П'єса для дітей "Королівство Веселки"

Королівство Веселки

                     Автор Карина Брух

 

Дійові особи:

Червоний

Помаранчевий

Жовтий

Зелений

Блакитний

Синій

Фіолетовий

Темрява

Перший страж

Другий страж

Дівчинка

 

КАРТИНА 1

СЦЕНА 1

(Королівство Веселки, усі кольори зібралися, бо їх скликав Зелений колір. Він почав бунтувати проти Червоного, бо захотів бути першим.)

 

Зелений. І так, я вас усіх зібрав сьогодні, щоб повідомити про одну дуже важливу річ.

Фіолетовий. Ви тільки подивіться: Зелений буде говорити про важливі речі, а те, що нам скоро веселку малювати на небі, його зовсім не хвилює! (роздратовано)

Зелений. Так, сьогодні за планом після дощу треба намалювати нашими чарівними пензликами веселку, і щоб зробити все як слід, я повідомляю про те, що хочу бути першим кольором у веселці. (усі здивувалися, почали між собою шепотіти)

Червоний. Зелений, що за жарти! Ну ти сам подумай: як веселка може починатися із зеленого, якщо я завжди перший?!

Зелений. І що з того? Ти постійно перший. Ну що може трапитися, якщо буду я?

Жовтий. Про це ніхто не знає, тож краще дотримуватися порядку, бо ще якесь лихо станеться.

Помаранчевий. (підходить ближче до Зеленого) Послухай, друже, он Фіолетовий завжди останній. Навіщо тобі все це? До речі, тебе між Жовтим і Блакитним дуже добре видно з неба.

Зелений. (відштовхує його) Це ти звик бути завжди другим, а я хочу бути першим!

Блакитний. Тобі, Зелений, першим бути ні до чого! А от я міг би бути. (усі шоковано заговорили між собою)

Жовтий. Блакитний, що ти таке кажеш? Навіщо тобі бути першим?

Блакитний. Ніхто мене не розуміє, мою біль нема з ким розділити. Ніхто навіть не уявляє, наскільки ми з Синім схожі. Він темніший за мене, тож з неба його видно краще. От якби нас роз’єднати, і я був би першим, то всі б помітили мене і те, наскільки ми різні!

Синій. А я думав, що ми брати, а ти хочеш мене позбутися. І якщо ти так про мене говориш, то Синім кольором бути краще: на блакитному небі мене хоч якось видно, а от ти губишся на фоні! (сміється)

Червоний. Досить! Нічого міняти не будемо. Краса наша в такому порядку: я починаю, Фіолетовий закінчує!

Фіолетовий. Досить про це говорити. Може, я теж був би не проти бути першим.

Зелений. Я важливіший за вас усіх! Мій колір — це життя, усе природне, а червоний — підробка!

Червоний. (розгнівано) Що ти таке говориш?! За таку поведінку я забираю в тебе пензель і не дозволю намалювати зелений колір! (вириває у Зеленого пензель) Сьогодні — без зеленого!

 

СЦЕНА 2

Зелений. Ану негайно поверни! (бореться з Червоним за пензель, доки пензлик не випадає з рук Червоного)

О ні! Що ти наробив! Мій пензель впав на землю… Як тепер мені його повернути?

Червоний. Хотів бути першим — а тепер тебе взагалі не буде! (сміється)

Зелений. Ах так? Тоді я не буду Зеленим кольором! Я заберу твій — і буду Червоним! (знову сваряться, інші кольори намагаються їх зупинити; Блакитному вдається вихопити пензель Червоного)

Блакитний. Подивіться тільки! Пензель Червоного у мене, тож тепер я буду першим! А Червоний буде замість мене.

Синій. Поверни негайно!

Блакитний. Що таке, Синій? Тобі сумно, бо тепер перший я, а не ти?! (знову сварка, раптом на їхньому одязі з’являються чорні плями)

Жовтий. Негайно зупиніться! Подивіться всі на себе — на вас чорні плями!

Фіолетовий. Жовтий, ти теж у плямах! (усі зупиняються, починають себе розглядати; раптом з’являється голос Темряви)

Темрява. (сміється) Які кумедні ви! Сваритеся між собою, навіть не здогадуєтесь, що на вас чекає!

Помаранчевий. Хто ви?

Темрява. Я — Темрява. Страшніша за дощові хмари. І якщо ви не припините сваритися, то всі пропадете! (сміється)

Жовтий. Пропадемо?

Темрява. А ви самі не бачите, як ваші яскраві кольори чорніють? Коли ви покриєтеся повністю, від вас нічого не залишиться — і веселки більше ніколи не буде!

Червоний. Темрява слушно каже. Неважливо, хто перший. Головне — бути разом, щоб усе живе раділо, коли з’являємося ми, бо ми такі особливі кожен по-своєму.

Блакитний. Пробач мені, Синій… Насправді мені так добре, що ми брати. Хоч і різні — але ми з тобою одні таки. (обіймаються)

Фіолетовий. І ви мені пробачте. Я взагалі пишаюся, що такий! І першим бути не хочу.

Зелений. Ну якщо ви всі відмовляєтесь бути першими, то я із задоволенням ..... Ні, навіть не першим — я стану Червоним кольором, і тоді назавжди залишуся номером один! (після цих слів він відчуває щось дивне)

Ой, що зі мною? Чому я темнію?.

Жовтий. Це про те, що говорила Темрява!

Помаранчевий. Зелений, здається, що ти…

Фіолетовий. Він зникає! (усі лякаються, і Зелений повністю зникає)

 

СЦЕНА 3

Синій. Не може бути… Він зник!

Блакитний. І що нам тепер робити?

Фіолетовий. Ось, візьми. (піднімає пензель Червоного і віддає йому)

Червоний. Без Зеленого гарної веселки не буде. Та й ми всі майже чорні. От що пропоную: відправити двох стражів на землю. Хай знайдуть його пензлик. Можливо, завдяки йому ми повернемо нашого друга.

Блакитний. Так, ми згодні. Я негайно повідомлю їх, щоб вирушали на землю. (Блакитний і всі кольори сходять зі сцени. Сцена міняється: стражі спокійно сплять один на одному. З’являється Блакитний.)

Годі спати, негайно прокидайтеся!

 

СЦЕНА 4

1-й страж. А ми не спимо!

2-й страж. Ми так лежимо.

Блакитний. Вам наказано негайно спуститися на землю і відшукати зелений пензлик, і повернутися якнайшвидше.

1-й страж. Наказ приймається!

2-й страж. Готові до виконання!

 

(Блакитний іде зі сцени. Один страж знову лягає.)

2-й страж. Гей, ти чого лягаєш? Нам дали завдання — отже, треба виконувати.

1-й страж. А ти уяви: якщо той пензлик впав у траву, як важко його буде знайти.

2-й страж. Це чому?

1-й страж. Ну… він же зелений.

2-й страж. Нічого не знаю! (піднімає його) Нам сказали — ми зробимо. І потім: як давно ти був на землі? А там так гарно! Тому вставай і ходімо.

1-й страж. Ну добре, ходімо.

 

КАРТИНА 2

СЦЕНА 5

 

(На сцені — дівчинка, сидить і малює.)

 

Дівчинка. Як же довкола гарно, і пташки співають… Треба намалювати. Але що? (сміється) Придумала! Намалюю гарне дерево, на якому сидять дві пташки й співають чарівну мелодію. А під цим деревом сидітиме моя мама і дивитиметься, як довкола гарно. От тільки візьму пензлик… (пензлик падає)

Ой, що це? Два пензлі на землі! Один мій, а інший — зелений. (починає ним малювати)

Ой, вся моя картина стала зелена! (малює в повітрі, з’являються зелені лінії)

Ого, в мене в руках чарівний пензлик! Ним усе довкола можна розмалювати зеленим. Може, це його лісова фея загубила? Точно! Лісова фея малювала листя та траву в зелений колір і загубила… Хоча, хіба такий великий пензель може належати феї?

 

СЦЕНА 6

(З’являються стражники.)

1-й страж. Я знайшов! Ось він — у цієї дівчинки!

Дівчинка. Ой, які великі феї…

2-й страж. Що? Ми зовсім не феї.

1-й страж. Ми — охоронці воріт, що ведуть до самих кольорів веселки.

Дівчинка. То якщо ви охоронці, то чому не охороняєте?

2-й страж. Нам було наказано повернути пензлик Зеленого кольору, щоб того змогли повернути…

1-й страж. І щоб веселка з’явилася зі всіма кольорами.

Дівчинка. А ви впевнені, що так зможете повернути його?

2-й страж. Не знаємо. Але принаймні буде зелений колір на місці.

1-й страж. Просто хтось буде керувати двома кольорами.

Дівчинка. Щоб повернути Зеленого, пензля буде замало. Треба змішати відповідні кольори! От дивіться: якщо взяти червоний і жовтий — вийде помаранчевий. А якщо блакитний і жовтий — вийде зелений!

1-й та 2-й стражі. У неї вийшов зелений!

1-й страж. Візьмемо її з собою. Вона допоможе нам!

2-й страж. Ти підеш із нами в королівство Веселки, щоб допомогти врятувати Зеленого?

Дівчинка. Так, я допоможу. Але як я туди потраплю?

1-й страж. Все дуже просто: потрібно лише сказати — «У душі не буде веселки, якщо в очах не було сліз».

Дівчинка. У душі не буде веселки, якщо в очах не було сліз!

 

(Вони йдуть зі сцени. Картина змінюється: вони вже в Королівстві веселки, де зібрані всі кольори, окрім Зеленого.)

КАРТИНА 3

СЦЕНА 7

 

Синій. Ми досі у плямах! А Зеленого немає.

Фіолетовий. І стражів ще нема…

 

(залітають стражі з дівчинкою)

 

1-й страж. Ми тут!

2-й страж. Ми повернули пензлик і знаємо, хто допоможе повернути Зеленого. Ось ця дівчинка!

1-й страж. Вона знає, як створювати колір за допомогою інших.

Жовтий. Як це? Ми не чули!

Червоний. Ти справді знаєш, як повернути нашого друга?

Дівчинка. Так. Усе просто: треба взяти пензлики Жовтого та Блакитного, і тоді Зелений з’явиться тут!

Жовтий. Ну що ж, Блакитний, давай спробуємо!

 

(Жовтий і Блакитний стають посеред сцени, змішують свої кольори — і з’являється Зелений.)

 

Синій. Овва! Ти повернувся!

Помаранчевий. Який я радий!

Червоний. Ми всі раді! (усі обіймають Зеленого)

Зелений. Пробачте мені. Я не хотів вас образити, особливо тебе, Червоний. Я просто теж хотів бути особливим…

Дівчинка. Ви всі особливі, і всі важливі один для одного! Бо якщо один колір пропаде чи втратить свою яскравість — два інших зможуть змішатися й допомогти. Без вас світ був би не  таким яскравим. А особливо — без веселки. Ось, тримай, Зелений — це твій пензлик.

Зелений. Дякую тобі!

Синій. Дивіться, ми знову стаємо яскравими!

Жовтий. Нарешті Темрява відступає!

Червоний. А після темряви завжди є світло!

Зелений. Так, яскраве, різнокольорове й тепле світло.

Дівчинка. Ну що ж, час створити найяскравішу, найчарівнішу Веселку!

 

(Усі малюють веселку. Завіса.)

 

КІНЕЦЬ