Бесіда  «Правила поведінки в школі»

Мета: Закріплювати і розширювати знання учнів про правила поведінки у школі. Розвивати вміння застосовувати набуті знання практично. Виховувати свідому дисципліну, бажання виконувати правила і поводити себе зразково.

Що означає, діти, — себе поважати, як ви це розумієте? (Відповіді учнів). Себе поважати — це означає поводитись так, щоб з тебе брали приклад всі інші, щоб твоя поведінка викликали повагу і захоплення в оточуючих, а не осуд. Тоді люди будуть до тебе ставитись з повагою. А для цього треба добре знати правила поведінки і їх виконувати завжди і всюди. Але правила потрібно знати і виконувати не лише для того, щоб тобою захоплювались, але й для особистої безпеки.

• На уроки приходь вчасно, ніколи не спізнюйся. Ви уявіть таку картину, коли ви вже зосередились на роботі, а тут відчиняються двері і заходить запізняйло... (Відповіді учнів). Запам’ятай народну мудрість: «Краще прийти на п’ять хвилин раніше, ніж на секунду пізніше».
• Веди себе чемно, вітайся з учнями, вчителями, працівниками школи, батьками. Вам цього часом робити не хочеться і ви йдете по коридору шкільному , як буки-бяки, ні собі задоволення, ні людям радості... А хіба так гарно? (Відповіді учнів). І взагалі візьми собі за звичку вітатися першим з усіма, бо коли ти вітаєшся, то бажаєш добра людині, здоров’я, щастя. Запам’ятай просту істину: чим більше людина доброти і тепла віддає іншим, тим більше одержує!
• На уроці не розмовляй, уважно слухай пояснення вчителя і відповіді учнів. Чому треба бути уважним? (Відповіді учнів). Навчись слухати — це дуже потрібно для людини, адже коли ти неуважний, то запросто можеш пропустити щось дуже важливе. Вміння слухати — це ознака високої культури!
• Не вигукуй, а підніми руку, коли хочеш про щось сказати чи спитати. Уяви собі, коли всі почнуть вигукувати, що це буде? (Відповіді учнів). Шум, гам, крик, а це негативно впливає на розумові здібності, знижується працездатність, настає втома.
• На перерві не бігай, не кричи, а грайся з друзями в ігри. Не бийся і не штовхайся. Чому це від вас вимагають порядку і тиші ще й на перервах? (Відповіді учнів). Гра — це завжди цікаво і весело, бо всі діти разом, радісно і приємно відпочивати. А ти добре знаєш, що хаотична біганина коридорами школи може привести до зіткнення і тяжкої травми, а крик негативно впливає на психіку.
• В роздягальні охайно вішай свої речі і не розкидай одяг дітей. Ви повісили свою нову курточку і дуже нею тішитесь, а після уроку заходите в роздягальню, а вона на підлозі і по ній топчуться діти... Як воно вам? (Відповіді учнів). Це, по-перше, привчає тебе до порядку і охайності, які так потрібні у житті, та й речі коштують недешево, їх потрібно берегти. А ще в роздягальні треба особливо дотримуватись порядку, щоб нікого не вдарити, бо ж місця там не так уже й багато, можна когось ненароком штовхнути.
• Бережи власне і шкільне майно, не псуй парти, стільці, стіни, двері — це твій дім. Коли краще, як чисто й гарно чи, як брудно і все поламане? (Відповіді учнів). А у власному домі треба дотримуватись порядку, бо ж ти тут півдня проводиш, то ж краще у чистоті і в затишку сидіти, ніж у бруді, чи не так?
• Не псуй книжок — вони тобі дають знання. А в якому порядку у вас книжки? Чому їх треба берегти? (Відповіді учнів). Ну, так ще ж зовсім малесеньку дитину мама навчає берегти книжку, а ти вже великий, сам розумієш, як культурна людина поводить себе з книжкою, правда?
• Тримай у порядку своє робоче місце. Дотримуйся чистоти в класі, в школі. Ви згідні з цим правилом? Чому? (Відповіді учнів). Порядок — це головне! Бо завжди під рукою потрібна річ, а коли такого порядку нема, людина не може своєчасно приступити до роботи, бо завжди щось шукає, а часу на уроці не так уже й багато, щоб розтринькувати його на пошуки ручки чи олівця. А чистота — це те, без чого не буває здоров’я. Ось так! Хочеш бути здоровим — дотримуйся чистоти скрізь і в усьому!
• В їдальні дотримуйся порядку і тиші, прибирай за собою посуд. Які правила існують в їдальні? (Відповіді учнів). Кожна мудра людина знає про це і ти також, бо ти теж мудра людина і знаєш, що в їдальні потрібно мовчати, щоб не подавитись кусочком, а посуд прибрати — це святий обов’язок кожного.
• Правильно користуйся туалетом, поважай працю дорослих. Поясніть, які там правила повинні всі виконувати обов’язково і чому? (Відповіді учнів). Ти сам розумієш, що користуєшся туалетом у школі не тільки ти, тому думай про інших і про себе також.
• Не сідай на підвіконня і не залазь на вікно. Чому? (Відповіді учнів). Це може трагічно для тебе скінчитись, бо скло крихке, а ти можеш ненароком вдаритись у нього і вилетіти назовні. Ти можеш чогось злякатись, тебе і штовхнути хтось може, а падіння з висоти і розбита шибка довершать свою справу.
• Не принось у школу сторонніх предметів, які можуть бути засобом травматизму. Чому? І які це сторонні предмети? (Відповіді учнів). Це ті речі, які тобі не потрібні у школі на уроках: цвяхи, скельця, леза, ножі, патрони, гільзи, вибухові, отруйні речовини і всі ті, які можуть принести шкоду здоров’ю дітей і які зовсім не треба, щоб відволікали увагу від навчання.
• Не бігай по сходах, не влаштовуй на них забав, не з’їжджай з перил. Чому? (Відповіді учнів). Сходи — це велика небезпека. Ти в цьому не раз переконувався, дивлячись фільми, де людина падає зі сходів і стає калікою або й гине. Ти не думай, що це тільки в кіно показують для кращого ефекту картини, ні. Старанно і наполегливо вчись, багато читай. Як розуміють учні це правило? (Відповіді учнів). Бо, хто багато читає, той багато знає. А книжка вчить, як на світі жить. Про все на світі людина може дізнатись, читаючи книжки, наполегливо навчаючись. А ти до цього і прагнеш, правда?

 

Бесіда «Дорога до школи»

Мета: ознайомити дітей з тим, як правильно вибрати безпечну дорогу до (зі) школи. Розвивати спостережливість, бережне і уважне ставлення до свого здоров’я, вміння вибирати правильну дорогу. Виховувати звичку дотримуватися правил безпечного руху по дорозі до (зі) школи.

• Йдучи до школи чи повертаючись додому, йдіть з друзями або дорослими. Це, по-перше, цікавіше, є з ким поспілкуватись, а по-друге, безпечніше, бо гуртом завжди легше.
• Будьте завжди на виду, тобто йдіть такими стежками та дорогами, де ходять люди, оскільки є вірогідність зустрітися з небезпечною людиною чи твариною. І тоді за вас нікому буде заступитися. Ви зустрінетеся з бідою сам на сам.
• Діти, котрі полюбляють наодинці гуляти в парку, сквері, в лісі чи інших безлюдних місцях, часто ставлять своє життя під загрозу, випробовують свою долю, наражаючи себе на небезпеку. Адже, де є хоч двоє людей, вірогідність небезпеки вдвічі зменшується, тому що в такому випадку легше знайди правильне вирішення або вихід із ситуації.
• У гурті легше уникнути нападу бродячих тварин, вони теж, як правило, на групу людей не нападають. А тому ніколи не блукайте самі безлюдними доріжками не лише, коли стемніє, а навіть удень, щоб ніхто не образив, не скривдив.
• Будьте на виду, щоб покликати на допомогу. А в безлюдному місці, коли над дитиною нависла якась загроза, хто прийде на допомогу, хто заступиться, хто врятує? Хто знатиме, де шукати її? Мабуть, не один раз комусь з вас, діти, доводилося чути або читати про те, що пропала дитина, її розшукують родичі і міліція, а знайти важко, а то й неможливо з різних причин. Чули ви, можливо, і про те, що викрадають дітей з метою одержання великих грошей за них і т. ін. А тому будьте дуже пильні і вибирайте дорогу людну і безпечну та завжди ходіть по ній, щоб дорослі члени родини знали, де вас шукати в разі біди. Наприклад, ви перечепились, упали і зламали ногу. В такому випадку рухатися не зможете, а прийти на допомогу нікому, якщо ви звернули зі звичного шляху і пішли навпростець. Ніколи не скорочуйте свій шлях, йдучи навпростець, бо мудрість народна каже: «Хто навпростець мандрує, той удома не ночує», «Далеко, та легко, а близько, та слизько», «Як поїдеш в об’їзд, то на обід будеш, а як навпростець, то тільки увечері», «Навпростець тільки ворони літають». І це правда. А ви, діти, як гадаєте? (Відповіді дітей.) 
•  А коли назустріч іде собака, а ти один, що ти робитимеш? (Відповіді дітей.) Є декілька варіантів: вона тебе не чіпає і проходить мирно, то й ти ніколи не зачіпай чужу собаку, бо це може бути досить небезпечно. По-перше, ніколи не дивися собаці пильно в очі, не посміхайся до неї, бо вона думає, що ти показуєш їй зуби, щоб кинутися на неї, адже собака показує зуби (оскалюється) перед нападом. Так вона демонструє свою силу. Якщо ти дуже насторожений при зустрічі з собакою, то вона це відчуває і першою нападає, тому ніколи не показуй страху, а тим більше — не тікай від неї! Якщо ти бачиш, що собака виявляє агресивність, то треба дати команди, які вона, можливо, розуміє і виконає, — це «Фу!», «Сидіти!», «Стояти!», «Лежати!»
• Особливу загрозу для людини становлять безпритульні собаки, котрі об’єднуються в зграї. Вони можуть нападати на людей і загризати їх до смерті, тому ніколи не броди по пустирях та смітниках, де вони, як правило, живуть і своє місце пильно охороняють. Такі собаки дуже злі, голодні і тому агресивні, вони нападають не лише на одиноку людину, а й на кількох, а тим більше на дітей.
• Небезпека завжди зростає з настанням темряви. Якщо вам довелось іти ввечері, то вибирайте освітлену дорогу, а краще під’їхати транспортом або щоб вас зустріли дорослі члени родини. Життя у кожного одне і не треба ставити його під загрозу. На неосвітлених, безлюдних вулицях можуть збиратися наркомани, п’яниці, які часто вимагають грошей, чинять насильство, а дитина не зможе себе захистити.

Пам’ятай!

• Треба бути завжди на виду, не усамітнюватися навіть тоді, коли дуже хочеться побути наодинці.
• Завжди вибирай безпечні місця, куди б не йшов. Проаналізуй, де краще йти.
• Вибирай той шлях, де менше перешкод, де безпечніше.
• Переходь вулицю на пішохідних переходах, у підземних переходах, на естакадах — це місток для пішоходів над дорогою, а коли встановлений світлофор — на зелене світло для пішоходів, де є відповідні знаки і дорожня розмітка.
• Ніколи не поспішай, тим самим наражаючи себе на небезпеку. Краще вийди на п’ятнадцять хвилин раніше, щоб встигнути і мати про запас кілька вільних хвилин на непередбачені ситуації.
• Не скорочуй шлях, а йди завжди звичною дорогою.
• Повертаючись увечері додому, йди з друзями або дорослими, вибирай освітлені місця.
• Якщо в під’їзді чи у переході тобі зустрілися незнайомі люди, краще зроби вигляд, що ти щось забув і вийди, щоб не наражатися на небезпеку, а сам зайди до знайомих і звідти зателефонуй батькам, щоб тебе зустріли.
• Якщо ти затримуєшся у друзів, обов’язково повідом про це батьків, а перед тим, як будеш виходити, ще раз зателефонуй, щоб вони тебе зустріли.
• По дорозі додому чи до школи обов’язково зверни увагу і добре запам’ятай, де знаходяться каналізаційні люки, вони можуть бути відкриті, туди випадково можна впасти, навіть коли є кришка, але неправильно лежить на отворі.

 

 

 

Бесіда «Домашні улюбленці»

Мета: розвивати пізнавальний інтерес дітей до живої природи, зокрема, до котів; закріплювати поняття про те, що тварини вимагають до себе дбайливого та доброго ставлення, про них слід піклуватися; сприяти налагодженню доброзичливості, сердечності, взаєморозуміння та взаємоповаги; виховувати любов і чуйність до тварин, відповідальність за їх життя.

Діти, нас повсюди оточує розмаїтий, безмежний, неповторний світ живої природи. Це пишні гіллясті дерева, дивовижної краси квіти, барвисті метелики, пернаті птахи і, звісно, наші чотириногі друзі — тварини. Тварина стала вірним другом людини ще в прадавні часи, коли наші пращури змогли приручити диких звірів. І тепер ми вже не можемо уявити наше життя без  — веселого, пильного і відданого друга та охоронця, без кота — поважного та вусатого мишолова. А комусь до вподоби крихітний хом’ячок, кумедна морська свинка або пухнастий довговухий кролик чи папуга.

Кошеня за пазухою

 

У класі тихо-тихо. Третьокласники самостійно розв’язують задачу.

Марія Миколаївна підійшла до Зіни. Дивним здалося їй, чому це дівчина заглядає за пазуху, щось ніби перекладає там з місця на місце. Учителька аж зворушилася, як на неї глянуло маленьке-маленьке кошеня. Визирнуло, побачило вчительку й заховалось.

Марія Миколаївна лагідно торкнулась до Зіниного плеча й по-змовницькому підморгнула.

Дівчинка зрозуміла: вчителька знає про її таємницю. Вона почервоніла, засоромилась, глянула вчительці у вічі. Марія Миколаївна приклала палець до вуст і похитала головою. Мовляв, мовчи. Зіна зраділа...

Наступного дня Марія Миколаївна відкликала Зіну в куток коридору й питає:

— Навіщо ти його вчора приносила до школи?

— Ой, пробачте... Не було нікого дома... а воно боїться саме залишитись...

 

• Бесіда за почутим

— Яку живу таємницю приховувала Зіна?

— Яким ви уявляєте Зінине кошенятко?

— Про яку вдачу героїв оповідання свідчить цей випадок?

— У кого з вас дома мешкає таке саме маленьке кошеня?

— Чи знаєте ви, як потрібно піклуватися про нього? Розкажіть це.

 

Миколка, Вітя й цуцик

 

Дорогою додому Миколка й Вітя підібрали цуцика. Він сидів у канаві і жалібно скавучав.

Кому ж буде цуценя? Довго думали хлопчики й дійшли; нехай три дні живе у Віті, потім три дні у Миколки, потім знов три дні у Віті... Через місяць хлопчики візьмуть цуцика, винесуть у поле й підуть у різні боки. За ким побіжить — той і господар.

Побудував Миколка для цуцика гарну будку. Тричі на день виносила мама цуцикові суп і котлетку.

У Віті не було ні будки, ні супу, ні котлетки. Поклав він біля свого ліжка ряднинку.

На ній цуцик і спав. Іноді вночі йому хотілося в якихось собачих справах надвір, він тихенько торкав лайкою ковдру, Вітя прокидався й випускав малого. Їв цуцик шкуринку, розмочену в гарячій воді.

Через місяць узяли хлопчики цуцика й пішли з ним далеко-далеко у поле. Вийшли на високу могилу, пустили його й розлетілися в різні боки.

Цуцик побіг за Вітею.

 

• Бесіда за почутим

— Яке враження справило на вас це оповідання?

— Розкажіть, як кожен із хлопчиків доглядав за песиком.

— Як це робив Микола?

— Як піклувався про собачку Вітя?

— Кого ж обрав цуцик своїм господарем?

— Чому, на вашу думку, він так учинив? (Відповіді учнів.)

— Людині байдужій, із черствим та холодним серцем, здається, що і тварини — бездушні та нерозумні, що вони не можуть відчувати й розуміти того, що відбувається навколо. Але це, звісно, не так. Тварина, як і всі ми, любить лагідне та дбайливе ставлення до себе, і вона з острахом та тривогою відчуває людську жорстокість.

Про це — наступне оповідання.

Якщо ви вирішили завести собі маленького пухнастого товариша, то не забувайте того, що ви відповідаєте за нього. Піклуйтеся про нього, оберігайте. Нехай ваші хатні улюбленці приносять вам лише радість. Хай вони зростають у вас добрими, розумними та відданими — справжніми друзями.

 

 

 

Бесіда «Слухати і учити»

Мета: розглянути два важливі аспекти вміння слухати — у спілкуванні з Богом та з ближніми; виявити причини невміння слухати іншого та шляхи подолання цих причин; учити проявляти повагу до співрозмовника у бесіді; розвивати вміння висловлювати свою думку;виховувати уважність, стриманість, любов до Бога та ближнього.

 

Учитель зачитує текст, учні повинні дуже уважно слухати й порахувати, скільки разів у цьому тексті повторюється слово «слухати».

Бог недарма дав людині два вуха та один рот — щоб вона більше слухала та менше говорила. Але, на жаль, для багатьох людей слухати когось — це складно. Адже слухати — це значить стримувати себе в бажанні висло­вити свою думку, стримувати себе у прагненні, щоб слу­хали тебе. Цікавий факт: дослідники помітили, що вміння слухати іншого — це якість, притаманна успішним людям, які досягають мети у своїй кар’єрі та в особистому житті. Також було помічено, що сім’ї, де рідше бувають сварки та непорозуміння, — це сім’ї, де люди слухають одне одно­го. Чи важливо вміти слухати іншого? Як ви гадаєте? Чи важко слухати уважно, з інтересом? Зараз кожний з вас слухає цей текст, тому що у нього є мета — порахувати, скільки слів «слухати» у тексті. У спілкуванні з іншою лю­диною повинна бути мета — слухати, щоб зрозуміти того, хто поряд. 

Запропонувати учням переказати те, що запам’ятали з тексту. Висновок: чим уважніше слухаємо, тим краще розуміємо й тим краще запам’ятовуємо.

Щодо уміння слухати ближнього — ми знаємо другу заповідь: полюби ближнього так, як любиш себе. Виявляй до нього те, що ти очікуєш від нього. Кожен має потребу в тому, щоб його вислухали.

Якось до лікаря звернулася жінка. Вона довго роз­повідала про те, що її непокоїть, а потім сказала: «Дякую, лікарю, за те, що вислухали мене, мені стало набагато лег­ше». Сказавши це, вона із задоволеною усмішкою вийшла, залишивши лікаря у здивуванні

Невміння слухати перешкоджає будуванню стосунків з Богом та людьми. Виконуючи дві заповіді любові, люди­на здатна навчитися ефективного спілкування з Творцем та ближніми.

Бесіда «не розмовляй з незнайомцями»

Мета: розширити знання дітей з основних правил особистої безпеки під час зустрічі з незнайомими людьми у під’їзді, на вулиці; ознайомити і вивчити способи уникнення небезпеки; розвивати здатність орієнтуватися у складних ситуаціях, вміти оцінювати небезпеку та обирати дії для самозахисту.

 

Діти, зустрічаючись із незнайомцем, ви повинні знати, як себе вести. На всі пропозиції чужої людини відповідати відмовою та, у разі небезпеки, кричати: «Я вас не знаю!», привертаючи до себе увагу оточуючих. Звертатися за допомогою до батьків, правоохоронних органів, оточуючих людей.

 Дуже часто хороше виховання заважає дитині у випадку небезпеки діяти рішуче. Тому не потрібно на вулиці довіряти ані жінці, ані підліткам, навіть тим, хто молодший за вас. Не тільки тому, що вони можуть заманити вас у машину до зловмисників, але й через «дитячий рекет», бійку тощо.

Нагадуємо, що перебуваючи на вулиці, у громадському місці, треба пам’ятати про деякі правила безпечної поведінки з незнайомими людьми.

Будь ввічливим та привітним у спілкуванні з людьми. Така поведінка викликає позитивне ставлення до тебе серед оточуючих.

Тримайся подалі від незнайомих людей, що поводять себе недобре, уникай будь-яких розмов із ними. Намагайся не відповідати на грубість і нахабство тим же. Краще промовчати або зробити влучне зауваження про невихованість грубіяна.

Ніколи не йди гуляти на вулицю, не повідомивши батьків чи інших близьких тобі людей про те, куди ти ідеш і з ким. Не грайся на вулиці допізна.

Якщо ти загубив батьків у незнайомому місці, стій там, де ти загубився. Якщо ти не можеш їх знайти, звернись про допомогу до міліціонера чи інших дорослих.

Якщо ти відчуваєш, що хтось переслідує тебе, намагайся скритися від нього, але не заходь у безлюдні місця.

Ніколи не погоджуйся йти з незнайомими людьми до чужого під’їзду, підвалу або інших безлюдних місць.

Намагайся не показувати на вулиці серед значної кількості людей свої дорогі речі (мобільний телефон, гроші, інші коштовності).

Не приймай від незнайомих людей ласощі, подарунки.

Якщо біля тебе зупиняється авто і незнайома людина звертається з якимось проханням, головне — не підходь надто близько до машини. Якщо запитання тобі здаються сумнівними, то ввічливо скажи незнайомцю, що ти поспішаєш; у жодному разі не сідай до машини, що б тобі не пропонували.

Якщо ти бачиш на вулиці, у транспорті коробку, сумку, згорток, пакет — не чіпай їх.

 

Бесіда «Наодинці дома»

Мета: ознайомити з правилами поведінки дитини, коли вона залишається сама вдома. Розвивати спостережливість, обережність, вміння залишатися при своїй думці і не піддаватися на умовляння та шантаж. Виховувати принциповість і відповідальність.

Чи часто трапляється так, що ви залишаєтесь удома самі або з братом чи сестрою? Про що вам говорять батьки, коли ви залишаєтесь вдома наодинці? Як ви поводитесь?

Як поводитися, коли хтось дзвонить чи стукає у двері?

— Що робити, коли незнайомець вдається до вмовлянь?

— Що робити у випадку, коли у вічко бачите незнайомого хлопчика чи незнайому дівчинку?

— Як діяти, якщо незнайомець намагається відчинити двері?

— Як діяти, якщо вдома немає телефону?

— Як діяти, якщо зловмисника не чути деякий час?

— Як діяти, коли за вашої відсутності незнайомці відчинили двері вашого помешкання?

Пригадайте номери телефонів усіх рятувальних служб.

— Яку інформацію потрібно надати диспетчеру?

Обговорення ситуації.

Якось, коли Оленка та Андрій були самі вдома, раптом подзвонили у двері.

— Мабуть, це мама! — радісно скрикнула Оленка і побігла відчиняти.

— Зачекай! — зупинив її Андрій. — Мама ніколи не дзвонить, в неї є ключ. Давай краще запитаємо, хто це.

Оленка, розгубившись, зупинилась, а Андрій підійшов до дверей і голосно запитав:

— Хто там?

— Відчиніть, будь ласка, — пролунав незнайомий жіночий голос.

Діти розгублено подивилися одне на одного.

— Хто ви? Що вам потрібно? — знову запитав Андрій.

— Дайте попити водички! — почулося з-за дверей.

«Дивно, — подумав Андрій. — Попити води можна де завгодно. Навіщо за цим підійматися до нас на п’ятий поверх?» Оленка потягла брата за руку.

— Може, впустимо її? Що нам — води щкода?

Але Андрій хитнув головою:

— Цієї жінки ми не знаємо. Якщо ми її впустимо, невідомо, що ще їй знадобиться, крім води. І взагалі, мама нам не дозволяє відчиняти двері. Нікому! Хіба ти забула?

Тим часом знову пролунав дзвоник.

— Відчиніть! — повторив настирливо голо— Ні! — рішуче відповів Андрій. — Ми не можемо вам нічого дати. Скоро прийдуть батьки. Попросіть у них.

У двері більше не дзвонили. Оленка і Андрій нетерпляче чекали на батьків.

Повернулася додому мама і відчинила двері своїм ключем. Оленка і Андрій кинулися до неї та почали розповідати про те, що сталося, доки вони були вдома самі.

— Мабуть, це погано, що ми не дали їй попити? — запитала Оленка.

Запитання:

— Хто з дітей діяв правильно?

— Що сказала на це мама? (Відповіді учнів.)

Бесіда «Про чистоту та охайність»

Мета:  вчити дітей дотримуватися чистоти вдома, на подвір’ї, в приміщенні школи, в громадських місцях, на вулиці; підтримувати чистоту в класі. Уточнити та розширити знання дітей про охай¬ність, формувати елементарні навички особистої гігієни.

 Ви збираєтеся вранці до школи. Які предмети особистої гігієни
допоможуть вам стати чистими та охайними школярами?

— Як правильно користуватися зубною щіткою?

— Чи правильно ви миєте руки?

Правил Охайної Людини». ( Учні складають самостійно).

— Щодня вставай в один і той самий час, провітрюй кімнату, роби
зарядку.

— Щоранку вмивайся, чисти зуби, мий вуха, шию.

— Привчайся після зарядки обтиратися до пояса водою кімнатної
температури.

— Перед сном не забувай вмитися та добре провітрити кімнату.

— Завжди мий руки перед їжею, після роботи, відвідання туалету.

— Коротко стрижи нігті на руках і ногах.

— Користуйся носовичком.

— Коли чхаєш і кашляєш, прикривай ніс і рот носовичком.

— Пам’ятай, що волосся повинно бути завжди зачесане.

— Щодня чисти своє взуття.

— Стеж за чистотою свого одягу.

Бесіда «Вогонь – наш друг, вогонь – наш ворог»

Мета: пояснити дітям, що вогонь може бути корисним і небезпечним; дати уявлення про причини виникнення пожеж та формувати розуміння необхідності знання й виконання правил протипожежної безпеки; вчити запобігати виникненню пожежі; переконати в небезпечності гри з вогнем.

Вогонь може приносити радість, втіху, задоволення, а може стати небезпечним, злим. Скільки збитків і втрат завдають людям пожежі, які нерідко виникають через легковажність, недбалість дорослих та через дитячі пустощі з вогнем, порушення правил пожежної безпеки. Пожежники стверджують, що найбільше пожеж, що виникають, спричиняють діти дошкільного віку або неповнолітні.

У наш час щороку у світі стається близько 5 мільйонів пожеж. щогодини у вогні гине 1 людина, 2 - 3 особи одержують травми і опіки, кожен третій загиблий – дитина.

В Україні пожежі також приносять багато біди. Щодня в Україні виникає до 120 пожеж, в яких гине в середньому 7 чоловік. А за рік ці цифри набагато збільшуються. В кожній області кількість пожеж на добу сягає від 15 до 20. Кожні 2 – 3 дні у містах і селах від пожеж гинуть люди.

Чи можна зарадити такому стану? Так, можна і потрібно. Кожен учень  повинен знати правила пожежної безпеки  і виробляти в собі звичку суворого їх виконання,  а в разі виникнення пожежі  - приймати рішення щодо її усунення.  Отже: вогонь може приносити користь, а може завдавати болю.

 

• Яку ж користь приносить вогонь?

 

Пам’ятка

• Не грайся з сірниками.
• Не розпалюй вогнищ  без дорослих.
• Не носи запалені палки.
• Не пускай підпалених паперових літачків.
• Нічого не підпалюй.
• Не запалюй збільшувальними скельцями папір, ганчір’я, суху траву.
• Не засвічуй свічку самостійно, без дорослих.
• Не бався запальничкою.
• Не забудь номер служби безпеки – 101.
• 102 – міліція
• 103 - швидка допомога

Ці номери повинні бути написані великими цифрами і висіти над домашнім телефоном, щоб у разі потреби не розгубитися, а правильно набрати потрібний номер. Цим ви врятуєте своє життя і майно.

 

 

Бесіда «Будьте здорові, діти!»

Мета: поглибити знання дітей про здоров’я; дати поняття про те, що від здоров’я кожного залежить майбутнє нації, всієї України. Розвивати бажання вести активний спосіб життя, дбати про свій фізичний і духовний розвиток. Виховувати інтерес до занять спортом, до ознайомлення з новинками літератури про здоровий спосіб життя.

 

Доброго здоров’я, діти, доброго вам дня.
Хай вам ясно сонце світить у вікно щодня,
Хай сміється мирне небо і дивує світ.
А Земля нехай дарує вам барвистий цвіт,
Бо здоров’я, любі діти, в світі головне.
А здорових і веселих щастя не мине!

Діти, вам подобається ходити в походи? А гратись у веселі ігри? А плавати в морі, в озері чи в річці? (Відповіді дітей.) Це чудово, коли дитина здорова. Тоді їй усе хочеться робити. І відпочивати, і гратися, і вчитися, і займатися спортом. А коли ви захворієте, яке у вас самопочуття? (Відповіді дітей.) Отож людині потрібне здоров’я, щоб учитися, рости і міцніти. Ви сьогодні навчаєтеся в школі, у веселій країні Знань. І шлях цей довгий. Щоб пройти його, треба мати міцне здоров’я, силу волі і велике бажання вчитися. А зустрінуться у нас на шляху не лише радощі, сміх, веселі витівки, а й перешкоди, певні труднощі, що їх треба буде подолати, щоб дійти до вершини під назвою «Перемога». Щоб усе де подолати, кожному з вас потрібно бути здоровим, повним сил та енергії, щоб не пропускати шкільних занять. Отож і почнемо нашу бесіду з побажання всім доброго здоров’я. Ростіть здорові і щасливі, будьте сильні й сміливі, бо здоров’я — всьому голова! Як ви розумієте ці слова? (Відповіді учнів.) У житті найголовніше бути здоровим. Народна мудрість каже: «Було б здоров’я, а все інше наживемо!» Доведіть правильність цього твердження. (Діти висловлюють свої думки.)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Бесіда «Хліб- народне добро!»

Мета: ознайомити учнів з обрядами та звичаями свого народу, де окрасою є хліб; виховувати пошану до хліборобської праці, до найдорожчого, що  є в людини,— хліба; прищеплювати бережливе ставлення до хліба. 

Хід бесіди

Хліб — усьому голова. Мабуть, ці слова ви чуєте вже багато років, і вони стали звичними і буденними. Але до хліба не можна ставитися по-буденному. Це — святиня людська. І скільки не проходить років і тисячоліть, а він залишається святим і величним завжди. У чому ж сила і велич хліба? 
«За всіх часів і в усіх народів було найбільшою святістю, коли лежав на столі хліб. Його присутність народжувала поетів і мислителів, сприяла появі пісень і дум, продовжувала родовід, і навпаки — коли він зникав, неодмінно приходило лихо». Так казав відомий дослідник народної творчості В. Скуратівський. Тяжко діставався хліб насущний у давнину. Як і коли народжувалася в людини ця любов до хліба? 

А ось послухайте легенду про виникнення хліба. Люди почали займатись землеробством ще від того часу, як Адама і Єву Бог вигнав із раю. (Принаймні, так думали  наші предки.) Вигнані із раю сім днів голосили навпроти райських воріт, припавши до землі. Бог послав ангела сказати Адаму і Єві, щоб вони взяли землі, змоченої їх сльоза-ми, і посіяли її. Там, де посіяв Адам, виросла пшениця, де сіяла Єва,— коноплі. Отак люди одержали хліб і одяг. Згадується хліб і у віршах, оповіданнях,казках і скрізь він названий «золотим». Хліб порівнюється із сонцем, і це — справедливо. 

Запамятай! Цінуй хліб! Друже! Може, ти поет, а може, збираєшся ним стати. Може, ти станеш трактористом чи шахтарем, але хто б ти не був і ким би ти не став, ти ніколи не зможеш обійтися без хліба. Живи так, щоб хліб твій був завжди справедливий і чесний, стався до нього так, щоб і для твоїх дітей і правнуків він назавжди лишився прекрасним дивом, витвором рук людських. Запам’ятай і скажи всім: у хлібі душа твоєї землі, долі багатьох людей, їхня невтомна праця. Не топчи хліба, не кидай недоїденим, не гордуй ним. 
Підсумок бесіди

Пам’ятай: за хліб платять життям. Шматок хліба, поділений навпіл, робить людей друзями. Головним твоїм годувальником був завжди твій народ. Намагайся віддячити йому за хліб добром. Про людину можна судити з того, як вона цінує хліб: тільки сильний духом вдячний за хліб! Будьмо ж вдячними, друже!

 

Бесіда «Шкідливі звички»

Мета: дати поняття про те, що таке погані звички і як не набувати їх. Розвивати правильні погляди на життя і вміння дотримуватися принципової позиції щодо власного здоров’я. Виховувати хороші звички, які сприяють зміцненню здоров’я.

Хід бесіди

Народна мудрість каже: «Подивись на вигляд і не питай про здоров’я». А й справді, уважніше придивися до людини і її вигляд про все розповість. На дітях це особливо помітно. Різні діти є в кожному класі. Звичайно, відразу скажеш, хто з них здоровий, а хто — хворий. Але причини хвороб бувають різні. Хтось народився здоровим, а хтось слабким.

Тому з раннього дитинства треба турбуватися про своє здоров’я, гартувати свій організм спортом, заняттями фізкультурою, обтиратися мокрим рушником, щодня робити зарядку, щоб організм звикав до посильних навантажень.

Та, на жаль, діти деколи не лише не виробляють добрих звичок (щоранку роблять зарядку, дружать зі спортом, люблять воду, загартовують свій організм, щоб стати здоровим і сильним), а навпаки, набувають дуже шкідливих, згубних для організму звичок. І замість того, щоб швидко рости і розвиватися, здоровими іти в життя, вони роблять усе навпаки — шкодять своєму здоров’ю. Такі діти не розуміють, що це дуже шкідливо для них, вони думають, що, викуривши цигарку, показують свою «дорослість». Деякі діти на людях намагаються випити пиво, як це показують у фільмах, похизуватися сигарою, а ще гірше попробувати викурити «травку» чи інший наркотик, нанюхатися різних шкідливих речовин, щоб відчути «кайф. Вживаючи це, діти підривають у першу чергу своє фізичне здоров’я, але відразу цього не відчувають, бо організм молодий, має здатність боротися проти згубних впливів і бореться з усіх сил, щоб себе захистити і позбутися шкідливих речовин, що йому заважають рости й розвиватися. Але в цей самий час притупляється ріст дитини, пам’ять, розумові здібності, бо всі сили організм витрачає на боротьбу зі шкідливими речовинами. І добре, коли дитина вчасно припинить вживання шкідливих речовин, а якщо ні, то починає вироблятися залежність. Тоді організм не може обійтися без них і руйнується, вимагає щоразу нової дози, а це супроводжується жахливим болем і, врешті-решт, гине. Це і є згубні та шкідливі звички, залежність від наркотиків, цигарок, горілки, які з часом, а то й відразу вбивають людину, особливо дітей, у яких організм ще незахищений і слабкий, сприйнятливий до набуття поганих звичок

Підсумок бесіди

Запам’ятай прислів’я!

Звичка — друга натура.

«Нехай» — поганий чоловік.

Найбільше багатство — здоров’я.

Все добре приймай, а зла уникай.

 

Бесіда «Виховання і доброти»

Про необхідність виховання в дітей із малих років почуття доброти переконливо писав у своїх творах В.О.Сухомлинський. Він підкреслював, що дитинство для дитини є природною школою сердечності. Це одне з найскладніших і найтонших вихованих завдань сім'ї школи. Ви покликані облагородити серце своєї дитини, одуховорити його поривання і бажання вищою людською красою - чуйністю, співчутливістю. З перших днів
свідомого життя людині треба пам'ятати, що вона стане не тільки творцем матеріальних і духовних цінностей, а й сином чи дочкою старанних батьків, чоловіком, батьком.

легенда.
Був у матері єдиний син. Одружився він з дівчиною небаченої краси, привів її у рідний дім. Не злюбила невістка свекрухи, сказала чоловікові: «Нехай не заходить мати в кімнати, посели її в сінях».
Поселив син матір у сінях. Боялася мати показатися злій невістці на очі. Як тільки йшла невістка через сіни, мати ховалася під ліжко.
Та й цього невістці було мало. Каже вона чоловікові: «Щоб і духом матері не пахло в домі! Пересели її в сарай». Переселив син матір у сарай. Тільки вночі виходила вона із свого притулку.
Відпочивала одного разу вночі молода красуня під яблунею й побачила, як мати вийшла з сараю. Розлютилася дружина, прибігла до чоловіка: «Якщо хочеш, щоб я жила з тобою, убий матір, вийми з її грудей серце і принеси мені».
Не здригнувся син, заворожила його небачена краса дружини. Каже він матері: «Ходімо, мамо, покупаємося в річці». Йдуть до річки кам'янистим берегом. Спіткнулася мати об камінь. Розсердився син: «Що ти, мамо, спотикаєшся? Чому під ноги не дивишся? Так ми до вечора ітимемо».
Прийшли, роздяглася, покупалися. Син убив матір, вийняв з її грудей серце, поклав на листок, несе. Тріпоче маленьке материнське серце. Спіткнувся син об камінь, упав, ударився коліном. Упало гаряче серце нагостру скелю, закривавилось, стрепенулося і прошепотіло: «Синочку мій рідний, чи не боляче ти вдарився?».
Заридав син, схопив материнське серце, вернувся до річки, уклав серце в розтерзані груди, облив гарячими слізьми. Зрозумів він,що ніхто й ніколи не любив його так палко, віддано й безкорисливо,як рідна мати.
І такою величезною й невичерпною була любов материнська.
          Яким глибоким і всесильним було бажання материнського серця бачити сина радісним і безтурботним, що ожило серце, закрилися розтерзані груди, встала мати й пригорнула кучеряву голову сина до грудей. Не міг після цього син повернутися до дружини-красуні, осоружною стала вона йому. Не повернулася додому і мати. Пішли вони вдвох степами й долинами, вийшли на широкий простір і стали двома високими могилами.
Таку легенду, шановні батьки, створила народна мудрість. І не даремно.
Не повернулася додому і мати. Пішли вони вдвох степами й долинами, вийшли на широкий простір і стали двома високими могилами.
Синівська вдячність... Скільки гірких дум і скорботних хвилин переживають материнське і батьківське серця, почуваючи, що син або дочка байдужі, безсердечні, що вони забули про все добре, зроблене для них матір'ю і батьком. І немає більшої радості для людини, яка почуває наближення присмерку свого життя, ніж радість, джерело якої — любов і вдячність дітей...
Помиляються ті батьки, які думають, що доброта і чуйність - природжені почуття. Ні, це не так. Дитину потрібно вчити робити добро.

 

 

Бесіда «Сім кольорів щастя»

Мета: розширювати уявлення дітей про те, що кожна людина — творець свого щастя. Розвивати вміння перемагати себе, щоб бути щасливим. Виховувати старанність, наполегливість.

 

Кажуть, що число сім — магічне. Мабуть, це і справді так. Бо ж у світі багато чого позначено числом сім: сім днів у тижні; «Сім раз відміряй, а раз відріж» — каже народна мудрість; є сім смертних гріхів, що посилаються людині, щоб вона їх переборола; а ще є сім чудес світу; а ще від щастя людина буває на сьомому небі; і книга за сімома печатями є, і, мабуть, ще багато чого іншого позначається числом сім. Саме тому воно і є магічним. А чому б і ні? Адже найкраще запам’ятовується те, що повторюється сім разів! Ось і задумайтесь, чи не магічне це число? Чи відомо вам ще щось про число сім? 

А мені найбільше подобається веселка, що виграє сімома дивовижними кольорами. Ці кольори утворюють веселковий міст через усе небо і по ньому хочеться пробігтися, бо він неодмінно заведе у чарівну казку. А ще, мені здається, є сім кольорів щастя. Ви можете заперечити мені, що, мовляв, щастя не має кольору. Ні, у щастя, як у веселки, є сім кольорів. Щастя — кольорове, воно — веселе, дивовижне, радісне, прекрасне, захоплююче, піднесене! Воно наділяє людину силою, впевненістю у собі. А ви як гадаєте, щастя кольорове? Доведіть свою думку. 

 Перший колір щастя — це життя, що його подарувала мама. Вона дала кожному з нас найцінніше — життя! Вона виносила свою дитину, народила її в муках і пригорнула вперше в житті кожного з нас, обігріла теплом, нагодувала, подарувала любов. Без неї ми не побачили б цього дивовижного, незбагненного і такого цікавого світу.

Другий колір щастя — бачити навколишній світ у різнобарв’ї, у формах і кольорах, рухах і в спокої. А ще поглядом можна виразити безмежну любов до людини. Чи не так? Кажуть, що очі — це дзеркало людської душі. Воно і справді так. Бо очима можна про все сказати, якщо вони зрячі. Третій колір щастя — це можливість чути багатоголосий світ. Прислухайтеся до весняного пташиного співу, до чистої і мелодійної української пісні, до кожного голосу, до рідного слова, до дзюрчання струмочка, плескоту хвилі на річці, одвічного шуму вікових лісів, і ви зрозумієте, яке це щастя чути світ! Виберіть і для цього дива свій колір. Бо у слові і пісні, у кожному звукові є безмежна любов, безмежна ніжність і найщиріші почуття. А як без цього прожити у світі? Ви знаєте, що як тільки ви міцно-міцно затулите вуха, то пропадуть чарівні звуки і оніміє світ, тоді ви зрозумієте, як це страшно. 

Четвертий колір щастя — це можливість відчувати світ на дотик. Коли ви відчуваєте дотик маминих і татових рук, а на своїй щоці — теплий і дуже лагідний дотик їхніх губ, які так ніжно цілують вас. У цьому стільки любові, тепла, щастя! Хіба без цього можна прожити? А ще ви можете відчути тепло і холод, гладеньку і шорстку поверхню різних предметів, визначити своїми пальчиками їхню форму. Ви бігаєте і стрибаєте босоніж по прохолодній травичці, плетете з квітів віночки, відчуваєте все, що відбувається у світі всіма органами чуття! А ще кожному дуже хочеться, щоб нас обнімали і пригортали дорогі руки, коли нам сумно і боляче, коли хтось образив. Це має бути дуже теплий колір, виберіть його. Бо як прожити в світі без тепла

От ми підійшли і до п’ятого кольору щастя — це здатність відчувати запахи: п’янкі аромати квітів, соснового лісу і степу, скошеної трави, запах рідної оселі і свіжого хліба, теплого молока і рідної школи. Усе це має свій незабутній запах, який приваблює, створює атмосферу затишку і спокою. Пригадайте, як пахне в хаті на Трійцю, коли підлога вистелена лепехою, а всюди трава чебрецю, любистку, гілочки молодої берези і квіти, квіти... У цьому кольорі стільки любові і радості, бо ми вдихаємо свіжий аромат весни і перших квітів. Усе має свій запах. А тепер уявіть на хвилинку, що все це щезло і вже нічого не пахне... Ви уявляєте, яким би став світ? І я не уявляю. Тому виберіть і для цього щастя свій колір

Шостий колір щастя — це смак. Якби його не було, то ми ніколи б не знали приємного смаку солодощів і гіркого смаку редьки, солоного і кислого, терпкого і пекучого, приємного і не дуже. Ось яке ми маємо щастя. І в ньому теж бринить любов. Пригадайте, з якою любов’ю ваша матуся готує обід, пече пиріжки і тістечка. А ще тут так багато турботи про вас. Візьміть з веселки і для цього щастя свій колір, яким він буде? 

 А ось і сьомий колір щастя — це здійснені наші мрії. Це все, про що ми мріємо, на що сподіваємося, про що постійно думаємо, може, навіть, недосяжне, нереальне, але ми так хочемо, щоб воно здійснилося! І раптом мрія стає реальністю, вона здійснюється — ось справжнє щастя! Тоді у людини, немов крила виростають, їй хочеться літати, творити, сміятися, співати! Вона щаслива. Людина завжди прагне до того, чого в неї нема, чого їй бракує. І от, коли все, про що вона мріяла, здійснюється — настає щаслива мить. Вона приносить нам радість, надію, сповнює наші серця любов’ю, наділяє високими почуттями. Це щоденне наше щастя, без якого важко жилося б у світі. Візьміть у веселки і для цього щастя колір! 

Отже, зробіть висновок про те, що таке щастя для вас. Як ви уявляєте своє щастя?  Чи ваше щастя має сім кольорів чи, можливо, більше? 

 

Бесіда «Народні обереги»

Мета : розширити уявлення учнів про народні символи й обереги; розвивати бажання  вивчати історичне минуле, культуру, звичаї та традиції  українського народу;  виховувати  любов до неньки України.

 

Ми – українці і живемо на землі наших предків, які любили, берегли і захищали свою землю. Ми – їхні нащадки. І щоб не розірвався зв’язок з минулим, щоб впевнено йти в майбутнє, ми мусимо пам’ятати, хто ми, якого роду-племені діти, знати своє коріння.

     Народ наш багатий на свої звичаї, традиції, обряди. А скільки символів, оберегів з давніх часів пов’язані з Україною. Сьогодні ми у дружньому колі пригадаємо деякі народні обереги.

• А що таке оберіг?  Так, це предмет, який захищає від біди, блискавки, хвороб, від поганих очей.
• Рідна хата – наша берегиня. Вона зігріта теплом материнської любові, осяяна мудрим усміхом батька. Українська хата – це колиска нашого народу, де творилась його журлива й волелюбна доля. У ній люди народжувались, жили й помирали, щоб поступитися місцем наступним поколінням.                                                                   
•       Батьківська оселя для кожного з нас – це місце, де нас люблять і завжди чекають. Родинне вогнище –  маленька батьківщина – часточка великої і неповторної  України.

Діти, ви вже багато чого знаєте і можете назвати інші оберега нашої держави. (відповіді учнів)

 

 

Бесіда «Козацька слава поміж віки»

 

Мета: Розвивати навички самовдосконалення тіла і духу на прикладах епохи Запорізької Січі, вміння, аналізувати, логічно мислити та узагальнювати цікаві сторінки життя козацтва; ознайомити учнів з національними піснями, стравами; виховувати повагу до історичної спадщини нашого народу, патріотичні почуття до суверенної і незалежної України.

 

Любов до свого народу, до своєї землі починається із знання народних традицій, обрядів, звичаїв, зі знання багатої історії українського народу. Наша рідна Україна – славна і чудова земля із широкими чистими річками, родючими нивами та добрими серцем людьми.

 У минулому українського народу було таке неповторне й легендарне явище, як Запорізька Січ. Це про неї Гоголь писав: «Ось вона Січ! Ось те гніздо звідки вилітають горді й дужі орли. Ось звідки розвивається воля й козацтво на всю Україну». Знаходилася Запорозька Січ на острові Хортиця на Дніпрі. Хортиця — найбільший острів на Дніпрі, розташований у районі міста Запоріжжя. Хортиця є одним із Семи чудес України.

 Січ, на які ставилися гармати. Між валами була широка площа, на краю якої стояли курені — казарми, де мешкали запорожці. Козацька залога на Січі, що звалася також кошем, нараховувала кілька тисяч (іноді її чисельність доходила до 10 тис.) озброєних козаків. На площі містилася церква, будинки старшини, школа, господарські та військові споруди.

Традиційно в історії заснування першої Січі відносять до 1553–1557 рр. і пов’язують з іменем князя Дмитра Вишневецького. Окрім зброї, сили і вміння гарно битися, козаки мали ще одну значну перевагу – кмітливість та хитрість. Практично завжди їм вдавалось непомітно підкрастися до ворога та застати його зненацька. Звичайно це додавало шансів здобути перемогу. Одного прапора для козаків не існувало, однак з 17 століття зайшла мова про головний стяг запорізької держави. На ньому було зображено Архангела Михайла на червоному фоні з одного боку, і білий хрест, золоте сонце, півмісяць і зорі – на іншому. А своєрідним гербом став козак з мушкетом.

Що стосується характерної зачіски та вусів українських лицарів, то кажуть, що козаки успадкували їх від язичницьких предків. Традиція голити голову та обличчя передавалася від місцевих племен до Київської Русі і так з часом дійшла і до козаків. Історики кажуть, що у древніх слов’ян немає жодного бога з бородою чи довгим волоссям, а отже такий образ вважався здавна божественним. Хоча існує ще одна легенда, що козаки вважали себе надто грішними для раю. Тому, коли вони потраплять у пекло, Бог може змилуватись над ними і витягнути за чуба.

Назва «курінь» пішла від назви простого житла: халабуди, землянки та ін. Пізніше куренями називали житлове приміщення козаків. Споруджували курінь із дерева та глини. Це була довга одноповерхова будова, яку вкривали очеретом і звіриними шкурами. Всередині курінь мав піч, шафи, лави, лежаки.

Свого командира козаки називали гетьманом. Іван Сірко був першим українським гетьманом. Вісім разів Запорозька Січ обирала Івана Дмитровича Сірка кошовим отаманом. Найбільш яскравими постатями серед козацьких гетьманів були Дмитро Вишневецький, Самійло Кішка, Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький (ілюстрації на дошці).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Бесіда «Дорогою правди і неправди»

Мета. Сприяти опануванню понять «правда», «нечесність», «брехливість»; формувати почуття сміливості і мужності, щоб говорити тільки правду; виховувати правдивість, використовуючи літературні твори, в яких критикується і висміюється нечесність, звеличується правдивість.