ПАМ’ЯТКИ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА УКРАЇНИ першої половини ХІХ ст.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКА СПЕЦІАЛІЗОВАНА ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ №155 ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ПРЕЗЕНТАЦІЯ З ІСТОРІЇ УКРАЇНИНА ТЕМУ : « ПАМ’ЯТКИ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА УКРАЇНИ першої половини ХІХ ст.»Виконала : учениця 9-В класу. Жук Марія. Перевірив : учитель. Возний І. В. Харків 2017 рік

ЗМІСТВступ – слайди №3,4 Розвиток образотворчого мистецтва у ХІХст. – слайди № 5,6 В. Тропінін – слайд №7 Його творчість – слайд № 8 Т. Шевченко – слайд № 9 Його творчість – слайд №10 В. Штернберг – слайд № 11 Його творчість – слайд № 12 Пейзаж – слайди №13, 14 Жанровий живопис – слайд № 15 Творчість М. Пимоненка – слайд № 16 Використана література – слайд № 17

У кінці XVIII ст. територія України була розділена між Австрійською (увійшло 20% площі) і Російською (80%) імперіями. До цього часу завершилася ліквідація української державності. В обох імперіях розгалужений бюрократичний апарат повністю контролював всі сторони життя суспільства. У Росії у XIX ст. особливу роль починає відігравати поліція, 3-є відділення Власної Його Імператорської Величності канцелярії, жандармерія. Широкими правами наділяється цензура. Вживання української мови зберігається виключно у народному середовищі. Тобто на рубежі XVIII-XIX ст. у розвитку української культури склалася кризова, критична ситуація. Власне стояло питання про саме її існування. Тут можлива історична аналогія зі станом української культури у XVI ст., коли значна частина найбільш освічених вищих феодальних шарів українського суспільства відмовилася від національної культури, православ'я, ополячилася. В тих умовах роль духовного лідера українського суспільства взяло на себе козацтво. Однак до кінця XVIII ст. козацька старшина стала частиною російського дворянства і втратила колишню роль. У XIX ст. в Україні поступово складається новий соціальний шар суспільства - національна інтелігенція. Поява в її особі культурної еліти і збереження національних культурних традицій в народному середовищі зробили реальним українське культурне відродження. ВСТУП

Перша половина XIX — один з яскравих періодів розвитку образотворчого мистецтва України, адже саме в ці роки відбулося становлення критичного реалізму та зародження найновіших мистецьких течій. Побутовий жанр, що посідав в ієрархії класицизму досить скромне місце, поступово висувається на перший план, значно розширюючи коло сюжетів і свої можливості. Художники прагнули осягнути людину незалежно від соціального становища, але в усій її психологічній глибині та неповторній індивідуальності. У середині 50-х років, після розгрому Кирило-Мефодієвського товариства розвиток живопису в Україні на деякий час завмирає, а образотворче мистецтво обмежується виконанням офіційних замовлень і портретів. У ці роки все, що заслуговує на увагу, було створено не у великих культурних центрах, а в степах Казахстану, де у важких умовах заслання намагався працювати, незважаючи на заборону, Т. Шевченко, а також в українських селах, де збирали матеріал для своїх творів вірні послідовники Кобзаря — Л. Жемчужников, І. Соколов, К. Трутовський.

РОЗВИТОК ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА В ХІХ СТ. Розвиток образотворчого мистецтва в Україні веде свій відлік з прадавніх часів. В ХІХ ст. на східноукраїнських землях спостерігалася певна українсько-російська єдність в образотворчому мистецтві . Хоча на той час головним центром освіти в Російській імперії продовжує залишатись Академія мистецтв у Петербурзі , багатьох художників приваблює Україна – “ нова Італія ”, як її тоді називали . Відомий російський художник В . Тропінін говорив , що Україна замінила йому Академію . Він багато років жив і працював на Поділлі і присвятив українській темі велику кількість портретів : “ Дівчина з Поділля ”, “ Хлопчик з сокирою ”, “ Весілля в селі Кукавці ”, “ Українець ”, “ Портрет подільського селянина ”. У Петербурзькій Академії мистецтв навчався і геніальний український поет і художник Т . Шевченко , проте зовнішні обставини – заслання та заборона малювати – перешкодили розкритися в повній мірі його живописному таланту . У романтичних картинах “ Селянська родина ”, “ Циганка - ворожка ” та інших уже помітний відхід від чистого академізму . Різнобічний талант митця досяг висот і в художній графіці ( серія “ Живописна Україна ” тощо ) – 1860 року Т . Шевченку було присвоєно звання академіка гравюри Петербурзької академії мистецтв . Тісно пов’язаною з Україною була доля великого художника - мариніста І . Айвазовського , який значну частину життя провів у рідній Феодосії і заповів цьому місту свою картинну галерею . Українська тема звучить у таких його роботах як “ Очерети на Дніпрі поблизу містечка Алешки ” та унікальній для художника жанровій картині “ Весілля на Україні”.

Якщо в літературі, театрі вже сама мова визначала їх національний образ, то в таких сферах, як образотворче мистецтво, архітектура, вироблення національних форм було більш проблематичним. Так, в східноукраїнських землях можна говорити про певну українсько-російську єдність в образотворчому мистецтві. Справа в тому, що протягом майже всього XIX ст. в Російській імперії головним центром освіти була Академія мистецтв у Петербурзі. Найбільші можливості для виставок, замовлень також були в столиці імперії. Можна привести безліч прикладів переплетення творчості, доль українських і російських художників.

В. Тропінін. В. Тропінін залишався кріпаком навіть вже будучи відомим художником, багато років він жив і працював у Подільському маєтку своїх добродіїв. Саме тут відбувається становлення майстра, він детально знайомиться з іконописною традицією. Тропінін говорив, що Україна замінила йому Академію. Він пише безліч портретів (“Дівчина з Поділля”, “Хлопчик з сокирою”, “Весілля в селі Кукавці”, “Українець”, “Портрет подільського селянина”), демократизм і реалізм яких були новаторськими. Після звільнення Тропінін жив у Москві. Знаменитий портрет О. С. Пушкіна його робота. Одна з кращих ранніх робіт Тропініна — «Дівчина з Поділля». Образ позначений особливою чистотою і святковістю, яку створює любовно переданий національний костюм. Образ подолянки пройде потім через усю творчість художника. Здається, що в ній утілилося все краще, що знайшов Тропінін в Україні.

ДІВЧИНА З ПОДІЛЛЯВЕСІЛЛЯ В СЕЛІ КУКАВЦІ

У Петербурзькій Академії мистецтв навчався і геніальний український поет і художник Т . Шевченко , проте зовнішні обставини – заслання та заборона малювати – перешкодили розкритися в повній мірі його живописному таланту . У романтичних картинах “ Селянська родина ”, “ Циганка - ворожка ” та інших уже помітний відхід від чистого академізму . Різнобічний талант митця досяг висот і в художній графіці ( серія “ Живописна Україна ” тощо ) – 1860 року Т . Шевченку було присвоєно звання академіка гравюри Петербурзької академії мистецтв . Т . Шевченко Полотно Т. Шевченка „Селянська родина” більшість критиків, серед яких мистецтвознавці Д. Степовик та Є. Жаборюк, зарахували до творів побутового жанру, та картина вражає своєю небуденністю, промениться божественним світлом. На картині Тараса Шевченка зображена селянська родина. Ми бачимо батька, матір та їх маленького сина. Позаду них старенька селянська хата. Напевно, скінчився трудовий день. Скоро вечеря. Батько присів біля хати трошки відпочити після важкої праці на пана. Мати не може натішитися своїм маленьким синочком. Він робить свої перші кроки. Навіть пес радо вітає його. Сум в очах батька. Він знає, що нелегка доля чекає малого. Батько, мати та син змальовані ближче до глядачів. Неподалік сидить дідусь. Досі він дивився за хлопчиком. На картині переважають ніжні кольори, що передають радість та смуток. Червоний колір одягу передає велику материнську любов, а білий – надію на краще життя.

СЕЛЯНСЬКА РОДИНАЦИГАНКА-ВОРОЖКА

Українській темі присвятив свою творчість В. Штернберг. Працював він і в портретному, і в побутовому, і в пейзажному жанрах. Його увагу приваблюють і стають сюжетами картин, здавалося б, прозаїчні сцени: переправа на поромі через Дніпро, ярмарок, весілля. Його картинам властива описовість, що зближує їх зі стилістикою української літератури того часу. В. Штернберг товаришував з Шевченком, йому належить художнє оформлення “Кобзаря”. В Академії за сім картин, написаних на Київщині і Полтавщині, він отримав велику золоту медаль. В. Штернберг помер дуже молодим під час поїздки в Італію. В. Штернберг

МАЛОРОСІЙСЬКИЙ ШИНОКАСКОЛЬДОВА МОГИЛА

Пейзаж. Друга половина XIX ст. - епоха блискучого розвитку пейзажного живопису в українському мистецтві. Біля його витоків стояв Володимир Орловський. Сучасники порівнювали його із І. Шишкіним, вважаючи, що в творчості одного втілилась епічна велич природи півночі, а другий зумів як ніхто побачити і передати сонячний блиск природи півдня. Вихованець, академік і професор Петербурзької Академії мистецтв, В. Орловський очолював у ній, разом з М. Клодтом, клас пейзажного живопису. Одним із найвідоміших учнів В. Орловського був Сергій Васильківський. Більша частина життя і громадської діяльності цього митця пов'язана з рідним Харковом. Здобувши ґрунтовну академічну освіту, С. Васильківський відшліфував свою майстерність самостійно, працюючи в країнах Західної Європи, зокрема у Франції, в товаристві блискучого самоука Івана Похитонова. Під впливом останнього Є. Васильківський починає писати у витонченій манері, що нагадує мініатюрний живопис. Існувала й інша грань таланту художника - схильність до епічного трактування природи рідної степової України. Образ степових просторів зумовив своєрідне тлумачення історичної тематики в найбільш вдалих творах художника, зокрема в картині "Козаки в степу". У низці робіт, зокрема у полотні "Чумацький Ромоданівський шлях", художник прагнув створити синтетичний образ України в її історії і сьогоденні.

Сильним і своєрідним явищем була в українському пейзажному живописі другої половини XIX - початку XX ст. творчість киянина Сергія Світославського. Харків'янин Петро Левченко початкову освіту отримав у Д. Безперчого. Продовжив навчання він в петербурзькій Академії мистецтв у В. Орловського, з яким упродовж усього життя підтримував теплі дружні стосунки. Цей митець надзвичайно тонко відчував нюанси кольору та настрою, створював пейзажі та інтер'єри інтимного, камерного звучання. М. Ткаченко, як і його земляк П. Левченко, розпочинав навчання у Д. Безперчого, а продовжував в Академії мистецтв у П. Чистякова. Крім того, він навчався в академіка Кормона у Франції. Художник постійно мешкав у Парижі, однак приїжджав щороку в Україну. Його творчість зазнала значного впливу сучасного французького мистецтва.

Жанровий живопис. Активний передвижник, один з організаторів Товариства південноросійських художників М. Кузнєцов відіграв велику роль у розвитку українського жанрового живопису. У картині "На заробітки" (1882) він зобразив типову життєву сцену - вимушеного шукання заробітку збіднілого після царського маніфесту селянства. Широке, правдиве зображення життя українського села - основна тема творчості провідного майстра жанрового живопису, художника-передвижника М. К. Пимоненка. Звернення до цієї теми свідчить про міцний зв'язок художника з традиціями українського мистецтва 1860-70-х рр., які він розвиває у відповідності до нових потреб часу. У картині "Весілля в Київській губернії" (1891) серед осінньої слякоти художник зображує святкову подію. Життєствер-джуючого характеру набуває творчість М. Пимоненка у другій половині 1890-1900-х рр. У цей час було написано полотна "Ідилія" (1908), "У затінку", "Біля криниці. Суперниці" (1909). Вони відзначаються широким письмом з пластичним рухом пензля. Сонячне світло, що відбивається рефлексами на обличчях людей, є допоміжним засобом підкреслити красу людських образів.

ВЕСІЛЛЯ В КИЇВСЬКІЙ ГУБЕРНІЇ

Аналіз розвитку різних сфер української культури дозволяє прослідкувати, як складалися долі українського відродження в XIX ст. Пояснити його закономірності допомагає відомий теоретичний висновок німецького вченого Гердера про основні етапи, які проходили європейські національні рухи. На першому етапі, як було показано, невелика група вчених-інтелектуалів збирала історичні документи, фольклор, предмети старовини, побоюючись, що самобутність їх народу може зникнути. Другий, або культурницький етап став етапом відродження української мови, виникнення національної літератури і мистецтва. Це готувало етап створення політичних організацій, що висувають національні вимоги, аж до утворення незалежної держави. Паралельно з розвитком літературного процесу і мистецтва, по мірі становлення української інтелігенції в її середовищі виникають різні національно-культурні організації і рухи. Їх створення відбувалося за несприятливих політичних обставин, вимагало особистої мужності, твердості. ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИЛабановський Б., Говдя П. Українське мистецтво другої половини ХІХ - початку ХХ століття.- К.: Мистецтво, 1989.- 206 с. Портрет у творчості українських живописців: Альбом /Авт. вступ. ст. та упоряд. В. В. Рубан.- К.: Мистецтво, 1972.- 285 с.: ілюстр. [ст 85.143(4 УКР) П 60]Скрипник П. Увічнений у бронзі // Київ. старовина.- 1995.- № 4.- С.125-127 Рубан В. Забытые имена: Рассказы об укр. худож. ХІХ в.- К.: Наук. думка, 1990.- 285 с. Сергій Світославський: Альбом /Авт.-упоряд. І. В. Огієвська.- К.: Мистецтво, 1989.- 136 с. Степовик Д. Українське мистецтво першої половини ХІХ століття.- К.: Мистецтво, 1982.- 191 с. Чіп Б., Оганесян О. Микола Пимоненко: Біогр. роман.- К.: Молодь, 1983.- 256 с. Шаров І. Васильківський С.І. // Шаров І. 100 видатних імен України.- К., 1999.- С.60-65. Шукачі нових доріг // Історія української культури.- К., 1994.- С.562-574. Ясиневич В. Архитектура Украины на рубеже ХІХ-ХХ веков.- К.: Будівельник, 1988.- 184 с.