"Педагоги - діти - батьки"

( Досвід роботи з батьками

вчителя початкових класів Кривої О.В.)

«Учіть батьків мистецтва виховання як найблагороднішої,

найлюдянішої, найвищої творчості,

як виконання громадського обов’язку».

                                         В. Сухомлинський

   Виховання учня в школі і сім’ї – це єдиний нерозривний процес. Тому надзвичайно важливо, щоб вчитель і батьки об’єднали свої можливості і перейшли до тісної співпраці в організації спільної діяльності з виховання підростаючого покоління.

Становлення такої співпраці передбачає виявлення та активізацію виховних можливостей сім’ї, підвищення педагогічної культури батьків, організацію спільної діяльності сім’ї та учнів.

Вивчення соціальних, психологічних умов сім’ї, її виховних можливостей вимагає від педагога серйозного підходу до цієї справи. Успіх спільної діяльності педагогів і батьків суттєво залежить від глибокого знання вчителем учнів та їх родин.

Систематичне, глибоке вивчення сім’ї дозволяє учителеві ґрунтовно, науково виявляти помилки сімейного виховання, давати кваліфіковані поради батькам щодо виховання дітей.

…Писати про себе не легко. Я пишаюсь тим, що я вчитель! З дитинства мріяла навчати молодших школярів, стати для них першою вчителькою. Роль першого вчителя неоціненна.

Перший вчитель – як перший крок у житті, перше вимовлене слово, перші друзі дитинства, перше кохання. В душі кожної людини лишається спогад про першого вчителя, який навчав учитися, спілкуватися з природою, книгою, людьми. Розумію, що навчати, виховувати, розвивати дитину важко, відповідально, але знаю, як це радісно.

Щоразу, коли я зустрічаю своїх учнів, найважливіше для мене – відчути серцем вихованців, стати другом і найавторитетнішою для них людиною.

Та це зовсім не означає, що мама і тато перейшли на другий план за своєю значущістю. Просто настав той момент, коли любити, навчати і створювати умови для розвитку дитини ми будемо разом: сім’я і школа.

Для того, щоб школа повною мірою виконувала свої функції, вона повинна діяти в тісному контакті з родиною, громадськістю, трудовими колективами.

 З цією метою вивчаю родину, її культурно – педагогічний рівень, інтереси школярів.

До школи приходять діти з різних сімей, які відрізняються одна від одної. Відмінності стосуються багатьох параметрів – культурного і матеріального рівня, інтересів виховних цінностей, загального типу життя, любові й поваги кожного члена сім’ї один до одного. Відрізняються вони й вимогами до своєї дитини. Один батько сповідує суворість у поводженні з дітьми, інший -  поблажливість; одна мати емоційна в стосунках із сином, інша – стримана, скупа на слово і ласку; одна сім’я прагне забезпечити належний розумовий рівень дитини, в іншій дбають про фізичну силу, яскравий рум’янець.

Кожна людина – індивідуальність, кожна сім’я – своя, неповторна одиниця суспільства. Шлях до сердець і розуму батьків складний, але намагаюсь його знайти.

Звідси і провідні ідеї мого досвіду:

• бачити у батьках своїх помічників, організовувати їх на допомогу вчителю і школі;
• встановити добрі взаємовідносини із сім’єю учня, підтримувати ділові контакти з батьками, враховуючи їх вік і індивідуальні особливості;
• підтримувати авторитет батьків у сім’ї, надавати їм допомогу в духовному збагаченні;
• враховувати конкретні умови життя кожної сім’ї, допомагати батькам вибрати правильні шляхи для досягнення поставленої мети .

Для формування дитячого колективу, вважаю потрібно особисто познайомитись із кожною родиною, умовами її життя. При цьому використовую різні методи вивчення сім’ї учня.

        Використовуючи творчі роботи на сімейну тематику,намагаюсь дотримуватися таких вимог: довірливість у стосунках вчителя з учнями, анонімність творів, їх багатоплановий, індивідуальний психолого-педагогічний аналіз. Невміле і нетактовне їх цитування з називанням автора може стати «яблуком розбрату» у системі стосунків «учитель-учень-сім’я».

Важливим питанням в роботі класовода є підготовка й проведення батьківських зборів та засідань батьківського комітету.

Класні батьківські збори проводимо чотири - п’ять разів на рік. На них обговорюються завдання навчально – виховної роботи класу, планування виховної роботи в класі, накреслюються шляхи найбільш тісного співробітництва сім’ї зі школою, підбиваються підсумки роботи.

Класні батьківські збори ефективні лише тоді, коли на них не тільки підбиваються підсумки, але розглядаються актуальні педагогічні проблеми.    

Під час підготовки та проведення батьківських зборів варто враховувати ряд важливих положень:

1. Атмосфера співробітництва школи та сім’ї.
2. Інтонація зборів: радимо, розмірковуємо разом.
3. Професійний заділ педагога знання, компетентність (знання життя кожної дитини не тільки в школі, але й поза школою, мати уявлення про рівень потреб дітей, стан їхнього здоров’я, стосунки в дитячому колективі)
4. Добрі, довірливі стосунки (доброзичливість, щирість, взаєморозуміння, взаємодопомога).
5. Головні показники ефективності батьківських зборів – це активна участь батьків, атмосфера активного обговорення поставлених питань, обмін досвідом, відповіді на запитання, поради та рекомендації.

Уже на практиці стало очевидно, що збори не відбуваються на належному рівні і їх ефективність знижується, якщо батьки – пасивні слухачі.

Тому намагаюся урізноманітнювати форми проведення зборів. Це збори – лекція, практикум, педагогічна дискусія, рольова гра, семінар та інші.

Тематика лекцій мусить бути різноманітною, цікавою та актуальною для  батьків. Наприклад: «Вікові особливості молодших школярів», «Виховання чуйності та доброти», «Статеве виховання дітей молодшого шкільного віку», «Режим дня школяра» та інші.

У ході педагогічного практикуму вчитель пропонує знайти вихід із якої-небудь конфліктної ситуації, котра може скластися в сім’ї у стосунках батьків і дітей, батьків і школи, пояснити свою  позицію в тій або іншій запропонованій ситуації.

Найвідповідальніша частина диспуту – ведення дискусії. Багато що визначає тут поведінка ведучого (ним може бути вчитель чи хтось із батьків). Необхідно завчасно встановити регламент, вислуховувати всі виступи, пропонувати, аргументувати свою позицію, наприкінці диспуту підбити підсумки, зробити висновки. Головний принцип диспуту – повага до позиції та думки будь-якого учасника. Темою диспуту може бути будь-яка суперечлива проблема сімейного та шкільного виховання.

Під час проведення зборів дотримуюсь культури спілкування з батьками. Намагаюсь вести розмову «тоном поради» як необхідної умови співпраці, співтворчості, співдружності у запобіганні помилок та усуненні вад: «Давайте порадимось…», «На мою думку, в даному випадку варто вчинити ось так…», «А ви як думаєте?», «А щоб ви порадили?» - подібний стиль спілкування викликає у батьків бажання бути активними учасниками процесу виховання, стимулює їхнє педагогічне мислення.

Я переконана, що вчасно і вдало проведені збори активізують батьків, сприяють усвідомленню особистої відповідальності за виховання дітей. Підтримка інтересу до навчальної діяльності, допомога учневі у розвитку його творчих здібностей – ось один з головних напрямків роботи класовода, до якого я залучаю батьків.

Татусі і мами – часті гості у нашому класі.

Все це дозволяє краще пізнати своїх дітей батькам, відкрити для себе ще не відомі сторінки їхніх інтересів, захоплень, таланту.

Для того, щоб батьки бажали йти до школи, вони повинні бачити зацікавленість вчителя у процесі навчання та виховання.

Часто час розв’язання тієї чи іншої складної проблеми я можу отримати допомогу безпосередньо від батьків моїх учнів і цим не варто нехтувати.

Обмінявшись інформацією, як правило, вчитель і батьки доходять до взаємної згоди стосовно конкретних форм батьківського сприяння.

З практики знаю, що у спілкуванні з батьками вчитель мусить виявити максимум тактовності. Неприпустимо соромити батьків, натяками на невиконання ними обов’язку стосовно сина чи доньки. Підхід має бути таким: «Перед нами стоїть спільна проблема. Що ми можемо зробити для її розв’язання?» Тактовність особливо важлива з тими батьками, котрі впевнені, що їхні діти не здатні на погані вчинки. Не знайшовши до них правильного підходу, ми вчителі, зіштовхнемося з їхнім обуренням і відмовою від подальшого співробітництва. Принципи успішного консультування – довірчі стосунки, взаємна повага, зацікавленість, компетентність.

У своїй роботі намагаюсь побудувати місток між вчителем, дитиною і родиною.

Батьківський всеобуч – це форма психолого – педагогічної освіти батьків. Вона допомагає озброїти їх необхідними, основами педагогічної культури, ознайомити з актуальними питаннями виховання з урахуванням віку та запитів батьків, сприяє встановленню контактів батьків із громадськістю, сім’ї та школи, взаємодії батьків і вчителів у виховній роботі.

Це сприяє виробленню в батьків поглядів на виховання дитини як складний і динамічний процес, формуванню в них конкретних методів і прийомів педагогічного спілкування доброзичливого ставлення до дітей, серйозного і сумлінного виконання своїх обов’язків. Важливим педагогічним аспектом виховної взаємодії школи і сім’ї у процесі виховання учнів є створення виховної атмосфери у всіх сферах життєдіяльності дітей, єдність вимог до них, уміле використання різних методів і прийомів виховання, які не суперечать один одному, а отже не  спонукають особистість до роздвоєння. Тому одним із важливих напрямів співпраці вчителя і батьків є організація спільної виховної діяльності вчителя, батьків і учнів. Практичною реалізацією даного напрямку виховної взаємодії сім’ї і школи має виступати система спільних творчих справ батьків і дітей, організована і керована вчителем і батьківським комітетом класу. Її мета – встановити реальні можливості виховного потенціалу кожної сім’ї у вихованні учнів класу, шляхом спільної діяльності створити умови для співпраці сім’ї і вчителя у вихованні учнів, коригувати помилкові погляди батьків на питання сімейного виховання та помилкові дії у процесі виховання власних дітей, піднести авторитет в очах власних дітей і цим сприяти їхньому правильному вихованню.

В класі ми проводимо тематичні конкурси малюнків, які діти виконують разом з батьками: «Рідний край де ми живем, Україною зовем», «Моя улюблена казка», «Бережіть пташок узимку». Мої вихованці разом з батьками виготовляють наочні посібники для уроків математики та мови.

Цьогорічна зима була  люта, тому ми разом із дітьми вирішили провести у класі «День добрих справ» під девізом «Летіть синички до моєї пшенички».

У ході підготовки й проведення свят розкриваються і діти, і батьки. Мета такої співпраці в тому, щоб краще пізнати дітей, дати можливість батькам відчути, що не існує важливішої справи, ніж бути творцем своєї дитини.

Підводячи підсумки, хочу сказати, що батьки шанують школу, а з шани до школи розпочинається їхнє бажання прислухатися до голосу вчителя. Я вірю, що школа допоможе сім’ї відіграти пріоритетну роль у вихованні дітей, тому що бачу результати своєї роботи.

Я щаслива, що обрала професію педагога, що маю можливість спілкуватись з дітьми. Я з радістю віддаю весь свій час, всю свою душу дітям і батькам, і радію, коли бачу, як вони вбирають у себе всю інформацію, надану мною, настрій, який я несу їм, радість і щастя, яке мені хочеться розділити з ними.