5 КЛАС
ТЕКСТИ РОЗПОВІДНОГО ХАРАКТЕРУ
З ЕЛЕМЕНТАМИ ОПИСУ ОКРЕМИХ ПРЕДМЕТІВ
ГНІЗДО
Я сів на траві спочити. Сиджу, не ворушусь. Мене приховав височенький уже бур’ян. По бур’яну піднімається вгору малесенька миша. Коли зміряти її без хвоста, вона завдовжки з половину мого пальця. Спина в мишки коричнева, а черевце й лапки білі.
Ага, ось її гніздечко. Воно сплетене із сухих травинок, висить на бур’яні, неначе жмут свіжого сіна. Гніздо має круглу форму, з невеличкою дірочкою дверей. Багато праці доклала мишка, щоб виплести гніздечко.
Миша зачепилася хвостом і повисла на бур’янині головою вниз. Вона полагодила лапками щось на гнізді, погойдалася на тоненькій гілці і сховалась у себе в хатці. Бур’ян ростиме, а разом із ним здійматиметься вгору й гніздо миші. (За О. Копиленком.) (108 сл.)
Завдання.
1. Дібрати синоніми до слів жмут, полагодити.
2. Усно переказати опис гнізда миші (о р і є н т о в н и й план вибіркового переказу: 1. Гніздечко сплетене із сухих травинок. 2. Воно схоже на жмут сіна. 3. Кругла форма гнізда. 4. Невеличка дірочка дверей).
ШАПКА
Шапці українці надавали особливого значення. Без неї не годилося виходити на вулицю. У хаті шапку відразу потрібно було зняти. Загубити шапку – то була погана прикмета.
Надзвичайно поширеним в Україні був бриль. Це – солом’яний капелюх, який носили влітку чоловіки різного віку. Бриль був практичним, захищав од сонця й дощу. Цей головний убір був неодмінною приналежністю літнього вбрання українського хлібороба.
У запорожців шапка була їхньою гордістю. Кожен курінь на Січі мав головний убір певної форми. Шили шапки курінні майстри.
Козаки навіть у найбільшу спеку не розлучалися із хутряними шапками. Козацька шапка була висока й гостра, мала видовжену верхню частину. Часом її прикрашали срібною китицею.
Відлоги шапки господар часто використовував як кишені. Саме там запорожець зберігав кресало, тютюн та люльку.
Втратити шапку було для козака ганьбою, навіть якщо це трапилося на полі бою. Шапка була символом честі. (З журн.) (136 сл.)
Завдання.
1. Пояснити лексичне значення слів Січ, курінь, китиця (прикраса у вигляді пучка ниток, шнурків, зв’язаних на одному кінці), хутро (вичинена шкурка тварини).
2. Дібрати синонім до слова ганьба (безчестя).
3. Пояснити написання слів: прикмета, прикрашати, захищати, капелюх, курінний, солом’яний.
4. Скласти план тексту (о р і є н т о в н и й : 1. Шапці надавали особливого значення. 2. Бриль – головний убір українського хлібороба. 3. Шапка – гордість козака. 4. Якою була козацька шапка. 5. Відлоги шапки – кишені. 6. Символ честі запорожця.
5. Написати детальний переказ.
ТЕКСТИ РОЗПОВІДНОГО ХАРАКТЕРУ
З ЕЛЕМЕНТАМИ ОПИСУ ТВАРИН
БАГІРА
Пантера була чорна, як сажа, але з чудовими плямами на хутрі. Плями вилискували, як намальовані. Багіра була хитра, як шакал, смілива, як дикий буйвол, нестримна, як поранений слон. Та голос у неї був солодший за дикий мед, шерсть – м’якша за пух.
Під лискучою шерстю шовковистого підборіддя пантери ховалася невелика лисина. Лише улюбленець пантери Мауглі знав, що то слід нашийника. Лише йому розповіла Багіра, що народилася вона поміж людей. Її мати померла в клітці князівського палацу.
Багіру годували крізь грати з залізної миски. Та однієї ночі вона відчула себе звіром. Лапою зламала замок і втекла у джунглі. (За Р. Кіплінгом.) (97 сл.)
Завдання.
1. Дібрати синоніми до слів вилискувати (блищати, сяяти), хитрий (підступний, лукавий), сміливий (відважний), нестримний (рвучкий, енергійний).
2. Пояснити написання слів: нестримна, м’якша, підборіддя, шерстю. Назвати вжите в тексті слово, що пишеться з буквою ґ. Пояснити вживання розділових знаків у третьому реченні (при порівняльних зворотах).
3. Записати на дошці: хутро, плями, намальовані, нестримна, лисина, князівський палац, відчула себе звіром.
4. Скласти план тексту (о р і є н т о в н и й : 1. Якою була пантера. 2. Слід нашийника на шовковистому підборідді. 3. Що розповідала Багіра своєму улюбленцеві. 4. Втеча з неволі).
5. Написати детальний переказ тексту.
ЦВІРИК
Горобчик, якого ми так і прозвали Цвіриком, швидко одужував і ріс як на дріжджах.
Мене він серед усіх виділяв: може, зрозумів, що це я його врятував від вірної загибелі, а може, тому, що мені він першому повірив.
Важко передати, яка це стала привітна і забавна пташка. Убрався в пір’я, хвостик витягнувся…
Їсти вже став сам. Бувало, сяду за стіл, а горобець лізе на край тарілки, хоче разом обідати. Доводилось спочатку його годувати, а тоді вже самому їсти. Наїсться горобчик, сяде на плече і голівкою треться об вухо.
А гордий був, як усі горобці, та до того ще й запальний, забіяка. Прекрасно розбирався, хто як до нього ставиться.
Більш за все мене зворушувало те, що коли я після обіду лягав відпочивати, горобець теж лягав. Я навіть пристосувався. Ляжу, покладу біля голови руку з розгорнутою жменею, а горобець у жменю ляже, очі заплющить і теж спить.
Завдання:
1. Пояснити значення слів:
Дріжджі, забавний, жменя, запальний
2. Пояснити написання слів: горобчик, пір’я, наїсться, дріжджах.
3. Скласти план до тексту
ТЕКСТИ РОЗПОВІДНОГО ХАРАКТЕРУ
З ЕЛЕМЕНТАМИ РОЗДУМУ
ЧОМУ СОБАКИ ВОРОГУЮТЬ ІЗ КОТАМИ
Собака завжди за котом женеться, а кіт рятується втечею. Причину такої ворожнечі дотепно тлумачить народна легенда.
Написали якось собаки листа до папи римського. Нести лист треба було через річку. Якби собака сам держав лист у зубах та плив, то лист би забризкався. Тому пси найняли кота, щоб той сидів у собаки на спині й тримав лист. А кота попередили, що розірвуть його, якщо лист намокне.
Вирушили в дорогу. Собака питає кота, чи не випустив він часом дорогоцінне послання. Кіт мовчить. Пес розгнівався й знову питає. Мочить кіт. Собака розлютився й пообіцяв скинути кота у воду, якщо той не відповість.
Що було бідоласі робити? Він пояснив, що лист у нього в зубах. Тієї ж миті лист упав у воду і намок.
Собака розсердився та скинув кота. Насилу той утік.
Ось чому кіт завжди тікає, а пес за ним женеться (З журн.) (146 сл.)
Завдання.
1. Дібрати антоніми до слів: тікати, мокрий, гнатися.
2. Скласти план тексту (о р і є н т о в н и й : 1. Кіт тікає, собака женеться. 2. Лист до папи римського. 3. Навіщо пси найняли кота. 4. Пересторога котові. 5. Розпитування в дорозі. 6. Що було бідоласі робити? 7. Ось чому кіт тікає).
3. Написати детальний переказ.
|
|
|
Одного дня малий кульгавий Лео і жвавий Сем опинилися в дитячому будинку. Коли підросли, стали нерозлучними друзями. Інші діти часто виявляли жорстокість у ставленні до несміливого Лео, але Сем умів заступитися, бо був розумним і дужим, навчався краще за інших і в спритності не було йому рівних. Сем ніколи не випускав Лео з поля зору. Заспокоював його, коли той боявся. Веселив Лео, розповідаючи різні потішні історії. Бавився з ним, робив усе, аби друг не переймався своїм каліцтвом.
До дитбудинку часто приходили подружні пари, знайомилися з дітьми, брали їх на прогулянку й думали про можливість усиновлення. Ніхто не цікавився калікою Лео, а Сем завжди вигадував якісь причини, аби не йти на прогулянку разом із відвідувачами.
Одного разу добрі люди запросили Сема до себе в сім'ю, щоб той був їм за сина. Хлопцеві відібрало мову. Мати тата й маму, як усі... Чи не про це він таємно мріяв від першого свідомого дня життя?! Невже він тепер за однісінький крок від здійснення мрії? Варто йому сказати лиш слово... Та раптом радість зникла з очей. Якщо він піде, то хто опікуватиметься Лео?
"Дуже дякую, але я не можу піти до вас", - проказав хлопчина і швидко побіг геть, ховаючи сльози.
За Б. Ферреро