1
Структурний підрозділ
Медичний фаховий коледж Львівського національного медичного університету імені Данила галицького
САМОСТІЙНА РОБОТА
На тему
«Патофізіологія лімфогранульоматозу»
Виконала
студентка 3 курсу, групи 2Г
__________________________
Львів 2022
Лімфома Ходжкіна (синоніми: лімфогранулематоз, хвороба Ходжкіна) — це пухлинне захворювання лімфатичної системи. Патологія становить приблизно 1% всіх онкологічних захворювань, які щорічно реєструються в світі. Лімфогранулематоз може з’явитися в будь-якому віці, однак відзначається два піки цього захворювання: перший припадає на вік 20-29 років, другий на 60 років і старше.
Лімфогранулематоз — це захворювання, яке, як уже говорилося, вражає лімфатичну систему людини. Онколог може повністю підтвердити діагноз, якщо в новоутвореннях будуть присутні так звані гігантські клітини Березовського-Штернберга-Ріда, які «повідомляють» лікарю про аномалії в нормальному функціонуванні тканин.
Хвороба Ходжкіна — злоякісна пухлина, але рак це чи ні? З медичної точки зору дане новоутворення не входить в групу ракових патологій, так як системність ураження не відповідає їй і терапія хвороби досить проста. Чоловіки схильні до розвитку патології більше, ніж жінки. Пухлинні клітини Березовського-Штернберга-Ріда можуть виявити тільки фахівці в результаті обстеження пацієнта після здачі біохімічного аналізу крові. Саме тому настільки важливо звернутися в хороший медичний центр.
Причини розвитку лімфоми до кінця ще не виявлені. Встановлено, що пацієнти з імунодефіцитними станами набагато частіше схильні до цього захворювання. У 40-60% випадків хвороби Ходжкіна у людей виявляється вірус Епштейна-Барра. Грунтуючись на даному факті, розглядається певна роль цього вірусу в розвитку лімфоми. Лімфоми — це не спадкове захворювання, зараження від людини до людини неможливе. Дуже рідко причиною лімфоми можуть бути вроджені генетичні дефекти.
Етіологія достовірно не зрозуміла, але в медицині є дані про підвищену захворюваність серед жителів певних регіонів, що дає можливість зробити висновки про вплив вірусів і зовнішніх чинників на частоту захворюваності серед населення.
Серед факторів, що медики виділили, є такі:
1. Спадковість (якщо у когось із родичів були діагностовані патології лімфоїдної тканини, то велика ймовірність розвитку даної патології).
2. Імунодефіцит з народження або набутий протягом життя.
3. Автоімунні патології, наприклад, червона вовчанка.
Відзначається тісний зв’язок інфекційного мононуклеозу з розвитком хвороби Ходжкіна. Проте ця патологія розвивається не у всіх людей, у яких присутній вірус в крові. Згідно проведеним дослідженням ізольований вплив цього фактора визначає ймовірність розвитку патології тільки в 0,1%. При цьому вірус Епштейна-Барра за статистикою виявляється у 90% населення планети. До групи ризику входять також люди з різного роду імунодефіцитними станами, наприклад ті, у кого діагностована ВІЛ-інфекція.
Симптоми патології проявляються по-різному: захворювання починає свій розвиток в лімфовузлах, а подальший хворобливий процес може переходити на практично всі органи, найчастіше супроводжуючись різноми вираженими інтоксикаційними проявами.
Картину лімфогранулематозу визначає локалізація пухлини, ураження того чи іншого органу. Перша ознака патології — збільшення лімфовузлів.
У 60-75% випадків онкопроцес починається в шийно-надключичних лімфовузлах, частіше уражається права сторона. Зазвичай збільшення лімфовузлів не призводить до погіршення самопочуття.
У 15-20% випадків спочатку уражаються лімфовузли середостіння. Це може бути виявлено при рентгенологічному обстеженні випадково або коли збільшення лімфовузлів стає значним, хворі звертаються до лікувального закладу зі скаргами на кашель, задишку, набряклість і синюшність, іноді на болі за грудиною.
В поодиноких випадках лімфогранулематоз починається з ураження парааортальних лімфовузлів, у хворого можуть з’явитися болі в спині, що посилюються вночі.
У 5-10% хворих лімфогранулематоз починається з лихоманки, схуднення, нічних потів. Свербіж шкіри буває у 20-25% хворих.
При подальшому розвитку лімфогранулематозу можливе ураження всіх лімфоїдних та інших систем і органів організму. Найбільш часто крім лімфатичних вузлів лімфома Ходжкіна вражає кістки і легеневу тканину. Залучення до процесу легенів клінічно може ніяк не виявлятися. При пошкодженні кісток з’являються болі.
Поряд з локальною симптоматикою пацієнта серйозно мучать загальні прояви (симптоми групи B):
Гарячковий стан (висока температура тіла), яке не проходить більше 7 днів.
Сильне виділення поту в період нічного сну.
Неконтрольована втрата маси тіла (більше 10 відсотків втрати ваги протягом півроку).
Симптоми «B» характеризують найбільш серйозний перебіг патології і дають можливість визначити потребу призначення інтенсивного лікування. Серед іншої симптоматології характерними для даного захворювання можна вважати:
Стан слабкості, немає бажання приймати будь-яку їжу, повний занепад сил.
Шкірні покриви сильно сверблять.
Кашель, больовий синдром в грудній клітці, людині важко дихати.
Больовий синдром в області очеревини, розлад травної системи.
Асцит.
Больовий синдром в кістковій тканині.
Збільшення лімфатичних вузлів.
У ряді випадків перші симптоми небезпечної патології протягом довгого терміну проявляються постійним відчуттям млявості і швидкою втомою. Проблеми з диханням розвиваються, коли йде збільшення лімфовузлів всередині грудини. У міру розростання вузлів і продовження ураження організму вони починають тиснути на трахею, провокують розвиток кашлю та інших проблем з дихальною системою. Ці симптоми стають більш яскраво вираженими, коли людина лежить. Іноді людина може відчувати больовий синдром за грудною кліткою.
Важливо розуміти: як тільки розвинулися перші симптоми лімфоми Ходжкіна (бажано до того, як збільшилися лімфатичні вузли і пішло ураження внутрішніх органів), потрібно відвідати хороший медичний центр, де лікар проведе комплексну діагностику і підбере ефективний метод лікування.
У гематології виділяють локальну форму лімфогранулематозу. Під час ізольованого патологічного процесу йде ураження однієї групи лімфатичних вузлів. Також розрізняють генералізовану форму з недоброякісною проліферацією в наступних внутрішніх органах і системах:
Легкі.
Шлунок.
Печінка.
Селезінка.
Шкірні покриви.
За місцем локалізації виділяються такі види патології:
Легенева.
Кісткова.
Шкірна.
Медіастинальна.
Абдомінальна.
Нервова.
Шлунково-кишкова хвороба Ходжкіна.
Залежно від швидкості розвитку захворювання лімфогранулематоз може протікати гостро (кілька місяців від початку розвитку патологічного процесу до термінальної стадії). Також може спостерігатися і хронічне протікання хвороби (затяжне, тривале з періодичністю циклів загострень і затихання патології). На підставі морфологічного методу дослідження новоутворення і кількісного співвідношення різного роду клітинних елементів в медицині виділяють 4 гістологічні форми хвороби Ходжкіна:
Визначити наявність серйозного захворювання і класифікувати патологію можуть тільки кваліфіковані фахівці.
В основу клінічної класифікації хвороби Ходжкіна покладено критерій поширеності злоякісного процесу. Відповідно до нього розвиток лімфогранулематозу проходить чотири стадії:
Для позначення присутності або відсутності загальної симптоматики хвороби Ходжкіна протягом півроку (гарячковий стан, нічне рясне потовиділення, втрата ваги) до цифри, яка позначає стадію захворювання, додаються літери А чи В відповідно.
Найчастіше лімфоми виявляються випадково.
Для постановки діагнозу лімфогранулематоз важливе ретельне вивчення історії розвитку хвороби, симптомів захворювання з оцінкою стану всіх доступних пальпації лімфовузлів. Біопсія ураженого лімфовузла з наступним гістологічним дослідженням — стандарт діагностики. Діагноз «Лімфома Ходжкіна» встановлюється виключно при виявленні в ураженому лімфовузлі специфічних багатоядерних клітин Березовського-Штернберга. У сумнівних випадках необхідне імунофенотипування.
При підозрі на лімфогранулематоз крім біопсії лімфовузла проводиться оцінка показників крові (біохімічне дослідження крові, загальний аналіз крові), променева діагностика, при необхідності — пункція кісткового мозку.
Сучасне медичне обладнання (КТ, МРТ та інші дослідження) дозволяє виявляти пухлини лімфогранулематозу на ранніх стадіях розвитку. Також важливим фактором є компетентність фахівця, який буде проводити обстеження. Променева діагностика використовується в тому числі і для точного визначення стадії захворювання.
Лікування лімфогрануломатозу призначається після отримання необхідних результатів лабораторних і клінічних досліджень і потребує використання сучасних високоефективних методик. При лікуванні лімфогранулематозу поєднують хіміотерапію та променеву терапію.
Наша клініка оснащена сучасним обладнанням для комплексного лікування практично всіх видів злоякісних пухлин. У нас працюють найкращі фахівці України, для яких важливий не тільки позитивний результат лікування лімфогранулематозу, але і якість життя пацієнта після терапії. В TomoClinic не визнають компромісів в боротьбі з раком. Апарат Tomo HD — революція в світі променевої терапії. Кращі клініки світу оснащені цією системою, а тепер вона є і в Україні. Якщо у вас онкологія, не втрачайте надії, ми допоможемо вам побороти рак.