"Первоцвіти просять захистуІ". Позакласний захід.

Первоцвіти просять захисту

 

Мета: розширити знання про екологічні проблеми, розвивати уміння декламувати, моральну відповідальність, спонукати до життя в гармонії з природою, виховувати любов до природи як невід’ємної складової нашого життя.

Цільова категорія учнів: 6-8 класи.

Час проведення: III декада березня.

Умови проведення: святково оформлена актова зала. На стінах «портрети» первоцвітів, малюнки учнів на великих аркушах паперу, стіннівка «Первоцвіти просять захисту», вишиванки «Первоцвіти».

 

«Чи є кращі між квітами та над веснянії?»

Леся Українка

 

Звучить музика (урочиста, дещо сумна), на останні такти якої виходять ведучі.

Ведуча.       День за днем, за тижнем тижні –

Непомітно лине час.

Різні зміни дивовижні

Відбуваються круг нас.

Ведучий.    Хоче лютий, щоб на світі

Панували вік зима.

Та поволі сонце гріти

Починає крадькома.

Ведуча.       Довші дні, коротші ночі,

Гульк – уже й струмок тече!

Лютий враз як зарегоче,

Знов морозом припече.

Ведучий.    Та як здійме враз хур течу,

Як засипле снігом дах!

Люди добрі топлять  печі,

Щоб не змерзнути в хатах.

Ведуча.      Та здаля вже крок по кроку

Йде весна, веселий час,

І, розгніваний, до строку

Лютий геть тіка від нас.

Ведучий.    Прощай, зимо! Нині свято

Відзначаєм молоде.

Хай весна гряде крилата,

Хай у кожну нашу хату

Радість піснею зайде.

Ведуча.       Ждіте, ждіте, любі діти,

Літо знов прилине,

Прийде мила годинонька,

Як зима та згине.

І заквітне наше поле і зазеленіє ,-

Знов його весна прекрасна

Квіточками вкриє…

Весна.        Скрізь запахла травами земля,

Буйним цвітом зелень ожива,

Це ж до вас я вийшла у поля,

Я, Весна, квітуча, молода…

Ведучий.    Весно, весно! Перші квіти розцвітають на землі

Сині проліски привітно

Зводять вінчики малі.

І хоч, може, буде влітку

Більше квітів запашних,

Та для нас найперша квітка

Наймиліша від усіх.

Бажаємо вам радісних і приємних зустрічей з    нашими світозорими зеленими друзями в лісі, полі, луках, парках і садах.

Ми познайомимо вас із ними. Сподіваємося, що вони стануть і вашими друзями. А друзів шанують, люблять і бережуть! Отож, дивіться, слухайте, запам’ятовуйте!

Підбіл.  Я маю чудові сонячно-жовті суцвіття підбілу звичайного. Люди називають їх «мати-й-мачуха». Це тому, що в мене влітку виростають цікаві листочки – зверху гладенькі, темно-зелені, лискучі. Зате знизу – наче підбиті сірим кожушком, вкриті густим плетивом волосків. Прикладіть верхнім боком до щоки – і відразу відчуєте холод, а нижнім – м’якість і теплоту. Звідси й назва: мати-й-мачуха, тепло-й-холод.

Мої квіти вміють визначати час! Вони завжди закриваються і засинають о 17 годині. А ще вони мають багато нектару, пахнуть медом, їх дуже люблять бджоли.

Підсніжник.  Мої квіти ніжні, пониклі, наче виточені з найтоншої порцеляни, дзвоникоподібні, білосніжні. Я виростаю з-під снігу, я перший посланець Весни. Мене називають квіткою надії… Старовинна легенда розповідає, що коли Адам і Єва були вигнані з раю, ішов сніг на Землі, і Єва дуже замерзла. Щоб її зігріти і подати надію на кращі часи, декілька ажурних сніжинок перетворились на чудові квіти під сніжника – провісника тепла, символ сподівань на краще майбутнє. Так я і лишився у народі символ надії.

Весна. (заходить до залу) Я бачила, деякі люди рвуть у лісі підсніжники цілими кошиками і десь везуть. А в лісі їх стає все менше і менше. А мені боляче – люди, не виривайте з мого вінка квітку надії – білосніжний Підсніжник!

Проліска дволиста. Придивись, то не небо, то ми, проліски. Весна подарувала нам його голубінь, а березень засіяв нами дубові ліси, тому весною в лісі два неба; одне над головою, друге – під ногами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Весна війнула вже крилом,

Пташки співають голосно,

І на узліссі за селом

З’явились перші проліски.

Цвітуть, буяють щовесни

З-під снігу, хоч і рано ще

Ці перші вісники ясні

Тепла, краси і радощів.

З них не один зів’яв і зблід,

Замерз весною ранньою,

Але синіють стільки літ,

Мов очі у коханої. (С.Охріменко) 

Так, ми синьоокі вісники Весни:

Немовби в синьому вінку

Галява між дубів:

То квітнуть проліски в гайку

І синій сон зацвів.

Сон-трава. Мої квіти великі, дзвоникоподібні, темно-фіолетові або бузкові, закутані від весняних холодів у теплий кожушок густого опушення білястих волосків. Ніби сріблясте сяйво оточує мене, а всередині квітки. Є багато жовтих тичинок, які спірально за кручені і нагадують золоті пружинки. Вони розхитуються під поривом вітру ніби дзвенять(чути знову дзвоники). На ніч квіти сну закриваються, схиляючи свої голівки, засинають. Може тому в народі і назвали цю рослину так поетично: сон-трава, сон-зілля, сончик. А стародавнє слов’янське повір’я говорить, що коли покласти сон-траву на ніч під голову, то уві сні побачиш  своє майбутнє.

Анемона дібровна. З тих пір і називаємося ми анемонами дібровними – квітами весняних вітрів. Нас дійсно всі люблять, всі захоплюються нашою красою… і зривають, зривають, зривають… Цілими оберемками. А зірвані, ми швидко в’янемо, втрачаючи красу і життя… Ми просимо – не чіпайте нас, не забирайте з лісу – нашого дому. Приходьте  в гості, відпочивайте серед нас, тільки не рвіть, не позбавляйте весну її улюбленої квітки!

Друзі! Подивіться на цю рослину – таку загадкову і гарну! Нею уквітчана вся Україна, кожен лісистий куточок.

Медунка. На моєму стеблі – мініатюрний різнобарвний букетик – пурпурові, рожеві, фіолетові, блакитні, сині квіти, ніби райдуга. Я схожа на різнокольорові ліхтарики, що світяться проти сонця серед дерев як святкова ілюмінація на честь мого свята – свята Весни. Моя назва медунка, бо в мені багато нектару, і комахи прилітають до мене, а мої різнокольорові квіти подають їм сигнал: світлі – свята багато їжі, синіє квітка – мало. Я лікарська рослина. Але не рвіть мене на букети – я не відживаю у воді, у вазі. Я лісова рослина.

Первоцвіт весняний. Я – первоцвіт весняний. Дійсно, мої суцвіття нагадують зв’язку ключиків, і в народі мене так звуть – ключики. За давньогрецькою легендою, ми були ключами Флори – богині Весни; інші легенди твердять, що ми вказуємо скарби – відкриваємо їх шукачам. А може, ми виросли там, де впали на Землю ключі від раю, які впустив апостол Петро? Хто знає, але точно відомо, що ми маємо чудодійну цілющу силу, за вмістом вітаміну С – ми перші серед усіх. А ще… дівчата шукають нас на Великдень, бо котра знайде першою – вийде цього року заміж. Нас тому ще називають приворот-зіллям.

Конвалія травнева.      А весною процвіла я

Цвітом при долині,

Цвітом білим, як сніг білим!

Аж гай звеселила.

Зимою люди, Боже мій,

В хату не пустили.

А весною, мов на диво,

На мене дивились.

А дівчата заквітчались

І почали звати

Лілеєю-снігоцвітом;

І я процвітати

Стала в гаї, і в теплиці,

І в білих палатах (Т.Шевченко)

Очі розкрила конвалія біла

І в дивуванні застигла, зомліла…

Бо біля неї все трави всміхались,

Бо понад нею все віти гойдалися,

Линули пестощі вітру летючого,

Блимали квітоньки гаю пахучого,

Снили все ночі сріблясто – блакитні,

Кликали ранки рожеві, привітні,

Сяяли усміхи сонця блискучого!

Барвінок.  Надійшла весна прекрасна,

Многоцвітна, тепла, ясна,

Мов дівчина у вінку.

Ожили луги, діброви,

Повно гамору, розмови

І пісень в чагарнику. (І.Франко)

Саме в цей час розкриваються п’ятизірчасті квіти особливого синьо-блакитного кольору, теплого і глибокого. Розцвітають сині очі Травня на вічнозеленому барвінку. Латинська назва «вініцере» означає перемагати. Барвінок перемагає зиму, залишаючись зеленим і під снігом.

Я одна з найулюбленіших рослин нашого народу. Мене оспівують у піснях, використовують у весільних обрядах, сплетені барвінкові вінки символізують вірність, постійність, і тому мене ще називаються барвінком весільним.

А українські дівчата з прадавніх часі готують з моїх блакитних квітів навар і ним умиваються, завдяки цьому шкіра набуває гарного кольору, стає м’якою, еластичною. Я маю репутацію загадкової чаровладної рослини. Здавна вірять, що можу оберігати від злого чаклування, нечистої сили. Моїми пагонами обвивали вікна й двері, щоб нечиста сила не проникла в дім. Щойно зійде сніг, я радую людей своїм зимово-зеленим листям – символом постійності, вірності, вічної пам’яті, а від квітня до червня квітну казковими синього кольору квітами, утверджуючи Весну.

Ведуча.    Рано-рано на весні

Нас дивують первоцвіти

Та зривають їх у лісі

І дорослі й діти.

Ведучий.  Принесуть квіти додому,

Поставлять у вазу,

Та не бачить їх нікому

Наступного разу.

Ведуча.    Бережіть, друзі, природу

Кожну в лісі квітку,

Щоб радували вони нас

І взимку і влітку.

Ведучий.  А найбільше первоцвіти

Бо вони – немов ті діти

Ніжні і тендітні

Зустрічайте нас раденько

Із весни привітом.

 

Первоцвіти. Друзі, до вас звертаються квіти-первоцвіти: нас дійсно всі люблять, всі захоплюються нашою красою… і зривають, зривають, зривають цілими оберемками. Ми просимо – не чіпайте нас, не забирайте з лісу – нашого дому. Приходьте в гості, відпочивайте серед нас, тільки не рвіть, не залишайте весну її улюбленої квітки!