Підсумковий урок з астрономії "Сонячна система"

СОНЯЧНА СИСТЕМА

Центральна зоря – Сонце; 8 планет з більш ніж 100 супутниками; 5 карликових планет; більше 100 000 астероїдів; порядку 1011 комет; а також незліченна кількість дрібних, так званих метеорних тіл. Сонячна система складається:

Сонячна система входить до складу галактики Чумацький шлях.

Наша зоря-Сонце

Сонце на фоні інших планет

Товщина – 12-15тис. км. Температура – від 4500К до 100 000К Характеристики Сонця

Сонячна пляма – це область фотосфери, де знижується температура, бо сильне магнітне поле у плямі зупиняє конвекцію. Температура плями – 4500К, тому вона видається більш темною на фоні фотосфери. Час життя – декілька місяців. Плями на Сонці

Протуберанці Викиди речовини за межі хромосфери – називаються протуберанці. Температура – близько 20 000 К Довжина – 200 000 км Товщина – кілька тисяч кілометрів

Вплив сонячної активності на землю

Полярні сяйва

Магнітні бурі

Вплив на погоду

Коливання клімату

МЕРКУРІЙ Найближча до Сонця і найшвидша планета; Рік на ньому короткий, у 4 рази коротший за земний; Меркурій є найменшою планетою, за розмірами як Місяць; Немає атмосфери; Покритий кратерами; Планету названо на честь римського бога Меркурія, послідовника грецького Гермеса та вавілонського Набу. Давні греки часів Гесіода назвали Меркурій - Стилбон (блискучий).

Порівняння розмірів Меркурія з супутниками інших планет Сонячної системи

Поверхня Меркурія Температура на Меркурії змінюється від -162°С до +347°С

ВЕНЕРА Вене́ра — друга за відстанню від Сонця планета, майже такого ж розміру, як Земля. Венера — третій за яскравістю об'єкт на небі; її блиск поступається лише блиску Сонця та Місяця. Належить до планет, відомих людству з найдавніших часів. Названа римлянами на честь богині любові і краси. Венера обертається навколо своєї осі в зворотному напрямку до обертання навколо Сонця, на відміну від Землі та інших планет. Немає магнітного поля.

Поверхня Венери На поверхні Венери температура досягає +500°С і тиск 100 атм Космічний зонд “Венера 7”, який досягнув поверхні Венери і провів перші вимірювання на її поверхні. Пропрацював на поверхні – 23 хв.

Знімок з радару «Магеллана». На передньому плані кратер діаметром 48 км. На горизонті видно вулкан висотою 3 км.

Венера завжди покрита хмарами. В верхніх шарах атмосфери (60-70 км) дмуть постійні вітри в напрямку обертання планети швидкість вітру в яких складає 100 м/с, а іноді досягає 400 м/с

Гора Шапаш шириною 400 км і висотою 1,5 км. Щитовий вулкан. Космічний апарат Магелан, який здійснив картографування поверхні Венери

Земля Радіус орбіти = 149,6 млн. км Період обертання = 365діб 5год 48хв 46с Середня швидкість руху = 29.8 км/с Нахил орбіти = 23°27'

Фізичні характеристики планети Маса Землі = 5,974∙1024 кг Середня густина = 5,515 г/см3 Форма землі – геоїд Полярний радіус = 6 356 км Екваторіальний радіус =6 378 км Температура: Середня – +120С Найвища – +700С(Західна Сахара) найнижча - -850С (Антарктида) Швидкість обертання навколо осі: екваторі = 465м/с полюсах = 0 м/с Прискорення вільного падіння: екватор =9,78 м/с2 полюси =9,83 м/с2 Вік - 4,55±0,07 млрд. років Земля досить велика, щоб утримати біля себе атмосферу

Будова Землі

Атмосфера

Поверхня Землі

Місяць – єдиний супутник Землі Другий за яскравістю об'єкт Сонячної системи, після Сонця. Перший і єдиний позаземний об'єкт на якому побувала людина. Доба триває 708 годин. Відстань від Землі до Місяця – 384400 км. Місяць не має магнітного поля. Поверхню поділяють на два типи: дуже стара гірська місцевість з великою кількістю кратерів (місячні материки) і і відносно гладкі і молоді місячні моря – величезні кратери, що виникли у результаті зіткнень з небесними тілами, а пізніше затоплені рідинною лавою.

Фізичні умови Відсутність атмосфери Температура: вдень +120°С Вночі - -170°С На глибині 1 м температура не змінюється.

Кратери на Місяці Кратер Ерастофена Кратер Ван дер Граафа Кратер Тихо Браге

Видима сторона Місяця

Дослідження Місяця Зразки породи Місяця

Марс Марс — четверта планета Сонячної системи за відстанню від Сонця й сьома за розміром і масою. Названа на честь Марса — давньоримського бога війни. Іноді Марс називають «червоною планетою» через червонуватий колір поверхні, спричинений наявністю оксиду заліза.

Поверхня Марса Температура на поверхні Марса: влітку: Вдень - +22°С Вночі - - 53°С взимку: Вдень - - 43°С Вночі - - 103°С

Пилова буря на Марсі. Швидкість вітру може досягати 40 м/с Полярна шапка

Вивчення поверхні Марсу Космічний апарат “Соджорнер” Місце посадки “Вікінга”

Орбіти супутників Марса Деймос Супутники Марса Фобос

Гора Олімп. Висота гори - 27,3 км

Загадковий Сфінкс

Юпітер Юпі́тер — п'ята й найбільша планета Сонячної системи. Сучасна назва Юпітера походить від імені давньоримського верховного бога-громовержця. Низка атмосферних явищ на Юпітері — такі як шторми, блискавки, полярні сяйва, — мають масштаби, що на порядки перевершують земні. Рік на Юпітері дорівнює 12 земним. Доба триває лише 9 годин. Має потужне магнітне поле.

Велика Червона пляма – це унікальний довгоживучий гігантський ураган (антициклон) Відкрита Робертом Гуком в 1664 році Розмір плями :15*30 тис. км. Земля на фоні Червоної плями

Супутники Юпітера У Юпітера нараховується 63 супутники, найбільші з яких — Іо, Європа, Ганімед і Каллісто — було відкрито в 1610 році Галілео Галілеєм. Наявні слабкі кільця.

Іо Вулкан на Іо

Європа

Ганімед

Калісто

Сатурн Сату́рн — шоста за віддаленістю від Сонця та друга за розмірами планета Сонячної системи. Сатурн швидко обертається навколо своєї осі. Періодом обертання Сатурна навколо осі вважають 10 годин 34 хвилини і 13 секунд. Має близько 60 супутників. У Сатурна найбільш потужна система кілець серед усіх планет Сонячної системи.

Кільця Сатурна Існує три головних кільця, названих A, B і C. Вони добре помітні з Землі. Слабші кільця називають D, E та F.

Супутники Сатурна Сатурн має близько 60 супутників (до 2000 року було відомо 18) і 12 з них — понад 100 км у діаметрі.

Титан Найбільший із супутників

Енцелад Тефія

Уран

Відкриття Урана Ура́н — сьома від Сонця планета, належить до планет-гігантів. Третя за діаметром та четверта за масою планета Сонячної системи. Планета названа ім'ям античного божества Урана, уособлення неба та піднебесного простору. Уран став першою планетою, відкритою у Новий час і за допомогою телескопа. Хоча інколи Уран помітний неозброєним оком, ранні спостерігачі ніколи не визнавали Уран за планету через його тьмяність та повільний рух по орбіті. Рік триває 84 земні роки, а доба – 11 годин. Уран найхолоднішою планетою у Сонячній системі з мінімальною температурою в -224 °C. Вважається, що Уран має складну шарувату структуру хмар, де вода складає нижній шар, а метан — верхній.

Супутники Урана Уран має 27 супутників та систему кілець. Всі супутники отримали назви на честь персонажів творів Вільяма Шекспіра та Александра Поупа. Перші два супутники — Титанію і Оберон — 1787 року відкрив Вільям Гершель. Ще два сферичні супутники (Аріель та Умбріель) були відкриті 1851 року Вільямом Ласселом. 1948 року Джерард Койпер відкрив Міранду. Останні супутники були відкриті після 1985 р., під час місії «Вояджера-2», або за допомогою вдосконалених наземних телескопів.

Міранда і Уран Ариэля Умбріель

Тітанія Оберон

Кільця Урана Уран має слабкі, темні і майже непомітні планетарні кільця, до 10 м у діаметрі. Кільця Урану були випадково виявлені в 1977 році під час закриття Ураном яркої зірки. На сьогодні відомо 13 його кілець, що є рекордом у Сонячній системі.

Нептун Непту́н — восьма за віддаленістю від Сонця, четверта за розміром і третя за масою планета Сонячної системи, що належить до планет-гігантів. Планета названа на честь римського бога морів. Нептун був спочатку відкритий на папері. 1846 року це зробив французький вчений Жан Левер’є у результаті тривалих обчислень, а потім планету відшукали в небі.

Атмосфера Нептуна Велика темна пляма Рухається по поверхні планет з швидкістю 300 м/с Метанові хмари В атмосфері спостерігаються вітри з швидкістю 700 км/год Температура на поверхні планети – 60К

Кільця Нептуна Нептун також має кільця — два широких і два вузьких. Їх було відкрито під час затемнення Нептуном однієї з зірок 1981 року.

Супутники Нептуна Нептун має 13 супутників: 1 великий, 3 середніх і 9 маленьких.

Титан Найбільший із супутників

Тритон Замерзлі озера з води Гейзери на Тритоні Супутник Тритон, відкритий в 1846 році Уільямом Ласселлом

Малі тіла Сонячної системи

Карликові планети – небесне тіло що обертається навколо Сонця але не є супутником, іншої планети. До карликових планет віднесено Плутон, який раніше був однією із планет Сонячної системи. Плутона позбавлено цього статусу у 2006 році. Карликові планети Плутон. Космічний телескоп ім. Хаббла

Астероїди Пояс астероїдів Астероїд – невелике небесне тіло діаметром від 50 м до 1000 км, що складається із скельних порід або заліза та нікелю.

Починаючи з кінця XIX століття для пошуку астероїдів почали використовувати фотографію. Зараз відомо близько 20 000 астероїдів. Гершель запропонував називати маленькі планети астероїдами. Астероїд в перекладі з грецької означає – зореподібний. Гершель

Церера Відкритий астероїд 1 січня 1801 року італійський астроном Джузеппе Піацці. Назвали Церерою в честь давньоримської богині землеробства. Діаметр – 1000 км

Палада В 1802 році німецький доктор Ольберс, відкрив неподалік від Церери новий астероїд Палладу. Діаметр 600 км

Юнона В 1804 році була відкрита Юнона. Діаметр – 245 км Іда

Веста 1807 рік – Веста.

Розташування 8777 астероїдів в північ 1 січня 2000 року

Близькі до Землі астероїди Астероїди групи Амура. Астероїди групи Аполлона.

КОМЕТИ Комети – найпротяжніші об'єкти Сонячної системи. Слово «комета» в перекладі з грецького означає «волохата», «довговолоса». При зближенні з Сонцем комета приймає ефектний вигляд, нагріваючись під дією сонячного тепла так, що газ і пил відлітають з поверхні, утворюючи яскравий хвіст.

Поява більшості комет непередбачувана. Неможливо не відмітити на небі видовища такого рідкісного, а значить, страхітливого, страшніше за будь-яке затьмарення, коли на небі видно туманне світило, іноді настільки яскраве, що може виблискувати крізь хмари (1577 р), затьмарюючи навіть Місяць. А з надр непроханого небесного гостя вириваються величезні хвости. Арістотель в IV столітті до н.е. пояснив явище комети таким чином: легка, тепла, «суха пневма» (гази Землі) піднімається до меж атмосфери, потрапляє в сферу небесного вогню і запалав – так утворюються «хвостаті зірки». Арістотель стверджував, що комети викликають сильні бурі, засуху. Його уявлення були загальновизнаними протягом двох тисячоліть. В середні віки комети вважалися передвісниками воєн і епідемій. Так вторгнення норманнів до Південної Англії в 1066 році пов'язували з появою в небі комети Галлея. З появою в небі комети асоціювалося і падіння Константинополя в 1456 році. Вивчаючи появу комети в 1577 році, Тихо Браге встановив, що вона рухається далеко за орбітою Місяця. Починався час дослідження орбіт комет...

Утворення хвоста комети

Будова комети

Комети з різними типами хвостів

Комета Галея

ПЛАНЕТОЇДИ Джеерард Пеетер Коойпер Планетоїди (кентаври) – це група астероїдів, що перетинають орбіти газових планет. Орбіти мають проміжне розташування між астероїдами головного поясу та об'єктами поясу Койпнера.

Найбільші об'єкти поясу Койпера Пояс Койпера

МЕТЕОРИ При рухові крізь атмосферу (з швидкістю від 12 до 72 км/с) на висоті 110 – 80 км маломасивні частинки повністю руйнуються. Світлове явище, яке спостерігається при цьому, називається метеором.

Якщо падає одразу багато метеоритів, спостерігається незвичайне явище – метеоритний дощ.

Боліди Болід – великий вогняно-яскравий метеор, досить рідкісне явище, що виглядає як вогняна куля, що рухається в атмосфері.

Метеорні тіла, які впали на Землю називаються метеоритом. МЕТЕОРИТИ

Арізонський кратер Діаметр – 1200 м Глибина – 180 м Маса метеорита – до 200 000 тон Радіус метеорита – 100 м

Метеорит Гоба Знайдений в Південно-Західній Африці Маса – 60 тон

Тунгуський метеорит

На місці Тунгуського метеорита

Місце падіння Тунгуського метеорита через 100 років

Метеорит у Челябінську 15 лютого 2013 р.

ДЯКУЄМО ЗА УВАГУ!