Пезентація "Михайло Коцюбинський"

Михайло Коцюбинський – “великий сонцепоклонник”

Зміст Біографія. Визначні місця. Творчий шлях. Журналістика в творчості Михайла Коцюбинського. Твори. Коцюбинський і кіномистецтво. Використана література.

Михайло Коцюбинський народився 17 вересня 1864 у Вінниці. Батько його працював дрібним службовцем, пив, через що часто міняв роботу. Мати, Гликерія Максимівна Абаз, дуже любила сина, вкладала в нього всю душу. Мабуть, не від добра Коцюбинські залишили Вінницю, і переїхали жити у село, згодом — у містечко Бар. Тут Михайла віддали до початкової школи (1875 — 1876), де він був дуже старанним учнем. Потім — навчався в духовному училищі у Шаргороді (1876 — 1880). Біографія 1890 р. Зміст

У 1892—1896 Коцюбинський був у складі Одеської філоксерної комісії, яка боролася зі шкідником винограду  філоксерою. Робота в селах Бессарабії дала йому матеріал для написання циклу молдавських оповідань: «Для загального добра», «Пе Коптьор», «Дорогою ціною». Згодом (1898 року) Михайло Михайлович переїхав у Чернігів, прикипівши душею до цього придеснянського куточка. Статистичного бюро, де працював до 1911. В Чернігові зустрів Віру Устимівну Дейшу, закохався, і вона стала його дружиною. 1895 р. Зміст

В іншому аспекті розповідає про видатного чарівника українського слова Леонід Смілянський у повісті «Михайло Коцюбинський» (К.: Молодь, 1968.- 157 с.). Автору вдалося підкреслити незвичайний талант М.Коцюбинського, його людяність. У цій повісті, як будь-якому художньому творі, є місце домислу. З надією відпочити, покращити здоров'я М.Коцюбинський залишає Чернігів і оселяється у порожньому сільському будинку доброго знайомого, далеко від гамірних шляхів та трактів. 1887 р. Зміст

1911 р. «Товариство прихильників української науки і штуки» призначило М. Коцюбинському довічну стипендію в розмірі 2000 крб. на рік, щоб він міг звільнитись зі служби. Проте письменник почував себе дедалі гірше. Його мучили астма і туберкульоз. Час відлічував останні дні полум'яного життя. У лікарні Коцюбинський дізнається про смерть найкращого друга, композитора М. В. Лисенка Навесні 1913 Михайла Михайловича Коцюбинського не стало. Зміст

Визначні місця Садиба, де народився письменник Зміст

Пам’ятник Михайлу Коцюбинському у м. Вінниця Вулиця М.Коцюбинського у Чернігові Зміст

Будинок Миколи Чернявського у Херсоні, де зупинявся Михайло Коцюбинський Могила М. Коцюбинського. Місто Чернігів На відкритті пам'ятника Іванові Котляревському в Полтаві, 1903 рік. Зліва направо: Михайло Коцюбинський, Василь Стефаник,  Олена Пчілка,  Леся Українка, Михайло Старицький,  Гнат Хоткевич, Володимир Самійленко. Зміст

Творчий шлях Коцюбинський був і залишається одним з найоригінальніших українських прозаїків. М. Коцюбинський одним із перших в українській літературі усвідомив потребу її реформаторства в напрямі модерної європейської прози. Його творчість завжди була предметом суперечок літературних критиків. Знав дев'ять іноземних мов, серед яких грецька, кримська, циганська. Його називали Сонцепоклонником і Соняхом, бо над усе любив сонце, квіти ідітей. Служив звичайним клерком у статистичном відділі Чернігівської управи, на роботу ходив з неодмінною квіткою у бутоньєрці. Зміст

З перших спроб Коцюбинського-прозаїка до нас дійшли оповідання «Андрій Соловійко, або Вченіє світ, а невченіє тьма» (1884), «21-го грудня, на введеніє» (1885), «Дядько та тітка» (1885). Друкуватися Коцюбинський почав у 1890 р. — львівський дитячий журнал «Дзвінок» опублікував його вірш «Наша хатка». За один 1891 рік з-під його пера виходять оповідання «Харитя», «Ялинка», «П'ятизлотник». На початку 90-х рр. частина молодої української інтелігенції, перейнятої ліберально-просвітительськими ідеями, утворює організацію «Братство тарасівців», з учасниками якої Коцюбинський деякий час підтримував зв'язок. Зміст

Роки перебування Коцюбинського на урядовій службі в Молдавії і Криму дали життєвий матеріал для його творів «Для загального добра» (1895), «Пе-коптьор» (1896), «Посол від чорного царя» (1897), «Відьма» (1898), «В путах шайтана» (1899), «Дорогою ціною» (1901), «На камені» (1902), «У грішний світ», «Під мінаретами» (1904). Одним із свідчень того, що Коцюбинський своїми творами молдавсько-кримського циклу виходив за межі локальних проблем, є те, щ його повість «Для загального добра» була надрукована в перекладі російською мовою у журналі «Жизнь» (1899, кн. 12). Зміст

У п'ятиліття перед революцією 1905 — 1907 рр. Коцюбинський написав і опублікував оповідання «Fata Morgana» (Киевская старина, 1904. У 1906 — 1912 рр. крім другої частини «Fata morgana» М. Коцюбинський створює новели «Сміх», «Він іде» (1906), «Невідомий», «Intermezzo», «В дорозі» (1907), «Persona grata», «Як ми їздили до Криниці» (1908), «Подарунок на іменини», а також повість «Тіні забутих предків» (1911). Під час поїздок на острів Капрі письменник часто зустрічався з Горьким, взимку 1911 — 1912 рр. навіть жив у нього і написав там «Коні не винні» та «Подарунок на іменини». Зміст

Коцюбинський побував у багатьох екзотичних місцях  у Криму, Бессарабії, на Гуцульщині та в Італії, його листи переповнені враженнями від природи цих країв. Коцюбинський вражав своїх сучасників знанням природничих наук. Природа і людина зливаються у нього в одне ціле, стоять в одному поетично-філософському ряду. Творчість Коцюбинського служить художнім прикладом уже не одному поколінню українських письменників. Зміст

Журналістика в творчості Михайла Коцюбинського Простежити журналістські опуси М. Коцюбинського дає змогу передусім політична, літературна і громадська газета «Волынь». Тут він працював із листопада 1897 до березня 1898 р. спершу на посаді адміністратора, потім завідував рубрикою «Свет и тени русской жизни» газети «Волынь». Михайло Михайлович був украй невдоволений перебігом редакційних подій. Нарікаючи, що доводиться дуже важко працювати, «розриватися на 100 частин», він добросовісно виконував щоденні журналістські обов'язки, інколи самотужки випускав у світ новий номер, продавав у свіжий номер, оформляв передплату. Зміст

Окремі свої статті в газеті «Волынь» письменник не позначав повним іменем, залишаючи під матеріалом криптонім. Про те, що вони належать саме Коцюбинському, свідчать листи до дружини. Так, рубрику «Свет и тени русской жизни» письменник підписував М. К. Про цю публікацію він повідомляв Вірі Устинівні 22 грудня 1897 року. Справжньою удачею вважав письменник публікацію в житомирській газеті матеріалів про українські справи: рецензії на галицькі журнали, огляди шкільної освіти, відродження національних традицій, поширення фольклору, вшанування видатних письменників, обговорення проблем розвитку рідної мови (він також вів рубрику «К полемике о самостоятельности малороссийского язика») тощо. газета «Волынь» набула широкої популярності. Зміст

Твори Харитя (Лопатинці, 1891) Під мінаретами (1904) На віру. Повість (Лопатинці, 1891) Сміх (1906) Ялинка (Лопатинці, 1891) Він іде! (1906) П'ятизлотник (Лопатинці, 1892) Невідомий. Етюд (1907) Ціпов'яз (Вінниця, 1893) Persona grata (1907) Маленький грішник (Вінниця, 1893) В дорозі (1907) Помстився (Вінниця, 1893) Хо. Казка (Вінниця, 1894) Як ми їздили до Криниці (1908) На крилах пісні (Вінниця, 1895) Дебют (1909) Для загального добра (Вінниця, 1895) Fata morgana (З сільських настроїв) (1 ч. — 1902—1903, 2 ч. — 1910) Посол від чорного царя (Вінниця, 1897) Сон (Чернігів, 1911) Відьма. (Чернігів, 1898) Тіні забутих предків (Чернігів, 1911) В путах шайтана. Нарис (Чернігів, 1899) Лист (о. Капрі, 1911) По-людському (Чернігів, 1900) Подарунок на іменини (о. Капрі, 1912) Лялечка. Етюд (1901) Коні не винні (о. Капрі, 1912) Зміст

Твори На камені (1902) Хвала життю (Чернігів, 1912) Поєдинок (1902) На острові (дата і місце написання твору точно не відомі) Цвіт яблуні. Етюд (1902) Pack-storm З глибини: Хмари (1903), Утома (1903) Нюренберзьке яйце Самотній (1904), Сон (1904) Ранок у лісі У грішний світ. Новела (1904) Сім'я Равлюків Зміст

Коцюбинський і кіномистецтво Життю письменника присвячено стрічку «Родина Коцюбинських» Т. Левчука (1970, образ Коцюбинського відтворив О. Гай). За мотивами творів письменника зняли фільми: «Навздогін за долею» М. Терещенка (1927), «Фата моргана» Б. Тягна (1937), «Кривавий світанок» О. Швачка (1956), «Пекоптьор!» В. Карасьова (1956), «Коні не винні» С. Комара (1956), «Дорогою ціною» М. Донського (1957), «Тіні забутих предків» С.Параджанова (1964), «Тіні забутих предків» Ю. Суярка (1990, відео), «Подарунок на іменини» Л. Осики (1991), «Тіні забутих предків» К. Костюкова (1990). М. Коцюбинського показано у фільмі «Правда» (1957, його зіграв В.Черняк) та в науково популярній стрічці «Михайло Коцюбинський» (1958), Дурочки (1958). Зміст

Використана література Спогади і розповіді про М. М. Коцюбинського. — К.: Дніпро, 1965. — 201 с. Горький М., М. М. Коцюбинский (некролог). — „Вестник Европы”, 1913. Горький М., М. М. Коцюбинский. Собр. соч., т. XVI, Гиз, М. — Л., 1924. Горький М., Предисловие к берлинскому изданию рассказов М. Коцюбинского. — Берлин, 1923. Джонсон И., Украинский беллетрист. — „Образование”, 1906. Ілюченко Г. М.Коцюбинський у Житомирі. Спогади про Михайла Коцюбинського, у кн..: Твори в двох томах, Т. 2, К.: Дніпро, 1966. Козуб С., Молодий Коцюбинський. — „Книгоспілка”, 1927. Коряк В., Поет української інтелігенції М. Коцюбинський. — „Книгоспілка”, 1923. Лакиза І., М. Коцюбинський. — „Книгоспілка”, 1929. Лебідь Ан., Нотатки до біографії М. Коцюбинського. — „Книгоспілка”, 1928. Коцюбинський М. Свет и тени русской жизни.(статті з газети «Волинь») Твори: В 4-х т. Т. 4 / Статті та нариси/ Упор. і приміт. М. Грицюти. – К.: Дніпро, 1985. Коцюбинський М., Твори в семи томах. — К.: Наукова думка, 1973-1975. Зміст