Педагогічна рада " Педагогіка партнерства - ключовий компонент формули НУШ"

Тема : Педагогіка партнерства – ключовий компонент формули нової української школи

Форма проведення : педагогічний коучинг

План проведення :

1. Педагогіка партнерства – ключовий компонент формули нової української школи. ( ЗНВР Вергун О.В.)
2. Діти покоління «Z» ( вчитель початкових класів Семенова В.М.)

Хід педагогічної ради :

1. Вправа « Знайомство »

Для початку давайте познайомимось , ми ніби давно один одного знаємо , але інколи виявляється , що не знаємо зовсім. 

Номер будинку і квартири, номер телефону і авто, номер паспорта і дата народження. Скільки чисел у нашому житті! Нумерологія - містика чисел - переконує, що ці цифри даються долею не випадково.

У кожного є своє число, дане йому при народженні. Запишіть свою дату народження. Наприклад, 25.07.1976. знайдіть суму всіх цифр. Додаємо доти, поки не буде число з однією цифрою. А тепер послухайте, що значить ваше число.

1- у багатьох релігіях світу це - символ божественної сили. Його носії-яскраво виражені лідери. Вони цілеспрямовані і прагнуть до влади. Для досягнення мети такі люди розраховують тільки на себе і не сприймають натиску з боку. Вони впевненні в унікальності і часто досягають успіху.

2- цим людям притаманні романтизм і фантазія. Вони мають філософські нахили, вміють добре пристосовуватися до різних обставин. Легко поступаються в дрібницях, але від головної мети не відступають, тому дуже часто успішні в бізнесі. Двоїстість особистості робить їх непостійними. Але «двієчники» - ласкаві і не люблять лишатися на самоті.

3- саме своєю триєдністю сильна «Свята Трійця». Трійка - символ динамічності особистості. Люди з числом «З» - артистичні, мають нахили до творчості. Вони щедрі. Але повсякденності вони не переносять, потребують різноманітності.

4- люди з цією цифрою надійні. Вони друзів не зраджують. Понад усе в житті цінять надійність, стабільність. У почуттях і вчинках вони, як правило, простодушні, через це вибирати для спілкування «трієчників» їм не рекомендують - «четвірочник» швидко засумує. Але для тих, хто шукає партнера серйозного і надовго - то це те, що вам треба.

5- у п'ятірці криється сильна, але суперечлива енергетика. Якщо п'ятиконечна зірка дивиться вершиною вгору – це енергія позитивна, якщо вершиною вниз - навпаки. Кожний носій «5» робить для себе цей вибір. Ці люди люблять волю і експерименти, прекрасні працівники.

6  - шестиконечна зірка в давнину вважалась символом гармонії. Пізніше до шістки почали ставитися як до символу переходу, незавершеності. Люди з символом «6» вміють узагальнювати, підкорювати собі інших. Мета їхнього життя - постійність. Їхня вимогливість до інших - підвищена. Вони розумні, але їх легко вивести з рівноваги.

7  - це - щаслива цифра. Людям з цифрою «7» притаманно більше удачі ніж іншим. Вони «везучі». Якщо у вашому житті це не так, то ви відійшли від цього шляху. Намагайтесь зрозуміти, що ви зробили не так. Люди з цією цифрою - потайні, мають сильний незалежний характер і сильні до нестандартних вчинків. Але в душі емоційні, тому з ними не доведеться сумувати.

8  - символ влади. Покладена на бік вісімка стає символом безпомічності. Носії цифри«8» мають сильну волю.Такі люди рішучі і завжди йдуть до кінця. Вони завжди вірні в усьому.

9  - символ космосу. Такі люди вкрай сентиментальні, їх легко образити, вони вміють переживати біль. Носії «9» - ідеальні виконавці будь-яких робіт, готові працювати цілу добу без відпочинку. Таким людям потрібна похвала, ласка, підтримка.

 

2. Для того , щоб дізнатися   про що  ми сьогодні поговоримо  давайте переглянемо відео.

Одній людині пощастило - він зустрів Бога. Намагаючись дізнатися відповідь на найважливіше питання, чоловік попросив:

- Господи, я б хотів побачити рай і пекло.

Господь узяв людини за руку і підвів його до двох дверей. За одними дверима був величезний круглий стіл, на середині якого стояла величезна чаша, наповнена їжею, який пахла настільки апетитно, що змушувала рот наповнюватися слиною.

 

Люди, що сидять навколо столу, виглядали голодними і хворими. Всі вони виглядали вмираючими від голоду. У всіх них були ложки з довгими-довгими ручками, прикріпленими до їхніх рук. Вони могли дістати чашу, наповнену їжею, і набрати їжу, але так як ручки у ложок були дуже довгі, вони не могли піднести ложки до ротами. Добра людина був вражений видом їх нещастя

 

- Тільки що ти бачив Пекло, - сказав Бог.

Вони підійшли до другої двері. Відкривши її, вони побачили такий же круглий величезний стіл, таку ж велику чашу, наповнену смачною їжею. І навіть у людей навколо столу були точно такі ж ложки. Але все виглядали задоволеними, ситими і щасливими.

 

- Я не розумію, - сказав чоловік.

- Це просто, - відповів Бог. - Ці навчилися годувати один одного. Ті ж думають тільки про себе.

 

Пекло і рай влаштовані однаково. Різниця - всередині нас.

Отже , про що ми будемо сьогодні говорити . Так , про партнерство .

Усім відомо, що вчительська професія – нелегка і з кожним роком все ускладнюється. За словами міністра освіти Лілії Гриневич: « Коли ми говоримо про нову українську школу , ми говоримо про новий зміст освіти в цій школі . Діти мають здобувати уміння і компетентності ХХІ століття , які узгодженні країнами Європейського Союзу , і які  сьогодні потрібні сучасному українцю .

Окрім знань рідної державної мови , двох іноземних мов , інформаційних технологій , навичок фінансової грамотності , уміння критично мислити , аналізувати , працювати в команді , навчатися впродовж життя , бути відповідальним громадянином своєї країни . 

Нашим дітям потрібна освіта для життя . І це головна мета нової української школи»

Формула нової української школи – відповідь на запит потреб особистості.

А от яка воно сучасна дитина ? Зараз ми навчаємо і виховуємо дітей нової епохи .

Виступ вчителя 1 – го класу Семенової В.М. « Діти «Z» - діти нової генерації»

Вправа

Спробуйте в кожній групі вибрати один варіант відповіді на запитання.

1. Які діти на вашу думку, завжди залюбки йдуть до школи?
   1. Ті, кому легко вчитися;
   2. Які впевнені в собі, бо виконали домашні завдання;
   3. Яким цікаво навчатися, які прагнуть б знань;
   4. Кому приємно спілкуватися з однокласниками.

 

2. На кого ви звертаєте увагу, переступивши поріг класу: на учнів, з якими:
   1. Приємно працювати;
   2. На тих, хто завдає клопоту;
   3. Прагну бачити всіх дітей класу.

 

Вправа «Портрет ідеального вчителя»

     Робота в групах

1 групі дається завдання створити портрет невдалого і неуспішного вчителя, вказавши на його помилки і причини такого становища.

2 група описує вчителя успішного і створює його портрет з перевагами, завдяки яким він став успішним.

 

Кожна група зачитує і захищає свого вчителя і свій список. У кінці ми виділяємо, які помилки не потрібно допускати у своїй роботі, щоб не стати поганим вчителем – спеціалістом, а чому потрібно вчитися, щоб стати успішним педагогом.

Обговорення.

Звичайно, навіть у найуспішнішого вчителя були кризи і поразки та ті факти, які ставили його у глухий кут, але не той вчитель успішний, який не припускається помилок, а той, хто зробивши помилку, не опускає руки, а проаналізувавши їх, зміг прийняти і вдосконалити їх у своїй творчій роботі з учнями. Не бійтеся робити помилки, найголовніше вмійте з них виносити для себе правильні висновки.

 

А зараз трішки теоретичного матеріалу , що ж таке Педагогіка партнерства і чому вона є ключовим компонентом формули нової української школи .

Сьогодні в умовах модернізації української освіти одним із напрямків оптимізації навчального процесу є його спрямування на демократизацію взаємовідносин викладача та учня, що відображається в нових підходах до навчання: створенні сприятливої атмосфери співробітництва, зниженні монологічного викладу матеріалу та дублювання інформації, яка може бути отримана з доступних джерел і переходу до діалогізованого спілкування з учнями в ході навчального процесу, інтенсифікації впровадження в навчальний процес активних методів навчання, які дають можливості для розкриття творчої особистості, розвитку ініціативи, активізації пізнавально-навчальної діяльності учня. «Педагогіка партнерства» є один із факторів ефективної взаємодії учасників освітнього процесу.

Термін «партнерство» переважно визначають як:

– система взаємовідносин, які відбуваються у процесі певної спільної діяльності;

– спосіб взаємодії і взаємин, організованих на принципах рівності, добровільності, рівнозначущості та доповнюваності всіх її учасників;

– організаційна форма спільної діяльності, що передбачає об’єднання осіб на відповідних умовах розподілу праці та активної участі в її реалізації;

– спосіб взаємовідносин, за яких зберігаються права кожної із сторін, чітко  узгоджені і злагоджені дії учасників спільної справи, що ґрунтуються на засадах взаємовигоди та рівноправності.

Педагогіка партнерства – чітко визначена система взаємовідносин всіх учасників освітнього процесу (учнів, батьків, вчителів), яка:

– організовується на принципах добровільності й спільних інтересів;

– ґрунтується на повазі й рівноправності всіх учасників, дотримуючись

визначених норм (права та обов’язки) та враховуючи ціннісні орієнтири кожної із сторін;

–  передбачає активне включення всіх учасників у реалізацію спільних завдань

та готовність брати на себе відповідальність за їх результати.

Педагогіка партнерства ґрунтується на таких принципах:

• повага до особистості;

• доброзичливість і позитивне ставлення;

• довіра у відносинах, стосунках;

• діалог – взаємодія – взаємоповага;

• розподілене лідерство (проактивність, право вибору та відповідальність за нього, горизонтальність зв’язків);

• принципи соціального партнерства (рівність сторін, добровільність прийняття зобов’язань, обов’язковість виконання домовленостей).

Для сприяння самореалізації кожного учня треба розуміти, що кожен учень – це унікальна й неповторна індивідуальність. Тому пріоритет вільного розвитку особи є базовим принципом побудови освітнього середовища школи, головна мета якої – зрозуміти кожну особистість та виявити до неї повагу. 

 До реалізації ідей педагогіки партнерства ведуть два шляхи.

По-перше, шлях, який можна назвати «романтичним» – «віддавши серце дітям». Учитель наближується до дитини за рахунок великої любові і поваги до неї, «схиляється до її рівня». Слідом за В. Сухомлинським цей шлях пропонував і відомий грузинський педагог Ш. Амонашвілі. На жаль, не всі педагоги готові до такого стилю стосунків, і далеко не всі діти повірять у свою «рівність» з учителем.

По-друге, – це шлях розподілу функцій вчителя та учня і організація їх співпраці. У функції вчителя входить ретельно підготувати вдома для дитини навчальне завдання (задачу), продумати в деталях хід його вирішення різними групами учнів тощо. Функція учня – на добровільних засадах прийняти запропоновану вчителем задачу як свою і самостійно її вирішувати. У такому випадку обидва учасники навчання і виховання – вчитель і учень – рівноправні, вони – суб'єкти діяльності. Ніхто ні над ким не застосовує владу. Так реалізується ідея рівності. Не кожен учитель має достатній запас любові до дітей, але кожен може побудувати навчання так, щоб дитина почувала себе істотою вільною і час від часу забувала, що в класі є «наглядач».

Таким чином, психологічну основу педагогіки партнерства складають суб’єкт-суб’єктні стосунки – співпраця двох суб’єктів. Цей тип взаємин є для навчально-виховного процесу оптимальним, бо, з одного боку, він зберігає за вчителем функцію управління, а з другого, – дає учневі можливість діяти самостійно.

Тому завдання педагогів полягає у створенні атмосфери турботи і підтримки учнів, яка сприяла б розвитку їхніх можливостей, задовольняла їхні інтелектуальні, емоційні й соціальні потреби. 

 Для того, щоб освітнє середовище сприяло самореалізації кожного учня, робота повинна бути спрямована на те, щоб кожен учень міг:

•     розвинути здібності критичного мислення й незалежного висловлювання; 

•                  поповнити знання у сферах, які цікаві учневі й розкривають перед ним нові горизонти пізнання;
•                  розвивати спроможність приймати самостійні рішення;
•                  оволодівати необхідними навичками з базових та профільних предметів;
•                  навчити радіти навчанню й поважати освіту;
•                  розвинути свій емоційний інтелект;
•                  отримати необхідну індивідуальну педагогічну підтримку;
•                  розвинути самосвідомість кожного учня як самостійної особистості і як члена колективу;
•                  зберегти і зміцнити моральне, фізичне і психічне здоров’я вихованців
•                  сприяти взаємоузгодженню зовнішніх потреб та внутрішніх мотивів до саморозвитку та самореалізації всіх учасників навчально-виховного процесу. Робота з учнями будується на використанні у викладанні нових підходів, які переносять акцент не на накопичення знань, а на формування технологій розумової праці учнів.

Співпраця учителя і учнів, партнерство на уроці, спільний процес пізнання і відкриттів, постійне створення ситуації успіху – ось складові самореалізації учня в освітньому середовищі. Треба прагнути, щоб дитина чи підліток не тільки володіли сумою знань зі шкільних предметів, але й усім досвідом демократичних відносин у суспільстві, навичками управління собою, своїм життям у колективі, вміти брати відповідальність за свою діяльність. Для цього вектор діяльності повертати на виховання готовності кожного учня до вирішення власних задач визначення свого місця в житті, успішного розвитку і реалізації своїх нахилів і інтересів.

Критерії, що визначають ефективність ідеї розвитку стосунків партнерства як найпродуктивнішої системи відносин в умовах педагогічної взаємодії:

- сформована професійно-особистісна готовність педагога до гуманізації освітнього середовища;

- відкритість, тобто практично повна відсутність маніпуляцій за умови ясності цілей дій обох сторін;

- позитивна взаємозалежність суб’єктів міжособистісної взаємодії (усвідомлення спільної мети, наявність загальних ресурсів, докладання спільних зусиль для вирішення проблем);

- право на автентичність кожного учасника педагогічної взаємодії;

- усвідомлення індивідуальної та групової відповідальності (внутрішня і зовнішня мотивація спільної діяльності суб’єктів);

- можливість задовольняти основні міжособистісні потреби в процесі спільної діяльності та спілкування;

- підтримуюча взаємодія, що забезпечує сприятливий психологічний клімат

взаємодії;

- високий рівень розвитку соціальних умінь і навичок спілкування;

- рефлексивний аналіз власної поведінки в контексті соціальної поведінки інших суб’єктів та ін. 

 Урахування зазначених критеріїв сприятиме створенню необхідних умов, сприятливих для формування партнерських відносин між вчителями та учнями, допоможе адміністрації, працівникам психологічної служби у визначенні змісту організаційних та просвітницьких заходів щодо підвищення психологічної компетентності вчителів з питання упровадження партнерських взаємин з учнями.

В основі педагогіки партнерства – спілкування, взаємодія та співпраця між учителем, учнем і батьками. Учні, батьки та вчителі, об’єднані спільними цілями та прагненнями, є добровільними й зацікавленими спільниками, рівноправними учасниками освітнього процесу, відповідальними за результат.

Звучить чудово. Але якою є межа впливу батьків на школу? Як школи можуть співпрацювати з батьками, і яка модель була б оптимальною для України. Зрозуміло, що вчитель має бути другом, а родина – залучена до побудови освітньої траєкторії дитини.  Діалог і багатостороння комунікація між учнями, учителями та батьками повинна замінити  односторонню авторитарну комунікацію вчитель – учень. Батьків треба залучати до навчання. Мама-поліцейська може проводити навчання з безпеки на дорозі, мама-хужожниця може вчити малювати портрети. Батьки будуть бачити, що не так просто організувати дітей: сучасні діти гіперактивні. Також батьки, залежно від своєї професії можуть проводити майстер-класи для інших батьків та вчителів: про цінності, здорове харчування, гігієну зубів. Їх щоденна робота може бути корисною і школі. Співпраця буде позначатися й на дітях: вони будуть пишатися своїми батьками, намагатися брати з них приклад і якнайкраще проявляти себе у школі. Стереотип, який треба руйнувати: «Як діти можуть щось вирішувати? Дорослі знають краще!». Через діалог з учнями у школах з’явиться більше довіри, діти не будуть чимшвидше тікати після уроків додому і активніше будуть проявляти себе. Тебе проводи фасилітації, досліджувати думки дітей.  Думка дітей – вона є головна, бо для кого ми працюємо?

Сьогодні доцільно говорити про зміну  парадигми «освіта = навчання», на парадигму «освіта = становлення» (становлення людини,  її духовності, індивідуальності,  її самотворення, самоформування, самооформлення в особистість) [7].

Дитиноцентризм –  ключовий принцип сучасної школи.

Сучасні тенденції розвитку освіти в світі:

•              гуманістична спрямованість освіти (її індивідуалізація, врахування можливостей кожної конкретної людини, сприяння її самореалізації та розвитку); 
•            діалогічність навчання;  
•            затребуваність нових професійних орієнтирів у роботі учителя (не фахівця в предметній області, а професіонала, який вміє працювати з процесами утворення і розвитку, організовувати навчальну роботу з вирішення творчих завдань, проявлення ініціативи, самостійності);

Принципи педагогіки партнерства: повага до особистості; доброзичливість і позитивне ставлення; довіра у відносинах, стосунках;  діалог – взаємодія – взаємоповага;  розподілене лідерство;  принципи соціального партнерства.

Учитель повинен виступати у новій ролі  - ролі фасилітатора (той, хто підтримує дитину в її навчальній діяльності через педагогічну взаємодію, допомагає,  надихає); ролі тьютора  (той, хто індивідуально працює з інтересом дитини – виявляє освітні запити, проектує освітню діяльність, організує рефлексію, проектує наступні кроки в освіті):

І. Оновлення системи взаємостосунків між учнем та вчителем -  діалог, взаємодовіра, підтримка, приймання, активна співпраця з батьками дітей,  позитивно вплинуть на  шкільне освітнє середовище.

ІІ. Оновлення  методичного інструментарію вчителя  - застосування методів навчання, заснованих на співпраці, активній участі дитини у навчанні. Тобто, треба змінити шлях розподілу функцій вчителя та учня і організацію їх співпраці. У функції вчителя входить ретельно підготувати вдома для дитини навчальне завдання (вправу), продумати в деталях хід його вирішення різними групами учнів тощо. Функція учня – на добровільних засадах прийняти запропоновану вчителем вправу як свою і самостійно її вирішувати. У такому випадку обидва учасники навчання і виховання – вчитель і учень – рівноправні, вони – суб'єкти діяльності. Ніхто ні над ким не застосовує владу. Так реалізується ідея рівності.

ІІІ. Формування нового освітнього середовища (розвиваюче,  мотивуюче і для учителя, і для учня;  яке має новітнє інформаційно-комунікаційне оснащення, сприяє професійній активності педагога, підвищує ефективність його роботи, уможливлює індивідуальний підхід до навчання).

ІV. Зміна підходів  до оцінювання результатів навчання.

Оцінювання як можливість відстеження  прогресу учнів,  діагностика їх потреб, оцінювання навиків вищого порядку: креативність, критичне мислення, пошук рішень, здатність до співпраці  та взаємної відповідальності, здатність до застосування отриманої інформації тощо.

На що треба звернути увагу педагогу, впроваджуючи принципи педагогіки партнерства у свою практичну діяльність?

1. Шкільне освітнє середовище – це простір дитинства, який будується на засадах: рівності, діалогізму, співрозвитку, прийняття.

2. Переосмислення ролі вчителя вимагає від нього оновлення професійного мислення і відповідних цілеспрямованих дій:  постійний аналіз власної педагогічної діяльності; орієнтацію на самоосвіту; відстеження результативності своєї роботи через систему моніторингу  та самомоніторингу.

  3. Педагогіка партнерства не відміняє вимогливість вчителя, бо, як засвідчує практика, саме вимогливі й справедливі вчителі мають найбільшу повагу та довіру серед учнів.

Кожна дитина – неповторна, наділена від природи унікальними здібностями, талантами та можливостями. Місія нової української школи – допомогти розкрити та розвинути здібності, таланти і можливості кожної дитини на основі партнерства між учителем, учнем і батьками.

 

Вправа «Педагогічна ситуація» Щоб зрозуміти чи навчилися ми сьогодні чогось нового , чи зрозуміли суть теми ,  яку обговорювали . Давайте виконаємо ще одне завдання .

Педагогічна ситуація №1

На початку заняття або вже після того, як ви провели декілька занять, учень робить заяву: „Я не думаю, що ви як педагог зможете нас чогось навчити”.

         Ваша реакція.

 

Педагогічна ситуація №2 «Хто зайвий?»

Один із учнів постійно порушує дисципліну. Нарешті ви, втративши терпіння, наказуєте йому залишити клас.

-         А ви не маєте права вигнати мене з класу. Я не вийду, - говорить учень.

Ваші дії .

 Вправа «Рюкзак, м’ясорубка, корзина»

Повернімося до наших очікувань. Я пропоную аркушики із записами ваших очікувань покласти в рюкзак, якщо ви взяли на цьому семінарі для себе щось нове, у м’ясорубку – якщо вам потрібно щось обміркувати, і викинути в корзину, якщо вважаєте, якщо нічого корисного ви не отримали.

Вправа «Рука дружби»

Обведіть на своєму аркуші праву руку, підпишіть своє прізвище і передайте по колу своєму сусідові, де кожен напише свої побажання. Вправа продовжується до тих пір поки «своя» рука не повернеться до свого власника.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рішення педради

Всім вчителям-предметникам :

1. Продовжити впровадження інновацій в освітній процес, координувати та стимулювати пошук ефективних технологій, дослідницької роботи ,  .
2.   Популяризувати досвід роботи вчителів у методичних виданнях.
3.  Для створення ефективної методичної роботи розвивати обмін досвідом учителів школи , на шкільних семінарах, предметних  декадах .
4.   Шкільним методичним об’єднанням створити банк інформації про нові методичні рекомендації, публікації щодо впровадження педагогіки партнерства .
5.  Активізувати участь педагогічних працівників школи в інноваційних формах методичної роботи
6. Неухильно дотримуватись Інструкції щодо ведення ділової документації в навчальному закладі .