"П'ЯТИКЛАСНИКИ ПОЧИНАЮТЬ ВИВЧАТИ ЗАРУБІЖНУ ЛІТЕРАТУРУ."

П’ЯТИКЛАСНИКИ ПОЧИНАЮТЬ ВИВЧАТИ ЗАРУБІЖНУ ЛІТЕРАТУРУ.

Книга відіграє значну роль у навчанні, вихованні людини та суспільства в цілому. Саме предмет зарубіжної літератури надає  унікальну можливість вчителю прилучити своїх учнів до витоків створення шедеврів, познайомитися з творчістю письменників та поетів різного рангу: від класиків до митців сучасності – зацікавитися  розвитком культури різних народів та їхніми духовними надбаннями.

 Нелегке завдання стоїть перед вчителем – філологом. В наш час дуже важко розвинути в дитини бажання читати. Адже лише читання формує в особистості допитливість, покращує образне мислення, визначає здатність до глибокого сприйняття та розуміння прочитаного. Читаючи художній твір, дитина відчуває радощі і прикрощі разом з літературними героями, вона емоційно наповнюється. На прикладах літературних образів виховуємо гуманізм, громадянську позицію, кращі моральні якості. Книга є другом і порадником.

Це і є найважливіші орієнтири літературної освіти. Втілення їх в життя залежить від того, яким чином здійснюється освітній літературний процес. Способи вивчення художнього твору, методи і  прийоми тісно пов’язані між собою.

Світова література розкриває духовний світ людей різних націй і завдання вчителя – ознайомити учнів з загальнолюдськими духовними ідеалами – ідеалами добра, правди, совісті, милосердя. Необхідно вміти виділяти найважливіше, що має бути на уроці.

На першому уроці в 5 – му класі вчитель знайомить учнів з новим предметом, з його особливостями і тими  завданнями, які він ставить перед учнями. Варіантом уроку може бути такий. У класі – букети осінніх квітів, магнітофон, ілюстрації до творів зарубіжної літератури.

Тихо звучить “Осіння пісня” із циклу П. І. Чайковського “Пори року”. На фоні музики вчитель спокійно, впевнено, роздумливо говорить : “Щоразу, з приходом чарівної осені, ви, всі мандруєте до  Країни знань. Доріжка, що веде до здійснення мети, довга. Вона то вужчає, то ширшає. По ній дуже важко йти, на ній буває багато незвичайних перешкод. Але ця доріжка веде вас вперед, до світла, до далеких горизонтів. Вона не одна на вашому шляху пізнання. Та  особлива доріжка та, яку торує вам зарубіжна література. Адже вона відкриє перед вами великий світ прекрасного. То ж полюбіть його всім серцем, зрозумійте його і ввійдіть в нього всім своїм єством.

На нашій прекрасній планеті живе багато всяких народів. Одні з них – за далекими горами і морями, інші – наші сусіди. Між ними не завжди були гарні відносини. Часто виникали війни, тривали недовіра і ворожнеча. А зарубіжна література – як  те віконце, через яке видно увесь світ, усі народи на Землі. У ньому – добро і мудрість кожного народу, а ще – довір’я, дружба і взаємоповага. Зарубіжна  література навчає нас правди, добра і щастя. Ці чесноти єдині для всіх народів. Література прилучає до духовної культури людства, об’єднує народи, робить їх побратимами, пробуджує радість пізнання людини і розуміння загальнолюдських цінностей життя.”

Далі вчитель запитує, які книги зарубіжних авторів учні читали. Діти пригадують імена героїв, серед ілюстрацій знаходять відомих персонажів, розказують про своє ставлення до них.

Після цього учні читають текст звернення авторів підручника до п’ятикласників та відповідають на запитання вчителя.

І. ВИВЧЕННЯ РОЗДІЛУ “УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ”.

Вивчення цієї теми починаю з короткого вступного слова.

Всі народи світу задовго до появи писемності створювали художні твори. Вони передавалися від людини до людини усно. Кожний, хто розповідав такий твір, виступав як оповідач і як співавтор, часто вносячи в оповідь певні зміни.

Учні повинні засвоїти те, що, прагнучи пізнати світ, люди втілювали свої уявлення в образи міфів, казок, легенд, прислів’їв і приказок.

КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ.

Казка – один з найпоширеніших жанрів народної творчості, з яким діти знайомі з раннього дитинства.

Виходячи з того, що п’ятикласники вже опрацювали дану тему на уроках української літератури, вчитель розпочинає з бесіди про відомі учням казки і казкових героїв. Така актуалізація знань дітей допомагає націлити школярів на роздуми про народну творчість. Підсумовуючи бесіду, вчитель обов’язково зазначає, що в казках усіх народів є багато спільного, вони несуть у собі національні риси народу, відображають особливості його побуту і життя.

Спільним для казок усіх народів є гра фантазії, а казкар ніколи не домагається, щоб його розповідь приймали за дійсність. Події, про які розповідається у казках, доля казкових героїв – завжди повчальні.

Вчитель обов’язково повинен вміти розказати казку.

Казку Пані Метелиця вчитель розповідає неквапливо, роздумливо, з дотриманням  виразності, пауз, чіткого вимовляння слів.

Жила на світі одна вдова, і мала вона дві доньки. Одна з них, падчірка, була гарна й роботяща, а друга, рідна, гидка й лінива. ( Виразна пауза. ) Та вдова любила куди більше рідну доньку, хоч та була гидка й лінива…

Якщо її саме розказати, а не прочитати, це дасть більший ефект. Прослухавши казку, діти відповідають на запитання. Домашнє завдання – навчитися виразно читати казку.

На завершальному етапі роботи над казкою бажано провести урок розвитку мовлення.

Проблеми, що вирішуються на такому уроці, визначає вчитель, виходячи з особливостей класу. Це може, наприклад, бути урок, на якому учні відповідають на запитання, характеризують героїв і порівнюють їх. Можна провести конкурс на кращого читця казок, підготувати і провести вікторину “Герої казки”, тощо.

Одним із видів роботи на такому уроці може стати підготовка художньої розповіді казки. Для цього діти відповідають на запитання, під керівництвом вчителя добирають ті слова, деталі, епізоди, які є ключовими для розуміння казки, записують ключові слова, і з них поступово складається словесно – образний план розповіді казки. Учні повинні зрозуміти й передати у своїй розповіді смисл тексту твору.

Вчитель звертає увагу учнів на те, як одного разу падчірка “так порізала ниткою руку, що кров’ю залило увесь починок”, на те, як починок упав у криницю, на слова мачухи:”Уміла вкинути починок, то зараз же лізь і дістань його.” І далі вчитель спонукає дітей виділити в тексті словосполучення: чудова лука; піч, в якій було повно хліба; хліб почав гукати до неї; яблуня просить її; невеличка хатина; стара баба; стирчали великі зуби; люба дитино; відлягло від серця; збивала подушки, аж пір’я летіло; жилося дуже добре; туга за рідним краєм; золотий дощ; півень; ледарка біля криниці; піч; яблуня; хатина; постелі не постелила; подушок не позбивала; оце тобі твій заробіток; вся крита смолою.

Використовуючи в своїй розповіді образні засоби, діти висловлюють своє відношення до героїв казки і стають співавторами створюваного ними тексту розповіді, їм потрібно розказати казку так, щоб усім, хто слухає, було зрозуміло.

Цікавим і корисним видом роботи над темою є створення казки дітьми. Головне тут, щоб герої цих казок стали носіями певних важливих рис: добра чи зла, привітливості чи грубості, зазнайства і вередливості чи лагідності і скромності.

ПРИСЛІВ’Я ТА ПРИКАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ.

Приступаючи до опрацювання теми, вчитель наголошує, виходить з того, що прислів’я та приказки розвивають мовлення, навчають влучно висловлювати думку, виховують гарні моральні  людські якості.

Робота над прислів’ями та приказками розвиває в учнів їх мовлення, мислення, розуміння відтінків слова, значення крилатих слів.

У прислів’ях та приказках втілено історичний досвід народу; вони несуть відбиток особливостей побуту, вірувань, характеру господарської діяльності. Вони мають національну форму.

Учитель зарубіжної літератури на першому уроці з теми розпочинає роботу з короткого вступного слова про приказки та прислів’я народів світу. Він дає визначення прислів’я та приказки, наводить їх приклади, визначає відмінність між ними,  а учні визначають зміст.

Наступним етапом роботи є читання учнями статті в підручнику про прислів’я та приказки та відповіді на запитання.

У підсумковому слові вчитель зазначає, що мудрість і досвід кожного народу втілились у його національних прислів’ях та приказках.

На другому уроці вчитель перевіряє, як учні знають статтю підручника, потім розширює та закріплює знання учнів з даної теми.

Один з видів роботи – підібрати прислів’я та приказки, які узагальнюють зміст певних епізодів вивчених учнями казок.

Інший вид роботи – навести приклади ситуацій на задане прислів’я.

Можливі й такі види роботи: підібрати прислів’я як заголовки до вивчених казок, усно ілюструвати прислів’я; виразно прочитати прислів’я. Можна провести конкурс ілюстрацій до прислів’їв або конкурс “Які прислів’я народів світу я знаю.”

На завершальному етапі уроку учні пишуть твір за прислів’ями. Вчитель пояснює, як саме писати твір: описати певну ситуацію, що розкриває зміст прислів’я і розповідь про неї можна завершити цим прислів’ям.

РОЗРОБКА УРОКУ.

Тема: Розвиток зв’язного мовлення. Твір за прислів’ям.

Мета: учити учнів розуміти пряме й переносне значення прислів’їв,     приказок, доречно використовувати їх у власному мовленні,  пов’язувати з життєвими ситуаціями;

розвивати усне й писемне мовлення, творчу уяву, збагачувати словниковий запас, розширювати кругозір учнів;

виховувати любов до художнього слова, сприяти отриманню естетичної насолоди від нього.

Обладнання: збірки прислів’їв і приказок народів світу, ілюстрації до малих фольклорних жанрів.

Теорія літератури: учнівський твір, прислів’я, приказки, прямий і прихований  зміст твору.

Хід уроку

І. Мотивація навчальної діяльності школярів

- Кому з нас не хочеться бути  добрим співрозмовником, з яким цікаво спілкуватися? Хто не хотів би мати багато друзів? Хто не мріяв досягти успіху в якихось перемовинах? А це значною мірою залежить від того, наскільки добре ми володіємо мовою, засобами виразності, прийомами переконання. Серед популярних художніх засобів – прислів’я та приказки, крилаті вислови, афоризми. Нашим завданням є навчитися доречно, тактовно й правильно вживати малі фольклорні форми.

ІІ. Оголошення теми й мети уроку

ІІІ. Актуалізація опорних знань

• Визначте види цього висловлювання

Я дуже добре розумію, що необхідно старанно навчатися в школі. В’єтнамці кажуть:” Щоб бути людиною – учись невпинно”, араби ж відзначають:” Сідай щоденно на коня і добрим вершником станеш”. “Необхідно вчитися читати книги щодня, адже роботяща людина не показує пальцем на завтрашній день” (угорське прислів’я ).  Перси в сиву давнину говорили, що “одна мудра книга дорожча за найбільше багатство”.

• З’ясуйте, що неправильного в цьому висловлюванні.

Одного разу ми вирішили зробити генеральне прибирання у своєму класі. Дружно взялися за справу. Оленка поливала квіти, так старалася, що навіть на підлозі залишилися калюжі. Петрик витирав стенд, підстрибував, щоб дістатися якомога вище, але впав разом зі стендом. Дівчатка захотіли підмітати й посварилися за віник. Пил аж до стелі, шум, гам – весело! Ми так пишалися собою, що взялися прибирати самі, й вирішили порадувати класного керівника. Щоправда, незабаром усі потомилися й пішли додому. А шкільній прибиральниці тьоті Галі довелося ще довго наводити лад у класній кімнаті. Недаремно говорить японське прислів’я: ‘З добротою одного серця і тисяча талантів не зрівняється”. ( Це прислів’я не підходить до цього випадку. Краще було б “Де багато куховарок, там юшка недобра”( турецьке ), або “У семи няньок дитя без ока” ( російське ), чи “Добрий початок – гарне діло, та добрий кінець – іще краще” ( шведське ). )

ІУ. Формування вмінь та навичок учнів, розвиток зв’язного мовлення

1. Опрацювання пам’ятки до написання твору за прислів’ям.

Пам’ятка

1. Вибери прислів’я, яке тобі подобається, зміст якого ти добре розумієш і зможеш пояснити іншим.
2. Згадай життєві ситуації, де можливе використання цього прислів’я.
3. Придумай вступ, основну частину та висновок.
4. Напиши твір на чернетці, добре перевір його.
5. Перепиши охайно твір у зошит.
6. Обсяг твору – приблизно 2/3 сторінки.

     7.    Заголовком твору слід обрати прислів’я.

Прислів’я для твору

Правда як дерево: завжди з води випливає.

Не дивись на шапку, а дивись під шапку.

Найкраще, що є в людини, - це вірний друг.

2. Зразок твору за прислів’ям

Не дивись на шапку, а дивись під шапку

Мені дуже подобається усна народна творчість, а особливо я люблю прислів’я та приказки. Вони цікаві, дотепні, пізнавальні, їх можна застосовувати у різних життєвих ситуаціях. Прислів’я підмічають різні життєві тонкощі, учать мудрості, чесності й порядності. У цьому я переконався, коли до нас у гості під час канікул приїхав мій двоюрідний брат. Він був одягнений у дуже модний джинсовий костюм та бейсболку. Він вихвалявся тим, що вдома має комп’ютер останнього покоління, швидкісний Інтернет, що в нього є дуже багато ігор. І в усіх він досягає успіхів, виходячи  на найвищий рівень! Мені аж трохи заздрісно стало. Слухав я його слухав, а тоді пішов розгадувати кросворд. Як на зло, на два запитання ніяк не міг знайти відповідей. Довелося запитати відповіді в брата Миколи, адже він за мене старший на рік. Але той не знав ані про найбільше озеро у світі, ані про супутники планет, ані про касаток. І найпростіше завдання з математики виконати не міг.

Тоді я й згадав прислів’я: “Не дивись на шапку, а дивись під шапку”. Отже, як свідчить народна мудрість, людину  оцінюють не лише за зовнішнім виглядом, матеріальними статками, а й за розумом та вчинками.

3. Складання творів на чернетках
4. Зачитування творів. Коментарі, зауваження вчителя
5. Оформлення робіт у зошитах

У. Підбиття підсумків уроку

Інтерактивна вправа Мікрофон

УІ. Домашнє завдання

До оформити твір за прислів’ям у чистовому варіанті.

Література

1.   Виготський Л.С. «Психологія мистецтва», М., 1968.

2.  Львова С.І. Уроки словесності 5-9 кл. М.,1997

3.  Розенталь Д.Є. Практичний аналіз… М., 1968

4.  Ульяшов П. С. «Этот неумирающий жанр» М., 1987.