Ніч яка місячна, зоряна, ясная,
Видно, хоч голки збирай.
Я сірниками сьогодні догрався -
І хата моя догора…
В очі батькам я не можу дивитися.
Сором у серці пече,
Соромно в школу тепера з’явитися,
Як я зробив отаке!!!
Скільки разів мені мама твердила:
Сірник - небезпека і смерть!
Я ж не повірив, тепер уже пізно,
І піде життя шкереберть!
Час не повернеш назад і не виправиш,
Руки я зовсім попік.
Кажуть, що шрами – прикраса мужчини,
Та я би світ за очі втік!
Прошу усіх, і повторюю слізно,
Кажу і дорослим, й малим,
Ви не робіть, як я, бо буде пізно,
Й нічого не зробите з тим!