Педагогічний колектив та відносини в ньому

Тема: Педагогічний колектив та відносини у ньому. Особливості педагогічного коллективу Відносини у педколективі та принципи їх побудови. Згуртованість і соціальний розвиток педагогічного колективу.

1 Особливості педагогічного коллективу. Трудовий колектив — сукупність лю­дей, об'єднаних спільною метою і діяльністю, єдністю інтересів, єдиною організацією і взаємною відповідальністю кожного, відносинами співробітництва та взаємодопомоги. Він є не просто механічним об'єднанням людей, які спільно працюють, а об'єднанням на основі складної си­стеми постійно діючих економічних, виробничо-технічних, орга­нізаційних, дисциплінарних, моральних, побутових вза­ємозв'язків між працівниками та їхніми групами. Усі ці взаємовідносини і взаємозв'язки відображають­ся в існуванні у колективі груп працівників — відносно стійких об'єднань людей, які безпосередньо контактують у процесі трудової діяльності чи поза нею. Останнім часом для характеристики групи використовують термін «команда». Формальна структура трудового колективу є упо­рядкованою сукупністю формальних соціальних груп, утворених відповідно до цілей і завдань функціонування виробничо-господарської організації. Неформальна структура — це сукупність неформаль­них соціальних груп, які функціонують у конкретному трудовому колективі.

Розробка проблеми цілей виховання, формування дитячого колективу, у вітчизняної педагогічної науці ініціювала пошук оптимальної моделі педагогічного колективу, його саморозвитку і саморуху. Сухомлинський зазначав, що педагогічний колектив кожної конкретної школи має свої особливості.--- Педагогічний колектив вчителів є частиною громадського колективу, куди входить складовою учнівський колектив. У категоріях науки управління і підходу педагогічний колектив є керуючою системою, а учнівський колектив - керованою. --- Головна відмінна риса педагогічного колективу полягає у специфіці професійної діяльності, приміром у навчанні й фізичному вихованні підростаючого покоління. Ефективність професійної діяльності педагогічного колективу визначається найвищим рівнем культури його членів, характером міжособистісних відносин, розумінням колективної безпеки й індивідуальної відповідальності, ступенем організованості, співробітництва. --- Педагогічні, виховні за своєю сутністю, колективи навчальних закладів дають учням початкове уявлення про колективі дорослих, про систему взаємин у ньому, про діяльність. Ця обставина стимулює педагогічний колектив до самоорганізації, постійному самовдосконалення. --- Рішення педагогічних завдань залежить від цього, якою мірою як і використовується виховний потенціал учнівського колективу.

--- Педагогізація соціального середовища - формування педагогічної культури батьків й суспільства загалом - стає невід'ємною функцією педагогічного колективу. --- Інша особливість педагогічного колективу у його високого рівня самоврядності. Підтвердження цього - діяльність ради школи, педагогічного ради, методичних комісій, громадських організацій. Зазвичай, функціональні обов'язки членів педагогічного колективу, керівників чітко визначено, посадові інструкції обов'язкові до виконання, відпрацьовані форми контролю та самоконтролю. --- Однією з особливостей діяльності педагогічного колективу є колективний характер праці та колективна відповідальність за результати школи. Індивідуальні зусилля окремих вчителів не принесуть бажаних успіхів, якщо де вони узгоджені з його діями інших педагогів, якщо ні єдності дій, вимог щодо організації режиму дня школи, щодо оцінки якості знань учнів. --- До особливостей життєдіяльності педагогічного колективу слід зарахувати також відсутність часових рамок виконання тих чи інших видів педагогічного праці. Це часто причина перевантаження вчителів, нестачі необхідного вільного часу для професійного зростання, в духовному збагаченні.

--- Специфічною особливістю педагогічного колективу є його переважно жіночий склад, і що може не проводити характер взаємовідносин, що виникають у ньому. Жіночі колективи емоційніші, частіше піддаються зміні настроїв, більш конфліктні, ніж педагогічні колективи, яких у значній своїй частині представлені чоловіки більш схильні до виховної діяльності, гнучкіші у виборі прийомів та способів педагогічного впливу. Проблема шкільного життя актуалізується останніми роками також у з помітним збільшенням кількості сімей без батьків. Вочевидь, що будь-який брак чоловічого представництва у шкільництві може бути компенсований рахунок залучення батьків, членів виробничих колективів до виховній роботі в час.

Ефективність діяльності педколективу зале­жить від багатьох параметрів соціальної структури соціально-психологічного клімату.наявність у трудовому колективі людей різного віку, з різним стажем праці є передумовою кращого організування взаємодопомоги та обміну досвідом. У такому колективі молоді працівники легше оволодівають профе­сією і навичками спільної праці, а висококваліфіковані працівники задовольняють свої потреби у передаванні їх професійного та життєвого досвіду молодим. ефективність діяльності трудового колективу зале­жить також від його статевого складуна результати діяльності, систему взаємовідносин у колективі впливає кваліфікація працівників: чим вищий рівень освіти і кваліфікації працівників, тим кращих результатів слід очікувати.

2. Відносини у педколективі та принципи їх побудови. Складовими мікросередовища трудового колективу, що впливають на результати його роботи, є також ефект офіційних і неофіційних організаційних зв’язків між працівниками, стиль роботи керівника, характер колективних соціально-психологічних відносин, рівень задоволення соціальних і побутових потреб людей. Нерідко у трудових колективах виникають прояви бюрократизму, авторитаризму, грубощів, порушення соці­альних норм, конфлікти і суперечки, які завдають шкоди праці і здоров’ю людей.

Основними принципами побудови нормальних соціально-психологічних відносин у педагогічному колективі ; свобода висловлювань й ініціативи, солідарність, поінформованість, справедливість, взаємоповага. Свобода висловлювань й ініціативи. У сучасних умовах колектив тільки тоді досягне успіху, коли кожен належний до нього індивід і всі загалом матимуть право на висловлювання своїх думок щодо справ у колективі, напрямів його розвитк. Крім того, члени колективу повинні також мати право на ініціативу щодо виробничих і соціальних проблем, а керівник має гарантувати його для всіх. Солідарність. У трудовому колективі людина повинна відчувати себе часткою єдиного цілого. Поінформованість. Колектив працює ефективно за наявності об’єктивної інформації про його справи. За її відсутності неминуче виникають чутки. Справедливість. Недооцінка керівництвом сумлінних працівників, невимогливість до нездар і потурання їм викликають осуд у колективі, дефор­мують соціально-психологічний клімат у ньому. Взаємоповага. Йдеться не тільки про зовнішні елементи по­ваги до сумлінних працівників, а й про повагу, яка вияв­ляється в реальному підтриманні соціального статусу працівника, якого він заслужив.

3. Згуртованість і соціальний розвиток педагогічного колективу. Згуртованість трудового колективу — ступінь міцності соціально-психологічних зв'язків між членами колективу. Рівень згуртованості трудового колективу та особливості управління залежать від стадії життєвого циклу. Етапи розвитку колективу 1) формування з певної кількості людей номінальної групи. Усім їм надалі доводиться спільно діяти для досягнення цілей, які ще не стали спільним мотивом майбут­нього колективу;2) утворення колективу, тобто формування його актив­ного ядра з людей, які не тільки усвідомили цілі колекти­ву й активно діють щодо їх досягнення, а й впливають на інших учасників колективної діяльності. На цьому етапі утворюються мікрогрупи, які відрізняються між собою ставленням до цілей колективу;3) зародження ідейного співробітництва мікрогруп, які сприймають цілі й завдання колективу як свої осо­бисті. Відповідно змінюються і відносини між керівником і колективом. Керівник уже не сприймається як носій структуроутворюючих дій, а починає сприйматися як один, хоч і специфічний, член колективу;4) досягнення зрілості колективу і особистостей, які входять до нього, усвідомлення єдності інтересів кожного працівника і колективу. Тільки на цьому етапі колектив набуває усіх ознак зрілості, формується сприятлива соціально-психологічна атмосфера для функціонування і діяльності об'єднаних у ньому індивідів.

Стадії життєвого циклу педколективу. На стадії утворення трудового колективу працівни­ки ще не є згуртованими. Утворення трудового колективу розпочинається з прийняття рішення про створення орга­нізації або структурного підрозділу. Тоді відбувається призначення керівника, окреслення функціональної структури трудового колективу, добір керівників струк­турних підрозділів, а також визначення обов'язків, прав і відповідальності кожного . На стадії формування трудового колективу утворю­ється активне ядро з осіб, які перейнялися його цілями, активно діють у напрямі їх досягнення і впливають на ін­ших працівників. Характерною особливістю цієї стадії є утворення все­редині колективу мікрогруп, які відрізняються між собою ставленням до його цілей. Взаємна зацікавленість людей означає доброзичливе ставлення їх одне до одного з відповідним зовнішнім вия­вом (у жестах, міміці, словах, рухах). Симпатія — це неусвідомлена, ірраціональна прихиль­ність до іншої особи. Люди, які симпатизують одне одному, працюють більш узгоджено й ефективніше. Виникнення симпатії й антипатії (неприязні) обумовлене закономір­ностями сприйняття, ступенем єдності основних життєвих інтересів, цілей і цінностей. Ризики на цій стадії пов'язані з процесами: Розчленування колек­тиву — виділення у складі колективу привілейованих і непривілейованих груп внаслідок суб'єктивного присвоєн­ня керівником статусу провідних у досяг­ненні цілей організації. Роз'єднання колективу — поява у колективі «владної партії», «опозиції» і «центру» внаслі­док боротьби за лідерство.

Для стадії стабілізації колективу характерне фор­мування у ньому спільних цілей і норм, налагодження співробітництва. З розвитком потенціалу колективу пос­тає питання, як використовувати наявні людські та інші ресурси. Це спонукає до перегляду методів праці, експери­ментування з метою підвищення продуктивності. Вини­кає співробітництво мікрогруп, які ототожнюють цілі і завдання колективу з власними. За багатьма критеріями цю стадію можна порівняти з людиною, яка перебуває на віковій ме­жі між юністю і зрілістю: доросле, тверезе мислення у неї інколи поєднується з юнацькими «вибриками». Стиль керівництва на стадії стабілізації переважно де­мократичний. Стадії зрілості колективу притаманне раціональне розв'язання проблем і використання ресурсів. Об'єктивним є оцінювання людей і результатів їх старань. Співробітники відчувають гордість у зв'язку з належністю до колективу. Своєю згуртованістю колектив демонструє чудові результати і має високі стандарти досягнень. Керів­ник поступово переходить від демократичного до лібераль­ного стилю керівництва.

Стадія старіння трудового колективу виникає тоді, коли зі зміною зовнішніх умов колектив продовжує пра­цювати над досягненням цілей, які втратили свою ак­туальність. Колектив ще трима­ється за рахунок раніше створеного потенціалу, але в його розвитку настає застій, знижуються результати порівняно з конкурентами. Керівник користується ліберальним стилем, реєструє проблеми, не розв’язуючи їх. Руйнація колективу настає, як правило, у зв’язку з ліквідацією або реорганізацією організації або викликається звільненням (смертю) лідера-керівника.

Соціально-психологічний клімат у колективі органі­зації залежить від: виду діяльності, її місії і стратегії; зміс­ту праці і використовуваних технологій; кадрової політи­ки керівництва; стилю керівництва, ефективності контролю; потреб педагогів і напрямів внутрішньої мотивації (влади, до­сягнень, добрих стосунків, безпеки); психічних якостей педагогів (типів особистостей, темпераменту, рівня інтелігентності); рівня компетенції педагогів; сукуп­ності засобів заохочення, способів оцінювання працівників; міжособистісних відносин (рівня згуртованості членів колективу); рівня інноваційності; ор­ганізаційної культури.