Партнерство з підприємством поштового зв'язку АТ"Укрпошта"

ДЕРЖАВНИЙ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ЦЕНТР ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ»

РОБОТА З ОСОБИСТОГО ДОСВІДУ РОБОТИ

Майстра виробничого навчання,викладача професійно-теоретичної підготовки Подопригори Віти Василівни

Тематична номінація: «Партнерство з АТ «Укрпошта» як стратегічний ресурс інноваційного розвитку навчальних закладів»

м. Дніпро

2019р.

                                                          Зміст.

   Вступ.

1. Загальні положення щодо реалізаціїї ДСПТО4223.Н.53.00-2015, ДСПТО-17

2.Освітно-кваліфікаційні характеристики «Оператора поштового звязку» 3.2 класу

3.Типові навчальні програми з виробничого навчання «Оператора поштового звязку» 3.2 класу.

4.Актуальні проблеми професійного навчання і навчання безробітних.

5.Причини винекнення проблем професійного навчання.

6.Шляхи і способи розвязання проблем підготовки кваліфікованих робітників.

7.Основні напрямки роботи ДЦПТО.

  Література.

Вступ

Сьогодні інновації в глобалізованому світі відіграють ключову та вирішальну роль. Побудова ефективної економіки України потребує розвитку інноваційної політики під впливом високої конкуренції. Завданням нашого виробничого центру є підготовка кваліфікованих конкурентноспроможних  кваліфікованих працівників для підприємства замовників кадрів  ПАТ «Укрпошта»по всій території Дніпропетровської області. В цій роботі ми розглянемо декілька напрямків роботи та партнерство  між підприємством замовником кадрів та навчальним центром, проблеми  забезпечення потреб підприємства у конкурентоспроможних працівниках шляхом професійної підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації робітників , також співпрацю з  центром зайнятості по підготовці «операторів поштового зв’язку». Переоцінювання цінностей у зв’язку з викликами зовнішнього середовища, спричиненими наслідками геополітичної та економічної кризи, повинне стати базисом для формування інноваційної  діяльності як на підприємстві замовникові кадрів так і в навчальному центрі. В умовах партнерства  з підприємством зв’язку актуалізується механізм розв’язання завдання щодо підвищення статусу інноваційної діяльності в навчальних закладах, які  повинні мати взаємодоповнюючі напрями: впровадження сучасних інноваційних технологій при підготовці учнів в умовах виробництва на виробничому навчанні та виробничій практиці в відділеннях поштового зв’язку, спільне розроблення та впровадження робочих проектів з сумісної практичної підготовки  учнів в умовах виробництва, сумісні проекти з профорієнтаційної роботи в межах Дніпропетровської області , працевлаштування випускників на робочі міста операторів в межах Дніпропетровської області. Проведення бізнес-форуму навчального центру з підприємством  - забезпечує налагодження ділових контактів, корисний обмін думками щодо сучасних тенденцій розвитку інноватики та сумісної співпраці ; надає можливість використати кращі надбання як для організації підготовки кадрів, так і для практичної реалізації інноваційних проектів та сумісних програм .

Дніпровський центр професійно технічної освіти веде підготовку кваліфікованих робітників згідно Державного стандарту професійно-технічної  освіти ДСПТО 4223.Н.53.00-2015, ДСПТО-17 для підготовки  робітників з професії  «Оператор поштового зв’язку»  3, 2 класів для підприємства замовника кадрів ДД УДППЗ «Укрпошта»по всій території Дніпропетровської області.

Загальні положення щодо реалізації ДСПТО(ДСПТО 4223.Н.53.00-2015, ДСПТО-17)

Державний стандарт професійно-технічної  освіти для підготовки  робітників з професії  Оператор поштового зв’язку  3, 2, 1-го класів розроблено відповідно до статті 32 Закону України «Про професійно-технічну освіту», постанови Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. № 1135 «Про затвердження Державного стандарту професійно-технічної освіти» та є обов’язковим для виконання всіма професійно-технічними навчальними закладами, підприємствами, установами та організаціями, що здійснюють (або забезпечують) підготовку (підвищення кваліфікації) кваліфікованих робітників, незалежно від їх підпорядкування та форми власності.

Державний стандарт професійно-технічної освіти містить:

- освітньо-кваліфікаційну характеристику випускника професійно-технічного навчального закладу;

-  типовий навчальний план;

- типові навчальні програми з навчальних предметів, виробничого навчання, передбачених типовим навчальним планом;

- критерії кваліфікаційної атестації випускника.

У професійно-технічних навчальних закладах першого атестаційного рівня тривалість професійної підготовки на 3-й клас складає  784 години, на 2-й клас – 507 годин, на перший клас – 335 годин.

У професійно-технічних навчальних закладах другого та третього атестаційних рівнів тривалість первинної професійної підготовки встановлюється відповідно до рівня кваліфікації, яку набуває учень, що визначається робочим навчальним планом.

При організації перепідготовки за робітничими професіями термін професійного навчання встановлюється на основі термінів, передбачених для первинної професійної підготовки робітників з відповідної професії, при цьому навчальна програма перепідготовки може бути скорочена до 50% за рахунок виключення раніше вивченого матеріалу за наявності у слухача документа про присвоєння робітничої професії.

У разі необхідності зазначені терміни навчання можуть бути подовжені за рахунок включення додаткового навчального матеріалу відповідно до вимог сучасного виробництва, конкретного робочого місця, замовників робітничих кадрів тощо.

Типовим навчальним планом передбачено резерв часу для вивчення предметів за потребою ринку праці («Техніка пошуку роботи», «Іноземна мова за професійним спрямуванням» та ін.).

Освітньо-кваліфікаційні характеристики випускника складені на основі кваліфікаційної характеристики Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (ДКХП, випуск 70 «Зв’язок», розділ «Зв'язок», 2005р.), досягнень науки і техніки, упровадження сучасних технологічних процесів, передових методів праці, врахування регіональних особливостей галузі, потреб роботодавців і містять вимоги до рівня знань, умінь та навичок. Крім основних вимог до рівня знань, умінь та навичок,  до освітньо-кваліфікаційних характеристик включено вимоги, передбачені Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників, «Загальні положення», вип.1, розд. 2, п. 7. Краматорськ, 2005 р.

Професійно-практична підготовка здійснюється у навчальних майстернях (лабораторіях, навчальних відділеннях поштового зв’язку) та безпосередньо на робочих місцях об’єктів поштового зв’язку.

Обсяг навчального часу на обов’язкову компоненту змісту професійно-технічної освіти не може перевищувати  80% загального фонду навчального часу, відповідно варіативний компонент –  20%.

Навчальний час учня, слухача визначається обліковими одиницями часу, передбаченого для виконання навчальних програм професійно-технічної освіти.

Обліковими одиницями навчального часу є:

академічна година тривалістю 45 хвилин;

урок виробничого навчання, тривалість якого не перевищує 6 академічних годин;

навчальний день, тривалість якого не перевищує 8 академічних годин;

навчальний тиждень, тривалість якого не перевищує 36 академічних годин;

навчальний рік, тривалість якого не перевищує 40 навчальних тижнів.

Навчальний (робочий) час учня, слухача в період проходження виробничої та передвипускної (переддипломної) практики встановлюється залежно від режиму роботи підприємства, установи, організації згідно із законодавством.

Професійно-технічні навчальні заклади, органи управління освітою, засновники організують та здійснюють поточний, тематичний, проміжний і вихідний контроль знань, умінь та навичок учнів (слухачів), їх кваліфікаційну атестацію. Представники роботодавців, їх організацій та об’єднань долучаються до тематичного, вихідного контролю знань, умінь та навичок учнів (слухачів), їх кваліфікаційної атестації.

Під час прийому на перепідготовку або підвищення кваліфікації робітників професійно-технічним навчальним закладом здійснюється вхідний контроль знань, умінь та навичок у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти, за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади.

Після завершення навчання кожний учень (слухач) повинен уміти самостійно виконувати всі роботи, передбачені освітньо-кваліфікаційною характеристикою, технологічними умовами і нормами, установленими у відповідній галузі.

До самостійного виконання робіт учні (слухачі) допускаються лише після навчання і перевірки знань з охорони праці.

Кваліфікаційна пробна робота проводиться за рахунок часу, відведеного на виробничу практику. Перелік кваліфікаційних пробних робіт розробляється професійно-технічними навчальними закладами, підприємствами, установами та організаціями відповідно до вимог освітньо-кваліфікаційних характеристик, критеріїв оцінювання.

Випускнику професійно-технічного навчального закладу другого та третього атестаційних рівнів, якому присвоєно освітньо-кваліфікаційний рівень «кваліфікований робітник», видається диплом.

Особі, яка опанувала курс професійно-технічного навчання й успішно пройшла кваліфікаційну атестацію, присвоюється освітньо-кваліфікаційний рівень «кваліфікований робітник» з набутої професії відповідного розряду та видається свідоцтво про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації.

Зразки диплома кваліфікованого робітника та свідоцтва про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2001 року № 979 «Про затвердження зразків документів про професійно-технічну освіту».

Особам, які достроково випускаються з професійно-технічного навчального закладу та за результатами проміжної кваліфікаційної атестації їм присвоюється відповідна робітнича кваліфікація, видається свідоцтво про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації державного зразка.

ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНА ХАРАКТЕРИСТИКА

випускника професійно – технічного навчального закладу

(підприємства, установи та організації, що здійснюють підготовку (підвищення кваліфікації) кваліфікованих робітників)

1. Професія:            4223 Оператор  поштового зв’язку

2. Кваліфікація:      оператор  поштового зв’язку 3-го класу                             .

3. Кваліфікаційні вимоги

Повинен знати: директивні документи, інструкції та інші  нормативні документи, які використовуються на даному робочому місці; адміністративно-територіальний поділ України; порядок приписки  поштових відправлень до документів; тарифи на послуги зв’язку і тарифи на інші послуги; порядок приймання передплати та переадресування періодичних видань; порядок ведення виробничої документації; інструкції з виплати пенсій і допомог; порядок ведення касових операцій підприємствами поштового зв’язку України;  «Правила надання послуг поштового зв’язку»; порядок сортування, оброблення кореспонденції та періодичних видань; розклади руху поштового транспорту, плани направлення пошти та періодичних видань; контрольні строки проходження поштових відправлень та періодичних видань; список газетних вузлів України; керівництво по прийому, направленню міжнародних поштових відправлень; правила розповсюдження періодичних друкованих видань, правила перевезення пошти автомобільним транспортом; правила прийому та відправки  міжнародної пошти пунктами міжнародного поштового обміну; алфавітний покажчик районних центрів і міст обласного підпорядкування; правила роботи  з електронно-обчислювальною технікою; технології надання послуг з використанням автоматизованого робочого місця та іншого обладнання,  правила його експлуатації; інструкцію про порядок обліку і збереження умовних цінностей; закони України «Про поштовий зв’язок», «Про захист прав споживачів»; основи електротехніки; основи галузевої економіки; основи правових знань; основи охорони праці.

Повинен уміти: приймати, обробляти, відправляти та видавати внутрішню та міжнародну просту та рекомендовану кореспонденцію; обробляти мішки з письмовою кореспонденцією та періодичними виданнями; виписувати супровідні документи; здійснювати передплату на періодичні видання; видавати письмову кореспонденцію, адресовану «До запитання»; оформляти невручені поштові відправлення; реалізовувати знаки поштової оплати і т. ін.; контролювати  доставку кореспонденції та періодичних видань; складати сортувальні таблиці і вносити  зміни до  них; сортувати і  розкладати  поштові  відправлення  та  періодичні  видання по доставних дільницях та видавати їх листоношам; складати  поштові відправлення та періодичні видання  в абонентські скриньки, що розміщені у відділеннях зв’язку; переадресовувати періодичні видання.

4. Загальнопрофесійні вимоги

Повинен:

а) раціонально та ефективно організовувати працю на робочому місці;

б) додержуватись норм технологічного процесу;

в) не допускати браку в роботі;

г) знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці і навколишнього середовища, додержуватися норм, методів і прийомів безпечного ведення робіт;

д) використовувати, в разі необхідності, засоби попередження і усунення природних і непередбачених негативних явищ (пожежі, аварії, повені тощо);

е) знати інформаційні технології в обсязі, що є необхідним для виконання професійних обов’язків;

є) володіти обсягом знань з правових питань галузі та трудового законодавства в межах професійної діяльності.

5. Вимоги до освітнього, освітньо-кваліфікаційного рівнів, кваліфікації осіб

5.1. При вступі на навчання

Базова загальна середня освіта. Без вимог до стажу роботи.

5.2. Після закінчення навчання

Повна або базова загальна середня освіта, професійно-технічна освіта, освітньо-кваліфікаційний рівень – «кваліфікований робітник» за професією Оператор  поштового зв’язку 3-го класу; без вимог до стажу роботи.

6. Сфера професійного використання випускника

Транспорт, складське господарство, поштова та кур'єрська діяльність (КВЕД-2010, секція – Н, клас  - 53.00).

7. Специфічні вимоги

7.1. Вік: прийняття на роботу здійснюється після закінчення строку навчання, відповідно до законодавства.

7.2. Стать: чоловіча, жіноча (обмеження отримання професії по статевій приналежності визначається переліком важких робіт і робіт із шкідливими та небезпечними умовами праці, на яких забороняється використання праці жінок, затверджених МОЗ України № 256 від 29.12.1993).

7.3. Медичні обмеження.

ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНА ХАРАКТЕРИСТИКА

випускника професійно – технічного навчального закладу

(підприємства, установи та організації, що здійснюють підготовку (підвищення кваліфікації) кваліфікованих робітників)

1. Професія:  4223 Оператор  поштового зв’язку

2. Кваліфікація:   оператор  поштового зв’язку 2-го класу                                      

3. Кваліфікаційні вимоги

Повинен знати: директивні документи, інструкції та  інші нормативні документи, які використовуються на даному робочому місці;  адміністративно-територіальний поділ України: порядок приписки  поштових відправлень до документів; тарифи на послуги зв’язку і тарифи на інші послуги; порядок приймання передплати та переадресування періодичних видань; порядок ведення виробничої документації; інструкції з виплати пенсій і допомог; Положення про поштовий переказ; порядок ведення касових операцій підприємствами  поштового зв’язку України;  «Правила надання послуг  поштового зв’язку»; порядок сортування, оброблення кореспонденції та періодичних видань; розклади руху поштового транспорту, плани направлення пошти та періодичних видань; контрольні строки проходження поштових відправлень та періодичних видань; список газетних вузлів України; керівництво по прийому, направленню міжнародних поштових відправлень;  правила розповсюдження періодичних друкованих видань; правила перевезення пошти автомобільним транспортом; правила прийому та відправки  міжнародної пошти пунктами міжнародного поштового обміну; алфавітний покажчик районних центрів і міст обласного підпорядкування; правила роботи  з електронно-обчислювальною технікою; технологіі надання послуг з використанням автоматизованого робочого місця та іншого обладнання, правила його експлуатації; інструкцію про порядок обліку і збереження умовних цінностей; Закон України «Про захист прав споживачів»; «Про поштовий зв’язок»; основи трудового законодавства; основи галузевої економіки та підприємництва; основи ділової комунікації, правила охорони праці.

Повинен уміти: приймати, обробляти, відправляти та видавати  всі види внутрішніх та міжнародних поштових відправлень; приймати, передавати та  оплачувати грошові перекази, приймати платежі, виплачувати пенсії та грошові допомоги використовуючи сучасне обладнання та відповідне програмне забезпечення; обробляти вхідну пошту (посилки, страхові мішки); готувати до відправки прийняті поштові відправлення, грошові перекази; запаковувати  страхові мішки з вихідною поштою; видавати листоношам кореспонденцію, грошові перекази, відомості та одноразові доручення, готівку для виплати пенсії вдома; здійснювати розрахунки з листоношами, які доставляють перекази, пенсії, грошові допомоги і поштові відправлення; досилати (повертати) невручені  поштові відправлення,  грошові перекази; оформляти звітну документацію в кінці робочого дня;

у разі роботи у філії оброблення та перевезення пошти, центрах, зональних вузлах – здійснювати обмін пошти з усіма видами транспорту; вносити зміни в документи з сортування пошти та в плани направлення пошти; оформляти дефектну пошту;

у разі роботи на листосортувальних машинах – обробляти письмову кореспонденцію;

у разі роботи в дільниці умовних цінностей – одержувати і розсилати знаки поштової оплати та інші умовні цінності, оформляти документи.

4. Загальнопрофесійні вимоги

Повинен:

а) раціонально та ефективно організовувати працю на робочому місці;

б) додержуватись норм технологічного процесу;

в) не допускати браку в роботі;

г) знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці і навколишнього середовища, додержуватися норм, методів і прийомів безпечного ведення робіт;

д) використовувати, в разі необхідності засоби, попередження і усунення природних і непередбачених негативних явищ (пожежі, аварії, повені тощо);

е) знати інформаційні технології в обсязі, що є необхідним для виконання професійних обов’язків;

є) володіти обсягом знань з правових питань галузі, основ ведення підприємницької діяльності, державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності та трудового законодавства в межах професійної діяльності.

5. Вимоги до освітнього, освітньо-кваліфікаційного рівнів, кваліфікації осіб

5.1. При продовженні професійно-технічної освіти

Повна або базова загальна середня освіта.

5.2. При підвищенні кваліфікації

Повна або базова загальна середня освіта, професійно-технічна освіта або професійна підготовка на виробництві, освітньо-кваліфікаційний рівень оператор  поштового зв’язку 3-го класу; стаж роботи за професією не менше 1 року.

2.     Після закінчення навчання

Повна або базова загальна середня освіта, професійно-технічна освіта,  освітньо-кваліфікаційний рівень – «кваліфікований робітник» за професією Оператор  поштового зв’язку 2-го класу; без вимог до стажу роботи.

6. Сфера професійного використання випускника

Транспорт, складське господарство, поштова та кур'єрська діяльність (КВЕД-2010, секція – Н, клас  - 53.00).

7. Специфічні вимоги

7.1. Вік: прийняття на роботу здійснюється, після закінчення строку навчання, відповідно до законодавства.

7.2. Стать: чоловіча, жіноча (обмеження отримання професії по статевій приналежності визначається переліком важких робіт і робіт із шкідливими та небезпечними умовами праці, на яких забороняється використання праці жінок, затверджених МОЗ України № 256 від 29.12.1993).

7.3. Медичні обмеження.

ТИПОВА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

з  виробничого навчання

Професія   4223  Оператор поштового зв’язку

(код, назва професії)

Кваліфікація                          3 клас

(рівень кваліфікації, розряд, клас)

ТИПОВА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

з виробничого навчання

                                                             Професія    4223 Оператор поштового зв’язку

                                                                                                          (код, назва професії)

                                                         Кваліфікація                          2 клас                   

                                                                                                                         (рівень кваліфікації, розряд, клас)

Актуальні проблеми професійного навчання і навчання безробітних.

У сучасних умовах професійно-технічні навчальні заклади з різних причин (відсутність чітких вимог до випускників, застаріла матеріально-технічна база, організаційна та нормативно-правова невизначеність системи професійно-технічної освіти тощо) не можуть забезпечувати підготовку кваліфікованих робітників з урахуванням перспективи попиту ринку праці, а роботодавці не виявляють активності в цьому питанні. 

Зростання конкуренції та безробіття зумовлюють необхідність суттєвої зміни стратегії професійного навчання робітників на виробництві. Основними завданнями професійного навчання кадрів стають: 

забезпечення потреб підприємства у конкурентоспроможних працівниках шляхом професійної підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації робітників; 

формування оптимального балансу між потребами особистості у неперервному професійному розвитку та потребами роботодавця у працівниках, які володіють ключовими компетентностями − знаннями, уміннями, практичним досвідом та нормами поведінки, що відповідають вимогам конкретного робочого місця і формуються відповідно до корпоративних цілей; 

переорієнтація працівників на опанування другими та суміжними професіями, а також цільове підвищення кваліфікації з питань освоєння нової техніки і технологій, раціональних прийомів організації робочого місця тощо; 

забезпечення зв’язку професійного навчання кадрів на виробництві з системою безперервної професійної освіти. 

Разом із тим сучасний стан професійного навчання на виробництві не дає змоги успішно розв’язувати зазначені та інші завдання. 

Також актуальною є проблема навчання безробітних. 

Причини виникнення проблем.

Розвиток професійного навчання на виробництві гальмується низкою чинників, серед яких – основні: руйнація системи професійного навчання на виробництві у 90-х роках унаслідок економічної кризи в Україні в 1990-1999 рр. Крім того, небезпечною є друга хвиля руйнації в результаті дії нинішньої світової фінансової та економічної кризи; відсутність взаємоузгоджених підходів до організації цього виду навчання з боку органів управління професійно-технічною освітою і роботодавцями; недостатня розробленість методологічних, дидактичних і методичних підходів до професійного навчання на виробництві в умовах ринку праці; •низький рівень матеріально-технічного, кадрового і навчально-методичного забезпечення цього виду навчання; •відсутність системного науково обґрунтованого підходу до підготовки і підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників навчальних підрозділів підприємств. Низька ціна на послуги робочої сили не сприяє формуванню дієвих механізмів мотивації професійного навчання персоналу підприємств. Водночас спостерігається недостатня зацікавленість і з боку окремих роботодавців у якості персоналу, нерозуміння ними важливості цієї справи й небажання вкладати інвестиції у людський ресурс. Крім того, відсутність фінансового стимулювання і заохочення працівників, які пройшли підготовку або підвищення кваліфікації, зумовлює пасивність виробничого персоналу щодо професійного навчання. Професійне навчання кадрів ускладнює чинний механізм ліцензування професійної підготовки робітників на виробництві, що спонукає підприємства брати на роботу робітників не як учнів, а відразу на робоче місце за професією та кваліфікацією, що їм не присвоювалася. Це стосується й необґрунтовано розширеного переліку робіт підвищеної безпеки й ускладненого механізму видачі дозволів на здійснення професійного навчання за такими професіями, а також завищена вартість послуг органів охорони праці. До основних причин, що впливають на показник охоплення безробітних професійним навчанням в Україні слід віднести: •відсутність систематизованих даних щодо необхідних на ринку праці компетентностей робітників конкретних професій; •зменшення замовлень на підготовку кваліфікованих кадрів з боку роботодавців 
(зумовлено поглибленням і поширенням економічної і фінансової кризи); •зменшення надходжень до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування в Україні на випадок безробіття і як наслідок погіршення фінансування програм професійного навчання безробітних; •недостатній рівень мотивації безробітних щодо навчання, заборгованості по заробітній платі, значне перевищення пропозиції робочої сили над попитом, відсутність перевірених даних про попит на ринку праці на працівників робітничих професій. Основними причинами гальмування розвитку професійного навчання безробітних нині в Україні є: 

•недосконалість нормативно-правового забезпечення професійного навчання безробітних у сучасних умовах; 
•відсутність достовірного прогнозу про потреби ринку праці у кваліфікованих робітниках у професійно-кваліфікаційному розрізі; 
•низький рівень технологізації процесу професійного навчання безробітних з урахуванням інноваційного розвитку економіки, циклічних і динамічних коливань ринку праці; •декларативний характер соціального партнерства (відсутність ефективно діючого механізму); 
•невідповідність змісту навчання вимогам інноваційного розвитку галузей виробництва; 
•відсутність сучасного нормативно-правового, наукового, кадрового і навчально- методичного забезпечення. 

Шляхи і способи розв’язання проблем.

Для конкретизації шляхів розв’язання проблем робочу силу слід визнати товаром. Основними виробниками цього специфічного товару є навчальні заклади, а його створення підпорядковується загальним закономірностям товарного виробництва. Отже, з урахуванням поширення інтеграційних, глобальних процесів перед системою професійного навчання на виробництві постають певні завдання щодо розв’язання наявних проблем, а саме: •забезпечення належного рівня підготовки робітників відповідно до вимог робочого місця; •створення умов для професійної мобільності робітника як передумови підвищення ефективності використання кадрів, планування трудової кар’єри і професійно-кваліфікаційного просування працівників. Це має підвищити продуктивність праці, поліпшити якість та оновлювати номенклатуру виконаних робіт чи наданих послуг і забезпечення на цій основі конкурентоспроможності організації на ринку. Серед завдань – своєчасне й адекватне реагування на зміни потреб виробництва у кадрах, а також надання можливості учням і робітникам проходити підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації згідно зі своїми інтересами, нахилами й здібностями. Тому система професійного навчання робітників має бути гнучкою, здатною швидко змінювати методи, організаційні форми відповідно до потреб виробництва, надання послуг і кон'юнктури ринку. Для забезпечення цього необхідним, зокрема, є розроблення методики формування замовлення на підготовку робітничих кадрів відповідно до вимог конкретного робочого місця. А це передбачає структурування професійної діяльності та системне виявлення характеристик структурних частин роботи, що мають логічно завершений характер. Реалізація такого підходу дає змогу визначити компетентності − здатності, навички, уміння тощо, якими повинен володіти кваліфікований робітник. До основних напрямів подальшого розвитку професійного навчання кадрів на виробництві доцільно віднести: •розроблення та апробація універсальної методики проведення досліджень з прогнозування потреб у кваліфікованих робітниках у професійно-кваліфікаційній структурі; 

•визначення підходів щодо врахування у змісті навчання вимог роботодавців до професійних компетентностей кваліфікованих робітників; •розроблення й перевірка основних індикаторів оцінювання якості навчання; напрацювання моделі співпраці з роботодавцями у питаннях підвищення якості професійної освіти і підготовки. 

Необхідно консолідувати зусилля науковців, державних службовців, інженерно- педагогічних працівників професійно-технічних навчальних закладів і навчальних підрозділів на виробництві, роботодавців з метою: •розроблення ефективного механізму управління професійним навчанням на виробництві на основі результатів незалежного оцінювання успішності учнів; •створення гнучкої системи навчання на основі напрацювання методологічної і методичної бази, удосконалення навчальних програм, їх спрямованості на розв’язання прикладних завдань підприємств поштового зв’язку; •розроблення і впровадження ефективної моделі "відкритого навчання" як інноваційної форми оновлення компетентності працівників (посилення інтеграційних і глобалізаційних процесів, змінності, мобільності, конкурентності зумовлюють необхідність зміни або підвищення кваліфікації щонайменше 3-5 разів за час трудової діяльності); 

•визначення змісту профорієнтаційної і виховної складових професійного навчання на виробництві; •підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних кадрів навчальних підрозділів підприємств з урахуванням модернізації та інтеграції вітчизняного виробництва. 

Необхідно упорядкувати відносин підприємств і навчальних закладів у сфері підготовки кваліфікованих робітників і забезпечити перехід від споживацького підходу отримання кваліфікованих робітників до обґрунтованих госпрозрахункових відносин з навчальними закладами. На основі чітко сформульованого замовлення на підготовку кваліфікованих робітників з’являється можливість упорядкувати мережу професійно-технічних навчальних закладів і вирішити питання щодо їх фінансування. Потрібно розробити нормативно-правовий механізм стимулювання виробничого персоналу й роботодавців для посилення зацікавленості працівників у безперервному вдосконаленні знань, умінь і практичних навичок. Підґрунтям для такого механізму мають стати Кодекс законів про працю, Основи законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, закони України про освіту, про професійно-технічну освіту, про вищу освіту, про зайнятість населення та ін. Безпосередньо правові засади створення і функціонування мережі організації професійного розвитку і сертифікації персоналу організацій мають визначати закони України “Про професійний розвиток персоналу на виробництві”, “Про національну систему кваліфікацій”, які потрібно розробити й ухвалити якнайшвидше. У майбутньому Податковому кодексі України та Законі України “Про професійний розвиток персоналу на виробництві” для організацій доцільно запровадити знижки на оподаткування, пов’язані з витратами на професійне навчання кадрів. Суб’єкти господарської діяльності повинні мати право на зменшення своїх податків на прибуток в еквіваленті 1 % їх фонду оплати праці. Для сприяння професійному навчанню на малих підприємствах доцільно запровадити також систему підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації працівників цих підприємств через механізм банківського кредитування, дотацій тощо. У Законі України "Про професійний розвиток персоналу на виробництві" має знайти відображення порядок установлення верхньої межі вартості навчальних послуг для працівників підприємств, що відповідали б потребам роботодавців щодо звільнення їх від податків на прибуток. У межах цих лімітів організації матимуть право проводити професійне навчання у навчальних закладах чи безпосередньо на виробництві й зменшувати свої податки на прибуток, отримувати компенсацію в разі перевищення навчальних витрат податкових зобов’язань підприємства. Щодо розв’язання проблем удосконалення системи професійного навчання безробітних необхідно здійснити низку комплексних заходів на усіх рівнях. На державному рівні потрібно: •забезпечити розроблення програми регулювання зайнятості населення на основі професійної підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів, у тому числі безробітних; 

•розробити і схвалити в установленому порядку Концепцію розвитку професійного навчання безробітних в умовах циклічних і динамічних змін на ринку праці; •створити умови для розвитку взаємовигідного соціального партнерства з проблем професійного навчання безробітних, для чого законодавчо підтримати пільгове оподаткування підприємств, що надають бази для практики, організовують учнівські місця для безробітних громадян; законодавчо закріпити відповідальність роботодавців за рівень професійного навчання безробітних для конкретних робочих місць безпосередньо на виробництві, створених за рахунок дотацій. На рівні Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування в Україні на випадок безробіття: •забезпечити здійснення цільових наукових досліджень з проблем якості і доступності навчання професійного навчання безробітних для прийняття науково обґрунтованих рішень у сфері управління і підвищення якості навчання цієї категорії; •створити наглядову Раду з проблем професійного навчання безробітних, залучивши до її складу провідних фахівців і науковців з означеної проблеми; •удосконалити інформаційно-аналітичний супровід професійного навчання безробітних на основі впровадження індикаторів доступності, якості та результативності навчання ідентичних тим, що використовуються у країнах з розвинутою економікою; •збільшити поінформованість платників податку до Фонду щодо успішності діяльності державної служби зайнятості у цьому напрямі; •розробити і впровадити на теренах професійного навчання безробітних технології, засновані на принципах модульного, компетентнісного і випереджувального підходів; •у кошторисі витрат передбачати кошти на створення сучасного навчально- методичного супроводу. На регіональному рівні: •забезпечити розроблення регіональних програм зайнятості населення з урахуванням регіональної диференціації розвитку економіки, планів структурної і технологічної перебудови та потреб у підготовці кваліфікованих кадрів з числа вивільнюваних працівників з підприємств, безробітних громадян; •забезпечити спільну діяльність підприємств і навчальних закладів щодо визначення обсягів і напрямів навчання, узгодження змісту з урахуванням галузевої специфіки. 

На рівні навчальних закладів і навчальних підрозділів підприємств, які здійснюють професійне навчання безробітних: •розширити спектр освітніх послуг, що можуть надаватися роботодавцям, державній службі зайнятості і безробітним, які проходять навчання за фахом «оператор поштового зв’язку»•сформувати і постійно оновлювати банк даних щодо сучасного навчально- методичного забезпечення професійного навчання безробітних, інноваційних наукових розробок у сфері навчання дорослих. 

Література

1. Державний стандарт професійно-технічної  освіти для підготовки  робітників з професії  Оператор поштового зв’язку  3, 2, 1-го класів ДСПТО 4223.Н.53.00-2015)

2.    http://chito.in.ua/kniga-nacionalenoyi-osviti-ukrayini.html

3. Біла книга національної освіти України / Акад. пед. наук України; за ред. В. Г. Кременя. – К., 2009.