Матеріал для позакласних занять, шкільного гуртка
Казка
Лисичка – рятівничка
Ведучий
Дід і баба й немалі
Мали статки й господарство,
Бо займалися млинарством.
Дід – мірошник, баба – пекар,
Всі в достатку і безпеці.
В господарстві тім були
Кіт, Собака й Білий Кінь.
Та вони вже постаріли
Й догоджати не зуміли.
Їх господарі прогнали,
Щоби їм не докучали.
Вільні ми як вітер в полі.
Як нам жити, де діватись,
Йти разом, а чи розстатись?
Коли був я юним й дружним,
Чесно був їм у прислузі.
А тепер – ось нас прогнали,
Ми такого не чекали.
Собачка
Бо і горе в нас – єдине:
Не цінують працю нашу
Де тепер усім діватись?
Називали другом вірним,
У довір’ї жив безмірнім,
Чом тепер усе змінилось,
Де ж добро оте поділось?
Білий Кінь
І з долею я не згодний.
Так, не можу я возити
Тягарі, то що робити:
Чи пуститись світ за очі
В невідомість проти ночі?
Що робити нам усім,
Коли так далеко дім?
Дам пораду при нагоді:
Втратили ви свої сили,
Коли довгий вік прожили.
Щоб в пригоді стали людям,
З вами ми отак розсудим:
Вчіться інше щось робити,
Щоби людям прислужитись.
Кіт Руденко
Щоб й надалі в домі жити.
Лисичка
Мій котусик дорогенький,
Попросись назад до хати,
Щоб діточок колихати.
Доки мами на городі,
Будеш ти їм у пригоді.
Білка
Матимуть за справжнє щастя
Дітки щебетливі
Покататись в вільній хвилі,
Радість ти принесеш всім,
Як повернешся у дім.
Вовк
А мене тепер почуй:
Я – вівчар на полонині,
Помагаю я людині,
Будь зі мною, любий друже,
Разом ми тепер послужим.
Ведучий
Й стали людям у прислузі.
Бавить хтось, а хтось вівчарить,
Геть прогнали втому й старість,
Всі вони немов віджили,
Бо у свої вірять сили.