Пезентація з художньої культури в 10 класі "Графіка"

Трутовський «Сорочинський ярмарок" Літографія Трутовський ілюстрував твори Т. Шевченка, Марка Вовчка, М. Гоголя, байки І. Крилова і Л. Глібова.

Лев Жемчужніков (1828—1912) Жемчужніков після смерті Шевченка продовжив справу великого поета й художника. З квітня 1861 р. в українському журналі «Основа», що виходив у Петербурзі, він відновив випуск серії офортів та малюнків про сучасне й минуле України, про її природу. Селянин косить хліб

Під враженням поеми Шевченка «Катерина» Жемчужніков створив офорт «Покинута»: в чистому полі стоїть Катерина, залишена всім лихам на поталу.

Мартинович Порфирій Денисович Ще в Петербурзі він узявся ілюструвати поему І. Котляревського «Енеїда». Мартинович малює троянців як справжніх полтавчан — дотепних, енергійних, винахідливих. Двоє селян по вулиці йдуть Двоє на лавці сидять Мартинович цінував народний гумор, веселу вдачу.

І.Їжакевич опоетизував народний побут України перед тисячами читачів «Ниви» («Сватання», «Прання білизни», «На покосі»), свіжо відтворив образ героїчного минулого («Козаки у розвідці», «Запорожець», «Гайдамаки»). Мені тринадцятий минало…

Іван Їжакевич «Перебендя». 1938 Автор ілюстрацій до творів Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Котляревського, Івана Франка, Григорія Квітки-Основ'яненка, Михайла Коцюбинського, Івана Ле, Миколи Гоголя, Василя Стефаника та числених малюнків на теми народного життя. Брав участь у відновленні фресок Кирилівської церкви в Києві, розписував Церкву Всіх Святих над Економічною брамою Києво-Печерської лаври та зовнішній іконостас Георгіївського собору монастиря на «Козацьких Могилах» .

Г.Нарбут перший увів у широкий вжиток силуетний малюнок і досяг у ньому віртуозності. Автопортрет з дружиною та дітьми

Герої байок Крилова і казок Андерсена під пером Нарбута зажили новим життям: їхні силуети — то кумедні, то витончені, але завжди виразні,— найбільше приваблювали дітей.

У Дігтярах (Чернігівщина), Решетилівці (Полтавщина), Оленівці (Київщина) й Глинянах (Львівщина) були відкриті навчально-ткацькі майстерні, де килимарі вдосконалювали уміння виготовляти килими. Цим майстерням вдалося зберегти надзвичайно багаті форми візерунків і композиції килимів. Ткані вовняні килими килимарський промисел

Малюнки тканин Чернігівщини відзначалися складним поєднанням стилізованих рослинних і пташиних мотивів. Фабрики Полтавщини випускали картаті тканини з набивним білим, зеленим, червоним малюнком на синьому тлі. Харківщина славилася сукнями, полотном. Особливістю ткацтва Поділля було оздоблення виробів геометризованими здрібненими візерунками. Художні тканини Плахта. Полтавщина,ХІХ ст. Пояси- “крайки”, ХІХ ст.

Українська вишивка Українська вишивка розвивається в цей період по шляху подальшого вдосконалення і урізноманітнення технік. Елементи малюнка залишилися в своїй основі незмінними: це геометрична фігурка, рослина, пташка чи інша тварина. Остаточно втратило своє значення символічне трактування тих чи інших знаків і фігурок. Очіпок. Київська губернія, кінець ХІХ ст. Хусточка. С. Чеповичи Київська губернія, кінець ХІХ ст. Фрагмент фартуха . С.Мелени Радомишльського повіту , Київська губернія, кінець ХІХ ст. Сорочка жіноча. м.Чернівці. Фабрика художніх виробів ім. Федьковича.

Гончарний посуд, «свищики» і «лембики» (посуд у вигляді левів, півнів, баранів) виготовляли переважно в умовах домашнього промислу, а кахлі — на заводах. Прикрашали вироби великими орнаментами рослинного (рідше мішаного) характеру.

Миска й тарілка. Київська губернія, кінець ХІХ ст. Дерев'яний посуд Тарілки. Полтавська губернія, кінець ХІХ ст. Ложка. Київська губернія, кінець ХІХ ст.