Перший урок "Україна - моя Батьківщина"

УКРАЇНА – МОЯ БАТЬКІВЩИНА

(перший урок для учнів 1 - а класу)

Мета:

збагатити і закріпити  знання дітей про свою Батьківщину, про державні та народні символи України; сприяти  формуванню у  дітей  почуття  патріотизму, любові до Батьківщини, до її незламних героїв, української мови;

формувати у дітей інтерес до навколишнього світу, знань, прагнення їх здобувати; розкрити поняття «школяр»;

розвивати увагу, уяву, мислення, словниковий запас, інтонаційну виразність мовлення, світогляд дітей, пізнавальний інтерес, допитливість, емоційну сферу, естетичні почуття;

виховувати  повагу до державних та  народних символів України, почуття патріотизму, національної гордості;

виховувати бажання вчитися, товаришувати у новому шкільному середовищі.

Обладнання:

ноутбук, проектор, магнітофон; презентація, аудіозаписи мелодії Скорика, пісень «Ми маленькі козачата»; «Гімн України»; відеоролик «Україна – це ти»; маленький дзвіночок; маленький український прапор; скриня зі скарбами, бейджи для кожної дитини, кольорові олівці.

Хід уроку

1. Організаційний момент

Вчитель:

- Доброго дня, дорогі друзі! Я дуже рада вітати всіх, хто сьогодні прийшов на наше свято. (Слайд 1.)

- Любі мої першокласники, ще зовсім недавно ви були дошкільнятами, ходили до дитячого садочка. (Слайд 2). А сьогодні ви переступили поріг Країни Знань. Усі жителі цієї країни носять почесне звання – учень, школяр. Сьогодні ви із звичайних хлопчиків і дівчаток перетворились на учнів                  1-А класу, школярів і вже присутні на першому уроці у вашому житті.

-  Подивіться навколо, як багато учнів у класі. Можливо, ви ще не всі один одного знаєте, не з усіма знайомі. Звичайно, у кожного своє ім'я, і відразу буває важко запам'ятати, кого як звуть. Але ж складно розмовляти з людиною, якщо не знаєш її імені. А ми разом вчитимемося, і тому потрібно знати всіх учнів свого класу.

- Давайте знайомитися. Я ваша вчителька. Мене звати Олена Павлівна. А тепер  дізнаємося, як звати кожного з вас. Коли я скажу: "Три-чотири"! - кожен по команді вигукне своє ім'я. Ну-мо, спробуємо! (Діти вигукують своє ім'я)

- Ой-ой-ой!. Начебто голосно кричали, а я жодного імені не розчула! А ви всі імена розчули? (Відповіді дітей)

- Давайте спробуємо по-іншому. (Слайд 3)

-                     Діти, перед вами зображення мапи країни, в якій ми народилися й живемо. Згадайте, як вона називається? (Відповіді дітей). Правильно, ми з вами живемо в Україні – це наша рідна держава, наша Батьківщина.

-          Ми з вами хто? (Українці).

-                                                           - Давайте прикрасимо нашу Україну! У кожного з вас на парті лежить квітка, на якій написане ваше ім’я. Зробимо  так: я викликатиму до дошки декілька учнів, які виходять і приклеюють квіти на нашу мапу. (Діти виходять по 5 учнів і приклеюють квіти)

-          Ось і стала наша Україна квітучою, барвистою та яскравою.

-  А ми з вами вирушаємо до Країни Знань? Чи ви готові до подорожі? Тоді в путь! (Вчитель дзвонить у дзвіночок)

Мотивація навчальної діяльності

-          Цей дзвіночок сповіщає вам про те, що починається перший у вашому житті шкільний урок.

-          Сьогодні я запрошую вас в цікаву та незвичайну подорож, в якій ми згадаємо все, що ми знаємо про свою рідну Батьківщину та дізнаємося більше.

2.   Закріплення та систематизація набутих знань, умінь та навичок

Вчитель:

-          Подивіться на карту. Усе, що зображено на ній: гори, ліси, поля, річки, моря зменшено в багато разів. Насправді Україна - велика держава. Зараз я вам розкажу легенду про Україну. Слухайте уважно.

(Слайд 4.) Лунає мелодія Скорика, вчитель читає дітям легенду про Україну.

Легенда:

       Колись, дуже-дуже давно роздавав Господь землі державам, яких було дуже багато. Кожна з них отримала бажану часточку й пішла господарювати. Але до загальної черги не встигла держава Україна, яка важко працювала, втомилася і ледве прийшла до Бога. Господь побачив заквітчану красуню, покликав до себе і запитав її, чому вона спізнилася. Україна відповіла, що працювала. Поглянув Господь на дівчину-Україну, на її спрацьовані руки, на її втомлене, але таке гарне обличчя і відповів:

 – Знаю тебе, Україно, знаю. Як працюєш важко. Як співаєш щиро. Знаю, як любиш простір і небо, волю і життя. Знаю, бо сам сотворив тебе такою! Не журися, Україно! Посміхнися і радій! Є у мене земля! Моя земля. Залишив  її собі, щоб тішитися, але з радістю віддаю тобі! Пануй, господарюй, працюй і радій! А я з цього часу буду з тобою назавжди. Бо ти та земля, той край, що в моєму серці…

Вчитель:

Вчитель:

А зараз трохи відпочинемо. (Фізкультхвилинка)

Вчитель:

-   Які ви знаєте державні символи України?

«Тризуб»

Дитина:

Знак країни головний –

Це тризубець золотий.

 Він як сонце в небі синім,

В ньому слава, в ньому сила,

 В нім священне слово “воля”,

 Що рятує від неволі.

Будь же, рідна Україно,

 Під гербом цим вільна й сильна.

 Хай про тебе в цілім світі

Знають всі дорослі й діти.

Вчитель:

-       Як називається цей державний символ України? (Прапор України) (Слайд 6). Які він має кольори? Що вони означають? (Відповіді дітей)

«Прапор»

Дитина з маленьким прапорцем:

Прапор нашої Вкраїни

Має колір жовто-синій.

І повинен кожен знати,

Як два кольори єднати:

Синє небо – верхня смуга,

Жовте поле – нижня смуга.

Я підношу із любов’ю

Прапор ніжно кольоровий!

Вчитель:

«Гімн»

Дитина:

-       Який ще ви знаєте державний символ України? (Слайд 7.)

Слова палкі, мелодія врочиста –

Державний гімн ми знаємо усі.

Для кожного села, містечка, міста –

 Це клич один з мільйонів голосів.

Це наша клятва, заповідь священна,

Хай чують друзі й вороги,

Що Україна вічна, незнищенна,

 Від неї лине світло навкруги.

-       Гімн нашої держави урочистий, величний, хвилюючий. Він прославляє нашу Батьківщину і наш народ. Як ми співаємо гімн України?

-       Гімн України повинні знати всі українці. Тож давайте встанемо та гучно заспіваємо гімн України!

Виконання гімну України

Вчитель:

-       Ми  знаємо, що у нашої держави, яка називається Україна, є державні символи, а ще є і обереги – народні або національні символи.

Вчитель:

-       (Слайд 8.) В Україні є звичай висаджувати вербу на городі, біля ставків, річок, водойм. Верба оберігає джерельця від замулювання. Також з верби робили ясла для худоби, плели кошики. Гілкою верби вітають зі святом Вербної неділі. Ось стільки цікавого пов’язано із вербою – народним символом України.

Вчитель:

-     (Слайд 9.) Улюбленою рослиною українців є калина (зображення). Здавна говорили: «Посади калину – будеш мати щасливу долю».

Вчитель:

-     Які ще ви знаєте народні символи України? (Відповіді дітей)

Вчитель:

Перегляд відеоролику «Україна – це ти»

-     А зараз ми подивимось відеоролик про різні українські символи на пісню «Україна – це ти».

3. Підсумок уроку

Вчитель:

-     Ось і добіг кінця наш з вами перший у житті шкільний урок. Тепер, діти, ви – справжні школярі.

-     Завжди пам’ятайте – ви майбутнє України! Тож своєю працею, здобутками примножуйте її культуру, своїми досягненнями славте її. Будьте гідними своїх предків, любіть рідну землю, бережіть волю і незалежність держави, поважайте свій народ і його мелодійну мову.

-     Про що ми говорили на уроці?

-     Що вам найбільше запам’яталось?

-       А тепер, шановні школярі, сідайте на свої місця, візьміть у шухлядці кольорові олівці і розмалюйте свою медаль так, щоб всі могли здогадатися, що вона саме ваша! Кожен день ми їх будемо одягати. Той, хто  вміє вже читати, зможе прочитати на ній ім’я і звернутися до Вас.

Діти розфарбовують бейджи.