Перший урок. Діти об'єднують Україну.

Тема уроку: «Діти о’єднують Україну»

Мета: розширювати  знання учнів про Україну як незалежну суверенну і єдину державу, державні і народні символи, обереги України, знання Конституції України; формувати  почуття патріотизму та національної гідності і самосвідомості виховувати любов і повагу до своєї Батьківщини - України, її символів, традицій, обрядів, почуття глибокої поваги до предків, своїх рідних і близьких, гордості за свій народ і країну

Обладнання: мультимедійна презентація, відео, малюнки, карта України, державні символи України.

ХІД УРОКУ

1. ОРГАНІЗАЦІЯ УЧНІВ ДО ПОЧАТКУ УРОКУ

 Добрий день, мої милі діти,

підросли і змужніли у нас.

Будемо вчитись, дружити,

       радіти й називатись 4 - А клас!

- Я сьогодні всіх вас щиро вітаю в нашім дружнім колі, бажаю щастя, радості та міцного здоров’я, любі мої. От і знову вересень настав, покликав всіх дітей України за шкільні парти, щоб ви могли здобувати знання, вчитися мудрості життя.

2. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ І МЕТИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

- Діти, я прочитаю вам вірш-загадку, а ви, відгадавши її, дізнаєтесь, про що мова піде на нашому першому уроці.

На землі великій є одна країна:

Гарна, неповторна, красна, як калина.

І живуть тут люди добрі, працьовиті

І скажу, до речі, ще й талановиті.

Землю засівають і пісні співають,

На бандурі грають і вірші складають

Про ліси і гори, і про синє море,

Про людей і квіти, то скажіть же, діти,

Що це за країна? — Наша славна Україна!

- В Минулому році ми з вами почали писати цікаву і дивовижну Книгу. Книгу нашого рідного  краю. Сьогодні ми продовжимо її написання, створимо нові, цікаві сторінки.

 Сторінка перша. Поетична

- А зараз закрийте очі, прислухайтесь до свого серця, уявіть свій рідний край і скажіть самі добрі, лагідні, важливі слова про Україну.

Учні декламують вірш

1 учень.

Я дитина українська,
Вкраїнського роду,
Українці – то є назва
Славного роду.

2 учень.

Україна – то край славний,
Аж по Чорне Море,
Україна – то лан пишний
І степи і гори....

3 учень.

І як мені України

Щиро не кохати?

Мене ненька по-вкраїнські

Вчила розмовляти.

4 учень

Люблю тебе, Вітчизно, мила Україно,

Бо щастя жити ти мені дала.

Для мене ти одна і рідна, і єдина,

Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла.

5 учень.

Я — твій громадянин, я прагну підростати,

Тягнусь пагінчиком до сонця і тепла.

Моя свята і рідна, Україно-мати,

Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла!

•      На світі багато чудових країн, Мені наймиліша, найкраща країна, де ми народилися, де проходить наше дитинство. Сьогодні ми поговоримо про те, що нам слід зробити для своєї Батьківщини, щоб вона процвітала, щоб жилося нам щасливо в рідному краю. І в кожного учня по всій нашій Вітчизні, від найменших першокласників до вже дорослих випускників, світиться у серденьку безмежна любов до милої, дорогої і рідної України, нашої Батьківщини. Кожен любить свою Україну, бажає їй добра, старається стати справжнім патріотом і громадянином своєї  Вітчизни.

ІІ. Вступна бесіда вчителя.

•      Ми любимо нашу Україну, бо тут ми народились, вперше зіп’ялись на ноги і пішли у світ тими стежечками, які простягайся від рідного порога у широкий світ. Для кожної людини наймиліша та земля, де вона народилася і виросла. Велика і прекрасна наша земля! Вона змінюється, вічно оновлюється. Погляньте навколо: як ласкаво світить сонечко, наливаються соком рум'яні яблука, вітерець грайливо пестить ніжні коси берези, плакучої верби, в голубому небі пропливають легенькі хмари, довкола щасливим співом заливаються птахи. Учень. Але найбільше багатство нашої держави - це діти. Ви зміцнюєте нашу державу Україну, робите її ще багатшою.

Сторінка друга.  Патріотична.

— Послухайте текст «Я твій син, Укра­їно».

Закінчується літній день. Сонце ховається за верхівки дерев. Я сиджу біля вогнища й вдивляюсь у його блискавки. Вони нагадують мені фантастичні візерунки, десь тихо шелестить листя, ледве-ледве помахує крилами сова, що виглядає собі здобич. Навколо починається нічне життя.

Я готуюсь до сну. Але щось коле мені під бік — я повертаюсь й виймаю  з-під спального мішку розбиту пляшку. Отже, тут побували «завойовники  природи». Кинув знахідку у кущі —  почувся крик. Що це? Невже тут є хижий звір? Ні, це ліс відгукнувся болем, не в змозі більше терпіти зну­щання людини і не встигаючи лікувати рани від вогнищ, не маючи нічого, щоб відгородитися від звалищ сміття, від жорстокого знищення своїх жителів.

Накочується сльоза чи то від диму, чи  то від розпачу. Переді мною відкривається дивовижна мара. Нібито я бачу дивну країну, де всі міста вкриті якимись ковпаками. Ніде нема жодного  деревця, жодної травинки. Велика, брудна ріка несе свої води до піщаній пустелі. Важко дихати. Спускаюсь під землю. Бачу, що табличка на одному з будинків вказує на вулицю Хрещатик. Невже це Київ? Так. А де ж Дніпро? Де ж знамениті каштани? Навколо тільки роботи й незрозумі­лі чудернацькі машини. Люди сумні, з сірим обличчям. Зупиняю хлопчика, питаю, чому Київ такий чудний.

Хлопчик відсилає мене до інформера. Виявляється, інформер — це бібліоте­ка. Тільки книги в ній — комп'ютерні. Гортаю сторінки — і мені становить­ся жахливо.

Виявляється — зникли всі ліси, пе­ресохли або стали отруйними ріки, земля більше не дає врожаїв. Рап­том мені стало важко дихати, я став задихатися й — прокинувся. Вогонь вже згас, ліс, спить, а я плачу й смі­юсь одночасно. Я щасливий, бо я те­пер знаю, чого від мене чекає наша земля. Я збережу спокій лісів, непо­вторну красу Дніпра, щоб нащадки теж змогли відчути неповторну кра­су літньої української ночі.

Ліс, тиша, ніч...Все відпочиває. Думки летять високо в небо. До далеких зірок, досягти яких можна лише тоді, коли збережеш свою власну планету.

— Які почуття викликав у вас цей твір хлопчика?

— Як ви гадаєте, цей текст фантас­тичний чи реальний?

— Що є в тексті реалістичним?

— Чому хлопчик прокинувшись, од­ночасно плакав і сміявся?

— Який висновок зробив для себе хлопчик зі свого сну?

— Ви згодні з цим висновком?

— Як відчути себе справжнім си­ном України? Насамперед необхід­но добре вчитися, щоб у майбутньо­му стати справжнім фахівцем і бути корисним своєму народові. Змал­ку потрібно брати активну участь ужитті класу і школи, відчувати свою причетність до життя країни. Берегти рідну природу, примножу­вати її багатства. Саджати дерева, квіти, розчищати джерельця, щоб не міліли річки, допомагати бра­там нашим меншим. Продовжувати традиції своїх предків. А для цього потрібно розвивати свої здібності, гартувати волю, постійно прагнути успіху. Тільки вольова, працьовита людина з добрим і чуйним серцем може бути справжнім громадяни­ном своєї держави.

- Як ви думаєте,  що ж означає бути справжнім патріотом, громадянином своєї  Вітчизни?

1 учень: Добре вчитись, щоб у майбутньому оволодіти спеціальністю і приносити користь.

2 учень: Брати активну участь у житті класу і школи, відчувати свою причетність до шкільного життя і до життя країни.

3 учень: Любити природу, берегти і примножувати її багатства: садити сади, ліси, квіти, розчищати джерельця, щоб не міліли річки. Турбуватись про майбутнє нашої держави.

4 учень: Берегти історичні і духовні пам’ятки нашого народу, не руйнувати, а вивчати і творити нову історію рідного краю.

5 учень: Добре вивчати природу, бо вона нам — рідна мати, вона допомагає кожному, щоб виростав здоровим і міцним. Треба тільки уважно придивитись, і вона розкриє нам свої таємниці.

6 учень: Треба наполегливо вивчати рідну українську мову, бо це мова нашого народу — державна мова, яку треба знати і нести її у світ. Ми патріоти своєї України, і нам треба її вдосконалювати і добре знати.

7 учень: А ще я хочу знати традиції мого народу, його обряди, культуру і всю-всю історію країни. Це, на мою думку, повинен знати кожен громадянин України.

8 учень: Для цього необхідно розвивати свої здібності і таланти, щоб Україна могла пишатися нами. Треба гартувати своє тіло і волю, бути міцним і витривалим, щоб захищати свою землю.

Асоціативний кущ:

 Патрiот:

 Мир, небо, рушник, любовь, рiдний край, життя, пшениця, краса, вишиванка, лагiдна мова, украiнцi, Батьківщина , вірність, гімн, держави, любов до країни, родинні почуття.

• Хто з вас вважає себе патріотом? Чому?
• Які вчинки треба здійснити, щоб їх назвали патріотичними?

Діти слухають вірш М. Познанської «Про нашу Україну»

Ми дуже любим весь наш край,

І любим Україну.

Її лани, зелений гай,

В саду рясну калину.

Там соловейко навесні

Співає між гілками

Та й ми співаємо пісні, –

Змагається він з нами!

• Виконання пісні СВІТЛАНА  ВЕСНА «Діти України» (відео)

https://www.youtube.com/watch?v=AtNrBP-qhLo

Сторінка третя. Подорожуємо картою України.

• Батьківщина наша велика, неосяжна. А складається вона з багатьох населених пунктів. Великих та малих. А які ви знаєте великі міста?

Показ на карті.  Діти також показують на карті місця, де вони побували влітку і коротенько  розказують, що нового вони дізналися.

На дошці карта України. Діти підходять до неї і наклеюють наліпки з назвою населених пунктів, де побували влітку

ІІІ. Фізкульхвилинка.

Фізкультхвилинка

Ми мандруєм, ми мандруєм,

Україною крокуєм.

Ось побачили Карпати,

Як вершину нам дістати?

Заглядаємо в озерця,

Не торкнутися нам дна!

Так ми довго-довго йшли,

І до групи знов прийшли!

ІV. Сторінка четверта.  Символічна.

Ведучий 2. Давайте згадаємо історію рідного краю,   вслухаємось у гомін сивої давнини: звідти крізь віки долинає тупіт розвихрених коней, брязкіт шабель із козацького шаленого герцю, гучна яса стрілецької слави.

Сценка

Вчитель. Давно-давно жила жінка і було у неї три сини. Росли вони чесними, сміливими, дуже любили свою матусю, готові були віддати за неї своє життя

Син 1. Мамо, піду я межи люди, подивлюся світ.

Україна. Ну, що ж, сину, іди, та пам'ятай рідну домівку, а на згадку візьми золоту корону, з трьома промінцями. Хай в далекому краї зігріває вона тебе.

Вчитель.. Минув час, син став князем і дали йому ім'я Тризуб, а знак, що дала йому мати, назвали гербом.

Син 2. Пустіть, мамо, і мене світ подивитися.

Україна. Воля твоя, йди. Візьми ж, сину, в дорогу жовто-блакитний одяг і своїми ділами прославляй матір.

Вчитель.. Одержав син імення - Прапор.

А там, де був наймолодший син, завжди лунала дзвінкоголоса пісня.

Україна. Подарую, я тобі, сину, соловейків голос.

Вчитель. Диктор. І одержав син за свій голос і величний спів  ім'я – Гімн.

Тризуб. Знак країни головний –

Це тризубець золотий.

Він – як сонце в небі синім,

В ньому слава, в ньому сила,

В нім священне слово «воля»,

Що рятує від недолі.

Прапор. Синьо-жовтий прапор України –

Це безхмарне небо, синє-синє,

А під небом золотіє нива,

І народ – і вільний, і щасливий.

Гімн. Лине пісня незабутня,

Горда, величава.

В ній – надія на майбутнє,

України слава.

До нових здобутків кличе

Пісня Україну,

А зовуть її велично

Всі Державним Гімном.

- Розповідь про  головні державні символи України.

Золотий тризуб на блакитному тлі – символ влади. Він зустрічається ще за часів Київської Русі, зокрема на монетах київського князя Володимира Великого. Герб – це частина корони, яку носили київські князі.

 Національний Прапор України має досить давнє походження. Поєднання двох кольорів – синього і жовтого – використовували на гербах і прапорах ще за часів княжої доби. Жовтий – це колір пшеничного лану, хліба, зерна, що дарує життя всьому на землі; колір жовтогарячого сонця, без лагідних променів якого не дозрів, не заколосився б життєдайний хліб. Блакитний – це колір неба, води.

 Національний Гімн України – це урочиста пісня, що символізує нашу державну єдність. Понад століття його створили поет П. Чубинський та композитор М. Вербицький. Гімн виконують на всіх урочистих подіях у державі.

Подивіться, будь ласка, у вікно: там обнялися  в одне ціле голубе небо і  золоте колосся пшениці. Такою ми бачимо сьогодні  нашу неньку - Україну. Вона горда від того, що зуміла виховати людей, здатних об’єднатися у боротьбі за її єдність і незалежність , здатних захистити її кордони.

V. Сторінка п’ята. Обереги України.

 Мамина пісня, батьківська хата, дідусева казка, бабусина вишиванка, рушник, калина біля вікна, барвінок – все це наші народні символи. Незмінною частиною нашого життя є українська пісня. Ми співаємо, коли нам сумно, тоді звучать сумні пісні. Ми співаємо, коли працюємо, тоді звучить весела пісня, що звеселяє нашу працю. Пісня супроводжує нас завжди, навіть тоді, коли спати хочеться. А чи знаєте ви, діти, звідки пісня взялася на Україні?

Розповідь  про пісню

... Якось Господь Бог вирішив наділити своїх дітей талантами. Французи дістали елегантність і красу, німці – дисципліну і лад, італійці – хист до музики. Обдарувавши всіх, підвівся Господь Бог з престолу і раптом побачив у кутку дівчину. Вона була вбрана у вишивану сорочку, на голові багрянів вінок із червоної калини.

• Хто ти? Чого плачеш? – запитав Господь Бог.
• Я – українка. А плачу, бо стогне моя земля від крові і пожеж. Брати мої на чужині горбатіють, вороги знущаються з сиріт, у своїй хаті немає правди і волі.
• Чому ж ти не підійшла до мене вчасно? Я всі таланти роздав. Як зарадити твоєму лихові?

 І Бог вирішив подарувати найдорожче – пісню. Узяла українка подарунок і міцно притиснула його до серця. І понесла пісню в народ.

То ж давайте і ми послухаємо пісню про Україну. Хай додасть вона нам гарного настрою, бадьорості, посмішок і здоров’я.

(Звучить українська народна пісня)

-Розповіді дітей про національні символи Українського народу.

• Бесіда з учнями про національні символи українського народу.
• VІ. Сторінка шоста. Україна ВЕЛИЧНА.

        Вони прославили Україну.

VІІ. Сторінка сьома. Україна героїчна.

Ви ще зовсім маленькі, дорогі мої діти. Але кожен з вас чув про події, які зараз відбуваються на сході України. На цілісність і єдність нашої держави посягнули вороги. Тисячі наших співвітчизників, справжніх патріотів своєї країни взяли у руки зброю і вступили до лав Збройних сил України. Вони з честю воюють на сході з терористами та російським сепаратистами, відвойовують та захищають кордони нашої держави. Ми не можемо допустити, щоб Україна була розірвана на шматки, як того хоче Росія. Кожен з нас повинен усвідомити, що саме в наших руках цього не допустити. Саме від того, що ми робимо чи не робимо сьогодні, залежить майбутнє нашої держави. Ми всі різні, але мета у нас одна – мир і спокій на нашій землі.

Наші серця навіки з героями Небесної сотні, воїнами у боротьбі за свободу та єдність України.

Хвилина мовчання

VІІ. Сторінка восьма.  Пізнавальна.

Турнір «Чи знаєш ти свою Батьківщину?»

1. Що символізує жовтий колір на прапорі України? (Пшениця)
2. Основний закон України… (Конституція)
3. Як ми називаємо рідний край, народилися, зростаємо?
4. Як називають народ, що населяє Україну? (Українці)
5. Яка столиця нашої держави?
6. Які державні символи нашої держави? (Герб, прапор, гімн)
7. Яка найбільша річка України? (Дніпро)
8. Які державні заклади зберігають давні речі, документи, фото та інше? (Музеї)
9. Що можна прочитати на українському гербі? (Воля)
10.    Найголовніша пісня країни. (Гімн)
11.    Назвіть народні символи України.( Рушник, верба, калина,

       хліб – сіль, чорнобривці, рута – м’ята, соловейко…).

12. Яке ім’я має великий київський князь, прозваний Мудрим? (Ярослав)

13. Яка мова є державною в Україні? (Українська)

14.Яка улюблена страва українців? (Вареники)

15. Кого в народі називають берегинею? (Матір)

16. На честь кого було названо місто Київ?

17.З чим в Україні зустрічають гостей? (Хліб – сіль)

18Як називають символ, який дівчата одягають на голову? (Вінок)

VІІІ. Сторінка дев’ята. Творча.

-      Слова, що йдуть від серця, найщиріші й найтепліші. Тому настав час   

     скласти колективного вірша про Україну зі щирих і теплих слів. Я

     почну, а ви будете добирати останнє слово другого рядка в риму.

 Ось небо блакитне і сонце в зеніті!

Моя Україна – найкраща … ( у світі)

Моя Україна – це ліс і озерця,

Безмежні степи і чарівні… (джерельця)

Красиві пейзажі і гори високі,

Маленькі струмочки і ріки … ( глибокі)

Міста старовинні і замки прекрасні,

Великі будови і дуже … (сучасні)

Сади чарівні, мальовничії села,

Моя Україна – це пісня … (весела).

Це щира, багата, як світ її мова,

Крилата така, мелодійна, …  (чудова).

Її обереги – верба і калина,

Найкраща у світі – моя… ( Україна).

Бо нам найрідніша, Вітчизна і мати,

То як же нам, діти, її…  (не кохати).

Моя Україна – козацькая слава,

Така волелюбна і мирна …   (держава)

Вона дорога нам, і рідна і мила,

Бо світ перед нами, як мати,… (відкрила).

Вітчизна свята, дорога Україна,

Для кожного з нас ти у світі… (єдина)

ІХ. Підсумок уроку.

Завдання «турнір» можна замінити на квест «Чи знаєш ти свій рідний край». На дошці вивіщується карта. На ній наклеєні конверти з написами, або малюнками. На столі лежать відповідні малюнки. Вчитель загадує загадку, учні беруть зі столу відгадку і кладуть до відповідного конверта. (Додаток1). Можна на карту приклеїти конверти з написами, а малюнки розкласти на столі. Діти відгадують  загадку і вкладають малюнок у відповідний конверт.