ПІДБІР СОТІВ ПЕРЦЮ СОЛОДКОГО НА ХОЛОДОСТІЙКІСТЬ

Денисова Я.С.

ДНЗ «Костянтинівське вище професійне училище» група 3-К, курс ІV

ПІДБІР СОТІВ ПЕРЦЮ СОЛОДКОГО НА ХОЛОДОСТІЙКІСТЬ

 Керівник:

 Карпенко С.А., викладач І категорії

 Крутько Р.В., кандидат с.-г. наук, ст. науковий співробітник ІОБ НААН України

Костянтинівка – 2023

ЗМІСТ

ВСТУП

Овочеві і баштанні культури мають надзвичайно важливе значення в житті людини. Вони постачають організм людини необхідними вітамінами, мінеральними солями, кислотами та іншими речовинами, а також являються сировиною для харчової промисловості. Перець солодкий – цінна полівітамінна культура. Плоди широко використовують для переробної промисловості, а також в домашній кулінарії. Ареал розповсюдження перцю солодкого сьогодні дуже широкий.

Актуальність теми. Не дивлячись на велику різноманітність сортів і гібридів F₁, районованих в Україні в теперішній час, асортимент їх не завжди може сформувати якісну продукцію при вирощуванні в деяких районах. Так, в умовах Лісостепу і Полісся, характерних різкими коливаннями температури і вологості, багато які із існуючих сортів не здатні досягти біологічної стиглості у відкритому ґрунті, що знижує їх харчову цінність в 1,5-2 рази. Одним із шляхів вирішення цієї проблеми є створення сортів і гібридів першого покоління, в яких поєднується холодостійкість, скоростиглість і продуктивність [1]. Важлива роль при цьому належить добору адаптивних форм при випробуванні сортів в лабораторних і польових умовах.

Адаптивні можливості рослин, що визначають рівень його стійкості, можуть оцінюватися за багатьма фізіологічними параметрами [2]. В останні роки холодостійкість досліджується особливо інтенсивно, що перш за все пов'язано з проблемою створення високоадаптивних форм сільськогосподарських культур.

Специфічні агрокліматичні особливості зони помірного клімату вимагають особливих підходів у вирішенні різних аспектів селекційного процесу тому що у такої теплолюбивої культури, як перець, при зниженій теплозабезпеченості фізіологічні, біохімічні та інші життєво важливі процеси в онтогенезі відбуваються по-іншому в порівнянні з теплозабезпеченими регіонами, і часто лімітуються біоенергетичним потенціалом даних видів. У зв'язку з цим, розробка наукових основ селекції по виведенню сортів і гетерозисних гібридів F₁ перцю, стійких до низьких позитивних температур є актуальним завданням.

Метою даної роботи було визначити відношення сортів перцю солодкого, створених в Інституті овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України, до холодового стресу та оцінити їх господарські властивості при випробуванні в польовому досліді.

Для досягнення мети вирішувались такі завдання:

‑ оцінити рівень холодостійкості сортів перцю при пророщуванні насіння при низьких позитивних температурах;

‑ встановити особливості прояву кількісних ознак сортів перцю солодкого;

‑ виявити взаємозв’язки між важливими ознаками;

‑ виділити сорти, найбільш пристосовані для вирощування в зоні Лівобережного Лісостепу України.

Об’єкт досліджень: сорти перцю солодкого селекції ІОБ НААН України.

Предмет досліджень: добір сортів перцю для ефективного виробництва.

Наукова новизна. Вперше на основі комплексної оцінки сортів перцю в лабораторних і польових умовах встановлено їх рівень холодостійкості та цінних господарських ознак. Визначено кореляційні зв’язки між фенологічними, біометричними, морфологічними особливостями та хімічним складом плодів сортів перцю. Виявлено комплекс ознак, які окреслюють особливості росту, розвитку та пов’язані з генетичними різницями у відношенні до холодового стресу.

Удосконалено підходи до комплексного системного вивчення вихідного матеріалу перцю солодкого для селекції. Набуло подальшого розвитку теоретичне обґрунтування елементів сортової технології для найбільш ефективного вирощування продукції перцю солодкого та отримання насіння в умовах лівобережного Лісостепу; дослідження особливостей прояву основних кількісних і якісних ознак (холодостійкість, скоростиглість, урожайність, високі товарні показники).

Практичне значення. Всебічно вивчено сорти перцю солодкого нового напрямку селекції, стійкі до низьких позитивних температур і рекомендовано кращі з них у виробництво та для селекційної роботи.

1 ОГЛЯД НАУКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Перець належить до роду Capsicum Tourn. родини пасльонові (Solanaceae Pers). Загалом ботанічна характеристика роду Capsicum Tourn. об'єднує близько 30 видів, проте, таксономія його ще не до кінця розроблена. Існує кілька різних класифікацій і серйозні розбіжності між вченими щодо існування і біосістематіческого положення окремих видів [3]. У світовому землеробстві розповсюджено чотири види перцю: перець мексиканський, колумбійський, перуанський і опушений [4]. Усі сорти, які вирощуються в нашій країні, відносяться до мексиканського або однорічного виду (Capsicum annum L.).

Плоди перцю солодкого визначають як надто цінний вид овочевої сировини, що зумовлено їх смаковими якостями та винятковим біохімічним складом. У технічно стиглих плодах міститься: сухої речовини ‑ 5,00-18,06%; вміст загального цукру ‑ 2,3-4,2% в технічній стиглості та 4,1-7,4% – в біологічній. Серед вітамінів у плодах перцю солодкого найбільш поширеними є аскорбінова кислота (вітамін С), каротин, В₁, В₂.[5].

Перець солодкий є тепло-вимогливою культурою. Насіння починає проростати при температурі не нищій за 13ºС [6]. Оптимальною для росту і розвитку рослин перцю є температура +20…+26ºС. При температурі +20…+25ºС насіння проростає на 7-10-й, а при +15…+17ºС – на 20-22-й день. Сума активних температур, необхідна рослинам перцю від сходів до початку біологічної стиглості, залежно від сорту становить 2600-3000ºС [7]. Перець дуже чутливий до низьких температур і при 0,3-0,5 гине. О. Д. Болотських [8] відмітив, що перець гине при зниженні температури до -1ºС.

Рослини перцю солодкого дуже вимогливі до температури повітря у фазу бутонізації та масового цвітіння, яке відбувається протягом 30 діб. Ці фази прийнято називати критичними. Оптимальна температура у цей період +28…+30ºС, а після масового цвітіння – +20…+25ºС, вночі – не менше +16ºС. У зв’язку з цим, добір холодостійких форм має велике значення в селекції перцю, особливо для плівкових теплиць і відкритого ґрунту північних районів, оскільки низька температура є фактором, який обмежує урожайність [9].

Низькі плюсові температури надають глибоке і різнобічний вплив на рослини. Найчастіше воно виражається в збільшенні тривалості вегетаційного періоду, зниження кінцевої продукції на 10-15% і більше, зміні хімічного складу і якості одержуваної продукції [10]. Тому для зменшення шкоди, що завдається низькими позитивними температурами необхідно створювати холодостійкі сорти сільськогосподарських культур на основі застосування різних методів оцінки вихідного і селекційного матеріалу [11].

Таким чином, створення стійких до стресових температур сортів і гібридів сільськогосподарських культур є одним з найважливіших умов реалізації їх потенційної продуктивності. На думку Г. В. Удовенка [12], одним із шляхів вирішення цього завдання є використання в якості вихідного матеріалу форм рослин з генетично закріпленим високим рівнем стійкості до певного екстремального фактору.

Рівень стійкості рослин до знижених позитивних температур є генетично контрольованою ознакою, проте це ознака потенційна. В оптимальних умовах вона прихована і реалізується лише, коли рослина потрапляє під вплив екстремального фактора. Тому для діагностики стійкості одним з необхідних умов є впливання на рослину перцю зниженими позитивними температурами.

Однак найбільш надійними і об'єктивними методами оцінки вихідного і селекційного матеріалу на стійкість до холоду вважаються прямі методи оцінки, які засновані на безпосередньому вивченні характеру впливу на насіння або рослини низьких позитивних температур. Методи холодного пророщування насіння дозволяють діагностувати велику кількість сортів і гібридів, виявити не тільки цінні в селекційному відношенні за ознакою стійкості зразки, але і виявити стійкі генотипи всередині популяцій. При використанні цих методів з’являється можливість прискорити оцінку зразків і, як наслідок, скоротити час створення холодостійкого матеріалу [13].

До найбільш вдалих лабораторних методів оцінки холодостійкості можна віднести методи холодного пророщування насіння в чашках Петрі і їх різні модифікації, запропоновані низкою дослідників [14].

2 МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Матеріалом для досліджень виступали 12 сортів перцю солодкого селекції Інституту овочівництва і баштанництва НААН: Лада, Валюша, Велетень, Голубок, Полтавський, Надія, Снігур, Дружок, Піонер, Світлячок, Світозар, Любаша (додаток А). Сорти було оцінено в лабораторних умовах на здатність насіння проростати при низьких позитивних температурах та в польових умовах в конкурсному сортовипробуванні.

Дослідження проводились в Інституті овочівництва і баштанництва НААН, який, згідно агроґрунтовому районуванню, знаходиться в Лісостеповому районі області на південному боці Лівобережного Лісостепу на території Харківського району в 36 км від міста Харкова (східна частина Лівобережного Лісостепу України).

Клімат зони помірно-континентальний. Він характеризується середньо-тривалим, безморозним періодом – 102-156 днів. За багаторічними даними середньорічна температура по Харківській області складає +6,8^оС. Найбільш холодним місяцем є січень та І декада лютого, найтеплішим – липень. Середня багаторічна сума активних температур дорівнює 2669^оС, період з температурою вище за 10ºС триває 170-180 діб.

Погодні умови року були жаркими у порівняні з багаторічними показниками протягом усього періоду вегетації на 1-3ºС. Найбільш спекотними були друга і третя декади червня, друга декади липня і перша та третя декади серпня – температура повітря у ці дні сягала позначки у 32-42ºС.

Кількість опадів суттєво поступалася багаторічній нормі у червні, липні і вересні на 19-30 мм. Найбільш критичними в цей рік були перша декада червня, перша і третя липня, перша і друга декада вересня. Достатній рівень опадів був у червні 80,5 мм для розвитку рослин і навіть перевищував багаторічні дані на 15,5 мм. Таким чином, погодні умови, протягом року, не були сприятливими для розвитку рослин перцю солодкого.

Методика лабораторних досліджень. Оцінку зразків перцю солодкого за холодостійкістю проводили згідно методики ВІР 1999 року на стадії пророщування насіння [15]. Насіння пророщували на зволоженою фільтрувальної папері в чашках Петрі при 25ºС (контроль) і 13-14 °С (дослід). У кожному з двох варіантів по 100 штук насіння в 2-х повтореннях. Холодостійкість визначали за швидкістю проростання насіння при t = 13-14°С щодо 25°С.

При ранжируванні зразків по холодостойкости їх розподіляли на 3 групи стійкості наступним чином:

– холодостійкі – проросло 81-100%,

– середньохолодостійкі – 31-80%,

– нехолодостійкі – 0-30%.

Методика польових досліджень. Розсаду перцю солодкого вирощували в дерев’яних ящиках. Суміш для посіву складалась з чорнозему, торфу і перегною. Посів проводили 10 березня. Масові сходи одержали через 7-10 діб. Догляд за рослинами полягав у проведенні регулярних прополювань, рихлень, поливів і також підживленні. Висаджували розсаду в скляну теплицю, у другій 10 травня. Схема посадки 70×35. Закладено досліди в 4-х повтореннях, ділянки 3-х рядкові по 30 облікових рослин.

Агротехнічні заходи проводили відповідно до вимог даної культури. Догляд за рослинами полягав у систематичному розпушувані ґрунту, підживленні рослин, зрошенні та видаленні бур'янів. Захист від захворювань проводили шляхом обприскування рослин хлорокисом міді, з нормою 40 г/10 л води. Такі обробки проводили тричі.

Оцінку зразків генотипів було проведено згідно наступних методичних рекомендацій: Методика проведення експертизи сортів на відмітність, однорідність та стабільність (ВОС) (овочеві, баштанні культури та картопля) (2004) [16], Методика дослідної справи в овочівництві і баштанництві (2001) [17].

При оцінці генотипів основну увагу приділяли наступним показникам:

– фенологічні спостереження (визначали календарні дати: сівби, сходів, 1-го справжнього листка, бутонізації, цвітіння, зав’язування плодів в технічній і біологічній стиглості);

– біометричні вимірювання (визначали: забарвлення гіпокотеля, довжину і ширину сім’ядольного листка, висоту і ширину куща, довжину і ширину листка, довжину і ширину плоду, а також товщину стінки плоду);

– урожайність плодів визначалася методом зважування.

Вміст деяких компонентів хімічного складу плодів перцю солодкого визначали за такими методиками:

– суха речовина – висушування до постійної ваги згідно ДСТУ 7804:2015 [18];

– загальний цукор – згідно ДСТУ 4954:2008 [19];

– вітамін С методом Муррі згідно ДСТУ 7803:2015 [20].

Одержані експериментальні дані обробляли методом дисперсійного та кореляційного аналізу за методиками, викладеними Б. О. Доспеховим [21]. Нормування ознак при цілісній оцінці сортів за комплексом показників і групуванні за холодостійкістю проводили за П. П. Літуном та ін. [22].

Для економічної оцінки вирощування сортів користувалися довідниками – «Типові норми на механізовані сільськогосподарські роботи» [23], «Типовые нормы выработки и расценки на конно-ручные сельскохозяйственные работы» [24]. Розрахунок економічної ефективності проводили згідно методики викладеної О. В. Ульянченко та ін. [25]. Підраховували витрати на вирощування продукції перцю солодкого за технологічною картою, собівартість 1 т продукції, умовно чистий прибуток.

Біоенергетичну оцінку визначали за методикою О.С. Болотських та М.М. Довгалєм [26], яку проводили на основі енергетичних еквівалентів, приведених до одного показнику (МДж) з урахуванням поживної цінності овочевої продукції.

3 ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ЧАСТИНА

3.1 Оцінка сортів перцю солодкого за здатністю насіння проростати при низьких позитивних температурах

В нашу роботу було включено 12 сортів перцю солодкого селекції ІОБ НААН. Підрахунок пророслого насіння вели в динаміці при обох температурних режимах, щодня відзначаючи відсоток пророслого насіння, визначали схожість і розраховували показник відносної холодостійкості.

Аналіз динаміки проростання показав, що при оптимальній температурі (25ºС) насіння почали проростати на 2-4 добу, а поява 50% сходів спостерігали на 4-9 добу (табл. 3.1). Відзначено, що у зразка Світозар і Велетень насіння почали проростати пізніше, ніж у інших зразків – на 5-6 добу. Схожість насіння у всіх зразків була високою – 80-100%. Висока швидкість проростання відзначена також у зразків Снігур, Дружок, Піонер, Голубок, Полтавський, початок проростання насіння яких зазначено на 25-29 добу. Зразкам Велетень, Світлячок, Світозар потрібно 35-37 діб.

Таблиця 3.1

Динаміка проростання і схожість насіння зразків перцю солодкого при різних температурах пророщування

З даних таблиці 3.1, також видно, що в умовах зниженої температури більш дружно проростали насіння у зразків Голубок і Піонер, так як у них 50% насіння проросло на 3 доби раніше, ніж у стандарту Надія. Основна маса зразків мали 50%-ве проростання насіння на 37-42 добу. Також відзначено, що у зразка Дружок період від «початку проростання» до «50% проростання» був найбільш тривалим і склав 17 діб.

Було встановлено, що під дією низької позитивної температури спостерігалася висока амплітуда коливань відсотка пророслого насіння в кінці експерименту (45 доба пророщування) від 45% до 85%. Це також свідчить про сортоспецифічності реакції перцю солодкого на вплив низьких температур в період набухання і проростання насіння. Високим відсотком проростання насіння при t = 13-14ºC відзначилися зразки Голубок, Лада і Піонер (80-85%), що перевищує стандарт холодостійкості сорт Надія (79%).

Для порівняння холодостійкості досліджуваних сортозразків розраховували показник відносної холодостійкості. Даний показник визначали як відношення пророслого насіння на 35 добу при +13-14ºС щодо 9 діб пророщування при 25ºС, так як саме в цей період чітко простежувалося розподіл зразків за групами холодостійкості (табл. 3.2).

Найвищим відсотком пророслого насіння на 35 добу при t = 13-14ºC характеризувалися зразки Піонер і Голубок 80-83%, що на 25-28% вище, ніж у стандарту холодостійкості сорти Надія. Показник відносної холодостійкості цих зразків був більше 80% .У зразків Снігур і Дружок на 35 добу проросло лише 21 і 26% насіння відповідно. Саме тому дані зразки мали найнижчі показники відносної холодостійкості 24,1 і 26,8%. І лише у зразка Велетень до цього часу не відмічено проростання насіння, що не дало змоги дати оцінку його холодостійкості згідно даної методики.

На основі проведеної оцінки в фазу проростання насіння досліджені зразки по групах холодостійкості розподілилися наступним чином:

I – група холодостійких: Піонер, Голубок

II – середньохолодостійкі: Валюша, Надія, Полтавський, Світлячок, Любаша, Світозар і Лада.

III – нехолодостійкі зразки: Дружок, Велетень і Снігур.

Таблиця 3.2

Розподіл зразків перцю солодкого за групами холодостійкості на стадії проростання насіння

3.2 Вивчення сортів перцю солодкого за комплексом ознак

Головною ознакою, що визначає пристосованість культури до регіонів вирощування, є тривалість вегетаційного періоду, який являє собою час, необхідний для проходження повного розвитку рослини, що закінчується формуванням насіння [77, 78]. Тривалість вегетаційного періоду – комплексна ознака, що складається із окремих міжфазових періодів, які послідовно змінюють один одного. Тому нами було оцінено сорти перцю солодкого не тільки за загальною довжиною вегетаційного періоду, але і за довжиною окремих періодів між фазами (табл. 3.3). Виявлено, що показники тривалості міжфазових періодів у перцю солодкого різняться залежно від сортових властивостей зразка. Так, кількість діб від масових сходів до цвітіння складала залежно від сорту 78-87 діб. Найкоротшим цей період відмічався у сорту Світлячок – 78 діб. Найтривалішим цей період був у сорту Полтавський – 87 діб.

Тривалість періоду від масових сходів до зав’язування плодів перцю солодкого коливалась від 95 діб у сорту Світлячок до 105 діб у сортів Полтавський і Світозар. Найкоротшим періодом від масових сходів до технічної стиглості відзначились сорти Світлячок (112 діб) і Полтавський (115 діб), найтривалішим –сорти Світозар (123 доби) і Валюша (121 доба).

Таблиця 3.3

Тривалість періодів між фенологічними фазами у сортів перцю солодкого

З тривалістю періоду від масових сходів до біологічної стиглості як ранньостиглі відзначились сорти Світлячок (142 доби), Полтавський (145 діб). Найтривалішим цей період був у сортів Світозар (153 доби) і Валюша (151 доба).

Сума активних температур у період від сходів до технічної стиглості залежно від сорту коливалась в межах 1613-1912°С (табл. 3.4). У сортів Надія і Світлячок сума активних температур за зазначений період була найменшою і становила відповідно 1691 та 1613°С. У сортів Голубок і Світозар сума активних температур до технічної стиглості була найвищою (1822 і 1912°С відповідно).

Таблиця 3.4

Сума активних і ефективних температур за вегетаційний період різних сортів перцю солодкого

Сума активних температур від сходів до біологічної стиглості коливалась в межах 2197-2420°С. Найменша сума активних температур до біологічної стиглості була у сортів Надія та Світлячок і становила відповідно 2250 і 2197°С. Суттєво більші показники за сумою активних температур виявились у сортів Голубок і Світозар (2361 і 2420°С). Така ж сама тенденція залишилась і при оцінці сортів за сумою ефективних температур. Найменшими сумами ефективних температур періодів від сходів до технічної і до біологічної стиглості відзначились сорти Світлячок і Надія, найбільшими – сорти Світозар і Голубок.

Характеристику сортів перцю солодкого за біометричними показниками наведено в таблиці 3.5. Висота гіпокотиля коливалась від 2,17 см до 3,16 см. Коротким гіпокотилем відзначились сорти Світозар, Снігур, Полтавський і Дружок. Довгий гіпокотиль мали сорти Надія, Піонер, Світлячок, Голубок і Любаша. Найкоротшим сім’ядольний листок був у сортів Снігур (2,29 см), Дружок (2,30 см), Велетень (2,45 см), Світозар (2,46 см) і Голубок (2,47 см); найдовшим – у сорту Любаша.

Таблиця 3.5

Біометричні показники сортів перцю солодкого

Ширина сім’ядольного листка була більшою у сортів Світозар (0,95 см), Лада (0,92 см) і Любаша (0,92 см); меншою – у сортів Дружок (0,87 см), Снігур (0,88 см), Надія (0,88 см), Голубок (0,88 см) і Велетень (0,88 см).

Висота рослини сортів коливалась від 47,4 см до 83,67 см. Найменшим цей показник був у сорту Світозар, найбільшим – у сорту Полтавський. Ширина рослини найменшою була у сорту Любаша (51,20 см), найбільшою – у сорту Валюша (73,13 см).

Довжина листка була найменшою у сортів Полтавський (8,91 см), Снігур (9,01 см), Голубок (9,01 см), Світлячок (9,02 см), Дружок (9,11 см), Надія (9,21 см) і Піонер (9,22 см). Найбільшим цей показник був у сорту Світозар (13,63 см). Ширина листка найменшою виявилась у сортів Полтавський (4,6 см), Снігур (4,79 см), Надія (4,88 см) і Голубок (4,89 см); найбільшою – у сорту Світозар (8,66 см).

За найбільшою довжиною плоду виділилися сорти Валюша (12,84 см), Надія (12,71 см), Піонер (12,63 см) і Полтавський (12,61 см). Найкоротшим плід був у сортів Лада (8,22 см) і Світлячок (8,24 см). Ширина плоду найбільшою виявилась у сорту Світозар (7,56 см); низькою була у сортів Надія (5,11 см), Піонер (5,14 см) і Голубок (5,22 см).

Характеристика сортів перцю солодкого за основними цінними господарськими ознакам представлено в таблиці 3.6.

Таблиця 3.6

Господарські ознаки сортів перцю солодкого

Урожайність сортів перцю солодкого була в межах 20,8-42,3 т/га. Найбільшою урожайністю відзначились сорти Любаша і Світозар. Істотно нижчою від контрольного сорту була урожайність сортів Голубок, Світлячок, Велетень, Надія і Піонер. Кількість плодів на рослині коливалась від 6 до 13 шт. Найбільшу кількість плодів утворювали рослини сортів Снігур, Полтавський і Валюша; найменшу – сорту Велетень. Найбільшою середньою масою плоду відзначились сорти Світозар (93,3 г) і Велетень (92,6 г). Найдрібніші плоди були у сорту Голубок (56,6 г). Товщина стінки плоду коливалась в межах 4,7-8,9 мм. Найтовща стінка плоду виявилась у сорту Світозар, найтонша – у сортів Надія і Піонер.

Вміст сухих речовин у плодах різних сортів становив 5,6-6,8% (табл. 3.7). Найменше сухої речовини містилось в плодах сорту Світлячок (5,6%) та сорту Велетень (5,7%); найбільше – у сортів Валюша (6,8%), Полтавський (6,7%) і Голубок (6,6%). Вміст загального цукру в плодах перцю солодкого коливався в межах 2,4-2,9%. Найбільшою кількістю цукрів відзначились сорти Світлячок, Любаша, Голубок і Дружок; найменшою – Піонер і Лада.

Таблиця 3.7

Хімічний склад плодів сортів перцю солодкого

Вміст вітаміну С в плодах залежно від сорту коливався в межах 100,8-122,4 мг на 100 г сирої речовини. Найменший вміст вітаміну С мали сорти Голубок і Велетень, найбільший – сорт Валюша.

3.3 Економічна та енергетична оцінка вирощування перцю солодкого

Основними показниками економічної оцінки використання результатів є приріст виробництва продукції та отриманий річний та госпрозрахунковий ефект на одиницю площі або об’єкт впровадження в цілому.

Аналізуючи інші фактори і оцінюючи їх по витратам робочої енергії можна сказати, що на врожай фактично використовується тільки 25% витраченої не відновлюваної енергії. В практику виробництва, заготовок, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції необхідно впроваджувати найбільш ефективні енергетичні ресурсозберігаючі технології, вести пошук шляхів підвищення використання щорічно відновлюваних природних енергетичних ресурсів (сонця, повітря, ґрунту, вітру, фотосинтетичної здібності зелених рослин та інші). Потрібно вирішувати задачу щорічного розширення екологічно чистого виробництва всіх та в першу чергу енергетичних витрачаємих ресурсів.

Нами було проведено економічний аналіз вирощування найбільш урожайних сортів перцю солодкого (табл. 3.8). Ринкова вартість продукції перцю солодкого в 2018 році склала в середньому 5 грн. за 1 кілограм. Виробничі витрати на збирання врожаю, на завантаження, транспортування і реалізацію складали залежно від сорту 75494,34-79843,27 грн./га. Загальні витрати напряму залежать від величини врожаю, збільшення якого призводить до збільшення потреб у ресурсах на збирання і реалізацію. Але, не зважаючи на підвищення витрат при виробництві продукції у сортів Любаша і Світозар спостерігається зменшення собівартості та зростання прибутку і рівня рентабельності виробництва цих сортів.

Собівартість продукції була найвищою у менш урожайного сорту Полтавський (1960,89 грн./т), найнижчою – у більш урожайних сортів Любаша і Світозар (1887,55 грн./т). Чистого прибутку більш урожайні сорти забезпечують більше (131656,73 грн. проти 117005,66 грн. у сорту Полтавський) при рівні рентабельності 164,89 % (при 154,99 % у сорту Полтавський).

Таблиця 3.8

Економічна та біоенергетична оцінка вирощування сортів перцю солодкого в розрахунку на 1 га

Витрати енергії на вирощування продукції перцю солодкого становили залежно від сорту від 185705,88 МДж до 204035,29 МДж. Вміст енергії, накопиченої господарсько-цінною часткою врожаю коливався від 26204,85 МДж у сорту Любаша до 28345,80 МДж у сорту Валюша. Сорт Валюша характеризувався більш високим вмістом сухої речовини і більшою енергетичною цінністю, що і зумовило більший коефіцієнт біоенергетичної ефективності – 1,33.

Узагальнюючи розрахунки економічної і біоенергетичної оцінки, можемо сказати, що вирощування сортів перцю солодкого у відкритому ґрунті лісостепу України є економічно і енергетично вигідним.

ВИСНОВКИ

1. Проведено аналіз холодостійкості 12 сортів перцю солодкого селекції Інституту овочівництва і баштанництва в лабораторних умовах методом пророщування насіння при низьких позитивних температурах. Виявлено, що при низькій позитивній температурі проростання в цілому відбувалося більш повільно, приводячи до сильної затримки початку проростання до 23-32 діб. Високу швидкість проростання відзначено у сортів Надія, Снігур, Дружок, Піонер, Голубок, Полтавський.

2. Розподілено досліджені зразки по групах холодостійкості, виділено холодостійкі сорти (Піонер, Голубок), середньохолодостійкі (Валюша, Надія, Полтавський, Світлячок, Любаша, Світозар і Лада) і нехолодостійкі (Дружок Велетень і Снігур).

3. Виявлено сортові відмінності між ростом і розвитком рослин перцю солодкого. Виділено сорт Світлячок з найкоротшими міжфазовими періодами: від масових сходів до цвітіння – 78 діб, від масових сходів до зав’язування плодів – 95 діб, від масових сходів до технічної стиглості – 112 діб, від масових сходів до біологічної стиглості – 142 доби.

4. Виділено сорти Надія і Світлячок, яким для формування продукції плодів необхідно менша сума активних і ефективних температур.

5. Виявлено сортові різниці за біометричними і господарськими ознаками перцю солодкого. Виділено сорти Любаша і Світозар за урожайністю; Світозар і Велетень – за крупноплідністю і товщиною стінки плоду; Валюша, Полтавський і Голубок – за вмістом сухої речовини; Світлячок, Любаша, Голубок і Дружок – за вмістом загального цукру; Валюша – за вмістом вітаміну С.

6. Вирощування сортів перцю солодкого у відкритому ґрунті лісостепу України є економічно вигідним. Найнижчою собівартістю продукції відзначились більш урожайні сорти Любаша і Світозар (1887,55 грн./т). Вони забезпечували більше чистого прибутку (131656,73 грн. проти 117005,66 грн. у сорту Полтавський) при рівні рентабельності 164,89 % (при 154,99 % у сорту Полтавський).

7. Витрати енергії на вирощування продукції перцю солодкого становили залежно від сорту від 185705,88 МДж до 204035,29 МДж. Сорт Валюша характеризувався більш високим вмістом сухої речовини (6,8%) і більшою енергетичною цінністю (28345,80 МДж), що і зумовило більший коефіцієнт біоенергетичної ефективності – 1,33.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Отримані результати лабораторних і польових досліджень сортів перцю солодкого за холодостійкістю і комплексом ознак та виявлені закономірності у зв’язках між ознаками рекомендується використовувати для планування селекційної роботи з перцем солодким при створенні адаптивних високоврожайних сортів і гібридів.

2. Виділені холодостійкі в лабораторних умовах сорти Піонер і Голубок та ранньостиглі сорти з меншою потребою у сумах активних і ефективних температур для формування урожаю Надія і Світлячок рекомендуються для вирощування у північних районах країни.

3. Сорти Любаша, Світозар і Валюша рекомендуються для вирощування в зоні Лівобережного Лісостепу, як найбільш придатні для економічно доцільного виробництва продукції перцю солодкого в даній кліматичній зоні.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1.     Жученко А. А. Экологическая генетика культурных растений. Кишинёв, 1980. 587 с.
2.     Удовенко Г. В., Гончарова Э. А. Влияние экспериментальных условий среды на структуру урожая сельскохозяйственных растений. Ленинград, 1982. 144 с.
3.     Генофонди перців і їх використання в селекційно-генетичних дослідженнях / С. І. Корнієнко та ін.; за наук. ред. С. І. Корнієнка. Вінниця: ТОВ «Нілан ЛТД», 2016. 248 с.
4.     Дудник С. А., Єлагін В. Д., Однолько І. В. Перець і баклажани. Київ: Урожай, 1989. 96 с.
5.     Буткевич С. Т. Витамины в сладком перце. Тр. МолдНИИОЗиО. 1965. Т. VII, вып. 1. С. 55-64.
6.     Гикало Г. С. Перец. Москва: Колос, 1982. 119 с.
7.     Болотських О. С., Бондаренко Г. Л., Скляревский М. О. Операційні технології виробництва овочів / За ред. О. С. Болотських. Київ: Урожай, 1988. 344 с.
8.     Болотских А. С.  Энциклопедия овощеводства. Харьков: Фолио, 2005. 339 с.
9.     Пышная О. Н., Мамедов М. И., Пивоваров В. Ф. Селекция перца. Москва: Изд-во ВНИИССОК, 2012. 248 с.
10. Лаханов А. Н. Оценка холодостойкости полевых культур. Сб: Диагностика устойчивости растений к стрессовым воздействиям. Ленингад, 1988. С. 62-75 c.
11. Виноградова В. В. Оценка холодостойкости овощных и тыквенных культур Сб: Диагностика устойчивости растений к стрессовым воздействиям. Ленингад, 1988. С.75-84.
12. Удовенко Г. В. Общие требования к методам и принципам диагностики устойчивости растений к стрессовым воздействиям. Сб: Диагностика устойчивости растений к стрессовым воздействиям. Ленинград, 1988. С.5-10.
13. Генкель П. А., Кушниренко С. В. Холодоустойчивость и термические способы ее повышения. Москва, 1966. 49 с.
14. Gupta D., Kovács I. Cold tolerance of parents, single, 3-way and double crosses of opaque-2 maize inbreds and their normal analogues. Euphytica. 1975. V. 24, № 1. P. 245-250.
15. Диагностика абиотической и биотической устойчивости овощных культур (методические указания. / В. И. Кривченко и др. Санкт-Петербург: ВИР, 1999. 32 с.
16. Методика експертизи сортів на відмітність, однорідність та стабільність (ВОС). Овочеві, баштанні культури та картопля. Охорона прав на сорти рослин. Офіційний бюлетень. Київ: Мінагрополітики України, Держслужба з охорони прав на сорти рослин, 2004. № 1, ч. 2. 252 с.
17. Методика дослідної справи в овочівництві і баштанництві / За ред. Г. Л. Бондаренка, К. І. Яковенка. Харків: Основа, 2001. 369 с.
18. ДСТУ 7804:2015. Продукти перероблення фруктів та овочів. Методи визначення сухих речовин або вологи. Київ: «УкрНДНЦ», 2016. 16 с.
19. ДСТУ 4954:2008. Продукти перероблення фруктів та овочів. Методи визначення цукрів. Київ: Держспоживстандарт України, 2009. 18 с.
20. ДСТУ 7803:2015. Продукти перероблення фруктів та овочів. Методи визначення вітаміну С. Київ: «УкрНДНЦ», 2016. 18 с.
21. Доспехов Б. А. Методика полевого опыта. Москва: Агропромиздат, 1985. 350 с.
22. Системний аналіз в селекції польових культур: навчальний посібник / Літун П. П., Кириченко В. В., Петренкова В. П., Коломацька В. П. Харків: Ін-т рослинництва ім. В. Я. Юр’єва, 2009. 351 с.
23. Пристапчук Л. С., Лук'янчук О. Ф., Карпенко В. М. Типові норми на механізовані сільськогосподарські роботи: 3-тє вид. доп. і перероб. Мін-во сіл. госп-ва УРСР. Київ: Урожай, 1982. 504 с.
24. Захарова В. И. Типовые нормы выработки и расценки на конно-ручные сельскохозяйственные работы. Москва: Россельхозиздат, 1982. 590 с.
25. Ульянченко О. В., Яровий Г. І., Рудь В. П. та ін. Визначення економічної ефективності результатів науково-дослідних робіт в овочівництві: методичні рекомендації. Харків: ХНАУ ім. В. В. Докучаєва, 2001. 27 с.
26. Болотських О. С., Довгаль М. М. Методика біоенергетичної оцінки технологій в овочівництві. Харків, 1999. 28 с.
    

Додаток А

Рисунок А. 1 -  Сорт перцю солодкого Світозар

Рисунок А. 2 -  Сорт перцю солодкого Лада

Продовження додатку А

Рисунок А. 3 -  Сорт перцю солодкого Світлячок

Рисунок А. 4 -  Сорт перцю солодкого Любаша

Продовження додатку А

Рисунок А. 5 -  Сорт перцю солодкого Велетень

Продовження додатку А

Рисунок А. 6 -  Сорт перцю солодкого Голубок

Продовження додатку А

Рисунок А. 7 -  Сорт перцю солодкого Надія

Продовження додатку А

Рисунок А. 8 -  Сорт перцю солодкого Дружок

\

Продовження додатку А

Рисунок А. 9 -  Сорт перцю солодкого Піонер

Продовження додатку А

Рисунок А. 10 -  Сорт перцю солодкого Полтавський

Ї

Продовження додатку А

Рисунок А. 11 -  Сорт перцю солодкого Снігур

Продовження додатку А

Рисунок А. 12 -  Сорт перцю солодкого Валюша