Перезентація "Досліджуємо текст. Г. Демченко «Ялинова шишка». Загадка-добавлянка. Робота з дитячою книжкою.Г. Демченко, Як одягнувся кіт (віршована казка)"

21 грудня. СьогодніУрок№48-49 Досліджуємо текст. Г. Демченко «Ялинова шишка». Загадка-добавлянка. Робота з дитячою книжкою. Читання. Зачарувала все зима

Загадка - добавлянка Богдана Бойко. Шелестять ялини в нас метрів шість заввишки!Ліпших їм нема прикрас, аніж рідні … . Ліпших – кращих. Заввишки - висотою

Відгадай дійових осіб оповідання. Жовтогруді пташенята. Просять хліба в двір їм дати. На морозі мерзнуть щічки,Прилетіли це …Не страшні йому хуртовини,Гнізда в'є взимку на ялині. Пташенята з'являються у гнізді Тільки лютої зими.

У норі хатинку має,Хліб, сирочок полюбляє. По підлозі тишком-нишком. Бігає сіренька... . Спритний майстер у стрибкахпо деревах, по гілках. Вся руда, пухнастий хвіст,рідний дім для неї ліс.

СьогодніЗнайомство з письменницею. Галина Демченко. Підручник. Сторінка62 Демченко Галина Олегівна – українська дитяча письменниця, поетеса, прозаїк.

СьогодніСловникова робота. Прочитай за вчителем слова, правильно наголошуй. шишкарпорозвішувалаблискучоюлускоюпопарновистромившилусочки абихтогачкуватимзирксяк-таккрутнуласянагледілапурхала Підручник. Сторінка62

СьогодніРобота над заголовком. Знайдіть у тексті пояснення, чому «абихто не зможе дістати з шишки зернята». Самостійне читання до слів: «Що сталося далі?»Підручник. Сторінка62 ЯЛИНОВА ШИШКА Прилетів до ялинки шишкар. А ялинка вже свої шишки порозвішувала на вітах. Кожна шишка, наче рибка золота, вкрита блискучою червоною лускою. А під лускою в шишки заховалися зернята. Сидять вони попарно в ямках, вистромивши прозорі вушка з-під міцної лусочки. І тепло їм, і спокійно. Абихто й не дістане їх звідти. Знав про це шишкарик. От і вчепився він лапками за шишку і ну гачкуватим дзьобом виймати насіння. Відгинає луску

СьогодніВправа «Передбачення» . Хто ще міг поласувати шишкою?Вправа «Читаю другу по одному реченню». Читання тексту до кінця. Підручник. Сторінка62за лускою — одні вушка прозорі летять. «Не все ж тобі», — зашелестіла ялинка й обронила одну шишку додолу. Упала шишка й лежить на снігу. «Вже, певно, нікому я не потрібна», — думає вона. З дерева стрибнула білочка — пухнастий хвіст. Почала вона розгрібати сніг під ялинкою та шукатисвої запаси. Коли це зирк — шишка лежить. Вхопила вона шишку, сіла поблизу на пеньок і почала її гризти. Погризла і сяк-так втамувала голод. Що сталося далі?

СьогодніВправа «Читаю другу по одному реченню». Читання тексту до кінця. Підручник. Сторінка62 Хтось поблизу ніби зашелестів. Крутнулася білочка,кинула шишку і, стрибнувши на дерево, зникла в лісі. А то був зовсім не страшний звір. З нірки на сніг вибігла лісова миша. Сидіти б оце їй у теплі й носа не показувати на мороз. Але, коли хочеться їсти, що поробиш. Нагледіла вона шишку — та до неї. Зубки в неї маленькі, але гострі-гострі. Попоїла лісовамишка та в нірку шусть. Хто ще ласував шишкою?

СьогодніВправа «Читаю другу по одному реченню». Читання тексту до кінця. Підручник. Сторінка62 Лісом пурхала синичка. Зимно, всюди сніг. Бідні тепер обіди пішли в неї. Тож синичка і маленькій крихті рада. Очі вона має зіркі, веселі. Бачить синичка: на снігу розсипалося трохи ялинових зернят. Зраділа, миттю спустилася і почала швидко-швидко їх збирати. Жодного не лишила, все позбирала. Маленька пожива, але краще, ніж зовсім нічого. Повеселішала синичка. Заспівала в подяку ялинці, яка її нагодувала, і полетіла спати в дупло до старого дуба. Заходила зимова ніч.

СьогодніФізкультхвилинка.

СьогодніЧитання твору учнями. Вибіркове читання. Запитання до тексту. Прочитай оповідання. Про що воно? Де лежала ялинова шишка?Назвіть, хто за ким ласував зернятками. Кому дісталося найбільше поживи, а кому — найменше? Чому?Підручник. Сторінка62

СьогодніЧитання твору учнями. Вибіркове читання. Запитання до тексту. Прочитай оповідання. Про що воно? Де лежала ялинова шишка?Назвіть, хто за ким ласував зернятками. Кому дісталося найбільше поживи, а кому — найменше? Чому?Підручник. Сторінка62

СьогодніЧитання твору учнями. Вибіркове читання. Запитання до тексту. Розгляньте малюнок на попередній сторінці. Кого з дійових осіб немає на малюнку?Скільки часу могли тривати описані події? Обґрунтуйте свою думку, звертаючись до тексту. Прочитайте ключові речення спочатку мовчки, а потім уголос. Розкажіть за ними прочитане. Підручник. Сторінка62

Продовження теми попереднього уроку. СьогодніЧому у тваринок покращувався настрій?Чому навчає це оповідання?Що нового взяли для себе з попереднього уроку?

Переказ за малюнками змісту тексту

СьогодніПеревірка домашнього завдання. Прочитай оповідання (с.62-63). Визнач головну думку твору, зачин, основну частину, кінцівку.

Галина Демченко,Як одягнувся кіт (віршована казка)Нишком будете сидіти? Розкажу вам казку, діти. В давнину, в далекім-краю — саме де, не пам’ятаю — без одежі, без чобіт жив на світі бідний кіт.І ніхто того не знав, як сердешний горював. Часто-густо плакав кіт: в холод замерзав, як лід, а в жару спікався так, що червоний був, як рак.

Здивувалася верба:— Листя для котів хіба?Але вже коли так треба,відпущу його для тебе. Аж підскочив кіт зраділо,замурчав і ну за діло. Сів і шиє на пеньку. Пісеньку веде таку:— Оце так, оце так!До зеленої верби кіт подався із журби. Під вербою став і просить: — В тебе листя більш ніж досить. Шию з листя піджак,а на ніжки — панчішки... Позавидує всяк! —

Стали гості їсти, пить,почали піджак хвалить. Півень зразу „Ку-ку-рі-ку!Ще не бачив зроду-віку!“А індик: „Булди! Булди!Ой води мені, води!"Дай мені, прошу, хоч трішки,я зроблю собі панчішкиі зроблю собі піджак,та й ходитиму отак. Як пошив, одягся кіті скликає на обід:барана і всю рідню,і корову, і свиню,а також покликавпівня та індика.І баран протяжно: „Бе-е, не впізнать тепер тебе-е!“І корова хвалить: „Му-у, до лиця піджак йому-у!“А свиня все їла, тож і не хвалила.

Ось на другий день ізрання вийшов кіт на полювання. Йде, пишається собою... А вже осінь за горою хазяйнує. Хто не знав, що у неї безліч справ?Обійти усі сади, скласти в кошики плоди; вчасно овочі зібрати, під озимі ще зорати; скільки-но пташиних зграй спорядити в теплий край; неодмінно розписати на деревах їхні шати... Ходить осінь лісом, гаєм, різні барви підбирає. Відшукалась для кота в неї фарба золота. Стала і малює, поки не пожовкли спина й боки. І як тільки пожовтіли — по листочку й облетіли, як з верби тієї наче.

Кіт-бідак стоїть і плаче. А тоді вже голяка він біжить до гусака. Біля нього став і просить: — В тебе пір’я більш ніж досить. Дай мені, прошу, хоч трішки. Я зроблю собі панчішкиі зроблю собі піджак. Та й ходитиму отак...—А гусак: — Чого схотів?Хіба пір’я для котів?Але вже коли так треба,відпущу його для тебе. Аж підскочив кіт зраділо,Замурчав і ну за діло:сів і шиє на пеньку,пісеньку веде таку— Оце так, оце так!Шию з пір’я піджак,а на ніжки — панчішки...позавидує всяк!—

Стали гості їсти, пить,почали піджак хвалить. Півень зразу: „Ку-ку-рі-ку!Ще не бачив зроду-віку!“А індик: „Будди! Будди!Ой води мені, води!“І баран протяжно: „Бе-е, не впізнать тепер тебе-е!“І корова хвадить: „Му-у, до лиця піджак йому-у!“А свиня все їла, тож і не хвалила. Як пошив, одягся кіті скликає на обід:барана і всю рідню,і корову, і свиню,а також покликавпівня та індика.

Ось на другий день ізрання кіт іде на полювання, хвіст задерши догори. Аж це яструб — шасть згори! Яструб думав, що гусак, та як схопить за піджак! Тільки слід лишив на спині і піднявся в хмари сині. З болю й ляку кіт завив. Біг — панчішки погубив. Сів та й плаче коло хати.

Аж біжить Рябко кудлатий. Кіт — до нього, став і просить:— В тебе шерсті більш ніж досить. Дай мені, прошу, хоч трішки. Я зроблю собі панчішки і зроблю собі піджак. Та й ходитиму отак...—Пес махнув хвостом: — Не дам, я в морози мерзну й сам! —І пішов. Та в цю хвилину кинувся Сірко з-під тину:— Ти чого тут? Гав! Гав! Гав!Ти у мене кістку вкрав!— Гр-р! Не брав я, відчепись!!—

Тільки шерсть летить від них. Поки галас не затих,шерсті кіт напхав торбинута швиденько — у хатину. Сів і шиє у кутку. Пісеньку веде таку:— Оце так, оце так!Шию з шерсті піджак,а на ніжки — панчішки... Позавидує всяк!Як пошив, одяг бідакі виходить до собак. А вони тут: „Гав! Гав! Гав!Так це ти нас обібрав?Віддавай піджак мерщій!Віддавай піджак мерщій! Віддавай! Піджак не твій!“І — погнались за котом. Кіт навтіки. Круть хвостом — і на дерево. Відтоді й не живуть вони у згоді. Кіт на одяг вже не просить: шерстяний і досі носить. Оце й казочка вся Харитона дідуся. Слухайтеся маму, тата — розкажу казок багато.