиліть витіснялись із сфер суспільного життя, виробництва, побутового мовлення. Це спричинювало нерозуміння учнями самобутності рідної мови, а отже, втрачався вплив на духовну і мовну культуру школярів, формування національно свідомого громадянина. «Уміння правильно і доречно користуватися в усному та писемному мовленні фразеологізмами є ознакою високого рівня оволодіння мовою» [12, 11]. Отже, на сучасному етапі особливо актуальними стали питання розвитку мовленнєвих умінь і навичок та збагачення мовлення учнів початкових класів, зокрема, засобами української фразеології

Окремі аспекти збагачення мовлення учнів українською фразеологією здавна цікавили учених, методистів, передових учителів. Так, ефективні шляхи збагачення мовлення учнів пропонували учені-психологи І.О.Синиця, Г.С.Костюк, Л.С.Виготський, М.І.Жинкін, Д.Б.Ельконін, Л.І.Айдарова та ін.

Сучасна методика збагачення мовлення учнів українською фразеологією будується на основі здобутків українського теоретичного мовознавства (праці О.О.Потебні, Ф.І.Буслаєва, І.І.Срезневського, К.Д.Ушинського, М.Т.Баранова, М.І.Пентилюк, В.Я.Мельничайка, М.Г.Стельмаховича та ін.) і передового педагогічного досвіду школи.

В останні десятиріччя особливої актуальності набула проблема лінгводидактичного забезпечення змісту і форм роботи з фразеологізмами, підвищився інтерес педагогічної науки до завдань активізації процесу навчання. У методиці української мови аналізувалось усне і писемне мовлення учнів, робились спроби визначити критерії досконалого мовлення, розкрити зміст функціонально-стилістичних аспектів вивчення мовних явищ, структурно-семантичний підхід до розвитку мовлення учнів, пропонувалися системи лексико-фразеологічних та граматичних вправ (праці Л.Г.Скрипника, Н.Д.Бабич, А.О.Свашенко, Л.М.Стоян, В.О.Горпинича, М.Т.Демського, Ф.Д.Медведєва, А.П.Коваль, М.Я.Плющ, В.Г.Барабаш, М.П.Коломійця).

Існує також як окреме питання проблема відбору фразеологічних одиниць для засвоєння молодшими школярами та визначення їх оптимальної кількості (враховуючи стійкі словосполучення, які діти засвоїли у дошкільний період).

Потреба в збагаченні мовлення учнів українською фразеологією визначила необхідність розробки ефективної системи роботи з фразеології на уроках української мови в загальноосвітній середній школі, зокрема в початкових класах.

Актуальність дослідження зумовлена потребою в умовах національного відродження українського суспільства підвищити ефективність навчально-виховного процесу на уроках рідної мови, знайти вагомі засоби педагогічного впливу на особистість учнів з метою збагачення їх мовлення українською фразеологією.

Теоретичне осмислення психологічних, лінгводидактичних основ методики роботи над збагаченням мовлення учнів початкових класів українською фразеологією, узагальнення передового досвіду вчителів початкових класів підтвердили актуальність порушеної проблеми.

Об’єктом дослідження є процес збагачення мовлення учнів українською фразеологією в початкових класах загальноосвітньої школи на заняттях з рідної мови.

Предмет дослідження – зміст, методи, прийоми та засоби збагачення образного мовлення учнів українською фразеологією.

Мета роботи полягає у визначенні орієнтовного мінімуму фразеологічних одиниць для засвоєння учнями 1-4 класів та розробці ефективної системи роботи з фразеології на уроках рідної мови.

Відповідно до визначеної мети дослідження планується розв’язання таких завдань:

1. З’ясувати теоретичні аспекти вивчення фразеології.

2. Визначити значення фразеологізмів для підвищення мовної і мовленнєвої культури молодших школярів.

3. Проаналізувати зміст програм і підручників з рідної мови та читання щодо наявності фразеологічних одиниць.

4. Узагальнити методичні рекомендації ознайомлення молодших школярів із фразеологічним багатством рідної мови

5. Розробити систему вправ, спрямовану на формування в учнів 1-4 класів умінь і навичок доцільного використання фразеологізмів у мовленні

РОЗДІЛ І. ЛІНГВОДИДАКТИЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ У ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ

1.1. Теоретичний аспект вивчення фразеології

Протягом усієї історії людства мова об’єктивно відображала і відображає його виробничу діяльність, є свідком і чудодійним дзеркалом, що відбиває його багатогранне життя. Вона – могутнє знаряддя розвитку і боротьби суспільства. Мова своїм словниковим складом та фразеологією засвідчила протягом історії різні форми виробництва, визначні, політичні події в житті народу, появу суспільних класів, їх інтереси, світогляд, побут минулих поколінь народу, його звичаї, повір’я тощо.

«У скарбницю рідної мови, - підкреслював К. Ушинський, - складає одно покоління за другим здобутки глибоких сердечних рухів, здобутки історичних подій, вірування, погляди, сліди пережитого горя і пережитої радості, – словом, весь набуток свого духовного життя народ бережно зберігає в народному слові. Мова є найважливіший, найбагатший і найцінніший засіб зв’язку, що єднає минуле, сучасне і майбутнє покоління народу в одну велику історичну цілість»[40]. Отже, мова, втілюючи в собі досвід численних поколінь, допомагає нам краще і глибше розкрити процес становлення та історичного розвитку суспільства. Вона є не тільки багатющим скарбом культури народу, а й невичерпним джерелом його мудрості.

Для вираження якогось поняття часто доводиться користуватися не тільки одним словом, а й цілою стійкою сполукою слів, що своїм значенням дорівнює тому чи іншому слову. Відомо, що одні слова у мові вживаються вільно, а другі - у своєму вжитку певним способом обмежені й зв’язані між собою [14, 13].

У нашій мові вживається багато своєрідних усталених зворотів, які, подібно до слів, становлять собою семантично цілісні, неподільні одиниці, але за будовою вони є складними утвореннями, подібними до синтаксичних одиниць – словосполучень або речень. Наприклад: байдики бити, ведмежа послуга, глек розбити, за ніс водити, кирпу гнути, ляси точити, моя хата з краю, стояти на смерть, вийти сухим із води, теревені правити та ін.

Легко помітити, що зміст таких зворотів не мотивується значеннями слів, які виступають їх компонентами, і навіть більше – семантика окремого слова тут значно послаблюється, а іноді й зовсім зникає; деякі слова зустрічаються лише в подібних стійких зворотах, а поза ними вони не вживаються (байдики, теревені, ляси). Справді, що таке байдики і чому їх іноді б’ють (байдики бити)? Яке значення цих окремо взятих слів? Його немає. Але є єдине лексичне значення всього виразу: ледарювати – не працювати. Або глек розбити посваритись. У сучасній лінгвістиці звороти такого типу прийнято називати фразеологізмами, або фразеологічними зворотами.

Розділ науки про мову, що вивчає фразеологічні звороти, називається фразеологією (від грец. Phrasis – спосіб вираження, зворот і logos – поняття, вчення). Фразеологією називається також сукупність (запас, фонд) фразеологічних зворотів певної мови [3, 172].

Фразеологія – порівняно молода лінгвістична дисципліна, основні поняття, обсяг проблематики та об’єкт вивчення якої ще остаточно не визначені. Це пояснюється передусім великою функціональною, семантичною і структурною різноманітністю тих одиниць, що сприймаються як стійкі сполуки слів. Така специфіка об’єкта дослідження викликає труднощі у визначенні як місця фразеологічного рівня в ієрархії мовної структури, так і місця фразеології серед інших лінгвістичних дисциплін [32, 33].

Фразеологія займає особливе місце в системі кожної сучасної мови. На це впливає ряд факторів, як наприклад, за допомогою фразеологізмів відкриваються великі можливості передавати засобами мови всю багатогранність процесів, що мають місце у житті. Фразеологічні одиниці у своєму різновиді є свідченням не лише багатства мови, але і її еластичності, багатооб’ємності і точності. В усіх мовних стилях (не лише у художній літературі) фразеологізми знаходять широке застосування, хоч і в кожному випадку вони проявляються відповідно у певних різновидах.

Українська фразеологія – це багатющий скарб і невичерпне джерело народної мудрості та культури, духовне багатство народу. Вона є органічною частиною нашої повсякденної мови і становить один з основних і невід’ємних складників її канви. Багатство фразеології – одна з найвиразніших ознак загальнонародної культури. Важко переоцінити вагу фразеології у розкритті духовного життя народу, його філософії, передових суспільних поглядів, заповітних мрій, надій, дум, віри у ясне майбутнє.

Фразеологія відіграє велику роль у складному процесі людського мислення та світовідчування. Вона не тільки сприяє глибокому, змістовному відтворюванню та усвідомлюванню об’єктивної дійсності нашої доби, як і минулих часів, але й допомагає, дотепно, влучно, колоритно, образно, картинно донести до свідомості людей найскладніші проблеми буття, бо у фразеології знайшли відповідну естетичну оцінку мало не всі явища суспільного життя і побут народу. Вона є важливим джерелом для глибшого пізнання матеріального життя суспільства, поглядів та суспільної практики народу. Вона є найважливішим образним компонентом нашої мови, що постійно розвивається й збагачується, невпинно вдосконалюючи свою структуру та метафоричні засоби висловлювання [14, 27].

Фразеологізми, як і слова, входять до лексичної системи мови і розглядаються лексикологією як окремі одиниці. Водночас вони мають низку специфічних ознак, а саме:

а) неможливість заміни слова у складі фразеологізму;

б) втрата словом своєї смислової самостійності;

в) відтворення фразеологізму в готовому вигляді, необхідність його попереднього запам’ятовування.

Фразеологічний фонд мови здавна привертав увагу багатьох вітчизняних мовознавців. Цінні для розвитку фразеологічної теорії спостереження знаходимо в працях М. Ломоносова, Ф. Буслаєва, О. Потебні, І. Срезневського, П. Фортунатова, О. Шахматова та інших видатних учених.

Фразеологічні одиниці мають свою форму і зміст. І розглядаючись як окремі самостійні одиниці мови, вони функціонують і протиставляються іншим мовним одиницям тільки в діалектичній єдності своєї форми і змісту.

Широкого визнання у мовознавстві здобула семантична класифікація, опрацьована В.В.Виноградовим. В основу його фразеологічної теорії покладено ступінь видозміни значення слова у різних синтаксичних і стилістичних умовах фразо творення. В.В. Виноградов, поділяючи фразеологічні одиниці на три групи – зрощення, фразеологічні єдності і фразеологічні сполучення – показав, що фразеологічні одиниці мають різний ступінь поєднання своїх компонентів, вперше так виразно протиставив їх вільним словосполученням, підкресливши, що вони відтворюються у мовленні як сталі одиниці, їм властиві внутрішні структурні ознаки.

Фразеологічні зрощення – семантично неподільні фразеологічні одиниці, у яких цілісне значення невмотивоване, тобто не випливає із значень їх компонентів: пекти раків (червоніти); дати кучми (побити); собаку з’їсти(набути досвіду); на руку ковінька (вигідно); ляси точити (вести пусту розмову), байдики бити (ледарювати), березової каші всипати (побити), скакати в гречку (порушувати шлюбну вірність), ряст кури не клюють (багато).

Фразеологічні єдності теж цілісні за змістом, вони мають єдине неподільне значення, але це значення окремих слів, які утворюють сполучення з образним узагальненим значенням: п’ятами накивати (тікати), молоти (чесати) язиком (вести пусту розмову), танцювати під чиюсь дудку (виконувати чиїсь бажання, підкорятися комусь), морський вовк (старий, досвідчений моряк), без ножа різати кого (ставити кого-небудь у скрутне становище) та ін. Фразеологічні єдності, як і зрощення, теж семантично неподільні і виражають цілісне значення, але на відміну від фразеологічних зрощень вони мають умотивоване значення. У своєму компонентному складі фразеологічні єдності вміщують такий елемент, який сприяє мотивації значення фразеологізм в цілому. Крім того, у фразеологічних єдностей граматичні стосунки між компонентами відносно легко розрізнити і можна звести до живих сучасних зв’язків. Фразеологічні єдності і зрощення можуть бути замінені іншими синонімічними фразеологізмами або словами.

Третім типом фразеологічних одиниць є фразеологічні сполучення, до складу яких входять слова, що не втратили самостійності, проте мають обмежені зв’язки з іншими словами. Вони виявляють своє значення лише з певним, замкненим колом слів, наприклад: сміх розбирає, зло бере, охопив смуток, набратися лиха, порушити питання, винести подяку (скласти подяку), взяти в шори, порушити справу і т. ін.

Фразеологічне багатство мови можна поділити на ряд класів і підгруп в залежності від їх зовнішніх внутрішніх характеристик. На значеннєво- функціональному рівні фразеологічні звороти можна поділити на такі типи: приказки, прислів’я, крилаті вислови і складені терміни.

Прислів’я – стислий і влучний, образний, здебільшого народний вислів, що стосується різноманітних явищ життя. Їх застосовують у мові для розкриття багатьох типових життєвих обставин і ситуацій: Вчи дитину не штурханцями, а добрими ділами та слівцями; Добре роби – добре й буде; Згода будує, а незгода руйнує; Радість красить, а печаль палить;

Приказка – влучний, образний народний вислів. Зміст його, на відміну від прислів’їв, не має звичайно повчального характеру, їй, як правило, властива синтаксична незавершеність, часто вона являє собою вкорочене прислів’я. У сучасній українській мові широко вживаються такі приказки: вивести на чисту воду; як сніг на голову; мовчання – знак згоди; надоїв як гірка редька; собаку з’їв та численна кількість подібних. Багато яскравих, гранично виразних висловів, переходячи із мови в мову, нерідко стають здобутками багатьох чи майже всіх народів, тобто набувають справді міжнародного характеру, збагачують інтернаціональний фразеологічний фонд.

До крилатих висловів належать не тільки вирази відомих діячів науки та літератури, але й біблійні та євангельські вислови типу «кинути камінь»; «камінь спотикання»; «не лишити каменя на камені», «єгипетська робота», «не хлібом єдиним», «неопалима купина», «знамення часу», «співати Лазаря» тощо. Будь - який крилатий вислів, афоризм, прислів’я або ідіоматичний вираз мають елементи виразності [14, 65].

За функціональними ознаками до фразеологічних зворотів близькі афоризми, сентенції, аксіоми тощо. Це види мовних висловів, що є важливими засобами вислову різних понять.

Афоризми (з грецьк. – визначення, вислів) – це короткі, влучні, оригінальні вислови або судження, що формуються в одному, двох або більше реченнях, авторами яких є переважно видатні представники літератури, мистецтва, науки, культури. Афоризми містять загальну філософську, моральну, етичну думку, є яскравими за звучанням, мають своєрідно піднесене стилістичне, зокрема риторичне, забарвлення. Часто будуються на синтезі і парадоксі.

Цитата (з лат. – проводжу, проголошую) – це дослівний уривок, вислів, фрагмент з тексту чи статті або чиїсь слова, що подаються письмово або усно. Цитата не підлягає ні структурній, ні семантичній зміні. Наприклад: «Примарний блиск живе одну хвилину, правдивому немає у віках загину» (Й.В.Гете «Фауст»).

Аксіома (з грецьк. – значиме, засвоєне положення) – це вислів-твердження певної теорії, що приймається без доведення і служить підставою для доведення інших тверджень. Зі структурної сторони аксіома характеризується переважно стабільним, чітко встановленим розташуванням компонентів в рамках всього вислову. З семантичної сторони аксіома у своїй смисловій сукупності виражає певну незаперечну істину, що не потребує доказів. Аксіоматичні вислови відіграють важливу роль у мові, підкреслюють її естетичний характер і є невід’ємною складовою частини мовного стилю науки і техніки. Наприклад: Земля обертається навколо своєї осі; нічого нема без причин; дія відповідає протидії (акція відповідає реакції). Ряд аксіоматичних виразів наближається своєю структурою до фразеологічних сполучень. Наприклад: Без повітря, води і світла людина не може існувати [18, 89].

Фразеологія української мови – це продукт багатовікової мовної творчості нашого народу; це, як і сама мова, за образним висловом Панаса Мирного, - «...жива схованка людського духу,...багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування» [40, 57].

Отже, бачимо, що ознайомлення учнів з фразеологізмами у шкільному віці, зокрема в початковій школі, вимагає від учителя знання класифікації фразеологічного багатства української мови та спонукає до використання цілеспрямованої системи вправ для розвитку фразеологічних умінь та навичок, яка б забезпечувала формування пізнавального інтересу учнів до рідної мови.

1.2. Підвищення мовної і мовленнєвої культури молодших школярів засобами фразеологізмів

Курс української мови – важлива складова загального змісту початкової освіти, оскільки мова є не тільки окремим навчальним предметом, а й виступає основним засобом опанування всіх інших шкільних дисциплін.

Основна мета цього курсу – забезпечити розвиток, удосконалення умінь і навичок усного мовлення (слухання - розуміння, говоріння); навчити дітей читати і писати, працювати з дитячою книжкою, будувати зв’язні писемні висловлювання; сформувати певне коло знань про мову і мовні уміння; забезпечити мотивацію вивчення рідної мови.

Одним із найголовніших завдань початкового навчання рідної мови є збагачення словника учнів. Успішне його виконання має велике значення для розвитку мовлення і мислення дітей молодшого шкільного віку. Розширення лексичного запасу учнів є необхідною умовою засвоєння не лише мови, а й інших предметів.

Фразеологія української мови являє собою важливу частину системи мови. Без оволодіння мінімумом фразеологічного багатства неможливе правильне розуміння українського мовлення як в усній, так і в письмовій формі, вільне спілкування українською мовою.

Фразеологічні одиниці є складовою частиною лексики і нараховують десятки тисяч одиниць. Вони виражають багатство відтінків людської думки, роблять мовлення виразнішим, яскравішим, образним і переконливим. Влучний крилатий вислів, сповнена народної мудрості приказка, ідіома оживляє мову; з їхньою допомогою мова стає більш жвавою і емоційнішою.

Більшість фразеологічних одиниць мають оцінне значення, тобто відображають позитивну або негативну характеристику предмета, явища, вчинку. Фразеологізм, що вдало вживається, пожвавлює мовлення, робить його емоційнішим [18, 13]. По-справжньому прищеплювати учням любов до рідної мови, викликати захоплення багатством і різноманітністю її виражальних засобів, розвивати чуття мови і виховувати високу культуру мовлення неможливо, якщо не брати до уваги мовних перлин - фразеологізмів.

У кожній мові є величезний запас фразеологічних висловів, у яких відображено образне мислення народу, мудрий досвід, набутий сотнями поколінь. Фразеологія стала об’єктом дослідження багатьох мовознавців. Зокрема, можемо назвати таких: М. Демський, Л. Коломієць, Ф. Медведєв, В.Ужченко, Л. Скрипник, О. Пономарів, Л. Авксентьєв, В. Виноградов та інші.

Виникнувши у певній ситуації, в конкретних життєвих обставинах, фразеологічний зворот завдяки своїй стислості, влучності, образності набуває потім здатності продовжувати функціонування і в інших контекстах, стає доречним у зовсім інших життєвих ситуаціях і лексичних зв’язках. Використовуючи, скажімо, вислів сім раз відміряй, а раз відріж, ми зовсім не маємо на увазі кравецьких справ чи взагалі будь-якого відмірювання або різання, а хочемо лише підкреслити необхідність бути обережним. Коли запевняємо, що до якогось місця рукою подати, то аж ніяк не думаємо, що туди і справді можна дістати рукою, а тільки образно висловлюємо думку про недалеку відстань.

Фразеологізми надають мові виразності, динамічності, емоційності. Людина, яка не користується ними, позбавляє себе одного з найяскравіших засобів висловлення думок і почуттів.

Відомо, що володіння фразеологією допомагає школярам висловлюватись експресивно й образно, точно й лаконічно. Ознайомлення дітей зі стійкими висловами української мови, з прислів’ями, приказками збуджує пізнавальний інтерес до цих зворотів, до використання їх в усному і писемному мовленні. Це, у свою чергу, сприяє активізації творчості й самостійності школярів на уроках.

Основні завдання, що передбачають роботу з фразеологічними одиницями, такі:

збагачення фразеологічного запасу учнів;
комунікативна спрямованість навчання, введення фразеологізмів у мовленнєву практику;
активне вживання фразеологізмів в усному та писемному мовленні;
підвищення культури мовлення дітей [8, 18].

Особливістю оволодіння українською мовою є те, що вона є не тільки предметом вивчення, але й найважливішим засобом виховання і розвитку особистості. У зв’язку з цим важливого значення набуває розв’язання проблеми формування культури спілкування учнів з опорою на фразеологічне багатство української мови – стійкі сполучення слів, що репрезентують вербальне і невербальне спілкування.

Виконуючи настанови навчальної програми, вчителі мають якнайбільше уваги приділяти розвиткові мовлення учнів, розширенню їхнього загального і мовного світогляду. Істотну роль тут відіграє робота з фразеологізмами, ознайомлення з фразеологічним багатством української мови, вироблення навичок користування цими виражальними засобами.

Особливості оволодіння фразеологічним багатством української мови в початкових класах є предметом вивчення таких методистів: Тесленко О., Ляхової Т., Барабаш В., Мельничайка В., Соловець Л. та багатьох інших.

Робота проводиться у практичному плані – ознайомлення зі значенням стійких словосполучень, фактами багатозначності фразеологізмів, їх прямого й переносного змісту. На уроках мови це пов’язується з опануванням граматики і правопису, при читанні – зі спостереженнями над словом і стійкими словосполученнями в художньому мовленні. Обсяг і кількість виучуваного матеріалу визначає вчитель, враховуючи його доступність і доцільність [6, 19].

Недоліки в засвоєнні фразеологізмів не обмежуються лише тим, що учні не розуміють їхньої семантики. Є чимало фразеологічних зворотів, цілком зрозумілих молодшим школярам. До них належать передусім ті, складові частини яких зберегли або майже зберегли своє лексичне значення (тільки його й бачили, брати за душу, не спускати ока, стояти на своїм, наступати на п’яти і т. ін.) або ж ті, що поширилися у місцевому розмовно-побутовому мовленні. І все ж учні вдаються до фразеологізмів надзвичайно рідко.

Тим часом науковці й учителі, які аналізують динаміку мовлення учнів, відзначають тенденцію до збіднення групи засобів народнопоетичної фразеології, що входить у мовлення через фольклор, побутове спілкування, художню літературу. Це пояснюється посиленим впливом на мовлення учнів наукових текстів, публіцистичної та спеціальної технічної літератури, внаслідок чого фразеологічний фонд мови залишається не витребуваним, а фразеологічний запас – пасивним.

Слова В. О. Сухомлинського «потрібно на кожному уроці записувати по два-три нових фразеологічних звороти, які б збагачували мову школярів» треба розуміти однозначно: постійно й систематично працювати над збагаченням учнівського мовлення фразеологізмами.

Для вивчення фразеологізмів у школі необхідно визначити принципи їх відбору. Опорою у розв'язанні цього завдання є визначальні риси фразеологізмів, і насамперед прирівнювання їх за лексичними ознаками до слова.

До методичних принципів відбору фразеологізмів можна віднести такі:

1) ступінь засвоєння учнями фразеологізмів;

2) доступність фразеологізмів для розуміння їх школярами;

3) наявність фразеологізмів у творах, рекомендованих для позакласного читання;

4) виховна вага фразеологізмів.

Необхідно з належною увагою працювати над оволодінням такою лексикою, над виробленням відповідних правописних навичок.

РОЗДІЛ ІІ. ТЕХНОЛОГІЇ ЗБАГАЧЕННЯ МОВЛЕННЯ УЧНІВ ФРАЗЕОЛОГІЧНИМ БАГАТСТВОМ МОВИ

2.1. Фразеологічне багатство української мови у контексті змісту програм і підручників з рідної мови та читання

При вивченні фразеологізмів формуються навчально-мовні лексичні і фразеологічні вміння:

вміння відрізняти лексичне значення (в слові і фразеологізмі) від граматичного;
пояснювати лексичне значення відомих фразеологізмів;
визначити, в якому значенні вживаються слова і фразеологізми в контексті;
знаходити в контексті вивчені фразеологічні одиниці;
групувати вивчені фразеологізми;
будувати речення з фразеологічними зворотами;
вміння вживати фразеологізми відповідно до ситуації мовлення;
вміння користуватися різними словниками.

У початкових класах відбувається практичне ознайомлення учнів з фразеологічними одиницями (без вживання терміна); це свого роду пропедевтичний етап у вивченні фразеології.

На даному етапі діти дізнаються, що є слова, які можуть виразніше і яскравіше позначати ті, чи інші поняття; учні вчаться обирати влучні слова для вираження своїх думок, уникати вживання одноманітних слів у зв’язному висловлюванні.

В аспекті нашого дослідження розглянемо наявні відомості з фразеології, та відповідно знання, уміння і навички, якими повинні володіти учні після вивчення даного матеріалу.

У програмі за початкову школу [58] розділу «Фразеологія», як такого, немає. Адже, як вже зазначалося, початкова школа припадає на пропедевтичний етап вивчення фразеології. Проте роботу над фразеологічними одиницями передбачено, хоча і не конкретизовано.

Ознайомлення з фразеологією відбувається паралельно із вивченням інших розділів та тем, які передбачені програмою.

На початковому етапі навчання мови виділяють такі основні аспекти роботи: «Мовленнєва діяльність», «Знання про мову, мовні вміння», «Правопис».

Нами було проведено аналіз підручників «Рідна мова» (М.С.Вашуленко, О.І.Мельничайко) та «Читанка» на предмет наявності фразеологічного матеріалу.

На сторінках підручників для 2 класу ми виявили близько 50 фразеологізмів, а також прислів’я і приказки, які подаються за тематичними групами. Це, зокрема, такі: брати штурмом, пройти крізь пустині та хащі, не знати ні злиднів, ні горя, з палець, спробувати легкого хліба, яблуку ніде впасти, податися світ за очі, змокнути до нитки, накивати п’ятами, з роду - віку, ні кінця, ні краю, скільки оком кинеш, поміняти шило на мило, бігти стрімголов, хвацько козиряти, соловейком заливатися, аж луна розлягається, пропав ні за цапову душу, піти в світ широкий, ні пари з вуст, добра душа, строчити як з кулемета, тягнути за язик, ні за холодну воду не візьметься, палець об палець не вдарить, наламати дров, докласти рук, на головах ходять, не пасти задніх, робити з мухи слона, заливатися сміхом, слізьми вмиватися, на вус мотати, дерти оса, гострий на язик, ловити гав, може гори перевернути, крутитися дзиґою, на швидку руку та інші.

Прислів’я та приказки: Навчання і труд поруч ідуть. Зробив діло гуляй сміло. Усе трудом славиться. Без охоти немає роботи. Без діла слабіє сила. Чужому лихові не смійся. Хто сміється, тому не минеться. Дерево сильне корінням, а людина – знаннями. Важко у навчанні – легко в труді. Маленька праця краща за велике безділля. Є терпіння – буде й уміння та інші.

Щодо вправ, які наводяться в підручниках для 2 класу, то їх основу складають вправи на засвоєння семантики фразеологічних одиниць як ізольованих одиниць мови без врахування складності їх смислової структури і системних зв’язків у мові.

Це вправи типу: «Прочитай вирази (прислів’я). Поясни їх значення. Склади з ними речення».

Наприклад: Вправа 512. Прочитай і поясни прислів’я.

Дерево сильне корінням, а людина – знаннями. Важко у навчанні – легко в труді. Маленька праця краща за велике безділля. Є терпіння – буде й уміння та інші [4, 49].

Вправа 467. Як ви розумієте вираз «на швидку руку»? Складіть з ним речення [4, 37]

Фрагментарно вводяться вправи типу: «Допиши прислів’я, користуючись словами з довідки» або «Кожен вислів заміни одним словом. При потребі користуйся довідкою».

Наприклад: Вправа 295. Допиши прислів’я, користуючись словами з довідки.

1. Праця годує, праця одягає, праця зігріває…

2. Дружно працювати - …

3. Робиш наспіх - …

Довідка: втоми не знати, на розум наставляє, зробиш на сміх [5, 52].

Вправа 302. Прочитай вислови. Кожен із них заміни одним словом. При потребі користуйся довідкою.

Заливатися сміхом, слізьми вмиватися, на вус мотати, робити з мухи слона, дерти носа.

Довідка: перебільшувати, реготати, зазнаватися, плакати, запам’ятовувати [5, 56].

Перейдемо до підручників для 3 класу початкової школи (українська мова і читанка).

У 3 класі крім фразеологічних одиниць, з якими учні зустрічалися на сторінках підручників за 2 клас, додаються ще близько 20 нових, невідомих фразеологічних одиниць. Це, зокрема, такі: молоти язиком, зарубати на носі, вуха нашорошити, дати драла, гнути спину, байдики бити, взяти ноги на плечі, набрати води в рот, викинути з голови, вертітися під ногами, пекти раків, замилювати очі, розбити глека, вийти сухим з води, сидіти в печінках, вцілити в око, заварити кашу, попасти пальцем в небо, з’їсти разом пуд солі та інші.

Прислів’я та приказки: Будь господарем свого слова. Гостре слово коле сердечко. Слово не горобець: вилетить - не спіймаєш. Від теплого слова і лід розмерзає. Погане слово краще проковтнути, ніж промовити. Доброму слову ціни немає та інші.

У підручнику «Читанка» дається пояснення, що прислів’я і приказки – це короткі, влучні образні вислови, що часто містять римовані слова. Вони передають досвід народу: поради, застереження [26, 79].

Вправи на ознайомлення з фразеологічними одиницями аналогічні до тих, які представлені у підручниках для 2 класу.

Наводимо приклади вправ.

Вправа 140. Прочитай і поясни прислів’я.

Хто з розумним поведеться, той розуму набереться. Мудра голова дбає про хороші слова. Розуму чоловік вчиться цілий вік. Сила перед розумом поступається [5, 63].

Вправа 197: Прочитай вирази. Що вони означають? Склади з трьома речення.

Вцілити в око, з ним каші не звариш, попасти пальцем в небо, з’їсти разом пуд солі, пасти задніх [5, 74].

У підручниках для 4 класу ми виявили ще близько 20 нових фразеологічних одиниць, крім тих, які вже знайомі учням. Наводимо приклади фразеологічних одиниць: що не сільце, то своє слівце, чого доброго, кидати на поталу, заклякнути на кістку, лагодити на весну, забити тривогу, світла голова, не велика наука, пуститися гопака, перехопити дух, аж гай шумить, берегти як зіницю ока, сім п’ятниць на тиждень, опинитися просто неба, кинутися з усіх ніг, йти як не своїми ногами, спати без задніх ніг, жити на широку ногу та інші

Прислів’я та приказки: Їй кажи – овес, а вона каже – гречка. Ви нам, а ми – вам. Радий би небо прихилить, та не хилиться. Ночвами моря не перепливеш. Кінці з кінцями не сходяться. Як не щастить, то й у печі не горить. Добрі вісті не стоять на місці. Гуртом можна й море загатити. Вовків боятися – в ліс не ходити.

Основу вправ, які подані у підручниках для 4 класу, складають завдання на засвоєння семантики фразеологізмів. Це вправи типу: «Прочитай і поясни значення висловів». Рідко зустрічаються вправи типу: «Добери до поданих висловів синоніми (антоніми)». Така фрагментарність суперечить принципу системності і не відіграє суттєвої ролі у роботі над фразеологічними одиницями.

Приклади вправ.

Вправа 5. Прочитай висловлювання і поміркуй над їх змістом.

Великі знання починаються з малої книжки.

2. Книга – джерело знань.

3. Книга мовчки все розкаже.

4. Людина без книги як риба без води [5, 9].

Вправа 95.До лівого стовпчика добери продовження з правого.

Літо збирає а у матері серце болить.
Якщо не навчив батько, то чоловік мудріє.
Краще без вечері лягати, а зима з’їдає.
Хто багато читає то не навчить і дядько.
Як голова сивіє той багато знає.
Дітки плачуть, але без ворогів уставати [5, 67].

Вправа 176. Поясни, що означають вислови. Добери до них синоніми. Виконання завдання перевір за фразеологічним словником.

Опинитися просто неба, намокнути до нитки, кинутися з усіх ніг, йти як не своїми ногами, спати без задніх ніг, жити на широку ногу [5, 85].

Вправа 194. Прочитай прислів’я і спиши, вставляючи замість крапок антоніми до виділених слів. Поясни, коли так говорять.

1. Маленька праця краща за … безділля. 2. Праця чоловіка годує, а … марнує. 3. Ранні пташки росу п’ють, а … сльози ллють. 4. Руки білі, а сумління …. 5. Ластівка день починає, а соловей …. [5, 118].

З аналізу підручників з української мови та читанок для початкових класів бачимо, що обсяг і різновиди вправ, які подані у підручниках на засвоєння і вживання фразеологічних одиниць, не достатній.

Основу становлять вправи на усвідомлення і розуміння значення фразеологічних одиниць. Вправи на засвоєння і активізацію фразеологізмів вводяться епізодично. Одноманітні також способи і методи роботи із вивчення фразеологізмів в початковій школі. Така одноманітність і фрагментарність деяких видів вправ порушує такі важливі принципи навчання, як логічність, послідовність та систематичність.

2.2. Методичні рекомендації ознайомлення молодших школярів із фразеологічним багатством рідної мови

Учні знайомляться з багатством української фразеології у процесі вивчення всього шкільного курсу мови, вчаться відрізняти фразеологізми від вільних синтаксичних словосполучень і вживати їх у власному мовленні. Знання фразеології, уміння користуватися її засобами – невід'ємна ознака високої мовної культури кожної людини.

Починати ознайомлення з фразеологічними зворотами слід з перших років шкільного навчання. Для такої роботи бажано використовувати фразеологічні вислови з чітко визначеним компонентним складом і стійкою структурою, найбільш поширені, доступні для розуміння учнів молодших класів. Як мінімум, треба довести до свідомості дітей суть тих фразеологізмів, що трапляються у текстах підручників, звертаючи основну увагу на особливості їхньої семантики [42].

У процесі вивчення фразеології передбачається ознайомлення учнів з фразеологічним словником. Оскільки фразеологічні словники є різних типів, то вибрати для ознайомлення методисти рекомендують тлумачний (Батюк Н. О. Фразеологічний словник. – К., 1966; Коваль А. П., Коптілов В. В. Крилаті вислови в українській літературній мові.— К., 1975) і перекладний (Олійник І. С., Сидоренко М. М. Українсько-російський і російсько-український фразеологічний словник.— К., 1978). Обидва ці типи словників повинні стати і довідниками, і посібниками для виконання різних видів тренувальних вправ. Особливо велике значення перекладного словника, який покликаний допомогти оволодіти фразеологією української і російської мов, правильно передавати фразеологізм іншою мовою.

Уміння користуватися словником сприяє збагаченню мови дітей, розвивається пам’ять, підвищується грамотність, виховується звичка працювати самостійно.

Навчати молодших школярів умінню користуватися фразеологічним словником доцільно в три етапи:

1. Пояснення на прикладах як користуватися словником.

2. Виконання вправ на знаходження потрібних зворотів.

3. Виконання фразеологічних завдань на збагачення знань і самоконтролю.

Перед цим учитель пояснює вихованцям значення фразеологізмів, потім пропонує їм дати своє тлумачення стійких зворотів, що порівнюються зі словниковим.

Уже в початкових класах варто систематично збагачувати фразеологічний словник, записувати вислови у спеціальні словники, які школярі можуть вести в алфавітному порядку або за темами, причому ці словники бажано зберігати протягом всього навчання, поповнюючи їх.

Користуватися фразеологічним словничком-мінімумом корисно не лише на уроках української мови, а й на інших, а також на позакласному читанні. Його можна застосовувати і для перекладів з російської мови на українську. Словник буде необхідний у роботі з синонімами.

Важливо не лише кількісно збагатити словник школярів, а й виробити в них навички самоконтролю, розуміння значень окремих компонентів цілісних стійких словосполучень. Цінність і ефективність фразеологічної роботи в школі не стільки в тому, щоб учні використовували якусь певну кількість фразеологізмів, скільки в тому, щоб сформувати в них потребу афористично оформляти свої думки, бажання самостійно застосовувати найрізноманітніші фразеологічні звороти [6, 19].

Працюючи над фразеологізмами, насамперед слід добитися, щоб діти розуміли їх значення. Для цього необхідно добирати відповідні тренувальні вправи, виконання яких дає змогу усвідомлювати смисл фразеологічних зворотів. Бажано звертатися спершу до прямого значення словосполучень, а потім – до переносного [6, 20]. Навіть тоді, коли значення фразеологізму цілком зрозуміле, доречно звернути на нього увагу, порівняти з іншим, нефразеологічним висловом. В цьому разі доцільно запитати, як можна сказати по-іншому, або й навести потрібний вислів. Робити це необхідно тому, що, розуміючи значення стійкого словосполучення, діти не можуть передати його іншими словами (скажімо, навернулися сльози - готовий був заплакати, сидіти мов на голках – незручно себе почувати і т. ін.), не розуміють, що така можливість є. Зіставляючи фразеологізми та їхні смислові відповідники, вчитель сприятиме формуванню уявлень про багатство рідної мови. Коли в тексті є фразеологізм, семантично близький до розглянутого раніше, зіставляємо і порівнюємо їх. Отже, молодші школярі практично засвоюють синоніміку фразеологізмів.

У ході такої роботи є змога ознайомити дітей не тільки з семантикою фразеологічних зворотів, а й з деякими структурними особливостями, зі специфікою використання, з їхнім стилістичним забарвленням. Для цього, зіставляючи фразеологічний зворот з його лексичним відповідником, запитуємо дітей, який вислів здається їм кращим, виразнішим.

Тільки його й бачили – більше його не бачили.

Не кожному спаде на думку – не кожен здогадається.

Піде, облизня спіймавши – не досягне своєї мети.

Спину гне у наймах – працює у наймах.

У нього похолонуло на серці – він злякався і т. ін.

Можливо, не всі учні відчують емоційно-експресивну силу фразеологізмів, але обов’язково знайдуться такі, котрі запевнятимуть, що речення з фразеологізмом в одному разі «смішніше», у другому – «сумніше» чи «виразніше», що коли ми скажемо: спину гне, то ніби більше співчуваємо наймитові і т. ін. Такі висновки, нехай і нечіткі, і не до кінця усвідомлені, надзвичайно цінні: це перші стилістичні спостереження школярів.

Тут же з’ясовуємо, які фразеологізми учні чули у мові дорослих, підкреслюємо їх розмовний характер, наголошуємо на тому, що такі вислови властиві не тільки художній літературі, що їх має використовувати кожен. [42].

Первинна семантизація проводиться не лише на ілюстративній основі, з використанням наочності, а й у грі. В ході її відбувається найбільш ефективне засвоєння мовленнєвої одиниці (запам’ятовування її значення, звучання, структурної цілісності).

Наступним етапом в опануванні фразеологічних одиниць є проведення тренувальних вправ на засвоєння парадигмо-синтагматичних властивостей фразеологізму, з одночасним закріпленням значення, вимови, структури фразеологічної одиниці, її написання. Бажано, щоб вона вводилася тільки у вивчених мовленнєвих конструкціях. Виробити у молодших школярів уміння розуміти значення фразеологізмів, використовувати їх в усному й писемному мовленні – завдання складне. Особливу увагу при цьому доцільно приділяти відповідності фразеологізмів, їх здатності вступати у смислові зв’язки з іншими словами [6, 20 – 21].

Під час опрацювання будь-якого мовного матеріалу варто включати фразеологізми у тексти вправ, записувати з учнями речення, до складу яких входять стійкі сполучення слів, і принагідно з’ясовувати їх значення. На жаль, у підручниках з мови для початкових класів таких текстів і речень майже немає, а добирати їх не завжди легко.

Бажаючи, щоб скарби фразеології були не тільки зрозумілими для учнів, а й ставали надбанням їхнього власного мовлення, вчитель мусить подбати про систему вправ, у ході виконання яких вироблялись би потрібні практичні навички. Передусім бажано, щоб діти запам’ятовували фразеологічні вислови. Тому при кожній нагоді треба не лише звертати увагу на фразеологізм, з’ясовувати його значення, а й радити запам’ятати.

Пізніше варто запропонувати дітям у тексті або вказаному уривку чи абзаці знайти вислів з певним значенням і запам’ятати його.

Наступним етапом роботи над фразеологізмами може бути заміна їх словами. Виконуючи такі завдання, діти навчаться помічати неподільні звороти у текстах, які їм доводиться читати у класі й дома. У бесідах про позакласне читання вчителеві варто запитати, чи не помічали діти у прочитаних творах цікавих висловів, заохочувати кожну знахідку.

Більшої самостійності потребує добір фразеологічних висловів з певним значенням (скажімо, сміятися, даремно, стежити, поступово, ледарювати, утекти, зазнаватися). Щоб полегшити завдання, можна у довідці подати список фразеологізмів, з-поміж яких учні шукатимуть потрібні (крок за кроком, байдики бити, задирати носа, накивати п’ятами, сушити зуби, за живіт братися, дати драла, очей не спускати, ні за цапову душу. Але у будь-якому разі треба стимулювати власні шукання учнів, відзначати кожний самостійно знайдений фразеологічний зворот. Подібну роботу слід організувати під час аналізу письмових вправ, пропонуючи замінити слова неподільними висловами, щоб пожвавити заняття.

Слід звернути увагу, що вивчення лексики і фразеології потребує використання наочних посібників, які б допомогли усвідомити й відчути багатство словника української мови, основні лексичні прошарки, що виділяються за різними критеріями, стилістичну роль лексики і фразеологічних одиниць. Наочними посібниками з лексики і фразеології насамперед є різні види таблиць і плакатів.

1. Таблиці, які ілюструють багатозначність слів, уживання слів у прямому й переносному значенні, демонструють використання в мові омонімів, синонімів та антонімів. У таких таблицях відображені лексичні явища та їх функціонування в реченні чи тексті.

2. Тематичні таблиці загальновживаних слів, професійної і термінологічної лексики, застарілих слів та неологізмів, а також слів, що ілюструють склад української лексики з погляду походження. Було б добре на таких таблицях подати застарілі слова певних історичних епох, а також різні тематичні групи нових слів (назви суспіль но-політичних понять, найменування пристроїв, машин і механізмів, назви, пов'язані з освоєнням космосу, розвитком культури і т. ін.).

3. Таблиці фразеологізмів, різних за своєю структурою, співвідносних з словосполученнями і реченнями. Як що фразеологізми співвідносні з словосполученнями, то слід згрупувати їх у таблицях, виходячи із способу зв'язку слів та приналежності стрижневого слова до лексико-граматичної категорії.

4. Таблиці синонімічних рядів фразеологізмів.

5. Таблиці крилатих висловів видатних письменників.

Майже всі названі таблиці можна виготовити для проектування на екран через проектор.

Спираючись на досвід роботи у школі, під час добору фразеологізмів для засвоєння молодшими школярами керуються такими критеріями:

доступність фразеологізмів для дітей молодшого шкільного віку;
значення фразеологізмів в етичному вихованні та для розвитку світогляду;
вживання фразеологізмів у різних життєвих ситуаціях;
врахування сфери їх уживання (уникнення фразеологізмів з історичної і публіцистичної літератури та ін.);
відповідність фонетичних, лексичних, синтаксичних особливостей фразеологізмів граматичному матеріалу, який вивчається у початковій школі (наприклад, під час вивчення теми "Розрізнення відмінків іменників" пропонується розглянути фразеологізм рукою подати).

Розуміння фразеологізмів під час читання художніх творів і перегляду фільмів, використання їх в усному і писемному мовленні є одним із показників високого рівня володіння рідною мовою. Фразеологізми становлять невід’ємну частину українського фольклору і складають національне багатство мови, точно, влучно, образно характеризують або називають усі прояви навколишнього світу. Допомогти оволодіти цим багатством - важливе завдання початкової школи.

2.3. Система вправ і завдань для вивчення фразеологізмів

Свідоме й уміле використання учнями фразеологізмів залежить від вибору методичних шляхів, що перетворюють усталений вираз в активний засіб спілкування, вираження думки. Аналіз методичної та педагогічної літератури свідчить, що проблема збагачення словника дітей фразеологізмами та формування культури спілкування учнів початкових класів з використанням фразеологізмів, які репрезентують і вербальну, і невербальну комунікацію, вирішується у процесі використання системи вправ і завдань.

Пропонуємо систему вправ і завдань для вивчення фразеологізмів у початкових класах. Запропонована система комплексних вправ виконує такі функції [35, 39-40]:

1) комунікативну (підготовка до мовленнєвої діяльності з урахуванням ситуації спілкування);

2) мотиваційну (формування інтересу до засвоєння фразеологізмів тематичної групи «ввічливість»; спонукання до використання їх у мовленні);

3) пізнавальну (засвоєння нових знань з культури вербального і невербального спілкування);

4) актуалізаційну (актуалізація опорних знань, умінь і навичок з культури спілкування);

5) операціональну (тренінги, дидактичні ігри з культури спілкування з використанням фразеологізмів ввічливості);

6) формувальну(формування умінь використовувати формули мовленнєвого етикету; вживати у мовленні фразеологізми, що характеризують манеру мовленнєвої поведінки, етикет характеру і поведінки);

7) розвивальну(забезпечення розвитку якостей ввічливої, вихованої особистості учня, здібностей мовленнєвої особистості);

8) організаційну (включення у різні ситуації спілкування);

9) виховну (виховання особистості, здатної до комунікації);

10) корекційну (сприяння попередженню і усуненню помилок, пов'язаних з незнанням норм мовленнєвого етикету, вад характеру, що заважають спілкуванню);

11) контрольну (перевірка засвоєння мовленнєвих етикетних норм спілкування, вмінь засобами фразеології оцінити ситуацію спілкування, мовця).

1. З якої професії?

Назвіть, з якої професії прийшов у життя поданий фразеологічний зворот.

Не святі горшки ліплять. Куй залізо поки гаряче. Міряти на свій аршин. Брати в лещата. Створити зелену вулицю. Влучити в ціль. Намилити шию. Підносити на щит. Під одну гребінку. Залишити поле бою. Видавати на-гора. Не нюхати пороху. Грати першу скрипку. На два фронти. Підвищувати тон. Брати на буксир. Вставляти палки в колеса. Пливти за течією. Прясти тонку. На всіх парах. Розмотати клубок. Кинути якір. Як нитка за голкою. Викинути за борт. Білими нитками шито.

Відповіді: 1) з мови гончарів, 2) крамарів, 3) залізничників, 4) перукарів, 5) шахтарів, 6) музикантів, 7) стельмахів, 8) ткачів, 9) кравців, 10) ковалів, 11) з військової справи, 12) з мови моряків.

2. Допишіть замість крапок число, яке загубилось.

Знаю, як свої... пальців
... п'ятниць на тиждень
За... земель
Сім раз відмір – ... раз відріж
Один з сошкою, а... з ложкою
... без палички
На всі... сторони
Зігнувся в... погибелі
Краще... раз побачити, чим... раз почути
Сльози в... ручаї
Один розум добре, а... краще
Не зв'яже... слів
Одна нога тут,... – там
Кований на всі... ноги

Відповіді: 1) п'ять, 2) сім, 3) тридев'ять, 4) один, 5) семеро, 6) нуль, 7) чотири, 8) три, 9) один – сто, 10) три, 11) два, 12) двох, 13) друга, 14) чотири.

3. Фразеологізми в зоопарку.

1) Замість крапок вставте назви тварин.

Злий як... Упертий як... Хитрий як... Полохливий як... Колючий як... Надутий як... Шкідливий як...

Відповіді: тхір, осел, лисиця, заєць, їжак, індик, кіт, ягня, ведмідь, риба, свиня, сорока, вовк, тетеря.

2) Пригадайте ще назви тварин або птахів, які трапляються у фразеологізмах.

Відповіді: працює як віл, ведмежа послуга, крутиться як білка, надувся як сич, крокодилячі сльози, курей восени рахують, курці ніде сісти, як кіт наплакав, живуть як собака з кішкою, треті півні, ходити півнем, ось де собака заритий, лебедина пісня, гидке каченя, вовк в овечій шкурі, нагадати козі смерть, як корова язиком злизала, підколодна змія, мокра курка, козел відпущення, гора народила мишу, робити з мухи слона, де раки зимують, плюватися як верблюд, повертатися як слон, злий мов собака, далеко куцому до зайця.

4. Фразеологізми-синоніми.

Доберіть до кожного слова схожий за значенням фразеологізм з правої колонки.

Стомитись – очі колоти

Втекти – не чути ні рук, ні ніг

Дорікати – надути губи

Червоніти – робити з мухи слона

Ледарювати – тримати язик за зубами

Викривати – дрижаків упіймати

5. Аукціон.

Ведучий називає фразеологізм, учасники гри пригадують схожі за значенням (синонімічні) фразеологізми. Виграє той, хто назве останній фразеологізм.

Відповіді:

Байдики бити

(і за холодну воду не братися, собак ганяти, тинятися з кутка в куток, горобцям дулі давати, горобців лічити, походеньки справляти, у стелю плювати, лежні справляти).

Давати прочухана

(наганяти холоду, давати наганяй, читати нотацію, вправляти мозок, давати жару, милити чуба, знімати стружку, брати в шори ).

Замилювати очі

(напускати туману, замазувати очі, замовляти зуби, обводити навколо пальця, дим пускати в очі, відводити очі, водити за ніс, у дурні пошити).

Їздити верхи

(сісти на голову, покласти на лопатки, поставити на коліна, тримати під п'ятою, вірьовки сукати, узяти гору).

Тримати язик за зубами

(і рота не розкрити, ні пари з вуст, подавитись язиком, як у рот води набрати, як занімів, як заціпило, втрачати дар мови, ані мур-мур, прикусити язика, мовчанку справляти, як риба).

6. Загадки-жарти.

Чи буває душа в п'ятах?
Чи є ноги у книжки?
У якому фразеологізмі згадується таблиця множення?
Що можна ламати без рук і без усякого знаряддя?
Коли беруть ноги на руки?
Чи можна сказати: майстер на обидві руки?
Чи можна вийти сухим з води?
Кому може бути море по коліна?
Чи можна носити воду в решеті?
Хто може зробити з мухи слона?
Коли енциклопедія може бути ходячою?

Відповіді: 1) Буває, особливо коли дуже злякатися. 2) Напевно, є, бо говорять, що взяв книгу догори ногами. 3) Зрозуміло, як два на два чотири. 4) Ламати голову. 5) Коли втікають. 6) Можна, бо у людини дві руки. 7) Качка і гуска можуть вийти сухими з води. 8) П'яному може бути море по коліна. 9) Можна, якщо під нього підставити якусь посудину. 10) Фантазер. 11) Коли голова на плечах.

7. Договоріть за нього...

Ведучий називає початок фразеологізму, а учасники гри повинні назвати кінець.

1. Надути... 2. Пекти... 3. Бити... 4. Сидіти... 5. Накивати... 6. Вилетіло... 7. Дерти... 8. Перемивати... 9. Взятись... 10. Точити... 11. Намилити... 12. Віддати... 13. Згущувати... 14. Клацати... 15. Сходити... 16. Давати... 17. Набирати... 18. Викликати... 19. Влучити... 20. Виходити... 21. Зав'язати... 22. Розмотати... 23. Втратить. 24. Кусати... 25. Скалити... 26. Махнути... 27. Намотати... 28. Лягти... 29. Ходити... 30. Заварити...

Відповіді: 1) губи, 2) раків, 3) байдики, 4) на шиї, 5) п'ятами, 6) з голови, 7) носа, 8) кісточки, 9) за розум, 10) зуби, 11) шию, 12) кінці, 13) фарби, 14) зубами, 15) зі сцени, 16) бій, 17) висоту, 18) вогонь на себе, 19) у ціль, 20) на фінішні пряму, 21) вузол, 22) клубок, 23) голову, 24) губи, 25) зуби, 26) рукою, 27) на вус, 28) трупом, 29) ходором, 30) кашу.

8. Відгадай, що це.

На нього кидають слова і гроші, коли їх не цінують; його радять шукати у полі, коли хтось безслідно зник; він є в голові легковажної, несерйозної людини.
Через них пролітають, як через отвір; вони не квіти, а в'януть; їх розвішують, як білизну, особливо дуже довірливі.
Ним можна клювати, як дзьобом; його задирають, коли зазнаються; його можна всунути будь-куди.
Він може довести до Києва і далі; його можна нагострити, як ніж; схожий він на лопату, особливо у балакучих.
Він коневі не товариш і дружній череді не страшний; скільки його не годуй, він усе у ліс дивиться; інколи він буває в овечій шкурі; як його боятися, то в ліс краще не ходити.
Ними можна косити і відкривати комусь щось; їм можна не вірити і навіть колоти їх; коли у них дивитися, то можна втрачати себе; коли їх вирячити, то можна щось у когось побачити.

Відповіді: вітер, вуха, ніс, язик, вовк, очі.

9. Закінчіть речення.

Подані речення потрібно закінчити фразеологізмами.

1) Місто він своє знає як... 2) Нові будинки ростуть як... 3) Крутиться зранку до вечора як... 4) Схожі ми з сестрою як... 5) Що йому не кажи, йому все як... 6) Приїзд давніх друзів був як... 7) Дощу цієї весни було мало як... 8) Після хорошої зарядки сон як... 9) Коли ми піднялися на гору, село було видно як... 10) Дізнавшись, що починається футбол, Сашка як... 11) Навколо була пітьма хоч... 12) Працювали діти в саду не на... 13) Хлопці все літо жили... 14) Річку нашу можна перейти убрід, води в ній... 15) Будинок нашої бабусі знаходиться від нас за... 16) Вони в таборі живуть як... 17) Сашкові був потрібний цей велосипед як... 18) Батько так розтлумачив, що я пам'ятатиму до... 19) Настільки цікаво розповідав дідусь небилиці, що я сприймав їх... 20) Надворі завивала хуртовина, ніхто з хати не хотів і...

Відповіді: свої п'ять пальців, гриби після дощу, муха в окропі, дві краплі води, з гуски вода, сніг на голову, кіт наплакав, рукою зняло, на долоні, вітром здуло, в око стрель, страх, а на совість, душа в пушу; курці по коліна; два кроки; у Бога за пазухою; п'яте колесо до воза; нових віників; за чисту монету; носа показувати.

10. Фразеологізми-антоніми.

Прочитайте фразеологізми-антоніми до поданих виразів.

Легкий на руку – важкий на руку.
Кидає в жар – кидає в холод.
Жити своїм розумом – жити чужим розумом.
Набратися тіла – спасти з тіла.
Розв'язати язика – вкоротити язика.
Вести перед – пасти задніх.
Забувати все на світі – пам'ятати все на світі.
Іти з миром – іти з війною.
З легким серцем – з важким серцем.
Повернутися обличчям – повернутися спиною.
Піднестися духом – впасти у відчай
Набратися сил – вибитися із сил.
Втратити терпець – набратися терпіння.
Звернути увагу – залишити поза увагою.
Ввійти в довіру – вийти з довіри.
Дотримати слова – порушити слово.
Заварити кашу – розхльобувати кашу.
Ставати до ладу – вийти з ладу.
Приходити до пам'яті – втратити свідомість.
Семимильні кроки – черепаша хода.
Як кішка з собакою – душа в душу.
Пальця в рот не клади – мухи не скривдить.
Вийти з себе – опанувати себе.
Скидати маску – надівати маску.
Підносити до неба – топтати в болото.
Рукою подати – за тридев'ять земель.
Хоч голки збирай – хоч око виколи.
Зазнати поразки – отримати перемогу.

11. Хто спостережливіший?

Із записаних слів потрібно скласти якнайбільше фразеологізмів, пов'язаних зі спортом.

Брати, друге, вийти, покласти, перший, передавати, тримати, удар, королева, сідати.

Відповіді: брати старт, брати бар'єр, друге дихання, вийти на фініш, вийти на фінішну пряму, покласти на обидві лопатки, перший раунд, передавати естафету, тримати на дистанції, удар нижче пояса, королева спорту та інші.

12. Запиши парами.

Доберіть фразеологізми, подані в довідці, до названих значень і запишіть їх парами.

Уникати зустрічі; давати відсіч; мати недобрі наміри; не звертати уваги на якісь зауваження; наживатися на чужому; дбати лише про власні інтереси; із якоїсь неприємності потрапляти в ще гіршу; добре запам'ятати; позбавляти життя; бігти швидко.

Довідка: зарубати на носі, зводити зі світу, дбати про свою шкуру, гріти руки, зуби гострити, давати відкоша, десятою вулицею обходити, з вогню та в полум'я, землі під ногами не чути, і вухом не вести.

Відповіді: Уникати зустрічі – десятою вулицею обходити. Давати відсіч – давати відкоша. Мати недобрі наміри – зуби гострити. Не звертати уваги на якісь зауваження – і вухом не вести. Наживатися на чужому – гріти руки. Дбати лише про власні інтереси – дбати про свою шкуру. Із якихось неприємностей потрапляти в ще гірші – з вогню та в полум'я. Добре запам'ятати – зарубати на носі. Позбавляти життя – зводити зі світу. Бігти швидко – землі під ногами не чути.

13. Фразеологізми зі словом «грати».

Учитель показує малюнки скрипки, коня, очей, кота і миші, руки, вогню, веселки, струни, носа. Учні пригадують фразеологізми зі словом «грати» до зображеного на малюнку.

Відповіді: грати першу скрипку, грати конем, грати очима, гратися в кота і мишку, грати на руку, грати з вогнем, вигравати різними барвами, грати на болючій струні, не давати собі на носі грати.

14. Диво в решеті.

Записані фразеологізми потрібно пересіяти так, щоб залишились лише ті, які мають значення «багато».

Поставити на ноги; видимо-невидимо; підкрутити гайки; крутити носом; хоч греблю гати; роботи по шию; каламутити воду; кури не клюють; давати волю язику; дивитись крізь пальці; роботи по самі вуха; як цвіту по всьому світу; ні сіло ні впало; не з руки; одним духом; до сьомого поту; сила-силенна; на край світу; хоч лопатою загрібай; як з-під землі; рукою сягнути; і світу не видно; як грибів після дощу; з доброго дива; не за нашої пам'яті; як зірок на небі; як піску морського; давати волю рукам; дихнути не дати; зубами держати; одним миром мазані; не дати вгору глянути; тьма-тьмуща; вуха в'януть; як у бездонну бочку.

Відповіді: видимо-невидимо, хоч греблю гати, роботи по шию, кури не клюють, роботи по самі вуха, як цвіту по всьому світу, до сьомого поту, сила-силенна, хоч лопатою загрібай, і світу не видно, як грибів після дощу, як зірок на небі, як піску морського, дихнути не дати, не дати вгору глянути, як у бездонну бочку, тьма-тьмуща.

15. Ні риба ні м'ясо.

Скласти речення про людину невизначеного характеру, використовуючи подані фразеологічні звороти:

Ні рак ні риба; ні пес ні баран; ні пава ні ґава; ні два ні півтора; ні те ні се; ні богові свічка ні чортові кочерга; ні швець ні жнець ні в дуду грець; ні грач ні помагач.

16. «Хочу каші».

Складіть речення з поданими фразеологізмами.

Березова каша – різка з берези, якою карають.
Каша в голові – безладдя думок.
Заварити кашу – почати неприємну справу.
Каші просить – діряве взуття.
Каші не звариш – не домовишся.
Мало каші з'їв – не доріс.
Кашу маслом не зіпсуєш – хорошим не нашкодиш.

17. Що? Де? Куди?

Дайте відповідь на запитання фразеологізмами.

1) Куди піти? 2)Де поставити? 3)Що будеш мати?

Відповідь:

1) Піти в непам'ять, піти в хід, піти з молотка, піти на бокову, піти навмання, піти на дно, піти на компроміс, піти на поклін, піти на спочинок, піти по вітру.

2) Поставити на карту, поставити на коліна, поставити на міцний грунт, поставити на ноги, поставити на рейки, поставити на службу, поставити на широку ногу, поставити перед фактом, поставити під удар, поставити себе на місце.

3) Мати вплив, мати гнів, мати в полі зору, мати голову на плечах, мати добре ім'я, мати звичку, мати міцний ґрунт під ногами, мати на очах полуду, мати успіх.)

Таким чином, засвоєння фразеологічних понять учнями початкових класів відбувається в основному під час виконання вправ розпізнавального (аналітичного) характеру, розрахованих на спостереження за вживанням і значенням окремих фразеологізмів у готових реченнях і текстах; перетворювальних (трансформаційних) вправ, пов'язаних з переробкою фразеологічного матеріалу; конструктивних (творчих) вправ.

ВИСНОВКИ

Фразеологія - сукупність усталених зворотів певної мови, а також розділ науки про мову, що вивчає стійкі словосполучення-фразеологізми, їх ознаки, поділ на групи, утворення і походження. Стійке сполучення двох і більше слів, яке в процесі мовлення відтворюється як готова словесна формула і являє собою семантичну цілість, називається фразеологічною одиницею (фразеологізмом). У мові фразеологізми функціонують нарівні з окремими словами і становлять частину її лексики.

Знання фразеологічних скарбів української мови, розуміння їх, правильне вживання є безсумнівним показником емоційного мовлення. Фразеологізми несуть не тільки предметну, а й естетичну інформацію. Тому необхідно виробляти навички вмілого вживання фразеологізмів у повсякденній мовній практиці. Робота з фразеологізмами дозволяє розширити фразеологічний запас учнів, довести важливість правил ґречної поведінки людей у суспільстві, ознайомити з нормами етикету в спілкуванні, з особливостями українського національного етикету, сприяє реалізації комунікативної та діяльнісної змістових ліній навчання української мови.

Виконання фразеологічних вправ спонукає учнів усвідомлювати лексичне значення фразеологізмів, правильно добирати стійкі сполучення слів і вживати їх у мовленні залежно від мети висловлювання, адресанта й адресата, умов спілкування. Для того, щоб відбулося спілкування на уроці, необхідно створити певні умови за допомогою: 1) прочитаного тексту; 2) ілюстративного матеріалу; 3) проблемних і тестових завдань; 4) інсценованої або змодельованої ситуації, яка здатна спонукати учня до вербального спілкування; 5) ситуативних вправ.

Під час добору фразеологізмів для засвоєння молодшими школярами доцільно керуватися такими критеріями: доступність фразеологізмів для дітей; значення фразеологізмів в етичному вихованні та для розвитку світогляду; вживання фразеологізмів у різних життєвих ситуаціях; врахування сфери їх уживання; відповідність фонетичних, лексичних, синтаксичних особливостей фразеологізмів граматичному матеріалу, який вивчається у початковій школі. Щоб засвоєння фразеологізмів не обмежувалось лише ознайомленням з їх значенням, необхідна систематична мовленнєва діяльність, спрямована на використання цих висловів на рівні словосполучення, речення, тексту.

Система роботи над збагаченням мовлення учнів українською фразеологією ураховує лінгвістичні та психологометодичні засади, на які спираються принципи, форми і методи навчання фразеології української мови. Використання вправ на опрацювання фразеологізмів на заняттях з української мови сприяє забезпеченню усного і писемного мовлення учнів, відповідає їхнім віковим і розумовим здібностям.

Щоб засвоєння фразеологізмів не обмежувалось лише ознайомленням з їх значенням, необхідна систематична мовленнєва діяльність, спрямована на використання цих висловів на рівні словосполучення, речення, тексту. Використовуючи пропоновані вправи, вчителеві необхідно продумати, у якому класі і який поданий тип вправ можна використати, яку кількість фразеологізмів на уроці слід розглянути, як співвіднести фразеологічний матеріал із темою, що вивчається, як забезпечити закріплення фразеологізмів.

Запропонована система вправ має перевагу над звичайними навчальними вправами: 1) ситуація мовленнєвого спілкування сприяє усвідомленню основних граматичних понять, а вирішення граматичного завдання стимулює мовленнєву творчість; 2) такий тип вправ не вимагає використання додаткового часу для реалізації комунікативно-мовленнєвих завдань; 3) подібні вправи можна використовувати на всіх уроках незалежно від теми та етапу вивчення матеріалу.

Результативність роботи з фразеологізмами залежить від раціонального використання активних форм організації навчальної діяльності учнів (індивідуальна, парна, групова), ефективних методів навчання мови за способом взаємодії вчителя і учнів (слово вчителя, бесіда, спостереження над мовою, робота з довідковою літературою, вправи), прийомів роботи з фразеологічним матеріалом з урахуванням дій, обов'язкових для формування мовленнєвих здібностей (прослуховування, читання, вимова, запам'ятовування, читання, написання фразеологізмів; співвідношення стійкого словосполучення з реальністю; відшукування в мові відповідних фразеологізмів для використання їх в усному і писемному мовленні).

Фразеологічні вправи спрямовані на усвідомлення основних правил культури спілкування, активізують і збагачують фразеологічний запас учнів, виховують у них увагу до стійкого сполучення слів, його значення, розвивають мислення, формують мовленнєві вміння й навички, сприяють розвиткові логічного і художнього мислення молодших школярів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Бабич Н.Д. Фразеологія української мови. – Чернівці, 1978. – ч. 1. – 2196 с.
Білецька М.А., Вашуленко М.С. Рідна мова: Підр. для 2 кл..- 8-ме вид – К.: Освіта, 2000. – 272с.
Волох А.Т. Сучасна українська літературна мова. – К.: «Вища школа», 1986. – 198с.
Вашуленко М.С., Мельничайко О.І. Рідна мова: Підр. для 3 кл.. – К.: Освіта, 2003. – 126с.
Вашуленко М.С., Мельничайко О.І., Дубовик С.Г., Скуратівський Р.М. Рідна мова: Підр. для 4 кл. – К.: Освіта, 2004. – 128с.
Вашуленко М.С. Українська мова і мовлення в початковій школі: Методичний посібник. – К.: Освіта, 2006. – 270с.
Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1966. – 360с.
Демський М. Т. Збагачення мовлення учнів фразеологізмами. //Укр. мова і літ. в шк. – 1969. – №3. – С.57 – 60.
Друзь Б.Г. Виховання пізнавальних інтересів молодших школярів у процесі навчання. - К.: Радянська школа, 1978. – 263с.
Коптілов В.В. У світі крилатих слів. – К., 1976. – 200 с.
Лобчук О. Робота з фразеологізмами на уроках української мови // Початкова школа. – 2006. – №4. – С. 10 – 12.
Лунько Н. Вживання фразеологізмів в усному і писемному мовленні школярів // Початкова школа. – 2006. – №2. – С. 13 – 14.
Ляхова Т. Фразеологічний матеріал в початковій школі // Початкова школа. – 1997. – №4. – С. 28 – 31.
Медведев Ф.П. Українська фразеологія: Чому ми так говоримо? –Харків: Вища школа, 1982. – 232с.
Мельничайко В.Я. Ознайомлення учнів з фразеологізмами // Початкова школа. – 1974.- №5. – С. 41 – 45.
Методика викладання української мови / за ред. Дорошенка С.І. – К.: Вища школа, 1992. – 320с.
Народ скаже – як зав’яже: Укр. народ. прислів’я, приказки, загадки, скоромовки. - К.: Веселка, 1985. – 173с.
Одинцова Г.С. Цікаве мовознавство для молодших школярів. - К.: Наш час, 2006. – 123с.
Олійник І.С., Сидоренко М.М. Українсько-російський і російсько-український фразеологічний тлумачний словник. - К.: Радянська школа, 1991.
Орлова Н.В. Народна творчість на уроках в початковій школі // Початкове навчання та виховання. – 2006. – №36. – С. 19 – 22.
Підмогильний В., Плужник Є. Російсько - український фразеологічний словник. – К.: УКСП «Кобза», 1993.
Програми для середніх загальноосвітніх шкіл. 1-4 кл. – К.: «Початкова школа», 2006. – 432с.
Романова Р.О. Роль фразеологізмів у збагаченні лексичного запасу школярів // Початкова школа. – 1999. – № 11. – С.9 – 12.
Савченко О. Я. Дидактика початкової школи. – К.: Абрис, 1997. – 232с.
Савченко О. Я. Розвиток пізнавальної самостійності молодших школярів. – К., 1982. – 220с.
Савченко О. Я.,Скрипченко Н. Ф. Читанка: Підр. для 3 кл.. – К.: Освіта, 2003. – 142 с.
Скрипник Л.Г. Фразеологія української мови. – К.: Наукова думка, 1973. – 280с.
Скрипченко Н. Ф.,Савченко О. Я. Читанка: Підр. для 2 кл.. – 6-те вид.. – К.: Освіта, 1996. – 336 с.
Скрипченко Н. Ф.,Савченко О. Я., Волошина Н.Ф. Читанка: Підр. для 4 кл. – 5-т вид. – К.: Освіта, 1997. – 288 с.
Соловець Л. Фразеологізм як засіб формування культури спілкування молодших школярів. // Початкова школа. – 2006. – №6. – С.19 – 22.
Соловець Л. Фразеологізм як засіб залучення школярів до витоків української культури. // Початкова школа. – 2001. – №6. – С.23 – 25.
Сучасна українська літературна мова: Лексика і фразеологія./ За ред. І.К. Білодіда. – К.: Наукова думка, 1973. – 439с.
Тесленко О. Фразеологія на уроках української мови як етнографічний фактор // Українська мова і література. – 2005. – №5. – С. 2 – 4.
Фразеологічний словник української мови: В 2-х т. – К.: Наукова думка, 1993.
Харишин О. Розвиток пізнавальних інтересів учнів. Активізація розумової діяльності. // Початкова освіта. – 2001. – № 5. – С.14.
Шамова Р.Л. Робота над фразеологізмами ввічливості // Початкова школа. – 1999. – № 12. – С.15 – 18.
Шелехова Г. Формування в школярів умінь сприймати усне і писемне мовлення // Українська мова і література в школі. – 2003. – № 4. – С. 7 – 11.
Шкльода В., Лунько Н. Вживання фразеологізмів в усному і писемному мовленні школярів // Початкова школа. – 2006. – №2. – С. 13 – 14.