Пам'ятка для учнів "Синтаксична роль займенників"

Про матеріал
Пам'ятка для учнів "Синтаксична роль займенників" Синтаксична роль займенників У реченні займенники виступають тими самими членами речення, що й іменник, прикметник, числівник, з яким вони співвідносяться
Перегляд файлу

Синтаксична роль займенників.

 

У реченні займенники виступають тими самими членами речення, що й іменник, прикметник, числівник, з яким вони співвідносяться:

- підметом:

Я не нездужаю нівроку… (Тарас Шевченко)

Ти знаєш, що ти людина. (Василь Симоненко)

Рано ми вмієм любити, пізно — любов шанувати (М. Луків)

Так ніхто не кохав (Володимир Сосюра)

Він подав руку й мовчки вийшов. За ним виходили інші — хлопці й дівчата.

А ми живі, нам треба поспішати… (Ліна Костенко)

- присудком:

Ми з тобою просто ти і я. І тому для мене так трагічно те, що ти чиясь, а не моя.

Ах, очі, ті очі… Кохана, чом серце твоє не таке? (Павло Тичина)

Страшні слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись, коли не знаєш з чого їх почать, бо всі слова були уже чиїмись. (Ліна Костенко)

- означенням

Десь на дні мого серця заплела дивну казку любов. (Павло Тичина)

Не зневажай душі своєї цвіту, бо з нього виросло кохання наше (Леся Українка)

- додатком:

Я люблю тебе, друже, за те, що не можу тебе не любити! (Володимир Сосюра)

Мене любов ненависті навчила (Леся Українка)

- обставиною

Людині треба, щоб її робота залишалася після неї самої жити (Ю. Яновський).

 

docx
Додано
20 серпня 2020
Переглядів
5925
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку