Педагогічна симуляція «Еко-дуель розумів» (за текстом аудіювання/читання роману «Артеміс Фаул»)

Педагогічна симуляція «Еко-дуель розумів» (за текстом аудіювання/читання роману «Артеміс Фаул»)

 Матеріали МАН-дослідження Марії Довженко, здобувачки освіти КЗ «Ліцей №44» Кам’янської міської ради (науковий керівник — О. В. Біла). Наукова робота виконана за темою: «Педагогічні умови формування екологічної відповідальності підлітків у процесі вивчення сучасної екофікшн-літератури (на матеріалі роману Йона Колфера «Артеміс Фаул»)».

Запропонована симуляційна вправа  дозволяє  переформатувати стандартне тестування з аудіювання, перетворивши його на глибокий філософськоекологічний практикум

 Головна мета вправи – викликати в учнів емоції та змусити їх по-новому поглянути на проблему споживацького, егоїстичного ставлення людини до природи.  Ця симуляція розроблена спеціально для учнів 8 класу як інтерактивний інструмент під час вивчення екофікшн-роману Йона Колфера «Артеміс Фаул». Вона допомагає восьмикласникам переосмислити складний моральний вибір: як далеко може зайти людство заради грошей та технологічного прогресу і якими руйнівними можуть бути наслідки для екосистеми, якщо вчасно не зупинити споживацьке нищення планети.

Симуляцію  варто проводити на етапі застосування знань, умінь і навичок або рефлексивно-аналітичному етапі (після опрацювання наведеного тексту).  

 ХІД СИМУЛЯЦІЙНОЇ ГРИ 

Крок 1. Занурення та екологічне аудіювання (10 хвилин)

Учні прослуховують або читають наданий уривок. Спочатку  перед ними ставиться проблемне завдання (прийом «Слухання з фокусом»): «Запишіть у дві колонки: які інструменти тиску використовує Артеміс (людина) і на які сили покладається Холлі (природа)?»

 Крок 2. Об’єднання в симуляційні групи (рольове моделювання) Учні об’єднуються в три мікрогрупи:

1.   Група «Техно-раціоналісти» (аналітики Артеміса).  Завдання –

захистити позицію Артеміса. Чому він вважає себе «першокласним злочинцем»? Які цивілізаційні аргументи він має? (Прагнення багатства, контроль через обман, використання псевдо-технологій).

2.   Група «Еко-варта» (адвокати Холлі). Завдання – захистити позицію

Чарівного Народу. Чому обкрадання природи людством («Народом Бруду») триває тисячу років і до чого це призвело? Що символізує Жолудь та віра Холлі в закони екосистеми?

3.   Група «Екологічні судді (присяжні)»: нейтральні спостерігачі, які оцінюють силу аргументів обох сторін з точки зору майбутнього планети.

Крок 3. Симуляційні дебати «Зіткнення світів» (15 хвилин)

Групи виступають із промовами, використовуючи виключно тези з уривка.

Ключова дискусія: Чи має право людина (Артеміс) маніпулювати та забирати ресурси (золото) у природи заради власного збагачення, аргументуючи це своїм «генієм»?

Додаткові питання для дискусії:

1.     Чи виправдовує видатний розум людини її втручання в природні процеси?  

2.     Чи може особиста вигода бути важливішою за добробут природи?  

3.     Хто є справжнім власником природних багатств: людина чи природа?  

4.     Чи несе людина моральну відповідальність за наслідки своїх дій щодо природи?  

5.     Чи можна вважати золото лише ресурсом, чи воно має символічну цінність для світу природи?  

6.     Чи завжди науковий і технічний прогрес є позитивним явищем?  

7.     Чи можуть благородні цілі виправдовувати сумнівні методи їх досягнення?  

8.     Що є важливішим: розвиток людства чи збереження природної рівноваги?  

9.     Чи відрізняється геніальність від мудрості?  

10.Як би змінився світ, якби кожна людина діяла за принципом Артеміса?  

Питання для перехресного обговорення між групами:

1.       Чи можна досягти добробуту без використання природних ресурсів?  

2.       Які аргументи сильніші: економічні чи моральні?  

3.       Хто повинен визначати межі використання природних багатств?  

4.       Чи має майбутнє покоління право на ті самі ресурси, що й сучасне?  

5.       Чи може людина бути частиною природи й одночасно її господарем?

Крок 4. Педагогічна провокація «Поява Троля» (кульмінація симуляції)

В момент, коли дебати досягають піку, модератор  зупиняє гру і зачитує фінальну репліку Холлі: «Скажи мені, хлопче, чи ти колись зустрічався із тролем? Зустрінешся, Фауле».

Учням пропонується інтерактивне завдання - прийом «Метафоричний прогноз»: «Уявіть, що Троль, яким загрожує Холлі, – це не просто міфічна істота, а метафора відповіді Природи на людську жорстокість та еко-злочини. Що є цим «Тролем» у нашому реальному ХХІ столітті? (Учні пишуть: глобальне потепління, пандемії, кліматичні біженці, виснаження надр, руйнування озонового шару). Чи готовий «раціональний» Артеміс (людство) до зустрічі з цим наслідком?»

Допит Холлі та розкриття таємниць фейрі

Капітан Холлі Шорт обхопила голову руками. Однією рукою, якщо точно. Іншою вона водила по чоботу, так, щоб не побачила камера. Насправді голова в неї була ясна, як скельце, але ввести ворога в оману ніколи зайвим не стане. Може, вони її недооцінили. І це виявиться останньою помилкою в їхньому житті.

Пальці намацали предмет, що не давав їй спокою. Що це, вона зрозуміла, ледь торкнувшись рукою. Жолудь! Мабуть, упав до чобота під час боротьби під дубом. Він може цілком змінити ситуацію. Потрібен лише клаптик землі, і сила повернеться.

Холлі уважно оглянула камеру. На перший погляд, цемент зовсім свіжий. Жодної шпаринки. Секретну зброю ніде не сховаєш. Холлі обережно підвелася на ноги. Чи втримається? Непогано. Трохи тремтять коліна, але загалом дуже добре. Вона підійшла до стіни і притулилася до неї щокою і долонями. Так, цемент був зовсім свіжий. Деінде ще лишався вологим. В’язницю готували спеціально для неї. – Щось шукаєш? – сказав голос. Холодний, бездушний голос.

Холлі посунулася назад. Людський хлопчик стояв метра за два від неї, приховавши очі за скельцями дзеркальних окулярів. До кімнати він увійшов зовсім безшумно. Неймовірно.

–   Сядь, будь ласка.

Ні з якої ласки сідати Холлі не хотілося. А хотілося вирубати цього цуцика ліктем і зідрати з нього шкуру. Артеміс побачив це в її очах. Він розвеселився.

–   Мріємо, капітане Шорт?

Холлі вишкірила зуби. Теж відповідь.

–   Ми з вами добре розуміємо, які тут правила, капітане. Це мій дім. Ви маєте виконувати мої бажання. Так кажуть ваші закони, не мої. Отже, серед моїх бажань немає ушкоджень мого тіла і вашої втечі.

Лише тоді Холлі щось запідозрила.

–   Звідки ти знаєш моє...

–   Твоє ім’я? Твій ранг? – Артеміс посміхнувся, хоч особливої радості й не відчував. – Якщо ти начепила значок...

Ельфійка мимоволі прикрила рукою сріблястий прямокутник на комбінезоні.

–   Але ж тут написано...

–   Гномською. Знаю. Так сталося, що я її розумію. Як і всі мої помічники.

Холлі хвилинку помовчала, розмірковуючи про те, що почула.

–   Фауле, – з ненавистю сказала вона, – ти сам не знаєш, що накоїв. Якщо звести два світи разом, катастрофи не минути.

Артеміс знизав плечима.

–   Мені байдуже до всіх, я думаю лише про себе. І повір, зі мною все буде гаразд.

А тепер, сідай, будь ласка.

Холлі сіла, не зводячи очей із маленького чудовиська.

–   Що в тебе за план, Фауле? Ні, я сама здогадаюся: володарювати світом? 

–   Дуже мелодраматично, як на мене, – гмикнув Артеміс. – Просто хочу розбагатіти.

–   Злодій! – кинула йому Холлі. – Звичайнісінький злодій!

На Артемісовому обличчі майнуло щось схоже на роздратування, та за мить на губах заграла звична саркастична посмішка.

–   Так. Злочинець, якщо тобі так більше подобається. Але ж ніяк не звичайнісінький. Першокласний злочинець в обох світах.

Капітан Шорт пирхнула.

–   Першокласний злочинець в обох світах! Народ Бруду обкрадає нас уже тисячу років. Як ти думаєш, чому ми живемо під землею?

–   І дійсно. Але я стану першим, хто зможе відділити ельфа від його золота.

–   Золото? Золото? Дурень ти. Ти ж не хочеш сказати, що віриш у казки про горщики із золотом? Розумієш, не все, що розказують про нас, правда.

Холлі закинула голову і розреготалася.

Артеміс терпляче роздивлявся нігті та чекав, поки вона замовкне. Коли ельфійка заспокоїлася, він погрозив їй пальцем.

–   Правильно ти смієшся, капітане Шорт. Деякий час я таки вірив, що ельфи закопують золото під веселкою. Але тепер я більш обізнаний. Я знаю про фонд визволу заручників.

Холлі ледь стримала гримасу відчаю.

–   Що за фонд визволу заручників?

–   Облиш, капітане. Навіщо ці ігри? Ти сама мені про все розказала.

–   Я... Я тобі розказала? – мало не задихнулася Холлі. – Смішно!

–   Подивись на свою руку.

Холлі засукала рукав. Вена була заклеєна пластиром.

–   Саме туди ми ввели пентанол натрію. Власне, його називають сироваткою правди. Ти співала, немов пташечка.

Холлі одразу зрозуміла, що він каже правду. Звідки б іще він дізнався?

–   Ти збожеволів!

Артеміс зневажливо кивнув.

–   Якщо я виграю, мене назвуть генієм. Якщо програю, скажуть, що я божевільний. Саме так і пишуть історію.

Звісно, не було ніякого пентанолу натрію, просто невинний укол стерильною голкою. Пошкодити мозок своєму щасливому квитку Артеміс не ризикнув би, але не можна було і знати, що джерелом інформації є Книга. Краще вже нехай заручниця вважає, що вона зрадила своїх. Це знищить її морально, і ельфійка гратиме за його правилами. Проте навіть така дрібничка турбувала його. Надто це було жорстоко. Як далеко він здатен зайти заради золота? Відповіді він не отримає, доки не настане час.

Холлі зажурилася, вражена таким ходом подій. Вона все розказала. Відкрила сакральні таємниці. Навіть якщо вона зможе втекти, її проженуть до якогось холодного тунелю за полярним колом.

Огидне хлопчисько знову розсміялося:

–   Як уважаєш, скільки ми тебе тут тримаємо? Холлі застогнала. Зрозуміло, до чого він веде. – Кілька годин?

Артеміс похитав головою.

–   Три дні, – збрехав він. – Шістдесят годин під дією сироватки... доки ти нам не розказала всього, що знаєш.

Слова зірвалися з язика, і хлопець відчув себе винним. Ці ігри явно впливали на Холлі, знищуючи її душу. Чи справді вони потрібні?

–   Три дні? Могли просто вбити. Що ти за...

Ельфійка замовчала, і Артеміс подумав, що вона вважає його таким лихим, що навіть не може дібрати слів.

Холлі опанувала себе.

–   Гаразд, містере Фаул, – важко видихнула вона. – Якщо ви так багато про нас довідалися, то знаєте і те, що станеться, коли мене знайдуть.

Артеміс легковажно кивнув.

–   А, так. Знаю. Власне, на це я і розраховую.

Тепер посміхнулась Холлі.

–   Справді? Скажи мені, хлопче, чи ти колись зустрічався із тролем?

Уперше впевненість цієї людини дала тріщину.

–   Ні. Із тролем ніколи.

Холлі вишкірила зуби.

–   Зустрінешся, Фауле. Зустрінешся. Сподіваюся, я буду поруч, щоб це побачити.