Підсумкова робота (8 клас) за ГР1 (усно взаємодіє). Аудіювання тексту за уривком роману Е.-В. Сігела "Історія кохання"

                    АУДІЮВАННЯ 8 КЛАС «Історія одного кохання» 9 частина

Лишалося ще відбути візит до Кренстона, що лежить на південь від Бостона, на відстані, трохи більшій, ніж Іпсвіч, коли їхати на північ. Після катастрофи, якою обернулося знайомство Дженніфер з моїми батьками, я без особливого ентузіазму думав про зустріч із майбутнім тестем. Я уявляв собі, як на мене вихлюпується потік італо-середземноморських емоцій, ускладнених тим, що Дженні — єдина дитина, обтяжених тим, що зростала вона без матері, під наглядом батька, який, отже, став для неї найдорожчою в світі людиною. Одне слово, я мав зіткнутися з тими емоційними комплексами, які складають зміст підручників з психопатології.

І до цих обставин слід додати ще й ту, що тепер у мене за душею не було ані цента.

Справді-бо, уявіть собі на хвилинку симпатичного юнака-італійця Оліверо Берретто з околиці міста Кренстона, який з’являється до містера Кавіллері, пекаря, що годує тістечками ціле місто, й каже: “Я хочу одружитися з вашою єдиною донькою Дженніфер”. Яке запитання поставить йому старий перш за все? (Звісно, він не стане розпитувати Беретто про щирість його почуттів, бо переконаний: той, хто знає Дженні, не може її не кохати). Ні, старий поцікавиться іншим: “Берретто, на які доходи ти утримуватимеш її?”

А тепер уявіть собі, що скаже добрий старий містер Кавіллері, почувши, що, принаймні на три найближчі роки, його майбутній зятьок планує зовсім протилежне: жити на утриманні своєї дружини! Чи не вкаже після цього добрий старий містер Кавіллері женихові на поріг і чи не допоможе йому опинитися за дверима добрим штурханом?

Ладен закластися місцем, для таких штурханів призначеним, що саме так він і зробить.

Тепер ви розумієте, чому тієї травневої неділі я жодного разу не перевищив дозволеної швидкості, прямуючи на південь автострадою номер 95. Навіть Дженні, яку моя шоферська розважливість спочатку тільки радувала, трохи згодом запитала, чому ми не виходимо за сорок миль на ділянці, де дозволено сорок п’ять на годину. Я послався на розхитаний передок, але вона, звісно, не повірила.

— Розкажи мені ще раз, Джен.

Терпеливість ніколи не належала до її найбільших чеснот, а сьогодні їй уже просто набридло підбадьорювати мене відповідями на нескінченні й переважно дурні запитання.

— Ні, досить.

— Ну, ще тільки один раз, Дженні, будь ласка.

— Ну, слухай. Я подзвонила йому і сказала. Він відповів: “Гаразд”. Англійською мовою. Підкреслюю це, бо ти, здається, думаєш, що по-англійськи він — ні бе ні ме, знає хіба кілька лайок.

— Але що означає “гаразд?”

— Невже ти хочеш сказати, що на юридичний факультет Гарвардського університету прийнято людину, яка не може визначити зміст слова “гаразд”?

— Це не юридичний термін, Дженні.

Вона торкнулася моєї руки. Хвалити бога, це я розумію. Але мені все-таки потрібна була ясність. Я мусив знати, що чекає на мене попереду.

— “Гаразд” може означати й інше, скажімо: “Я всяке переживав — переживу й це”.

Глянувши на мене, вона вкотре вже детальніше переповіла розмову зі своїм батьком. Він радіє. Щиро радіє. Ясна річ, посилаючи доньку до Редкліффа, він зовсім не покладав надій на те, що вона повернеться до Кренстона й одружиться із сусідським хлопцем (який, до речі, освідчився їй перед від’їздом). Батька спочатку ошелешило те, що дочка його стане місіс Олівер Берретт IV[16]. Отямившись, він застеріг дочку: “Не порушуй одинадцятої заповіді”.

— А що в ній? — спитав я.

— Не цурайся свого батька.

— Ясно.

— Оце і все, Олівере. Їй-богу.

— Чи знає він, що я — бідняк?

— Знає.

— І його це не обходить?

— Принаймні це те, що нас робить рівними.

— Але йому приємніше було б, якби я мав хоч якийсь капіталець?

— А тобі хіба не було б приємніше?

До кінця нашої подорожі я вже їхав мовчки.

Дженні мешкала на Гемільтон-авеню — нескінченній вулиці, забудованій дерев’яними домиками, перед якими з затінку миршавих дерев бавилися дітлахи. Проїхавши кілька кварталів у пошуках стоянки, я відчув себе так, наче потрапив у чужу країну. Доти я ніде в Америці не бачив на вулицях такої кількості людей. Діти — дітьми, але не менше було й дорослих. Цілими сім’ями сиділи вони на ганках і з інтересом, вартим кращого застосування, спостерігали, як я ставлю свою машину.

Дженні вискочила перша. У Кренстоні вона виявляла дивовижну моторність, нагадуючи мені верткого коника. Коли глядачі на ганках побачили, кого я привіз, із їхніх горлянок вихопилося одностайне — майже як на стадіоні — оглушливе вітання. Та це ж мала Кавіллері, гордість і окраса нашої вулиці! Після таких овацій на її честь я не зразу наважився вийти з машини. Що, як мене сприймуть за отого, мною самим вигаданого Оліверо Берретто, не вартого їй навіть у слід ступити?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Аудіювання ГР 1  Сігел Історія кохання

                 Варіант 1

1.  Куди їхали Олівер і Дженні?
А) До Нью-Йорка              Б) До Кренстона
В) До Бостона                     Г) До Чикаго

2. Чому Олівер хвилювався перед зустріччю?
   А) Боявся дороги              Б) Не мав грошей
   В) Не любив Дженні         Г) бо запізнився

3. Ким працював батько Дженні?
   А) Лікарем                   Б) Учителем
   В) Пекарем                  Г) Юристом

4. Яке слово сказав батько Дженні, коли вона повідомила про одруження?
    А) «Ні»                                 Б) «Подумай»
     В) «Гаразд»                       Г) «Побачимо»

5 Яку «одинадцяту заповідь» згадав Філ?
    А) Поважай учителів

    Б) Не цурайся свого батька
    В) Люби ближнього
    Г) Не обманюй

6. Чому Олівер їхав повільно?
    А) Машина була несправна
    Б) Він боявся штрафу
    В) Хвилювався і не хотів швидко приїжджати
     Г) Поспішав

7. Як мешканці вулиці зустріли Дженні?
    А) Байдуже             Б) Радісними вигуками
    В) Осудливо           Г) Мовчки

8. Як почувався Олівер, коли побачив натовп людей?
    А) Упевнено                              Б) Радісно
    В) Наче в чужій країні             Г) Спокійно

     

 

 

Аудіювання ГР 1  Сігел Історія кохання

                 Варіант 1

1.  Куди їхали Олівер і Дженні?
А) До Нью-Йорка              Б) До Кренстона
В) До Бостона                     Г) До Чикаго

2. Чому Олівер хвилювався перед зустріччю?
   А) Боявся дороги              Б) Не мав грошей
   В) Не любив Дженні         Г) бо запізнився

3. Ким працював батько Дженні?
   А) Лікарем                   Б) Учителем
   В) Пекарем                  Г) Юристом

4. Яке слово сказав батько Дженні, коли вона повідомила про одруження?
А) «Ні»                                 Б) «Подумай»
В) «Гаразд»                       Г) «Побачимо»

5. Яку «одинадцяту заповідь» згадав Філ?
А) Поважай учителів

Б) Не цурайся свого батька
В) Люби ближнього
Г) Не обманюй

6. Чому Олівер їхав повільно?
А) Машина була несправна
Б) Він боявся штрафу
В) Хвилювався і не хотів швидко приїжджати
Г) Поспішав

7.  Як мешканці вулиці зустріли Дженні?
А) Байдуже             Б) Радісними вигуками
В) Осудливо           Г) Мовчки

8. Як почувався Олівер, коли побачив натовп людей?
А) Упевнено                              Б) Радісно
В) Наче в чужій країні             Г) Спокійно

 

 

 

                                         Так /  ні

 

9.  Дженні була єдиною дитиною в родині.

10. Батько Дженні був проти її одруження.

11.  Дженні жила в Америці.

 

                       Відповісти на запитання:

12.  Як Дженні пояснила значення слова «гаразд»?

13. Чому Олівер не одразу вийшов із машини?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                         Так /  ні

 

9.  Дженні була єдиною дитиною в родині.

10. Батько Дженні був проти її одруження.

11.   Дженні жила в Америці.

 

                       Відповісти на запитання:

12. Як Дженні пояснила значення слова «гаразд»?

13. Чому Олівер не одразу вийшов із машини?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Аудіювання ГР 1  Сігел Історія кохання

                 Варіант 2

1. Чому Олівер уявляв «потік італо-середземноморських емоцій»?
   А) Бо знав, що Філ дуже суворий
   Б) Бо Дженні — єдина дитина і дуже близька з батьком
   В) Бо не любив італійців
   Г) Бо боявся великої родини
2. Що, на думку Олівера, найперше запитав би містер Кавіллері?
   А) Чи кохає він Дженні
   Б) Де він навчався
   В) На які доходи утримуватиме доньку
   Г) Де вони житимуть
3. Скільки років Олівер планував ще навчатися?
   А) Один                        Б) Два
   В) Три                          Г) Чотири
4. Як Дженні відреагувала на постійні запитання Олівера?
   А) Розсердилася                   Б) Заплакала
   В) Засміялася                      Г) Замовкла
5. Де навчалася Дженні?
   А) У Гарварді
   Б) У Редкліффі
   В) У Бостонському університеті
   Г) У Колумбійському університеті
6. Що спочатку ошелешило Філа?
   А) Бідність Олівера
   Б) Переїзд доньки
   В) Її бажання не працювати
   Г) Те, що вона стане місіс Берретт IV

 

 

Аудіювання ГР 1  Сігел Історія кохання

                 Варіант 2

1. Чому Олівер уявляв «потік італо-середземноморських емоцій»?
   А) Бо знав, що Філ дуже суворий
   Б) Бо Дженні — єдина дитина і дуже близька з батьком
   В) Бо не любив італійців
   Г) Бо боявся великої родини
2. Що, на думку Олівера, найперше запитав би містер Кавіллері?
   А) Чи кохає він Дженні
   Б) Де він навчався
   В) На які доходи утримуватиме доньку
   Г) Де вони житимуть
3. Скільки років Олівер планував ще навчатися?
   А) Один                        Б) Два
   В) Три                          Г) Чотири
4. Як Дженні відреагувала на постійні запитання Олівера?
   А) Розсердилася                   Б) Заплакала
   В) Засміялася                      Г) Замовкла
5. Де навчалася Дженні?
   А) У Гарварді
   Б) У Редкліффі
   В) У Бостонському університеті
   Г) У Колумбійському університеті
6. Що спочатку ошелешило Філа?
   А) Бідність Олівера
   Б) Переїзд доньки
   В) Її бажання не працювати
   Г) Те, що вона стане місіс Берретт IV

 

7. Як Дженні відповіла на запитання, чи приємніше було б мати гроші?
   А) «Мені байдуже»
   Б) «Ні»
   В) «А тобі хіба не було б приємніше?»
   Г) «Це неважливо»
8. Якою була вулиця, де жила Дженні?
   А) Тиха й безлюдна
   Б) Сучасна й висотна
   В) Забудована дерев’яними будинками
   Г) Промислова зона
9. Як автор порівнює вигуки сусідів?
   А) Із шумом моря
   Б) Із виступом у театрі
   В) Із привітанням на стадіоні
   Г) Із грозою
10. Ким почувався Олівер серед мешканців вулиці?
    А) Героїчним нареченим
    Б) Місцевим жителем
    В) Чужинцем
    Г) Зіркою

                        Відповісти на запитання:

11. Чому Олівер попросив Дженні ще раз розповісти про розмову з батьком?
12. Як Дженні поводилася, коли приїхала додому?
     

 

 

 

 

 

 

7. Як Дженні відповіла на запитання, чи приємніше було б мати гроші?
   А) «Мені байдуже»
   Б) «Ні»
   В) «А тобі хіба не було б приємніше?»
   Г) «Це неважливо»
8. Якою була вулиця, де жила Дженні?
   А) Тиха й безлюдна
   Б) Сучасна й висотна
   В) Забудована дерев’яними будинками
   Г) Промислова зона
9. Як автор порівнює вигуки сусідів?
   А) Із шумом моря
   Б) Із виступом у театрі
   В) Із привітанням на стадіоні
   Г) Із грозою
10. Ким почувався Олівер серед мешканців вулиці?
    А) Героїчним нареченим
    Б) Місцевим жителем
    В) Чужинцем
    Г) Зіркою

                        Відповісти на запитання:

11. Чому Олівер попросив Дженні ще раз розповісти про розмову з батьком?
12. Як Дженні поводилася, коли приїхала додому?
     

 

 

 

 

 

 

 

Відповіді:

 

                                         Варіант 1

1. Б
2. Б
3. В
4. В
5. Б
6. В
7. Б
8. В
9. Так
10. Ні
11. Що батько радіє і приймає її вибір
12. Бо злякався уваги сусідів і відчув невпевненість

 

                                 Варіант 2

1. Б
2. В
3. В
4. А
5. Б
6. Г
7. В
8. В
9. В
10. В
11. Дуже хвилювався і потребував упевненості
12. Стала активною і радісною