Павло Тичина "Пам’яті тридцяти"

«Пам’яті тридцяти» — Павло Тичина

На Аскольдовій могилі

Поховали їх —

Тридцять мучнів українців,

Славних, молодих…

На Аскольдовій могилі

Український цвіт! —

По кривавій по дорозі

Нам іти у світ.

На кого посміла знятись

Зрадника рука? —

Квитне сонце, грає вітер

І Дніпро-ріка…

На кого завзявся Каїн?

Боже, покарай! —

Понад все вони любили

Свій коханий край.

Вмерли в Новім Заповіті

З славою святих. —

На Аскольдовій могилі

Поховали їх.

Рік написання:  1918

Рід: лірика

Жанр: ліричний вірш

Вид лірики: громадянська

Віршовий розмір – тристопний-чотиристопний хорей із пірихієм та усіченими стопами. Римування: перехресне

Провідний мотив: уславлення героїзму полеглих за незалежність України студентів

Поезія починається й закінчується рядками: «На Аскольдовій могилі поховали їх». Образи твору. Ліричний герой — це збірний образ тридцяти юних захисників України, які загинули, захищаючи незалежність Батьківщини. Це тридцять мучеників, цвіт нації. У творі багато образів-символів: сонце, вітер, Дніпро. Символічним є й образ Каїна, який підняв руку на патріотів рідної землі.

Художні засоби:

епітети «славних, молодих», «український цвіт», «кривава дорога», «коханий край» окреслюють смисловий візерунок вірша;

метафори: «квітне сонце, грає вітер», «рука посміла знятись», «вмерли в Новім Заповіті»; риторичні оклики «на Аскольдовій могилі український цвіт!», «Боже, покарай!»;

риторичні питання «На кого посміла знятись зрадника рука?», «На кого завзявся Каїн?»; рефрен: «На Аскольдовій могилі».