У посібнику порушені питання інтеграції мистецтв та збагачення емоційно-естетичного досвіду учнів під час сприймання творів мистецтва, розглянуто сучасні підходи до організації діяльності учнів на уроках художньої культури. У першому розділі посібника – «Мистецькому альбомі» - представлені роботи переважно сучасних українських художників, графіків, а також твори українських письменників і поетів, що дають змогу по-новому поглянути на архітектурні пам'ятки України різних епох.
Міністерство освіти і науки України
Методичний кабінет вiддiлу освiти Рівненської райдержадміністрації
Великоомелянський НВК «школа – гімназія»
МИСТЕЦЬКИЙ АЛЬБОМ
ПАМ’ЯТКИ АРХІТЕКТУРИ УКРАЇНИ
пензлем, словом, звуком
Навчально - методичний посібник
2015
«Пам’ятки архітектури України пензлем, словом, звуком»./Навчально-методичний посібник - мистецький альбом. - Р: 2015.- 62 с.
Відповідальний за випуск - Молчанець А.С. – заступник директора з науково-методичної роботи Великоомелянського НВК «школа – гімназія»
Автор-упорядник: Дзюра Р.А., вчитель музичного мистецтва та художньої культури Великоомелянського НВК «школа – гімназія», спеціаліст вищої кваліфікаційної категорії, старший вчитель.
Рецензент:
Молчанець А.С., заступник директора з науково-методичної роботи Великоомелянського НВК «школа – гімназія», учитель української мови та літератури.
Консультант: Краснова Н.М., методист РОІППО.
Схвалено науково – методичною радою Великоомелянського НВК
«школа – гімназія»,
протокол № 3 від 14 січня 2015р
У посібнику порушені питання інтеграції мистецтв та збагачення емоційно-естетичного досвіду учнів під час сприймання творів мистецтва, розглянуто сучасні підходи до організації діяльності учнів на уроках художньої культури. У першому розділі посібника – «Мистецькому альбомі» - представлені роботи переважно сучасних українських художників, графіків, а також твори українських письменників і поетів, що дають змогу по-новому поглянути на архітектурні пам’ятки України різних епох. В другому розділі педагоги знайдуть розробки уроків та виховного заходу із прикладами практичного застосування запропонованої методики та використанням комп'ютерно - інформаційних технологій.
Матеріали цього посібника можуть бути використані вчителями музичного та образотворчого мистецтва, художньої культури, історії, літератури загальноосвітніх навчальних закладів та спеціалізованих загальноосвітніх шкіл художнього профілю; педагогами позашкільних навчальних закладів у гуртковій роботі.
Для широкого кола любителів української поезії, літератури та образотворчого мистецтва.
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………… 4
І.МИСТЕЦЬКИЙ АЛЬБОМ
«ПАМ’ЯТКИ АРХІТЕКТУРИ УКРАЇНИ пензлем,словом,звуком»
1.2.Софійський собор в Києві…………………………………………………. 13
1.3. Замок Любарта в Луцьку …………………………………………………… 17
1.4. Кам’янець – Подільська фортеця…………………………………………… 19
1.5. Острозький замок …………………………………………………………… 23
1.6. Львів ренесансний …………………………………………………………. 26
1.7. Андріївська церква в Києві…………………………………………………. 30
1.8. Собор святого Юра у Львові……………………………………………….. 33
1.9. Будинок з химерами В.Городецького …………………………………….. 37
1.10. Володимирський собор в Києві………………………………………….. 41
Список ілюстрацій ………………………………………………………………. 43
Список літературних та музичних творів ……………………………………. 45
Література та Інтернет – джерела………………………………………………. 47
ВСТУП
Для оцінки твору мистецтва у нас ніколи не буде нічого, окрім почуття й розуму. А це найбільш точні інструменти у світі. А. Франс
Оновлення сучасного суспільного життя в Україні потребує формування громадян з високим почуттям патріотизму, національною свідомістю. Тому освіта та виховання нового покоління повинні відігравати першорядну роль у нашому державному будівництві. Особливого значення набуває культура й мистецтво, власне те, що духовно звеличує людину. Збереження народної творчості, пам’яток культури та мистецтва України як формоутворюючої основи етнокультури – одне з основних завдань сучасності.
«Художня культура» - один з провідних предметів художньо-естетичного циклу, який спрямований на формування здатності сприймати дитиною прекрасне у навколишньому середовищі й мистецтві, на розвиток естетичних почуттів, суджень, смаків, умінь, творчих здібностей, потреби брати участь у створенні прекрасного в житті і художній творчості.
Мистецтво відкрите і доступне кожному самою своєю суттю. Розуміти і сприймати його можна по-різному, а це залежить від того, як людина володіє його мовою. Здатність розуміти мистецтво, сприймати його на емоційному рівні змінюється і зростає разом з естетичним ростом особистості.
Перша і неодмінна умова повноцінного сприйняття твору - це тривалий і цілеспрямований розгляд його. Глибина твору, його філософія відкриваються під час довготривалого й усестороннього спілкування з ним (О.В.Степанок).
К.Ушинський стверджував: «Педагог, який прагне що-небудь закарбувати у свідомості дітей, повинен піклуватись про те, щоб якомога більше органів чуття взяли участь в акті запам’ятовування». Саме ці слова великого педагога стали підґрунтям запропонованої роботи.
У своїй роботі автор поставила за мету розкрити роль засобів поезії, літератури, музики і живопису в розвитку і збагаченні емоційної сфери учнів у процесі ознайомлення з пам’ятками української архітектури.
Підвищення інтересу до теми інтеграції мистецтв у активізації і формуванні емоцій та почуттів дитини є досить актуальним в сучасному як науковому, так і в мистецькому середовищі. Процеси художньо-естетичної інтеграції стали предметом вивчення у працях багатьох зарубіжних і вітчизняних дослідників: Л. Масол, Л. Предтеченської, Л. Савенкової, Н. Терентьєвої, О. Щолокової та інших.
Важливим засобом реалізації змісту інтегративної мистецької освіти, заснованої на комплексі та синтезі мистецтв, є використання мистецьких аналогій, які виступають як подібність, схожість художніх образів. Суть методу аналогії полягає в порівнянні творів за адекватним настроєм, ідеєю, засобами виразності, а також за контрастним настроєм. Такий метод передбачає накопичення емоційно-естетичного переживання і заснований на співставленні вербальної, інтонаційно-звукової, візуальної мови (С.Ковальова).
Серед аналогій, які своєрідно впливають на розвиток творчої фантазії, художньо-образного мислення необхідно використовувати літературні аналогії. Словесний образ містить у собі виражальне уявлення як образ живописний, тобто впливає шляхом понять і виражальною інтонацією. Відомо, що у віршах Т. Шевченка, П. Тичини важливу роль відіграє звукова зображальність, а лірика Л. Костенко, В. Сосюри відрізняється музичним звукописом. Якщо змістом музики є емоції, почуття, переживання людини, то в літературному мистецтві важливим засобом емоційного переживання відіграють літературні епітети, порівняння, метафори.
Використання інтеграції як педагогічної технології може бути порівняне з природним засобом отримання інформації, тобто чуттєвим шляхом. Технологія інтеграції літератури (поезії) як часового виду мистецтва з просторовими мистецтвами – живописом, архітектурою, скульптурою – на уроці викликає в учнів інтерес до навчання, полегшує сприйняття авторського задуму, проблематики художнього твору, мотивів, індивідуальних образів (С.Ковальова).
Формування досвіду емоційно-ціннісного ставлення до знань відбувається тоді, коли в процесі навчання учні переживають певні емоції. Це відбувається лише за умови збагачення змісту навчання цікавим, емоційно насиченим матеріалом, стимулювання позитивних інтелектуальних почуттів (О.Я. Савченко).
Творча активність школярів на уроці не виникає сама по собі, її треба стимулювати, створюючи відповідну атмосферу. Сприймання твору мистецтва - теж творча діяльність лише тільки тоді, коли людина не просто засвоює його зміст, а пропускає його через своє серце.
Музика відображає емоції і почуття людини за допомогою звуків, головним засобом створення художнього образу у живописі є колір, у графіці – лінія та пляма, в літературі – слово. Які ж емоції народжує в серці дитини архітектурна споруда?
Архітектура – явище багатогранне і складне. Особливість архітектури як мистецтва полягає в створенні єдності архітектурної композиції з безлічі архітектурних форм. «Архітектура – це мати усіх мистецтв. Архітектура працює з простором, вона – портрет епохи, а фасад – обличчя часу, замовника та самого архітектора» – Ігор Броді ( ужгородський архітектор,автор циклу лекцій «Архітектура як мистецтво»).
Архітектурний образ – це загальний вигляд будівлі, в якому повинні відображатись призначення і зміст споруди. Образ архітектурної споруди має бути емоційним і вражаючим, адже: «Архітектура – це музика в просторі, ніби застигла музика» (Ф. Шеллінг). Споруди бувають похмурі й суворі, замкнуті й відчужені від зовнішнього світу, а бувають навпаки – світлими, легкими, оптимістичними. Архітектура впливає на наш настрій, вселяє відчуття пригнічення або піднесення. Оточуючи нас усюди й постійно, архітектура є могутнім засобом виховної дії ( І.Бартенєв).
Софійський собор, Андріївська церква, Володимирський собор, Будинок з химерами (Київ), Собор святого Юра, вежа Корнякта й каплиця Боїмів (Львів), Чернігівські собори, Кам’янець – Подільська фортеця (Хмельницька обл.), Острозький замок (Рівненщина) та Замок Любарта (Луцьк),– усі ці споруди знайомі та дорогі серцю кожного українця, адже вони складають духовну скарбницю нашого народу, визнані пам’ятками архітектури і культури України. Проте познайомившись із матеріалами запропонованого альбому - посібника, читач побачить ці споруди в іншому образі - художньому, створеному та інтерпретованому українськими митцями.
Мистецький альбом «Пам’ятки архітектури України словом, пензлем, звуком» - це антологія поезій та творів графіки й живопису, написаних впродовж XVIII - поч. ХХІ століття. Автор показала, що зодчество – це не лише пам’ятки різних епох та архітектурних стилів, але й цікаві мистецько-художні образи, здатні дарувати різноманітні почуття, вливати на настрій, народжувати емоції.
У запропонованому посібнику – ряд текстів поетів-класиків (Б.-І.Антонича, М.Рильського, М.Бажана, П.Тичини, Є. Маланюка, Л.Костенко,) та сучасних молодих авторів (Л.Романчук, А.Соцкова, Д.Білоуса, М.Ростоцького, І.Калинця, М.Онуфрійчук, О.Будзея, Н.Гуменюк, М.Павленко та інш.) уривки з літературних творів І.Нечуя – Левицького («Кайдашева сім'я»), О.Ільченка («Місто з химерами»), О.Гончара («Собор»), П.Загребельного («Диво»), А.Свидницького («Люборацькі»), а також письменників світової літератури
Г. Белля («Поїзд приходить вчасно»), О.Бєлаєва («Стара фортеця»), О. Толстого («По Галичині»), Шолома - Алейхема («Блукаючі зірки»).
Перша частина видання ілюстроване зображеннями споруд, що виконані відомими художниками XVIII –XX ст. (З.Фогель, Наполеон Орда, Т.Шевченко, М.Сосенко, О.Новаківський, Одо Добровольський, О.Кульчицька, Г.Вербицький, Ю.Химич) та сучасними українськими художниками у різних стильових та технічних прийомах. Поети й художники висловлюють не тільки захоплення віком, красою, величчю, архітектурними формами споруд, а й передають глибокі почуття особистісних переживань.
До співпраці також були залучені учні та вчителі Великоомелянського НВК. Так, в посібнику представлені графічні роботи учня 11 класу Івана Мельничука та вчителя образотворчого мистецтва Володимира Хіночика, поетичні твори вчителя Оксани Остапчук- Кужель.
Автор переконана, що таке взаємопроникнення різних видів мистецтв в одному образі допоможе учням глибше зануритись у мистецький простір, сприятиме їхньому подальшому бажанню всесторонньо пізнавати кожен конкретний твір, мистецтво, культуру та історію своєї країни загалом.
Для практичного використання матеріалів навчального посібника автор пропонує методичні розробки уроків у 9-ому і 10-ому класах, виховний позакласний захід та кросворди, які можуть бути використані на уроках та у позакласній діяльності. У електронному варіанті посібника пропонуються репродукції картин, які не репрезентовані у виданні, музичні твори, якими рекомендується озвучити презентації для власного створення та готові слайд шоу - презентації до окремих тем. Вони створені у двох форматах – з текстом (для пасивного перегляду), і лише з візуальним рядом без тексту – для активної роботи, адже учні самі можуть озвучувати слайди, підсилюючи емоційне сприймання читанням поетичних рядків. Таким чином автор пропонує використати на уроці інформаційно – комп’ютерні технології. Як відомо ( за дослідженнями інституту Євролінгвіст, Голландія), більшість людей запам'ятовують 5% почутого і 20% побаченого. Одночасне використання аудіо - і відеоінформації підвищує запам’ятовування до 40-50%. В умовах сільської школи часто в навчальних кабінетах комп’ютерів немає, але вони є в учнів вдома, проте відсутній Інтернет, тому такі матеріали будуть дуже доречними, адже вчитель може запропонувати учням скористатися вже готовою інформацією для створення учнівських презентацій та відео.
Мистецький матеріал посібника повною мірою реалізує положення навчання художньої культури, що «головне – не кількість інформації і набутих знань, а накопичення особистісного художньо естетичного досвіду» (Л.Масол). А оскільки нові інформаційні технології - невід'ємна частина нашого життя, використання комп’ютера вагомо інтенсифікує процес навчання.
При укладанні даного посібника автор керувалася Програмою для загальноосвітніх навчальних закладів «Художня культура України.10 клас»
( Авт. Масол Л.М. Миропольська Н.Є.), «Збірником завдань для підсумкової державної атестації з художньої культури. 11 клас» (Л.Масол, О.Гайдамака), взяла до уваги Перелік пам’яток архітектури та мистецтва України (Додаток до ЗНО з «Історії України»).
ПАМ'ЯТКИ АРХІТЕКТУРИ УКРАЇНИ пензлем, словом, звуком
|
Мистецький альбом |
Укладач Дзюра Р.А. |
НА ДНІПРОВСЬКИХ СХИЛАХ.
Змішана техніка.
Олексій Стеценко, 2011.
ЧЕРНІГІВСЬКІ СОБОРИ
ЧЕРНІГІВ СТАРОВИННИЙ. Олія. Олексій Какала.
ЧЕРНІГІВ ДРЕВНІЙ
Іван Коваленко
Чернігів древній став понад Десною,
Собор між зелені, як диво, вирина.
Над вічною і світлою рікою
Не змовкла ще історії струна.
І якщо ти не маєш супокою
І владно зве тебе зелена сторона,
Хай спогад про Десну тебе не обмина,
Антоній із печер махне тобі рукою.
У кожного в житті є суєтна пора,
Коли відходить в далеч Болдіна гора
І ти у вічність не прочиниш браму.
Та вже коли безвихідь, розпач, край,
То кидай все, в Чернігів поспішай,
Бо всі дороги тут ведуть до храму.
СПАСО - ПРЕОБРАЖЕНСЬКИЙ СОБОР. Олія. Ольга Матвєйцева, 2005.
ХРАМ Зеновій Винничук
Храм із надії, добра і людських сподівань, Із любові, із мрій,із молитов, Храм вознісся велично в небесную даль, Зігріває нас своїм теплом.
Тут сплелись воєдино Людська згода й любов, І покора, єднання сердець, І до Господа Бога молитва проста, І бажання звести цей вінець.
Не багатством земним Дорогий він для нас, І не блиском коштовних прикрас. Він для слави Отця, Творця неба й землі, Животворного Духа Святого І єдиного Господа Спаса Христа - Нашого Царя і Бога. |
СПАСЬКИЙ СОБОР У ЧЕРНІГОВІ. Олія. Едуард Красний.,2009.
ТРОЇЦЬКИЙ СОБОР ЛІТНІМ ВЕЧОРОМ. Олія. Едуард Красний,2013.
|
СТАРА ЦЕРКВА
Автор невідомий Стрункі височать тополі, Поперед церкви блакитної, До хмар достають поволі, Сягають мети заповітної.
Перукою листя зеленого, Ікони ховають підсвічені, Та шепотом чогось незнаного, Турбують думки втаємничені.
У затишку тіні довжезної, Спочили хрести пофарбовані, І з дивної згоди мовчазної, В прикрасах стоять обдаровані.
А за стіною чагарника, Синіє дзвіниця старенька, І ніби як мушля у равлика, У небо прямує стрункенька.
БІЛЯ ВХОДУ В АНТОНІЄВІ ПЕЧЕРИ. ЧЕРНІГІВ. Олія. Едуард Красний,2013. |
БОРИСО -ГЛІБСЬКИЙ СОБОР У ЧЕРНІГОВІ. Олія. Едуард Красний,2008.
ДЗВІНИЦЯ ТРОЇЦЬКОГО СОБОРУ. Олія, картон. Едуард Красний, 2012.
|
П'ЯТНИЦЬКА ЦЕРКВА. Олія, картон. Едуард Красний, 2008.
ПЯТНИЦЬКА ЦЕРКВА У ЧЕРНІГОВІ. Дерево (макет). Анатолій. Яковлєв. |
ВІРШ ПРО ЧЕРНІГІВ (уривок) Ірина Неймеш
Люблю Чернігів - град свій рідний... А звідки ж назва ця взялась? Чи від лісів густих і темних, Чи дав те ймення Чорний-князь? І Вал насипали високий, Щоб місто вік оборонять. Гармати грізні там і нині, Як вірні сторожі, стоять. Сюди й закохані приходять, Аби навік серця з'єднать. Величні храми та собори Уми могутні нам звели, Щоб нас Господь ніколи в злидні не допустив і щоби ми Свій рідний край любили щиро і пам'ятали , хто за нас Стояв горою й не дивився - Простий дружинник він чи князь. Історію шануй і пам'ять.
ЕТЮД.ЧЕРНІГІВСКИЙ КОЛЕГІУМ. Олія, картон. Едуард Красний, 2008.
|
СОФІЙСЬКИЙ СОБОР У КИЄВІ
СОФІЯ КИЇВСЬКА В ХІІ СТОЛІТТІ. Олія. Дмитро Філатов,2008. «ДИВО» Павло Загребельний словами свого героя: «Його треба назвати просто : диво! Тому що те, як зародився він понад дев’ятсот літ тому в людській уяві, і як ставився, і як оздоблювався, і як протривав єдиний у цілій Європі з того століття по сьогодні цілий і прекрасний – хіба усе це не диво?» «Собор стояв уперто, несхитно, вічно, ніби виріс із щедрот Київської землі. Диво!» «Він був барвистий, як душа й уява народу, що створив його» .
СОФІЙСЬКИЙ СОБОР. Макет з сірників. Йосип Осташинський. |
СОФІЯ КИЇВСЬКА Г. Серебрянова Стоїть вона на фоні небозводу, од сяйва аж хмеліє голова, ¬ як велич українського народу, як його мудрість, сила і слова. О, як багато знала ти, Софіє, і скільки перебачила катів, та встояла, та визріла, як мрія, і світ навкіл тебе помолодів. Звеличена ще Мудрим Ярославом, у сяєві проміння, а не в млі, Русі великій на добро і славу десятий вік стоїш ти на землі.
ТРАПЕЗНА. СОФІЯ КИЇВСЬКА. Картон,олія. Юрій Качкін, 2011.
СОФІЯ КИЇВСЬКА. Олія, картон. Юрій Качкін, 2011. |
СОФІЯ КИЇВСЬКА. Олія, картон. Віктор Лисенко.
СОФІЯ КИЇВСЬКА. Акварель. Геннадій Вербицький,1971.
СОФІЯ КИЇВСЬКА.Олія. Микола Крисоченко
СОФІЯ КИЇВСЬКА. Змішана техніка. Юрій Ботнар, 2011.
|
СОФІЙСЬКИЙ СОБОР Єлена Осьмінкіна Переклад з російської Галини Литовченко. Тихий ранок. Я. Собор. В листі хазяйнує осінь позолотою ще й досі. Полонить церков декор. Сивовусий бандурист вже співав про Україну. З гілки, поки-що єдина, птаха поглядала вниз Світлих маківок хрести в небо сіре простягнулись. Мить одна – і в простір вулиць дзвін поллється з висоти. Уповільнюю я крок крізь густі, вразливі звуки - відчуваю з серця стуком щире торжество думок… Тінню темною майне суєта за муром сірим. Сила предків, сила віри, захисти, прошу, мене.
|
ПОЕМА «ВАРНАК» (уривок) Т.Шевченко, Дивлюся, Мов на небі висить Святий Київ наш великий! Дивом дивним сяють Храми Божі, ніби з самим Богом розмовляють. Дивлюся я, а сам млію.
СОФІЯ КИВСЬКА. Сепія.
Тарас Шевченко,1846.
У СОФІЇВСЬКОМУ СОБОРІ Дмитро Павличко В Софіївськім соборі скоморох На скрипці грає. Господи, я чую! Душа моя з далечини епох До мене йде. Я плачу, торжествую! І сяє золото в блакитній млі, І моляться гетьмани і спудеї. Я чую скрипку рідної землі, Неначе голос матері моєї. А до собору увійшло дитя З очима переможця, а не жертви. Я плачу, бо пройшло моє життя, Я торжествую, бо життя безсмертне.
|
КИЇВ (уривок) Євген Маланюк Тайни тисячоліття – в Софії стрункій Що поблідла, але ще ясніше, ще вище Вироста, як молитва, в блакить.
СОФІЇВСКИЙ СОБОР.КИЇВ . Акварель. Олівець. Марія Прядко
РУБАЇ Дмитро Павличко. 205 Я все життя — в печальній ностальгії: Я бачив Київ на Говерлі в мрії, Тепер я бачу злото полонин На непогасних куполах Софії.
КУПОЛИ СВЯТОЇ СОФІЇ. Олія, картон. Сергій Фесенко, 2011р.
|
СОФІЯ КИЇВСЬКА У ТВОРЧОСТІ ЮРІЯ ХИМИЧА
|
|
|
СОФІЯ КИЇВСЬКА
Юрій Чернецький
Давніх зодчих серця калатали (відчуваю це і розумію) в мить, коли диво дивне постало – закінчили слов’янську Софію.
Ті митці, вірю, знали напевно: по світах її слава полине, візантійських затьмарить блиск перлів тепле світло нової перлини
|
Із лиця землі Руської стерти не змогла її жодна навала. Як народ наш одвіку, уперто, непорушно Софія стояла.
І надалі так само стояти буде, не підкоряючись часу, і носитимуть наші дівчата це ім’я урочисте на щастя.
|
Духу символи вічно живі є,
ні юрбі не підвладні, ні ханам.
Доки є в України Софія,
доти буде наш рід нездоланним.
ЗАМОК ЛЮБАРТА (м. ЛУЦЬК.)
ЛУЦЬКИЙ ЗАМОК. Олія. С.Манюк.2013.
ЛЮБЛЮ Я ЛУЦЬК (уривок) Василь Мартинюк
Люблю я Луцьк — мій Лучеськ — на світанні, Коли весна — і дихається вільно… Он кірхи хрест, а он костелу бані Вітають всіх, киваючи прихильно. Он замок Любарта — величний богатир, Уже в літах, та чути в ньому силу. Він дивиться залюблено на Стир — На річку-подругу, стареньку і змілілу. І, мабуть, згадує ті дні, коли вона Стрічала перша воїнство вороже І вірила, що замкова стіна Все зло на світі зупинити може…
ЛУЦЬКИЙ ЗАМОК. Олівець, акварель. Віталій Микитюк, 2014. |
ЛУЦЬКИЙ ЗАМОК ЛЮБАРТА Віталій Назарук
Стареча замкова площа Де ясен росте увись, Ідемо немов на прощу, Ходили сюди й колись. Вже замок обріс кущами, У холоді мур дрижить, Цей замок багато брали, Та мури їм не здались. З води по драбинах лізли, Пускали з вогнем стрілу, Та наче тумани щезли, Лягли вони на валу. Червона вода із Стиру, Збігала до вод Дніпра, Не стали бійці ясиром, Хтось вижив, а хтось вмирав. Стоїть і понині замок, І дзвони його гудуть, Повільно так, крок за кроком, До нього на прощу йдуть.
ЛУЦЬКИЙ ЗАМОК.Олія. Валентин Кирилков, 2005. |
ЗАМОК ЛЮБАРТА. Акрил. Олександр Дядіо.
*** Надія Гуменюк Три древні вежі, наче три стихії, Замкнули в замку коло таємниць, Землі, води і неба чародії На сонний Лучеськ дивляться з бійниць. Пильнують пам'ять і вартують мури, І підливають в келихи євшан, раду радять: щоб не був похмурим Прийдешній день в історії лучан. До зілля в чани ллють зі Стиру воду Вкривають замок зоряним плащем І вичакловують нам сонячну погоду, Приправлену яснесеньким дощем. Та навіть як зависне хмара сива І несподівано ударять холоди, Не нарікаймо на зрадливі зливи – Аби в серцях нам сонячно завжди. Щоб кожен день – як Божа нагорода, Щоб кожна сніжність з ніжністю без меж, Щоб в Луцьку починалася погода. Допоки й віку – з древніх наших веж.
|
ВЛАДИЧА ВЕЖА ЗАМКУ ЛЮБАРТА. Олія. Олександр Юрченко,2005.
*** Надія Гуменюк Над замком – Владича вежа, Від крові й вогню руда. Під замком зайшлась пожежа, Круг замку зійшлась орда. Дереться на гору знову Чужинська криклива рать, І входять в зорю ранкову Мечі аж по рукоять. Щербляться об вічні мури, Впинаються в мову і кров. І сонце, як щит похмурий, Викочується з дібров. Століттями ця облога, Тривога ця день при дні, І ця кам’яна дорога Без витязя на коні. Лиш мури, зоря й пожежа, Лиш пісні сумний акорд. Й Душа – як Владича вежа Супроти навали орд.
ЛУЦЬКИЙ ЗАМОК. Олія. Степан Пісьо,2007. |
КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКА ФОРТЕЦЯ
Легенда свідчить, що коли турецький султан Осман ІІ у 1621 році підійшов до укріплень найзнаменитішого замку України в Кам'янець-Подільському, він запитав: «Хто збудував таке могутнє місто?» «Сам Бог», — почув він у відповідь. «То нехай Бог і здобуває його!» — І повернув геть від стін замку.
ПІСЛЯ ГРОЗИ. КАМЯНЕЦЬ. Олія.
Валентина Стеценко,2009
СТАРА ФОРТЕЦЯ» (уривок)
О. Бєляєв
«Найменша вежа називається Ружанка, а та, напівзруйнована, що стоїть біля воріт фортеці, прозвана дивним ім'ям - Донна. А біля Донни над фортецею височить найвища з усіх-Папська вежа. Вона стоїть на широкому чотирикутному фундаменті, в середині восьмигранна, а вгорі, під дахом, кругла. Вісім темних бійниць дивляться за місто, на Заріччя, і в глиб кріпосного двору. У Папської вежі за царя Миколи Першому нудився відомий український повстанець Устим Кармелюк.»
СТАРА ФОРТЕЦЯ В КАМ'ЯНЦІ ( серія).
Акварель, туш.
Євгенія Петренко,1999.
ДВА РОНДЕЛІ КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКОЇ ФОРТЕЦІ
Марина Павленко
І. Фортеця — казка Кам’янця-Подільського, похмура казка з вогкими химерами, де повно страху та плачу несвітського, де в ями боргової чорне черево. Звідсіль колись од каторги сибірської тікалося і не втеклось Кармелеві. Фортеця — казка Кам’янця-Подільського, печальна казка з темними химерами. В боях було не до спочинку військові, короткими втішалося перервами Тепер лиш балка часом тут потріскує, ховається під забуття шпалерами кривава казка Кам’янця-Подільського.
КАМЯНЕЦЬ - ПОДІЛЬСЬКА ФОРТЕЦЯ. Олія. Микита Боляков,2010.
СТАРОДАВНІЙ КАМ’ЯНЕЦЬ. Акварель. Юрій Химич.
|
ФОРТЕЦЯ. Олія. Ірина Мельник.
ІІ. У Кам’янці-Подільському фортеця - весела, світла казка старовинна. Милує око, потішає серце із давніх стін та башточок картина. По стінах дикий виноград плететься, внизу змією в’ється Смотрич синьо. Музейний вік - найкращий для фортеці, що наче гарна казка старовинна.
ФОРТЕЦЯ. Олія. Дмитро Кравець,. 2014.
|
СТАРА ФОРТЕЦЯ. Олівець. Володимир Хіночик,2014.
БАЛАДА ПРО КАМІНЬ Олег Будзей Сірий камінь... Скромні обеліски На могилах воїнів-героїв; Сірий камінь... Кам'янець-Подільський, Де стара фортеця під горою. По стежинах голубою тінню Тут моє дитинство пролітало... Скільки ж в цього каменю терпіння?.. Не одну ж він знав уже навалу! Кримський хан ішов, султан турецький, Швед-король, Ішли магнати польські, І здригались кручі кам'янецькі. Не від страху - бились по-геройськи. А коли фашистська йшла мерзота, Сірий камінь був немов кольчуга. Кам'янець, ти став у битвах дзотом Поміж Збручем, Між Дністром І Бугом. Древнє місто, дум моїх горіння, Як мережа, в квітниках бруківка... Тут для мене квіти і каміння, Наче в хаті стеля і долівка. |
ФОРТЕЦЯ З БОКУ ЧАГАРНИКІВ. Олія. Віктор Закриничний.
КАМ’ЯНЕЦЬ. Графіка. Олексій Стеценко 2011.
ФОРТЕЦЯ. Змішана техніка. Олексій Стеценко 2007.
|
«ЛЮБОРАЦЬКІ»(уривок) А.Свидницький «Кам’янець, як глянути на нього здалека, стоїть в долині, а прийдеться їхати, то на горі, та ще на якій горі! Думаєш, дивлячись: тут була колись кругла яма, та чиясь невідома рука провела пальцем краями і в тім місці земля репнула: Середину ж зігнуло докупи, а кругом стояв рів широченний та глибоченний. На дні річка потекла Смотрич, от як Хорол завбільшки і де-де реве по камінні. Попід річкою, де місця стало, люди, що мурашня купки собі понагортали. Глянеш згори - голова закрутиться, глянеш знизу – шапка злетить. Смотрич обтікає город кругом, що з якого боку їхати в Кам’янець, конче треба через воду. Як придивишся ближче до міста, то здається, наче в проваллі на дні вигнало гриб. Люди знайшли Його, та не змігши нічого подіяти, як порпалися йому на тілі, так і осіли, лиш край де-де обкопували. А гриб тим часом і закам’янів. Як не стало для всіх місця там, хто слабший був, скотився і осів внизу, де тільки вода ревла. Отож, як на грибі Кам’янець».
СТАРА ФОРТЕЦЯ НА КАРВАСАРАХ. Олія. К.Константинович,1931 |
* * * Іван Покотило Над Смотричем-рікою, Над кручею-горою До неба, мов до сонця, Якась, неначе, мить. Що скажеш ти, фортеце? Аж завмирає серце, Аж світ увесь навколо Кудись немов летить.
Кам’янець-Подільський! - Мов душа моя. Кам’янець-Подільський! - Там, де ти, там я… Кам’янець-Подільський! - Хай, хоча б громи… Кам’янець-Подільський! - Ти завжди, де й ми…
Над Смотричем-рікою, Де виросли з тобою, Вростали так у скелі, Як роси чи хати. Хай не завжди нам сонце Світило у віконце, Зате над головою, Немов пливли світи…
Над Смотричем-рікою, Під урвищем-горою, Де небо, як і зорі, Де вічність, як і мить, Тримаймося, фортеце, Тримаймося ще, серце, Хай навіть промінь сонця Струною забринить.
|
ОСТРОЗЬКИЙ ЗАМОК
ОСТРОГ. Олівець,сепія. Наполеон Орда. ОСТРОГ.РУЇНИ ЗАМКУ КНЯЗІВ ОСТРОЗЬКИХ.гравюра.З.Фогель.1820.
БОГОЯВЛЕНСЬКИЙ СОБОР ОСТРОЗЬКОГО ЗАМКУ.ВЕСНА. Олія. Лідія Спаська.
|
КРУГЛА БАШТА (З поеми – феєрії «Тіні замкової гори») Влад Озимий Пливе у вічність далеч неозора… Цвіте бузок над порохом століть. Горить на сонці золото Собору, І Кругла башта сторожем стоїть. Вона громаддям душу непокоїть: Чи не зміліли генів ручаї? Вона на чатах пам’яті людської – Чи не забули, хто ми і чиї? В її короні грація і велич, Декор античний і слов’янський світ. І дух князівський, як міфічний велет Враз оживає через сотні літ. А в час, коли під місяцем правічним Срібляться в мареві стороницькі ліси, Уява креслить зримо і обтічно Рухливі постаті, ледь чутні голоси… Коли хрести і мури легендарні Колише в сні глуха нічна доба,- Князева тінь, біліючи, примарна Нечутно вверх по каменях ступа… Підходить князь до кожної бійниці, Подовгу дивиться у прорізи гармат, І зблискують в напружених зіницях Скрижалі слави, пантеони втрат. З його очей спливає біль народу, А з уст – сувора істина – печать: В віках омріяну, таку п’янку свободу Ніколи більше зайдам не віддать!..
ВУЛИЧКАМИ СТАРОГО МІСТА. Олія. Віктор Гвоздинський, 2012. |
*** Світлана Луцкова На березі прадавньої Горині Свої вогні запалює Острог В холоднім замку і халупах чорних, І мовчки зирить з-під кошлатих брів, Як труться долі у життєвих жорнах, Як день згорає чи й уже згорів. У цім полоні, начебто на волі, Мовчать святі - зі стінами злились. Летять за хмари змучені тополі І розбивають скам'янілу вись. Яка брудна, яка холодна хата – Розсипані уламочки душі.
ДУХОВНІ СВЯТИНІ. Олія. Віктор Гвоздинський, 2010.
Під церквою безкрилі янголята Вмирають на промоклім спориші. А ти у жмені маєш трохи неба, У другій - мить, лише єдину мить. Устань з колін. Молитися не треба. А Бог... Він є! Він просто зараз спить. Не плач: сльозами моря не напоїш, Не захистиш таврованих птахів. Цей довгий дощ... І перед ним не встоїш. Бо стільки ще нескоєних гріхів….. |
В СТАРОМУ ЗАМКУ ПОСЕЛИЛАСЬ ОСІНЬ. Олія.Олег Безюк. 2012
КОРОНА(ПОЕМА-ОДА) (Уривок) Анатолій Криловець
Тут навіть час ходу свою спинив. Тоненькі віти вітер колихає… Твердиня духу серед щедрих нив. Над Острогом, здається, Бог ступає… І ми п’ємо серцями благодать. Незриме як ще можна осягнути! Бурунить в душах вільний дух розкутий! Предивна річ: Острог це місто звать …
ВЕЧІРНІЙ ОСТРОГ. Папір, акварель. Віктор Гвоздинський,2007 |
ДЗВОНИ ОСТРОГА
Степан Бабій
Доріг в житті стелилося немало, А ця мені дорога дорога, Де вигляда за межиріцьким валом Високочолий профіль Острога. Тут чую час: він в гіллі шелестить Надовкруги острозької твердині, Він загусає в стінах, з перекрить Бринить у голосі робочої людини. Час бачу я: на мурах кам'яних Крізь сивий мох віками проступає, Плугами переорює лани, Пшеничні чисті хвилі котить краєм. Наснажуване давнє джерело, З якого не один напився сокіл - Могутнє Сагайдачного крило, Зір Федорова гострий і глибокий. Ступаю до музейної стіги Містечком тихим в кам'яних сивинах, Вслухаюся на мурах давнини В далекий гул, пробуджений в глибинах.
ЖОВТЕНЬ В ОСТРОЗІ. Олія. Валентина Олемпіюк-Винникова, 2013. |
ЛУЦЬКА БАШТА. Олія. Валентина Олемпіюк-Винникова, 2013.
ТАТАРСЬКА БАШТА. Олія. Валентина Олемпіюк-Винникова, 2013
ДОНЖОН ОСТРОЗЬКОГО ЗАМКУ. Олія. Валентина Олемпіюк-Винникова, 2013. |
РЕНЕСАНСНИЙ ЛЬВІВ
Починаючи з середини XVI століття у всі сфери життя Львова проникають тенденції культури Ренесансу (перша половина XVI - перша половина XVII століть). Гордістю Львова став збудований на Руській вулиці славнозвісний ренесансний ансамбль Успенської церкви із трьох пам’яток: церкви Успіня Богородиці, каплиці Трьох Святителів та вежі дзвіниці Корнякта. Бернардинський костел (тепер церква Св. Андрія Первозванного) - зразок ренесансної архітектури XVII століття.
Каплиця Боїмів – славнозвісна пам’ятка пізнього ренесансу, яка не має аналогів не лише в Україні, але й у європейській архітектурі.
УСПЕНСЬКА ЦЕРКВА І ВЕЖА КОРНЯКТА.
Кольорова ліногравюра. Одо Добровольський,1914.
ЛЬВІВСЬКІ ДАХИ З ВЕЖЕЮ КОРНЯКТА. Олівець, ручка, туш. Володимир Танський.
|
ЛЬВІВ Олександра Бердник
Я крізь ґрати дощу бачу місто на шибці трамвая. Фотознімок епох на байдужому мокрому склі. Містер Львів сіроокий, із тисяч твій профіль впізнаю. Звідусіль повернусь на твоєму легкому крилі.
Я крізь ґрати дощу бачу контури вежі Корнякта, Єзуїти, вали, пишні шати чужих королев… Я крізь ґрати дощу намагаюсь кудись поспішати, І крізь ґрати століть загарчить припорошений Лев. |
КАПЛИЦЯ ТРЬОХ СВЯТИТЕЛІВ. Олія. Ірина Фартух, 2013.
|
«БЛУКАЮЧІ ЗІРКИ» (уривок з роману) Шолом - Алейхем (1859-1916)
«Повертаючись уже на світанку, цілу дорогу від кафе до будинку Рафалеско безперервно розмовляв, сміявся і співав. - Ні, справжнісінько подобається мені Львів! Чудове місто! Чудова назва! І театр подобається, актори - чудові люди. А люди тут - чисте золото».
«ПОЇЗД ПРИХОДИТЬ ВЧАСНО» (уривок з повісті) Генріх Белль (1917-1985)
«Львів гарний. Львів він може собі уявити. Гарні, похмурі і важкі ці міста, криваве їх минуле, а тепер їхні провулки тихі, тихі й занедбані. Вулиці тут такі, як у всіх великих містах світу. Широкі, елегантні, пологі сумні вулиці з блідо-жовтими будинками, які здаються вимерлими, а на вулицях повно людей».
ЛЬВІВ. ХРАМ СВ. АНДРІЯ ПЕРВОЗВАННОГО. Олія. Ярослав.Жминка.2008 |
«ПО ГАЛИЧИНІ». Цикл воєнних нарисів (уривок).
Олексій Толстой. (1882-1945)
«Це багате, красиве, впорядковане місто, розташоване в улоговині. Багате населення покинуло Львів, але все ж на вулицях чимало мешканців, одягнутих пишно, в хутрові шуби, багато гімназистів у чорних високих кепі».
IТАЛIЙСЬКЕ ПОДВIР'Я
Максим Ростоцький
З книги поезій «Тільки про Львів».2013.
В палаці Корнякта за Площею Ринок Одна серед кращих у Львові родзинок. Улюблене місце богемних митців, В минулому радість очей королів.
Будинками стиснутий в крихітку Рим – З глибин Ренесансу блідий пілігрим. У ньому єднаються класика й джаз, Минулий, теперішній, завтрашній час
ІТАЛІЙСЬКИЙ ДВОРИК. Олія. Олена Кульчицька.1948.
КАПЛИЦА БОЇМЇВ. ПЕРЕД ДОЩЕМ. Олія. Марія Титаренко,2011. |
Тут пранґеру ходить понурена слава, Сліпого жерця магдебурзького права. Душа у камінні чиясь репетує, Магічним відлунням сюжети малює…
Як Сфінкс, береже Італійське подвір’я Застиглі в історії міста повір’я. Світанки, розмови, дощі, таємниці Записує книга життя кам’яниці.
БУДИНОК КОРНЯКТА. ІТАЛІЙСЬКИЙ ДВОРИК. Гравюра. Ірина Соболєва, 1977
ЛЬВІВ, КАПЛИЦЯ БОЇМІВ Олія. Наталія Івженко 2012.
|
У ОСІННЬОМУ ЛЬВОВІ ДОЩ Адель Станіславська
У осінньому Львові дощ, Парасольок парад строкатий, І бруківковий глянець площ На відлуння ходи багатий. Десь між звуками кроків тих Заблудились мої у часі Між будівель оцих старих, У краплин затяжному вальсі… Ллє у душу тепло камін Попід древнім склепінням вежі, А на фресках старезних стін Відблиск свіч, ніби блиск пожежі. У горнятку парує чай, Двійко душ зігріває словом… І якщо на землі є рай, Нині він у дощі над Львовом.
НІЧНЕ МІСТО. Олія. Ігор Кухарський.
. |
ДОЩ У ЛЬВОВІ. Олія, мастихін. Людмила Бекасова, 2011.
ВЕЧIРНIЙ ЛЬВIВ Максим Ростоцький
Кавові протяги, панянки чарівні, Бруківка мокра, жовті ліхтарі, Музики джазові, найкращий шоколад, Данила тінь, у парку листопад. Старі собори, погляди атлантів, Похмурі брами, гомін екскурсантів, Вузькі провулки, замки королів, Казкове місто – старовинний Львів.
ЛЬВІВ.БАШТА КОРНЯКТА. Олія. Наталія Івженко, 2012.
|
АНДРІЇВСЬКА ЦЕРКВА (м. Київ)
«В цьому храмі немає ні глибини, ані серйозності. Він веселий і світлий, по-земному гарний – дивовижний пам’ятник середини XVIII століття, легковажного і веселого, яке створило культ краси і грації.»
«ПУТІВНИК ПО КИЄВУ», Поч. ХХ століття
ЗИМОВА КАЗКА АНДРІЇВСЬКОЇ ЦЕРКВИ. Олія. Сергій Позняк, 2009 |
АНДРІЇВСЬКА ЦЕРКВА. Олія. Сергій Брант. |
КАЙДАШЕВА СІМ´Я» (уривок з повісті) Іван Нечуй-Левицький (1838 -1918)
«…Над цвинтарем ніби висіла Андріївська гора з гострим верхом, а на самому вершечку стриміла Андріївська церква і ніби висіла на ясному темно-синьому небі, що блищало на заході. Легкі хмарки сунулись по небі. Мелашка задивилась на гору, на церкву; їй здалось, що не хмарки летять в небі, а тонкі, з самих стовпів, бокові бані на церкві заворушились, що сама церква почала коливатися на гострому версі гори. На неї напав страх. Вона глянула ще раз вгору, і їй здалось, що хрести на церкві трусяться й коливаються, що коливається вся гора, от-от впаде на неї. І вона прожогом побігла з цвинтаря до хати…»
|
КИЇВ. ПЕРЕД ДОЩЕМ. Акрил, дерево. Дмитро Нікрітін, 2013.
|
АНДРІЇВСЬКА ЦЕРКВА
Леся Романчук
Він ніс свій хрест, не легший, як в Учителя, І рік, і два, і двадцять. Ще не тут. Ще не пора, не місце відпочити. Той хресний шлях, ота хрестова путь.
Він ніс його у холод і у спеку У синю даль незайманих снігів, Він ніс хреста і слово так далеко Від пальмово-оливкових гаїв.
|
І от — ріка могутні котить хвилі, До неї в'ється стежкою узвіз. Отут він зняв хреста з плечей, знесилений. Звершилося. Скінчилося. Приніс.
Блакитно-біла, синьо-золочена Дорога, що нам вірою сія, І в тих кольорах - церква, наречена Андріївською, на його ім'я.
|
СИМФОНІЯ - ПОЕМА «СКОВОРОДА». П.Тичина.
…Одна тільки церква не дзвонила –
Андріївська,
Як лялечка, як панночка, стояла над горою.
Стоїть, не журиться,
Упасти не впаде.
АНДРІЇВСЬКА ЦЕРКВА ВРАНЦІ. Олія. Тетяна Коваленко,2011.
***
Я. Верещагін
Над Дніпром пливе
стрункий собор Растреллі,
Срібнодзвонним співом виростає.
Він звучить, як музика Кореллі, -
То тендітно, то гордо велично.
АНДРІЇВСЬКА ЦЕРКВА ЗАПАЛИЛА ВОГНІ. Олія.
Андрій Троїцький.
АНДРЕЕВСКАЯ ЦЕРКОВЬ Андрей Соцков
Андреевская церковь. Звон колоколов Псалом рождения в надежду Струится "Аллилуйя" из хоров, И чудится морское побережье, Где пенье волн... И яшма куполов – В чеканной золотой оправе. В причудливом барокко облаков Храм строил Мастер без поправок. Не из камней Он строил этот Храм, Выпиливал кусочки неба Для стен. И рано по утрам У зорь брал золото. А лебедь Перо ему дарил - для белизны. И стройность ели взяв для колоннады, Просил Он у судьбы прядь седины - Для остроты прозрения и взгляда. Андреевская церковь, как земной пролог Для сдавленной безвременьем души. И здесь, стряхнув сухую пыль дорог, Молитву покаянья приглуши. Трель соловья тихонько в неф польётся, Пророком стал Плывущий по векам. Я вижу высоту и свет со дна колодца, В мольбе поднявший руки к небу - Храм!
АНДРІЇВСЬКА ЦЕРКВА.З ЦИКЛУ « УСІ ХРАМИ КИЄВА». Олія. Юрій Качкін,2009. |
АНДРІЇВСЬКИЙ СОБОР. Графіка. Катерина Ципенюк, 2009.
АНДРІЇВСЬКА ЦЕРКВА. Олівець. Іван Мельничук, 2014.
АНДРІЇВСЬКА. Акварель, туш. Рудольф Кирайдт. |
СОБОР СВ. ЮРА У ЛЬВОВІ
Надія Ярмолюк Прадавній Львів! Несу тобі уклін. Ти наче казка, втілена у камінь, Що дітищем десятків поколінь Підноситься над сивими віками. Тут не згасає подих давнини, старий костел, собор святого Юра... Зітхає серце почуттям вини, І в ньому поселяється зажура. Прадавній Львів! Несу тобі уклін…
ЛЬВІВ.СОБОР СВЯТОГО ЮРА. Олія. Ярослав Жминка.
СОБОР СВ. ЮРА У ЛЬВОВІ. Олія. Олег Шупляк.,2012
|
ЛЬВІВ. СОБОР СВ. ЮРА. Олія. Олександр Яворівський.
НІЧ НА ПЛОЩІ ЮРА Богдан-Ігор Антонич Північ чорна, наче вугіль, ходить тінь по площі Юра, в’ються обручами смуги на блискучих сірих мурах. Місяць — таємничий перстень, вправлений у ночі гебан. Будеш в срібнім сяйві мерзти під холодним дахом неба. Відрізнити сам не можеш, що тут привид, а що ява, чи це марево, чи, може, дійсність, наче сон, лукава. Це із скла й музики вежі, це вогонь, що вже не гріє, це останні світу межі, це архітектурні мрії. Північ чорна, наче вугіль, попіл сну на очі сипле, різьбить сріблом в довгі смуги небо, до землі прилипле.
Дзвонить ніч на площі Юра. Хрест неначе ключ могутній. І стає, мов тінь похмура, нерозгадане майбутнє.
|
СКУЛЬПТУРНА ГРУПА "ЮРІЙ ЗМІЄБОРЕЦЬ" НА ФАСАДІ СОБОРУ СВЯТОГО ЮРА У ЛЬВОВІ. Іоан Георгій Пінзель. Кін.1750-х
СОБОР. Євген Маланюк
Вірності аж до крові дав нам примір святий Юрій Побідоносець. Митрополит Андрей.
Внизу біда яриться злом, Торгуються глупота й зрада, Вгорі ж побідний Юр списом Прохромлює в'юнкого гада І гад конає і сичить І на той сик його безсилий Нечиста сила верещить, Розлючена нечиста сила. І знов чаїться до часу, І знов майструє маски й назви, Щоб сяйну затінить красу й Стигматами розквітлі язви. Дарма. Над тишею склепінь, Де вічність Божа тайно спіє, Росте нестримно в височінь Панцероносний брат Софії. Він стереже нагорний храм, Ковчег невпинної обнови, Твердиню вірності вікам, Твердиню вірності до крови.
|
І ось над суєтою днів, Де марна колоточ ловитви, Горить любові ярий гнів І хрест меча, і меч молитви.
І в смуті лютої пори, І в гострих блискавицях бурі — Над містом тьмяним, угорі, Панує Переможець Юрій. 1938. АРХІТЕКТУРА Ігор Калинець
Чуже проколювало небо готикою, хмурився химерами модерн, рябіла східня екзотика, щоб я помер. Але я ріс вежею Успення, видирався з сутеренних зажур, щоб згодом струнким і упевненим став всім на голови Юр.
СОБОР СВЯТОГО ЮРА. Олія. Володимир Шилан,1983 р.
|
«ЮР» М. СОСЕНКА Ігор Калинець
Юр восени самітній: дерева летять за вітром, дерева летять столітні, як журавлі за літом… Юр,як листок від печалі, легкий, і аж світиться наскрізь. Він в небо напевно відчалить, бо в нього осінній настрій.
ЦЕРКВА СВЯТОГО ЮРА У ЛЬВОВІ Модест Сосенко.
СОБОР СВЯТОГО ЮРА. Гратографія. Катерина Сухорська, 2010 |
«ЮР» О. НОВАКІВСЬКОГО Ігор Калинець
Хлюпає полум’ям день, бризка вогнем і вітрами, вогнем червоних дерев, вогнем стоязикої хмари. Лише серед лави барв, серед нетривкості й бурі несе себе вічності в дар сильвета собору Юра.
СОБОР СВЯТОГО ЮРА.Олія. Олекса Новаківський,1910.
СОБОР СВЯТОГО ЮРА.Олія. Олекса Новаківський,1932.
|
Кінострічка «Владика Андрей» режисера Олеся Янчука розповідає про життя ченця, аскета, митрополита Андрея Шептицького. Зйомки відбувались у соборі Святого Юра та в оперному театрі Львова.
СОБОР СВ.ЮРА. (Ілюстрації з листівок). Папір, Гуаш. Юрій Химич. 1999.
СОБОР СВЯТОГО ЮРА ВНОЧІ. Олія. Ігор Кухарський. |
*** Константин Матаков
Собор Святого Юра впереди, Иду я в гору, солнцу галицкому веря: Георгий вновь дракона победит В конце времен Христос изгонит зверя.
Собор как праздник, страстен и велик Рим с греческим должны тут повенчаться Вхожу, узрев Теребовельской Девы лик И попрошу Ее с молитвою скитальца..
СОБОР СВ.ЮРА Олія. Ірина Новаківська-Ацеданська.
|
БУДИНОК З ХИМЕРАМИ (м. Київ).
БУДИНОК З ХИМЕРАМИ В.ГОРОДЕЦЬКОГО. Олія. Сергій Позняк.2007.
***
Автор невідомий
Історична місцевість Липки. Увага!Вулиця Банкова
Є тут така садиба, з таким дивовижним ганком:
Скульптура дельфіна – по-перше,
Мурована жаба – по-друге,
бетонні звисають верши, тенета, канати, ланцюги,
Слонами оздоблена брама, а сходи які, а дах!
Дивацтва шалена гама, що просто з’їжджає дах.
Стоїть кам’яниця сувора охоплена, як холерою,
Міфологічною флорою, мисливською зоосферою.
Будинок високомистецький з химерами і потворами
Придумав колись Городецький
Своєю уявою хворою.
МАРКА ДО ДНЯ НАРОДЖЕННЯ
В.ГОРОДЕЦЬКОГО. Фрагменти.
ДІМ ГОРОДЕЦЬКОГО М. Рильський
Очима дивимося звиклими На цей будинок-дивогляд, Де поруч з пазурями й іклами Рухливих птиць недвижний ряд,
Де павіани між газелями, Між ібісів – гіпопотам, про обвітрені пустелі ми, Про джунглі згадуємо там.
За стиль ні трошечки не дбаючи, В спортсменськім запалі своїм, Стрілець левів, убивця заячий, Пан Городецький ставив дім
|
|
ДІМ З ХИМЕРАМИ.
Оксана Остапчук-Кужель
Десь там в нічному Києві Стоїть старенький дім, Сто літ уже пролинули, Як він ще жив у нім. Вогні собі освітлюють Ці мури не прості, і зорям в небо кидають: «Ще є отут живі!» Дельфін онде заплутався У заростях глухих, Змія гачком загнулася У пазурах страшних, З колон з сумними дивами схиляються слони Під шелест вітру зливами Із жабами вони. Говорять тихим леготом Олені й носоріг, русалоньки із хлюпотом Стають, як оберіг. В німому диві з дивами Чудовиська й казки, Лунають переливами «Пройшли уже роки!...»
МІСТИКА НІЧНИХ ХИМЕР. Олія. Валерій Заїка.
|
БУДИНОК З ХИМЕРАМИ. Гуаш. Марина Лідаговська, 2002.
КИЇВ. БУДИНОК З ХИМЕРАМИ. Гравюра на склі. Валентин Бродовський, 1999.
БУДИНОК ГОРОДЕЦЬКОГО. Графіка. Катерина Ципенюк,2010. |
МІСТО З ХИМЕРАМИ (уривки з роману). О.ІЛЬЧЕНКО.
«…Я відчував, що цей будинок – не просто так, не така собі забавка Городецького. Тут прихована якось таємниця. Точно… Я відчуваю. Вежа. Ти вгадав. Вежа над містом. У ті часи Київ же був інакший! Усі будинки були невисокі, а «Будинок з химерами» немов вивищувався над ними». «… Спереду цей будинок - сірий особняк, а ззаду – якщо дивитись трохи віддаля ,- наче фортеця над урвищем із зубчастим верхом. Фігури ж на даху з великої відстані мають вигляд нерівних зубців на вежі…»
БУДИНОК З ХИМЕРАМИ.ЛІТНІЙ ВЕЧІР. Олія. Сергій Позняк.2007.
|
ВИД З ВІКНА НА БУДИНОК З ХИМЕРАМИ. Олія. Олексій Томін,2006.
Три будинки з чортами є? Є! Софія з храму перетворилася на музей... Скільки церков у Києві зруйнували «антихристи», як казали на більшовиків при початку їхнього правління... А «Будинок з химерами» був житловим, як його задумав Городецький, лише до 1920-х років. А звідтоді в ньому ніхто не живе, а так, заходить. Нечиста сила в місті таки розгулялася!»
БУДИНОК З ХИМЕРАМИ В КИЄВІ. Гелева ручка, білила. Ольга Григор'єва-Климова. 2011 |
ДОМ С ХИМЕРАМИ.
АРХИТЕКТОРУ ГОРОДЕЦКОМУ
Неизвестный автор
Есть на Печерске уникальный дом Плод необузданной фантазии поэта, Застыли на фасаде под дождём Из камня звери – символы сюжета
Пропорций удивительный полёт, Контрасты в сочетании рельефа, Фигура Посейдона здесь живёт И Артемиды строгость силуэта
Крадётся мягко приближаясь тигр, Русалок грация легка и невесома, Плеяда яшериц, не прекращая игр, Ползёт на крышу по колонам дома
ЧАРІВНИК ГОРОДЕЦЬКИЙ. Олія. Лариса Пуханова.
|
Пронзает небо разъяренный рог, Большая глыба головы поднята, Насупил грозно брови носорог,
А дальше место, где лежат ягнята Пугая взглядом надоевших птиц Царь джунглей уважения добился, Гранитный камень попирая ниц, На пьедестале гордо воцарился
Лягушек на фронтоне чёткий ряд, Рыбины хвост в сети заколыхался – Не оторвать от дома долгий взгляд, Как – будто сам в эдеме оказался
Навстречу будням киевского дня Бегут прохожие не слушая оркестра Чудесной музыки весеннего дождя, А я стою склоняя голову, маестро
ПАМ'ЯТНИК В.ГОРОДЕЦЬКОМУ В КИЄВІ Бронза. В.Щур, В. Сівко.2004. |
ВОЛОДИМИРСЬКИЙ СОБОР (м.Київ)
|
СОБОР (уривок) М.Бажан
У тіні пагорків, процвівши потаймиру Звучить колона, як гобоя звук, Звучить собор камінням Dies irae! Мов ораторія голодних тіл і рук.
ВОЛОДИМИРСЬКИЙ СОБОР. Олія. Микола Кушнір. |
***
Мария Каменцова
Что – храмы?! Их бессильно утешенье! Святых не принимаю я всерьёз. Достигнутое через отреченье, смиренье их не остужает слёз. Протягивает крест святая Ольга, святой Владимир благостно-суров... Но рядом замечаю я невольно сплетенье запылённых проводов. Электросвечи светятся рядами, индустрия давно проникла в храм... Чем утешают тут?! Иконами, мощами?! Я им своё смятенье не отдам!
ВОЛОДИМИРСЬКИЙ СОБОР У КИЄВІ. Олія. Юрій Кутилов. |
Не надо – странника из Иерусалима! Горит огонь единственный – свеча! Живой огонь, светящий в нас незримо, Ну, а над ним незримо – тень меча. Пускай другие припадают к ликам Свеча горит, и с ней сгораешь ты... Смерть беспощадна к малым и великим. Свеча горит, но сожжены мосты. Засветят ли по мне свечу – не знаю, заплачут ли по мне, когда умру, – но я с тобой в одном огне сгораю, сгораю, словно свечка на ветру
|
ВОЛОДИМИРСЬКИЙ СОБОР. Олія. Григорій Шпонько,1987.
СОБОР Оксана Остапчук- Кужель
Безмежність поселяється в тобі І розкриваються ворота – руки. Ти помагаєш, радиш у журбі, Долаєш ти нестерпні муки.
Ти пам’ятка, господнє джерело, Рятуєш і розраджуєш щоденно, До тебе тягнеться усе людське тепло, І молиться любов твоя натхненно.
До тебе всі біжать з усіх – усюд, І наречені линуть все до тебе. Лишаючи собор щасливий люд Весну сердець захоплює у себе.
Ти залишаєш місце для усіх - Для немічних, багатих і убогих, ти забираєш чийсь нестерпний гріх І заживляєш слід від ран глибоких.
Безмежність поселяється в тобі, Від храму лине лиш священна мова, Тож пісня хору лине у юрбі, Собору Володимира свята першооснова. |
СОБОР НАШИХ ДУШ Наталія Крісман
На березі ріки, в долині, Між віковічних білих гір, Як пам’ять древності, донині, Собор возноситься до зір.
І час не владний над Собором, Ані над золотом хреста. У піднебессі неозорім Сіяє нам його краса.
Тут віру предків люди свято В своєму серці берегли, Пізнали мудрості багато І нам її передали.
ВОЛОДИМИРСЬКИЙ СОБОР. ВІДЛИГА. Олія. Сергій Позняк,2014.
|
СПИСОК ІЛЮСТРАЦІЙ У ПОСІБНИКУ
ЛІТЕРАТУРНІ ТВОРИ
Іван Коваленко. ЧЕРНІГІВ ДРЕВНІЙ.
Зеновій Винничук. ХРАМ.
Автор невідомий. СТАРА ЦЕРКВА
Ірина Неймеш. ВІРШ ПРО ЧЕРНІГІВ (уривок).
Г. Серебрянова. СОФІЯ КИЇВСЬКА.
Єлена Осьмінкіна. СОФІЙСЬКИЙ СОБОР. Переклад з російської Г. Литовченко.
Тарас Шевченко. ВАРНАК (уривок).
Дмитро Павличко.У СОФІЇВСЬКОМУ СОБОРІ.
Дмитро Павличко. Рубаї (205).
Юрій Чернецький. СОФІЯ КИЇВСЬКА.
Павло Загребельний. ДИВО (уривок).
Віталій Назарук. ЛУЦЬКИЙ ЗАМОК ЛЮБАРТА.
Василь Мартинюк. ЛЮБЛЮ Я ЛУЦЬК (уривок).
Надія Гуменюк. Три древні вежі, наче три стихії.
Надія Гуменюк. Над замком – Владича вежа.
Влад Озимий КРУГЛА БАШТА (З поеми – феєріїї «Тіні замкової гори»)
Світлана Луцкова. На березі прадавньої Горині.
Анатолій Криловець. КОРОНА(ПОЕМА-ОДА) (Уривок).
Степан Бабій. ДЗВОНИ ОСТРОГА.
Олександр Бєляєав. СТАРА ФОРТЕЦЯ (уривок).
Марина Павленко. ДВА РОНДЕЛІ КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКОЇ ФОРТЕЦІ.
Олег Будзей .БАЛАДА ПРО КАМІНЬ.
Іван Покотило. Над Смотричем-рікою.
Анатолій Свидницький. ЛЮБОРАЦЬКІ (уривок).
Олександра Бердник. ЛЬВІВ.
Шолом - Алейхем. БЛУКАЮЧІ ЗІРКИ (уривок з роману).
Генріх Белль .ПОЇЗД ПРИХОДИТЬ ВЧАСНО(уривок з повісті).
Олексій Толстой .ПО ГАЛИЧИНІ. Цикл воєнних нарисів т(уривок).
Максим Ростоцький.IТАЛIЙСЬКЕ ПОДВIР'Я. З книги поезій «Тільки про Львів».
Максим Ростоцький. ВЕЧIРНIЙ ЛЬВIВ.
Адель Станіславська.У ОСІННЬОМУ ЛЬВОВІ ДОЩ.
Іван Нечуй-Левицький. КАЙДАШЕВА СІМ´Я. (уривок з повісті).
Леся Романчук. АНДРІЇВСЬКА ЦЕРКВА.
ПавлоТичина. СИМФОНІЯ - ПОЕМА «СКОВОРОДА» (уривок).
Я. Верещагін. Над Дніпром пливе стрункий собор Растреллі.
Андрей Соцков. АНДРЕЕВСКАЯ ЦЕРКОВЬ.
Надія Ярмолюк. Прадавній Львів! Несу тобі уклін.
Богдан-Ігор Антонич. НІЧ НА ПЛОЩІ ЮРА.
Євген Маланюк. СОБОР.
Ігор Калинець. АРХІТЕКТУРА.
Ігор Калинець.«ЮР» М. СОСЕНКА.
Ігор Калинець. «ЮР» О. НОВАКІВСЬКОГО.
Константин Матаков.Собор Святого Юра впереди.
Автор невідомий. Історична місцевість Липки.
Максим Рильський. ДІМ ГОРОДЕЦЬКОГО.
Оксана Остапчук-Кужель. ДІМ З ХИМЕРАМИ.
Олександр Ільченко. МІСТО З ХИМЕРАМИ (уривки з роману).
Автор неизвестный. ДОМ С ХИМЕРАМИ.АРХИТЕКТОРУ ГОРОДЕЦКОМУ. Микола Бажан .СОБОР (уривок).
Мария Каменцова.Что – Храмы? Их бессильно утешенье.
Оксана Остапчук- Кужель. СОБОР.
Наталія Крісман. СОБОР НАШИХ ДУШ.
МУЗИЧНІ ТВОРИ
Гурт Світограй. Замок Любарта. 2012
Хор собору святого Юра у Львові - Тропар влкмч. Георгію Побідоносцю.
Дмитро Бортнянський. Марш, написаний для Його Імператорської Високості
Великого князя Павла Петровича в Гатчині.
Історична місцевість Липки (вірш).
Сучасна інструментальна композиція.
Хор Володимирського собору. Похвала князю Володимиру.
Гурт Тінь сонця. Козацька фортеця.
Ярослав Музика. Величний мій Львове.
Лютнева музика епохи Відродження. Зелені Рукави.
Гурт От Вінта! – Фортеця.
Химерна таємнича композиція
М.П. Мусоргський. Старий замок.
А.Барріос - Собор.-1.-Прелюдія.
Твір № 28 з рукописної збірки ХVII ст. (Ансамбль давньої музики Костянтина Чечені
ЛІТЕАРТУРА та інтернет -ДЖЕРЕЛА
1