Патріотичне виховання учнівства.

Патріотичне виховання , як засіб збагачення духовного потенціалу та морально-естетичної культури студентської                            молоді.

     Тема сьогоднішня є дуже актуальною і важливою. Вона торкається одного з найважливіших завдань нашої освіти – виховання молодої людини,як знаючої ,соціально-адаптованої та морально-досконалої особистості. Давно відомо і зрозуміло , що освітяни повинні не лише давати студенту певну суму знань , а й виховувати , спрямовувати його інтереси в сторону національного, духовного, патріотичного. Людина-патріот є і морально-повноцінною особистістю. Добитись цього не легко. Молодь зараз дещо комерціоналізована, дуже прагматична. І тут важливо достукатись до душі молодої людини.

   Патріотизм можна віднести до вищих форм прояву духовності. Він не закладений в генах, а є явищем соціальним по своїй природі і тому не успадковується, а формується.

    Основними напрямками патріотичного виховання є:

• формування уявлень про сім’ю, родину ;
• краєзнавство;
• ознайомлення з явищами суспільного життя;
• формування знань про історію держави, державної символіки;
• ознайомлення з традиціями та культурою свого народу;
• формування знань про людство.
   

     Отже,саме поняття патріотизм – дуже широке. Це гордість за свій народ, країну, любов до рідної землі. А починається все з малого – з любові до родини,свого селища чи містечка та й ,зрештою, до свого навчального закладу. В цьому руслі побудована виховна робота в коледжі.

    Я ж коротко зупинюсь на роботі викладачів нашої циклової комісії в цьому напрямку. Звісно більшість тем патріотичного напряму ми торкаємось на заняттях, зокрема з історії України . Мало дати студентові лише факти – набір дат та подій. Необхідно їх аналізувати , формувати в студентів почуття гордості за славне минуле наших попередників, але й також не замовчувати прорахунки і втрати. Розповідаючи про героїчне минуле України ,необхідно щоб студенти пройнялись цими процесами , відчули щирий біль за багато втрат в історії держави. Інтерес до рідної історії – це і є вияв патріотизму, моральної досконалості. Це все ми враховуємо і коли плануємо теми рефератів та презентацій. Зміст пошукової роботи розкривається через повернення забутих імен національних героїв. У нас є багато цікавих студентських робіт на теми і збройної боротьби в часи козаччини, і періодів Центральної ради та ЗУНР, голодомору, боротьби в часи сталінізму, УПА та ін. Але особливо багато рефератів та презентацій є про сучасне життя держави, її проблеми , перспективи, втрати та здобутки.

   Всього на заняттях не охопиш. Тому патріотичний напрям присутній і в позанавчальній роботі комісії. Як я вже сказала раніше, патріотизм починається з любові і гордості за свою родину. Тому ми регулярно проводимо серед наших студентів конкурс – родоводів,до якого долучається і гурток «Історія рідного краю». Красиві малюнки генеалогічного дерева сприяють і естетичному вихованню.

   В березні 2011 року в період тижня комісії ми проводили наукову практичну конференцію «Україна на сучасному етапі,шляхи встановлення» де широко були представлені студентські роботи на різні теми, відбувалися диспути і обговорення актуальних тем. Помітним було те, що є студенти яким не байдуже наше сьогодення, а це і є патріотизм, ніби й непомітний на перший погляд. Також було проведено брейн-ринг  знавців історії нашої держави серед студентів І курсу; внутрішньоколеджівську олімпіаду, питання якої були спрямовані на виявлення знань нашої історії ,переможець якої зайняв ІІІ місце на обласній олімпіаді; виставку старожитностей,що сприяє формуванню естетичних смаків,пробуджує почуття краси в старовинних речах. Це все в комплексі і є нашою щоденною роботою в напрямку виховання молодої людини-патріота, людини морально-цілісної та естетично розвиненої. Щоб виховати патріота, свідомого громадянина своєї держави, потрібно формувати в студента комплекс якостей характеру, що є основою набуття соціального досвіду ,успадкування духовних надбань українського народ, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, розвитку духовності, морально-естетичної,правової культури. Нехай подекуди це не одразу помітно, не завжди молода  людина має серйозний підхід до того, що ми намагаємося їй донести. Але якщо нам-викладачам хоч трошки вдається достукатися до серця студента, змусити його задуматися про долю народу, навчити його свого предмету, вклавши в нього душу,то результат буде. І будуть у нас студенти – морально досконалі, і патріоти, які будуть любити свою Вітчизну і працювати для  її розвитку і процвітання.