Павло Тичина.Коротко про поета і край, де він народився. Майстерне відтворення краси природи, яка надихає ліричного героя й зміцнює його патріотичні почуття. «Не бував ти у наших

Ратушна Наталія Миколаївна -вчитель української мови та літератури Лукашівського навчально-виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів» Чорнобаївської селищної ради Черкаської областіАвтор ресурсу

Тридцяте березня. Класна робота

Коротко про поета і край, де він народився. Майстерне відтворення краси природи, яка надихає ліричного героя й зміцнює його патріотичні почуття. «Не бував ти у наших краях!»Павло Тичина

Для кожної людини край, де вона народилася, найрідніший і наймиліший серцю. П. Тичина. Епіграф уроку: Багато митців оспівують у творах красу і велич рідного краю, але талант Павла Тичини є неповторним і унікальним. Це пояснюється тим, що в поезіях втілюється дар П. Тичини як поета, музиканта й художника одночасно.

Грані таланту. Павла Тичини: Мав хист допоетичногослова. Робота з підручником. Сторінка 199. Познайомтеся із біографією письменника та впишіть у пелюсточки соняшника світ захоплень Павла Григоровича.музикиспівумалюваннятеатральногомистецтваперекладачзнав декількамов

Павло Григорович Тичина народився 27 (15) січня 1891 р. Козелецького повіту Чернігівської губернії. Походить зі старовинного козацького роду (його пращур, за родинним переказом, був полковником у Богдана Хмельницького). Батько майбутнього поета, Григорій Тимофійович Тичина, був сільським дяком — вчителем «школи грамоти». Мати, Марія Василівна Тичина, знала багато казок, гарно співала. Змалку Павло виявив хист до музики, малювання і віршування..

Спочатку Павло вчився в земській початковій школі. Його вчителькою була Серафима Миколаївна Морачевська. За добре навчання вона подарувала Павлові декілька українських книжок. Першій учительці поет присвятив поему «Серафима Морачевська» (залишилася незавершеною; уперше опубліковано 1968 року в № 9 журналу «Прапор»). Павло з першою вчителькою Серафимою Миколаївною Морачевською. Морачевська, оцінивши чудовий голос і слух хлопця, порадила батькам віддати Павла в один із монастирських хорів Чернігова. Оскільки інших можливостей дати синові освіту Тичини не мали, вони прислухалися до поради вчительки.

У 1900—1907 рр. Павло Тичина навчався в Чернігівському духовному училищі (бурсі), в 1907—1913 — в Чернігівській духовній семінарії. Згодом, навчаючись у Київському комерційному інституті, працював у газеті «Рада». На цей час припало його ознайомлення з новітнім українським мистецтвом, особисте знайомство з найвідомішими його представниками. У 1913—1914 рр. — у редакції ліберального україномовного журналу «Світло», а після його закриття — в Чернігівському статистичному бюро. У 1916—1917 рр. — помічник хормейстера в українському театрі М. К. Садовського. Чернігівська духовна семінарія. Київський комерційний інститут

У 1920 році виходять збірки П. Г. Тичини — «Замість сонетів і октав», Наступні книжки віршів: «В космічному оркестрі» (1921), (1923), «Вітер з України» (1924) з посвятою М. Хвильовому, закріпили за письменником славу одного з найвизначніших українських поетів ХХ ст.

У літературному доробку Павла Тичини є чудові вірші адресовані дітям: «А я у гай ходила», «Хор лісових дзвіночків». Поет успішно виступив і у ролі казкаря. Написані їм казки «Кожум'яка», «Дударик», «Як дуб із Вітровієм бився», «Дума про трьох вітрів» досі залишаються улюбленими книжками української дітвори. Ці твори для дітей друкувалися в багатьох збірниках, а також виходили окремими книжками.

Ти, земле наша, рідная, святая!Ти, Батьківщино люба, золотая!Це знову напад? З ворогом двобій?Ми чуєм, нене! Ми йдемо на бій! Чого від тебе ворогу потрібно?За що свою він злість зганяє дрібно? Бо ти єдина вільна на весь світ,В тобі свобода й сонце, ясен-цвіт!Наказ про евакуацію надійшов несподівано Коли Тичина проходив повз військкомати, він бачив біля них натовпи добровольців. Друга світова війна в житті письменника

Разом з Тичинами до Уфи прибули родини Рильського, Панча, Сосюри, Корнійчука, а також багатьох інших письменників, композиторів, художників, науковців. Тут, в Уфі, знайшли своє пристановище Спілка письменників, Спілка композиторів, Київський оперний театр, Академія наук... Будинок в Уфі, де в роки Другої світової війни жив П. Г. Тичина

А на заході гриміло, гуло, мело свинцевими заметілями. Спливала кров'ю, але не здавалася рідна земля... Хотілося йти на фронт. Але сам знав, що це неможлива річ. Заздрив Сашкові Довженку — той знову опинився в своїй стихії, їздив по фронтах, писав, щось знімав. Заздрив молодшим — вони воювали. А він мусив тут очолювати Інститут мови й літератури АН УРСР.

Народе український! Народе свободолюбний, духом своїм незламний, прекрасний і великий. В тяжку хвилину твого життя прийми від мене, від сина свого рідного, слово бадьорості й привіту. Живи, народе мій! — ти ж бо єсть невмирущий. Перемагай, народе мій! — ти ж бо єсть могутній. Світи нам всім надією — ти ж бо не лише за себе борешся, а й за інших. М. Рильський, П. Тичина, О. Корнійчук ( м. Саратов, листопад 1941 р.)П. Тичина серед учасників антифашистського мітингу ( м. Саратов, листпад 1941 р.)

Кров холола в жилах, коли він розгортав газети...

Жахи війни…

Перед самим 1943 роком великий загін гітлерівців увірвався в Піски.

«Сирітка»

Ріки ллються в море, море, сонце ходить, аж кипить.. А сирітка — горе, горе! — та й не знає, де ступить . Вліво гляне — й ну ридати: мати спалені лежать... Вправо гляне — де ж ті хати?— тільки припічки стоять...

Коли Павло Григорович прибув до Києва, він довідався, що його квартиру розграбували фашисти. Не жаль було ні меблів, ні там інших речей, — шкода було бібліотеки і — головне — рукописів.

М. Рильський, П. Тичина, П. Панч і В. Сосюра на відбудові Хрещатика. 1944 р. Влітку 1944 року лавина радянських військ ішла, котилася на захід. Перемога наближалася. А в Києві 4 липня був яскравий сонячний день. Тисячі киян вийшли на відбудову центральної магістралі столиці України - Хрещатика. Вийшли й письменники — учасники чергового пленуму Спілки.

Увесь Хрещатик лежав у руїнах. На місці прекрасних будинків — гори цегли, заліза, штукатурки. Треба було працювати обережно — в руїнах стрічалися ще не виявлені саперами міни та бомби. Київський університет.1944 р. Павло Тичина, Олександр Безименський і Володимир Сосюра на відбудові Хрещатика в Києві. 1944 р.

Ми врятували Людство від навали ! Ми сокрушили фашистську гидь ! В своїй ми господі! Вороги насподі! Грайте у сурми! Ударте у мідь!

Міністр Поет Публіцист Критик і історик літератури. Видатний громадський і державний діяч Перекладач Редактор Академік. Лауреат. Депутат. Окраса й гордість нашої літератури То хто ж він – Павло Тичина?

Запрошую переглянути Малюнки:автопортрет,замальовки,пейзажіАвтопортрет. 27. V.[19]22.

Запрошую переглянути Дача артистів (без вікон). Святошин. Липень, [19]22«Малюнок П. Г. Т. Під час німецької окупації»Із мого вікна (Кузнечна, 107, пом. 19)

Урядові дачі. Уфа. Липень [1942] (помилково: 1941)Натюрморт. Ірпінь [1930]Кладовище. Внизу рукою поета: «с. Піски. Могила матері. Коло каплички мог[ила] батькова»Ваза з квітами. Гагри. 24. VII.[19]39. Запрошую переглянути

Голос могутній Павла Тичиничерез десятки морів і ріквітром летитьпо земліУкраїнивітром весняним і юним навік.

У селі Піски Бобровицького району є музей історії села, до складу якого входить хата-садиба Тичини та кімната в сусідньому будинку, присвячена поету. Особливістю музею є його не відтворена, а збережена атмосфера життя, побуту, наукових та мистецьких зацікавлень і уподобань господаря.

Прочитайте вірш у виконанні автора, які почуття передає поет?Які риси характеру притаманні Павлові Тичині?Збірка поезій «Сонячні кларнети»Кларнет – музичний інструмент

Це край, де я родився і живу…

Вірш П. Тичини «Не бував ти у наших краях!» – поетичне звернення до уявного співбесідника. Ліричний герой говорить про свій улюблений степ, де небо без краю, де високі козацькі могили-кургани, де живуть мужні, працьовиті й співучі люди. Саме в них треба вчитися бути стійкими в життєвих випробуваннях, любити свою батьківщину.

Ідейно-художній аналіз поезії«Не бував ти у наших краях» Жанр: пейзажна лірика. Тема: вираження краси природи, працьовитість людини на теренах України.Ідея: любов до рідної землі. Головна думка: кожна людина – дитина свого краю. Художні засоби: Метафори: «серце б’ється», «степ простягнувся»Епітети: «блакитні простори», «весняній ночі»Порівняння: «могили, як гори»

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ: Google картинки. Режим доступу: http://images.google.uа -URL: https://uk.wikipedia.org/wiki. URL: http://dovidka.biz.ua/vislovi-pro-kotsyubinskogo/URL: https://www.google.com/search?q