22 серпня о 18:00Вебінар: Як зробити урок цікавим: перевірені лайфхаки

Підвищення культури мовлення особистості засобами позакласної роботи з української мови

Про матеріал

При створенні мовного гуртка учитель мав на увазі те, що учні нерідко погано уявляють собі роботу в ньому, ототожнюючи заняття гуртка з додатковими заняттями, а тому йдуть спершу неохоче. Учні з лінгвістичними здібностями не завжди виявляють інтерес до мови. Нерідко вони мають й інші здібності і прагнуть їх розвивати. Тому учитель має збудити в них інтерес. Найкраще це зробити за допомогою цікаво дібраного матеріалу, особливо краєзнавчого.

Гурток працює за планом, який складається при активній участі гуртківців, причому ця участь з кожним роком стає помітнішою. Складаючи план і оголошуючи наступне заняття, учитель дуже уважний до формулювання тем і питань, що розглядаються.

Мовний гурток є центром, навколо якого базуються, існують і організовуються всі інші форми як систематичної, так і епізодичної позакласної роботи з української мови. Від організації гурткової роботи у великій мірі залежить ефективність усіх позакласних заходів з такої важливої галузі, як рідна мова.

Отож, гарне оформлення, різноманітність змісту, жвавість викладу приваблює учнів. Вони чекають наступних засідань, де даються відповіді на їхні запитання, і в такий спосіб засвоюють чимало нових відомостей про мову.

Перегляд файлу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підвищення

культури мовлення особистості

 засобами позакласної роботи з української мови

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вчитель         

української мови та літератури

Заворотнюк В. Є.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Позакласна робота з мови - це обов'язкова складова частина  навчально-виховного процесу школи. Вона проводиться паралельно з класною і служить засобом розширення, поглиблення і вдосконалення здобутих учнями знань. Якими б змістовними і методично досконалими не були уроки мови, учитель не доможеться бажаних наслідків, якщо не організує систематичної й багатогранної позакласної роботи.

Проводячи позакласну роботу з української мови, учитель дотримується всіх загальнодидактичних принципів навчання. На кожному позаурочному заході чи занятті в нерозривній єдності здійснюються освітні й виховні завдання. Одержуючи або розширюючи певні відомості про мову, учні разом з тим пересвідчуються, наскільки багата й гнучка рідна мова, проймаються любов'ю до неї і її творця - народу.

Найважливішою й найефективнішою формою позакласної роботи з мови є гурток. Переваги гурткової роботи полягають передусім у тому, що заняття (та й інші види роботи в гуртку) проводяться систематично, за продуманим, заздалегідь складеним планом, під безпосереднім керівництвом словесника, при постійному складі учнів, яких залучають до активної праці над цікавим і важливим для практики, освіти і загального розвитку мовними явищами.

У мовному гуртку працює 12 учнів 6-7 класу. Немає гуртківців, що тільки спостерігають і слухають виступи своїх товаришів. Кожний з першого заняття одержує якесь конкретне завдання і один раз за семестр виступає на засіданні з повідомленням про наслідки своєї роботи. Визначаючи для кожного гуртківця завдання, учитель враховує його можливості, робота посильна, проте містить певні труднощі, переборення яких приносить моральне задоволення. Завдання добирається так, щоб поглибити знання, розширити кругозір, запалити дослідницький вогник, збудити прагнення заглиблюватись у мову, шукати, вивчати.

Засідання гуртка проводяться систематично, завжди в один і той же день і час. Усю організаційну роботу перед тим чи іншим засіданням проводить актив: вивішує оголошення про наступне засідання, розподіляє ролі, доручає виготовлення таблиць, схем тощо.

При створенні мовного гуртка учитель мав на увазі те, що учні нерідко погано уявляють собі роботу в ньому, ототожнюючи заняття гуртка з додатковими заняттями, а тому йдуть спершу неохоче. Учні з лінгвістичними здібностями не завжди виявляють інтерес до мови. Нерідко вони мають й інші здібності і прагнуть їх розвивати. Тому учитель має збудити в них інтерес. Найкраще це зробити за допомогою цікаво дібраного матеріалу, особливо краєзнавчого.

Гурток працює за планом, який складається при активній участі гуртківців, причому ця участь з кожним роком стає помітнішою. Складаючи план і оголошуючи наступне заняття, учитель дуже уважний до формулювання тем і питань, що розглядаються.

Мовний гурток є центром, навколо якого базуються, існують і організовуються всі інші форми як систематичної, так і епізодичної позакласної роботи з української мови. Від організації гурткової роботи у великій мірі залежить ефективність усіх позакласних заходів з такої важливої галузі, як рідна мова.

Отож, гарне оформлення, різноманітність змісту, жвавість викладу приваблює учнів. Вони чекають наступних засідань, де даються відповіді на їхні запитання, і в такий спосіб засвоюють чимало нових відомостей про мову.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

План

 роботи гуртка

«Словотворення й етимологія»

(6 – 7 класи)

 

з/п

Зміст роботи

Види роботи

Дата

Примітки

1

Чи знаєш ти мову?

1. Бесіда «Мова – засіб спілкування.

2. Мови – сестри.

3. Вікторина «Хто сказав про мову?»

4.Естафета «Космічний словник»

5.Гра «П’ятий зайвий».

 

10.09. 09

 

2

Конкурс «Будова слова»

1.Наведіть приклади.

2.Доберіть спільнокореневі слова.

3.Виберіть спільнокореневі слова.

4. Пізнай слова.

5. Додайте суфікси.

6. Четвертий зайвий.

7Складання і відгадування шарад.

 

 

08.10. 09

 

3.

Практичне заняття «Як виготовляються слова»

1. Бесіда «Викликані життям».

2.Морфологічне словотворення.

3. Слова готові й виготовлені.

4. Назвіть предка.

5. Слова-помилки.

6.Встановіть родовід.

7. Чому так назвали?

8. Нове життя.

9.Розшифруйте абревіатури.

10. Веселка, або райдуга.

 

12.11. 09

 

4.

Практичне заняття «Важливий будівельний матеріал

1.Найпростіший спосіб словотвору.

2. Слова «байдужі» й емоційні.

3. Аукціон «Назвіть слова».

4. Дослідження «На кого одягають накомарник».

5.Гра «Утворіть слова».

6.Дослідження «Близнята».

7.Бесіда «Роль суфіксів і префіксів».

 

10.12.09

 

5.

Заняття «Із життя значущих частин».

1. Виступ учня «Бездіяльні суфікси»

2. Дослідження «Хто чиї родичі?»

3.Практикум «Зрощення значущих частин».

4. Виступ учня «Непорушні закони»

5. Дослідження «Як змінились значущі частини?»

6. Виступ учня «Значущі частини – чужинці».

7. Практикум «Чому так зветься?»

 

 

14.01.10

 

6.

Практичне заняття «Складні споруди».

1. Зрощення слів».

2. Сполучні голосні.

3. Ускладнене творення.

4. Ведмідь чи медвідь?

5. Що таке дром, навт?

6. «Наше слово гордеє товариш»

7. Складні формули слів.

8.Приховані словосполучення.

 

11.02.10

 

7.

Заняття-дослідження «Наймолодший спосіб словотвору».

1. Виступ учителя «Мовна економія».

2. Виступи учнів «З слова по букві», Абревіатури-синоніми», «Скільки їм років?»

3. Практичні вправи «Прочитайте правильно», «Запишіть абревіатури», «Утворені від абревіатур»

 

11.03.10

 

8.

Практичне заняття

«Творення іменників»

1. Чому так зветься?

2. Власні чи загальні.

3. З історії географічних назв.

4. Словенята.

5. Аукціон «Іменники з настроєм»..

6. Мовні взірці.

7. Практикум «Як звати?»

 

08.04.10

 

9

Мовний конкурс «З словотворення та етимології»

 

 

13.05.10

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Тема засідання. Чи знаєш ти мову?

 Мета: збагатити і поглибити знання учнів про рідну мову; сформувати уявлення про мовну скарбницю українського народу; розвивати вміння аналізувати висловлювання, складати невеликі тексти відповідно до комунікативного завдання; сприяти осмисленню визначальної ролі рідної мови у збереженні духовних надбань народу.

Перебіг засідання

Епіграф

Батьківщина – це твоє рідне слово.

 Знай, бережи, збагачуй

 велике духовне надбання народу

  • рідну українську мову.

В. Сухомлинський

1. Бесіда. Мова – засіб спілкування.

- Робота з текстом. Прослухати, дати відповіді на запитання.

 Кожен день дає нам урок пізнання. І завжди і скрізь наш учитель – мова.

 Усі діяння наші, думи і сподівання закріплюються у слові. Слово – наше найзіркіше око, наймогутніша сила. Через слово людина пізнає те, що недоступне було (або й залишиться таким!) безпосередньому сприйманню. У цьому диво дійному дзеркалі відображаються всі «айсберги»світу. У слові постають перед нашим зором сторінки давньої історії і здобутки майбутнього. Промовляють до нас високі снігові вершини гір, водоспади Америки, глибінь космосу. Стають зримими найдрібніші (непідвладні найсучаснішим приладам!) частинки всесвіту.

 За допомогою слова ми проникаємо в думи і почуття, які хвилювали людей за тисячоліття до нас. Також можемо звернутися до далеких нащадків і передати їм у слові найсокровенніше. Слово – найвірніший посланець з минулого в сьогодення і з сьогодення в прийдешнє. Завдяки могутності не замулюється людський досвід. Це схованка мудрості і невмирущості народу (І.Вихованець).

  • Про яку функцію мови йдеться в тексті?
  • З чим автор порівнює слово? Назвати образні порівняння.
  • Поміркувати, які засоби пізнання дійсності, крім книжки, доступні людині. Який з них, на ваш погляд, найефективніший?

2. Виступ гуртківця. Мови-сестри.

 Серед багатьох мов є дуже близькі між собою, споріднені. Це мови – сестри. До них належать українська, російська, білоруська. У цих мовах чимало спільного у звуковій системі, словнику, граматиці. Вони становлять групу східнослов’янських мов.

 У часи Київської Русі склалася єдина давньоруська народність. Майже 400 років проіснувала велика держава східних слов'ян. І мова в них була єдина – давньоруська.

 Пізніше посилилось політичне й економічне відокремлення територій, хоч між ними і продовжували існувати тісні зв’язки. А давньоруська мова стала матір'ю трьох братніх мов – української, російської і білоруської.

 Східнослов’янські мови не тільки донесли до нашого часу спільні звуки, слова і форми, спільну писемність. Вони й розвивалися паралельно, постійно контактували між собою, запозичували краще, що є в інших мовах.

3. Вікторина «Хто сказав про мову?»

- Учень зачитує самостійно підібраний вислів, інші вгадують.

4. Виразне читання напам'ять віршів про мову.

5. Естафета «Космічний словник»

 На аркушах паперу (за кількістю рядів) написані в колонку,  космічні слова: космос, космонавт, космонавтика, космографія, космічний, космічний корабель, супутник, місяцехід, землянин. Гуртківці кожного ряду, передаючи аркуш, записують біля слів значення їх. Учень, що не може пояснити значення «свого» слова, записує тлумачення іншого. Після першого аркуш проходить друге коло, коли хтось з учнів ряду пояснює пропущені слова. Закінчивши, діти зачитують пояснення. Учитель виправляє, доповнює..

6. Гра «П’ятий зайвий».

 Із п’яти продиктованих слів записується тільки чотири. Опускається слово, що відрізняється змістом, відтінком у значенні. Під час перевірки пояснюється семантична спорідненість записаних слів.

 Слова: Ліс, гай, лука, байрак, бір. Дідусь, дідуньо, дідок, дідище, дідочок. Солодкий, солоний, запашний, гіркий, кислий. Бузковий, полум’яний, багряний, кумачевий, пурпуровий. Лісовий, гарний, луговий, садовий, хатній. Говорить, промовляє, цокотить, їде, шепоче. Робить, виготовляє, трудиться, працює, спить.. внизу, торік, сьогодні, вчора, завтра. Там, тут, зверху, долі, мовчки.

7. Підсумок засідання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

            Тема засідання. Конкурс «Будова слова»

            Мета: повторити вивчене раніше та поглибити знання учнів про значущі частини слова; формувати вміння розрізняти спільнокореневі слова і форми слова; виробляти вміння вправно розбирати слова за будовою.

Перебіг засідання

І. Вступне слово вчителя про будову слова.

ІІ. Конкурсні завдання.

  1. Наведіть приклади.

       За завданнями ведучого гуртківці записують схеми до структури кожного слова і додають по одному слову з такою ж будовою.

        Приклади завдань.

  1. іменники: стіл, сани, кіно, книжка, учитель, вхід, закладка;
  2. прикметники: нещасний, батьківський, дідусів;
  3. дієслова: вивчати, знешкодити, понадписувати, підпишуться, прочитаний, пишучи, підписуватимуть;
  4. прислівники: добре, навздогін, по-житомирському.
  1. Доберіть спільнокореневі слова.

До слів ходити, будувати добирається якнайбільше спільнокореневих слів.

  1. Виберіть спільнокореневі слова.

            Слова: І. Радіти, радити, зраділий, радісний, безпорадний, пораджу, порадувати, радий, порадитись, зарадити, відрадний, радість, безрадісний, порадник, нарада.

             ІІ. Наводити, вода, водянка, підводний, підводити, провід, наводняти, повідь, виводжу, водянистий, зводити, обезводити, водяний, заводити, виведуть, водяник, надводні.

  1. Пізнай слова.

           Представники однієї команди задумують три слова, представники другої – вгадують їх. При цьому вони мають право дати три запитання: 1. Назвати синонім до задуманого слова. 2. Який префікс у ньому? 3. Який суфікс? Потім команди міняються ролями.

  1. Додайте суфікси.

           До слів син, ліс гуртківці добирають спільнокореневі слова з нульовим закінченням, додаючи суфікси.

      6. Четвертий зайвий.

           З диктованих випускається слово, що відрізняється від трьох певною значущою частиною.

           1. Перейти, перебігти, переїхати, передовий.

           2. Оборона, обладнання, обвал, обгін.

           3. Дубок, волок, зубок, гайок.

           4. Малюк, малювання, малюнок, мальований.

           5. Село, слово, вікно, кіно.

           6. Денний, бджолиний, водний, ручний.

           7. Плече, пише, хоче, плаче.

    7. Складання і відгадування шарад.

         Учитель розповідає, що шаради можна складати, використовуючи будову слова. Наприклад, спрага: 1) префікс, який складається з одного звука, що передається на письмі відповідною йому буквою тільки перед к, п, т, х, ф; 2) основа слова Прага; 3) закінчення, властиве іменникам І відміни; 4) ціле – синонім до слова жага.

ІІІ. Підсумок засідання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

              Тема засідання. Практичне заняття «Як виготовляються слова».

             Мета: згадати, як поповнюється лексичний склад української мови; як творяться нові слова; виробляти навички творення слів морфологічними способами.

Перебіг засідання

              1. Бесіда «Викликані життям.

                  Вступне слово вчителя.

                 Розвиток суспільства, вдосконалення людського мислення, науково-технічний прогрес постійно вимагають появи нових слів. Винаходи, сконструйовані машини, вирощені нові види рослин, відкриті форми життя, речовини, нові наукові поняття, потреба досконаліше, образніше висловити думку обумовлюють повсякчасне збагачення лексики. Тому нові слова з'являються, народжуються постійно. Помітно збагатився словниковий склад української мови після проголошення незалежності.

                 - Які слова з'явилися за останні 15 років?

                 Мові властивий процес безперервного творення нових слів. Лексичний склад української мови розвивається, оновлюється; щороку в ньому з'являється більше або менше поповнення. Власне, кожне слово було в певний час новонародженим, створеним народом, як і ті, що, викликані життям, з'являються сьогодні.

- Як же творяться нові слова?

            - Звідки вони з'являються?

             Деякі слова засвоюються українською мовою з інших мов. Пригадайте перше заняття і дайте відповідь на запитання: З яких мов?

              Зрідка в мову входять слова, створені письменниками: потуп, витвір (Іван Франко), терміни кислота, теплота, твердість (М.Ломоносов), ліліпут (Джонатан Свіфт) тощо.

             Переважна більшість слів виникає, створюється народом на рідній мовній базі – від старих, уже відомих слів: супутник, зореліт, місяцехід. Нові слова творяться не довільно, а за певними, наявними в мові законами і зразками. Так, взірцем для слів космодром, ракетодром послужили іменника аеродром, іподром, для слова бездоганний – прикметники типу безталанний, безумовний і т.п. Кожній мові властиві певні способи словотворення.

          - Які способи словотворення характерні для української мови?

          - Який із них є найпродуктивнішим?

          2. Морфологічне словотворення.

         Додаючи, замість крапок, букви, що позначають приголосні звуки, та букву ь, учні записують назви способів словотворення (картка)

. е . а . і . . .   и .;  . у . і . . а . . . и .;  . . е . і . . а . . . и .;   . . е . і . . а . . . о - . у . і . . а . . . и . .; . . о . о . . . а . а . . я.

           3. Слова готові й виготовлені.

            Диктовані слова записуються в дві колонки – похідні і непохідні.

           Небо, зеленуватий, фізкультура, дім, зелень, доброта, вода, відмінник, учень, п’ятірка, попрацювати, син, понеділок, безводний, суміш, ведуть, передмова, трава, бетоняр, вихід.

           4. Назвіть предка.

            Переписуючи слова, гуртківці до кожного з них добирають твірне, підкреслюють твірну основу.

            Відчитати, читка, прадід, синяк, десяток, надзвичайно, розклад, смілий, сміливий, донечка, затишок, свійський, нарукавник.

           5. Слова-помилки.

            У нашій мові є слова, що являють собою помилкові утворення, наприклад: громовідвід, індик, Індіани, кенгуру. Поясніть, чому ці слова можна назвати словами-помилками. (Громовідвід – це пристрій для захисту споруд від руйнівної дії блискавки, а не грому. Індик – назва свійського птаха, завезеного в ХУІ ст.. з Америки, яку певний час, у зв’язку з помилкою Хр. Колумба, називали Індією. З цією ж помилкою пов’язане й слово Індіани – назви корінних жителів Америки. Назва тварини кенгуру на мові туземного населення Австралії означає «ми цього не знаємо».  Це відповідь, яку почули від туземців європейці на своє запитання, як називається побачена ними дивовижна тварина).

           6. Встановіть родовід.

          До кожного запропонованого слова учні добирають твірні аж до непохідного.

          Поперечитувати ( перечитувати – перечитати – читати), по-учительському (учительський – учитель – учити), згуртованість ( згуртований – згуртувати – гуртувати – гурт), підполковник (полковник – полковий – полк), злісність ( злісний – злість – зло0.

          7. Чому так назвали7

          Учні пояснюють творення й етимологію слів білило, білок, білизна, більмо, білоручка.

           8. Нове життя.

            Гуртківці пояснюють, як утворились слова: черговий, перо, п’ятсот, нижчепідписаний, браунінг, набережна, кашемір, Нетахата, рентген, мати-й-мачуха.

            9. Розшифруйте абревіатури.

             Учні по черзі зачитують і з'ясовують, як утворилися абревіатури: ГАЗ - 51, ВАЗ, завуч, КамАЗ, БАМ, НАТО, облрада, Кривбас, «Приватбанк», «Укргазпром».

             10. Веселка, або райдуга.

              Слово вчителя. Серед повнозначних слів важлива роль належить прикметникам, які, характеризуючи предмет, уточнюють, прикрашають нашу мову. Як відомо, прикметники переважно вживаються в сполученні з іменниками. Як виявляється, зв’язує ці дві частини мови не тільки синтаксис, а й словотворення: переважна більшість прикметників утворились від назв предметів. Це стосується насамперед відносних прикметників. Проте і якісні, навіть назви кольорів, мають серед іменників родичів – споріднені слова – назви предметів.

  • Від якого іменника утворився прикметник червоний? ( від назви комах червець)
  • А які відтінки червоного кольору ви знаєте?
  • З якими іменниками вони споріднені?
  • Проведіть таке ж дослідження з прикметниками барвінковий, зелений, оранжевий, фіалковий, коричневий, стальний,, лимонний.
  • А як утворився іменник веселка?

11. Підсумок засідання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

          Тема засідання. Практичне заняття «Важливий будівельний                            матеріал».

           Мета: розвивати у школярів навички логічного мислення і мовлення; виховувати самостійність, уважність, кмітливість.

Перебіг засідання

       1. Бесіда «Найпростіший спосіб словотвору»

        Бурят, вивчаючи український словотвір, зразу ж почав безпомилково добирати слова, утворені одним із морфологічних способів. Він назвав його найлегшим і найпростішим.

        - Який це спосіб словотвору? Чому він найпростіший? (Префіксальний: префікс приєднується до всього слова, утворене слово належить до тієї ж частини мови, що й твірне).

        2. Практикум «Слова «байдужі» й емоційні. (Проводить учень).

         Істотною особливістю нашої мови є наявність у ній слів емоційно забарвлених і нейтральних. Емоційні відтінки, що надають мовленню виразності й гнучкості, нерідко є наслідком притаманних нашій мові особливостей словотворення. Запишіть запропоновані слова в три колонки: «байдужі», пестливі, згрубілі. Поясніть, як створюються певні відтінки в значенні цих слів.

        Тато, татусь, татусьо, ножище, голова, рученька, очища, дідуган, серденько, їстки, гарнюсінький, спатоньки, тутечки, тутоньки, вночі, кулачище, спатусі, вкупочці, хлопчисько, пальчик, басюра, бабуня, двоєчко, Петруньо, чистесенький, дощик, вода, грудомаха, такенький, травиця, тихенько, однісінький.

         3. Аукціон «Назвіть слова».

          Пропонується назвати слова з певним суфіксом, префіксом, основою. (Префіксами пере-, за-, суфіксами –ець, -ар-, з основою мал.- і різними суфіксами пестливості).

          4. Дослідження «На кого одягають накомарник?».

          Слово учня. Поява нових слів здебільшого викликана потребою назвати нові предмети, явища, поняття. Слова утворюються за існуючими в мові правилами, проте багато з них має цікаві, своєрідні особливості творення. Скажімо, іменник накомарник. Він називає предмет захисту від комарів, який винайшли жителі Півночі й Сибіру. За структурою й творенням слово, на перший погляд, ніяких особливостей не має. Звичайний іменник, утворений, як і слова з подібною структурою: нарукавник, наручник, навушник префіксально-суфіксальним способом від твірної основи комар. Однак слово накомарник привертає увагу нелогічністю словотворчого значення: якщо навушники одягають на вуха, нарукавники – на рукави, то накомарник одягають не на комара. Предмет, який захищає від комарів, повинен би, мабуть, називатись відкомарник.

           5. Гра «Утворіть слова».

              До кожного слова доберіть три споріднені так, щоб наступне було утворене від попереднього. (Який ряд швидше)

             Зелений (зеленити – озеленити – озеленений – озеленення), раса (расист – расистський – антирасистський), писати ( переписати – переписувати – переписування), село (селянин -  селянський – по-селянському), дід (дідів – дідівський – дідівщина).

             6. Дослідження «Близнята».

             Слово учня. У нашій мові чимало однозвучних, але різних за значенням слів. Це омоніми, наприклад: ласка, балка. А чи знаєте ви однакові і разом з тим різні префікси і суфікси?  Давайте спробуємо встановити словотворче значення префіксів пере- і суфіксів –ин(а) у словах: перепливати, перелітати (рух через щось), перегріти, пересолити (надмірність), перечитати, перебілити (повторюваність), перебоятись, пересердитись (закінченість дії); квасолина, зернина (одиничність), низина, верховина (просторове поняття), свинина, лососина (вид м'яса), хустина, хатина (здрібнілість), грузин, осетин (національність)

              7. Бесіда «Роль суфіксів і префіксів».

              Суфікси і префікси – не випадкові елементи слів, а частини їх, наділені певними функціями. Роль суфіксів і префіксів, як і їх місце в слові, чітко визначені.

             - Перепишіть запропоновані слова в дві колонки, поділивши їх на групи за роллю, яку виконує префікс чи суфікс. Скажіть, як називаються суфікси та префікси першої і другої колонок (словотворчі і формотворчі)

       Рідний, найкращий, швець, чоботар, казав, тихіший, південний, розповідала, книгарня, перечитають, пришити, найгірше, сільський, синити, швидше.

             8. Підсумок засідання.

 

           Тема засідання. Із життя значущих частин.

           Мета: розширити й уточнити знання про морфемну будову слова; формувати вміння й навички визначати морфемну будову слова, добирати спільнокореневі слова, розрізняти омонімічні морфеми у словах; виховувати спостережливість, допитливість.

Перебіг засідання

            1. Виступ гуртківця «Бездіяльні суфікси».

             У процесі розвитку мови змінюється не тільки її словниковий склад, а й будова слова. Зникають, стають невпізнанними окремі суфікси і префікси. Чимало з них «приростає» до кореня, створюючи новий корінь, що закладає початок новій групі кореневих слів. Усі знають слова дар, пиво, цвіль, сміх. У сучасній мові всі ці слова без- суфіксальні. Вони пов’язані з спільнокореневими дієсловами дати, пити, цвісти, сміятися. То історично ці слова похідні, вони утворилися від основ да-, пи-, цві-, смі- за допомогою суфіксів –р-, -в-, -ль, -х, які в сучасній мові вже не використовуються. Це непродуктивні суфікси, що зникли з мови, залишивши тільки сліди в окремих коренях. Рідко використовуються в нашій мові суфікси –ух (пастух), -інь (курінь), -ун (цвіркун), -знь

( приязнь), -нь (відстань), -ур (стовбур) та ін. Малопродуктивними стали префікси пра- (праліс), па- (пагорб), прі- (прізвище) тощо. Зате «діяльні» суфікси –ець, -к-, -ар, -ик, -ств-, -н-, -ськ-, -а (ти), -и(ти), префікси -., роз-, без-, пре-, при-,та багато інших. Розпізнавання в сучасному корені старих суфіксів часом дає можливість встановити зв'язок слова з іншими словами, його походження.

            2. Дослідження «Хто чиї родичі?»

            Слово вчителя. Чимало слів за своє довге життя втратили зв'язок із спорідненими, розійшлися з ними в значенні і звучанні. Спорідненість таких слів можна встановити тільки шляхом спеціальних досліджень, які прийнято називати етимологічним розбором. Етимологічний розбір дає багато цікавих відомостей про виникнення і життя слів

  • З якими словами нашої мови пов’язані іменники: наперсток, падчерка, сніданок, сумісник?
  • Визначте їх будову.

            Слово вчителя. У цих словах важко встановити спорідненість з іншими словами і виявити значущі частини. Та все ж можливо, бо «безрідних» слів не буває. Історично названі слова пов’язані з давніми словами: перст (палець), дочка, їдять, місце. Етимологічно будова їх така: на-перст-ок, па-дч-ер-к(-а), сн-ід-а-н-ок, су-міс-н-ик. Наприклад, у слові снідати стародавній префікс сЂн-, корінь –ід- (як і в їда) та дієслівні суфікси –а-, -ти. Якщо значущі частини іменника сніданок перекласти на сучасну мову, то вийде з'їданок.

           У деяких говірках, замість слова рукавиці, вживається пальчатки, пальчата. Слово незвичне, дивне для нас і не прийняте в літературній мові. А хіба вже воно таке дивне?

- Зробіть морфемний розбір слова, прослідкуйте  словотворення.

- Порівняйте з російським відповідником перчатки.

              Слово вчителя. То діалектне слово пальчатки утворилось так само, як російське перчатки, тільки не від архаїчного перст, а від сучасного іменника палець. Отже, це слово не таке вже й незаконне. Просто поширене воно не на всій території України, тому й не вживається в літературній мові.

  • А що означає слово нащадок?
  • А чи є в цього слова предки?
  • Розберіть за будовою та прослідкуйте  словотворення.
  • Зробіть транскрипцію.

          Висновок. Слово чадо майже вийшло з нашої мови, витіснене іменником дитя, та його спадкоємець, виявляється, живий.

  • Проведіть самостійно дослідження слів прозорий, дарма. З'ясуйте їх етимологію.

3. Практикум «Зрощення значущих частин».

         Слово вчителя. У процесі розвитку мови значущі частини слова зазнають різних змін. Вони скорочуються, розширюються, зростаються з іншими значущими частинами слова і часом настільки змінюються в звучанні, що їх важко пізнати.

  • Визначте корені у словах: неділя – діяти, йти – іду, дух – тхне, вінок – вити.

       У іменнику неділя корінь розширився, у дієслові йти – скоротився, у словах тхне, вінок до невпізнання змінився. На шві словотворчих частин нерідко відбуваються зміни, які називають фономорфологічними: усікається частина основи (Тбілісі – тбіліський), з'являється звукова прокладка – інтерфікс (шосе-й-ний), відбувається чергування, злиття звуків (ткацький, товариський), словотворчий суфікс накладається на частину твірної основи (Дніпропетровськ – дніпропетровський) тощо.

- З'ясуйте творення слів:

          Донецький, доречний, ялтинський, Петропавлівський, запорізький, вузівський, знеболити, бакинський, межигір’я, межиріччя.

        4. Виступ учня «Непорушні закони».

          На перший погляд творення слів за допомогою суфіксів і префіксів здається досить легким і простим: додається словотворчий суфікс або суфікс і префікс до твірної основи чи префікс до цілого слова і з'являється нове слово. Але який суфікс додати до слова? Чому можна сказати жовтизна, чорнота, кравчиня, лікарка, сестрин, але не можна – «червонизна», «білота», «кравиця», «лікариня», «братин» і т.д. Виявляється, в мові, крім правил утворення слів, діє ще й влада традиції. Вона часто сувора, примхлива і нелогічна. Сила традиції дозволяє і забороняє поєднання певної твірної основи з відповідним суфіксом чи префіксом. Тому-то, скажімо, на позначення особи за місцем проживання використовуються різні суфікси: полтавчанин, черкасець, одесит, москвич тощо. За законами традиції можна уповільнити, пришвидшити, поліпшити, але не можна «уактивнити» або «поприактивнішити».

         5. Практикум «Як змінились значущі частини?»

          Визначити етимологію, будову, вказати на зміни в значущих частинах слів:

         Охочий (від хотіти, хочу; охоч-ий), молотити (від молот, бити молотом; молот-и-ти), нагородити (від город, «подарувати місто; на-город-и-ти), підвал (від під валом, підвал).

         6. Дослідження «Значущі частини – чужинці».

       Слово учня.   Усім відомо, що з однієї мови в іншу переходять слова, а з ними запозичуються й значущі частини – суфікси, префікси. Чимало таких чужинців і в нашій мові. Деякі з них настільки «акліматизувалися», що утворюють нові слова від українських твірних основ.  Давайте проведемо дослідження.

- З'ясуйте, від яких основ утворилися названі слова, їх спосіб творення, значення запозичених суфіксів і префіксів.

     Матеріаліст, пушкініст, бандурист, нарисист  (назви осіб за поглядами, професією); механізація, яровизація, газифікація (-ізація, -фікація – суфікси абстрактних іменників із значенням дії, заходу); антисанітарний, антифашист, контрнаступ, контрреволюція («проти»); ультрафільтр, ультрамодний (  «надто», крайня межа властивості); архіпотрібний, архімільйонер («понад»)

           7. Практикум «Чому так зветься?»

  - З'ясувати походження слів, визначити у них сучасний корінь:

    Черепиця, черепаха, синиця, опеньок, вітер.

           8. Підсумок засідання

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

        Тема засідання. Практичне заняття «Складні споруди».

         Мета: виробити навички вживання та правопису складних слів; розвивати вміння працювати з текстом; виховувати уважність.

Перебіг засідання

        І. Вступне слово вчителя.

            Наша мова досить багата на складні слова. Це переважно такі, у яких частини з’єднані за допомогою голосного або й без нього: дроворуб, землемір, радіокомітет. Менше в нашій мові слів, у яких поєднується три і більше основи.

- Визначте кількість основ у словах: Петропавловськ-Камчатський, стоп'ятдесятиповерховий, термогідродинаміка, п'ятсотшістдесятисемикілометровий, веломотоспорт, електросвітло, водолікарня, давньоверхньонімецька.

         ІІ. Практикум.

              1. Зрощення слів.

Слово вчителя. Говорячи про творення складних слів, розрізняють основоскладання  і словоскладання – зрощення слів.

- Виділіть слова, утворені зрощенням словосполучень у словах: верболіз, Новгород, нижчепідписаний, пароплав, всюдихід, сажотрус, дощомір, Крутивус, добраніч.

2. Сполучні голосні.

- Виділіть слова із сполучними голосними: водокачка, телефільм, радіоконцерт, дощомір, життєдайний, полезахисний, п’ятирічний, темно-сірий, краєвид, семимильний, кінокамера, білосніжний, всесильний, самоціль.

3. Ускладнене творення.

У ряді випадків складання слів доповнюється суфіксацією: чорноморський.

- Визначте такі слова: самоаналіз, торфокомбайн, мореплавство, стале прокат, російсько-український, п’ятикутний, водокачка.

4. Ведмідь чи медвідь?

Слово вчителя. У складних словах з часом можуть відбуватися зміни. Починаються вони найчастіше з того, що слово втрачає мотивованість назви певного явища і частини його не сприймаються як сполучення відповідних слів. Так сталося з складними словами ведмідь, спасибі, добридень, макогін, сьогодні.

- Від яких слів утворилися ці слова?

5. Що таке дром, навт?

 Слово вчителя. У нашій мові є ряд слів із складовими частинами –дром (аеродром) та –навт (космонавт).

- Що означають ці частини? Наведіть якнайбільше слів із ними.

(Дром – корінь грецького слова дромос, що означає «місце для бігу». У нашій мові воно сприймається як продуктивний суфікс, за допомогою його утворюються нові слова (космодром, ракетодром). Словотворчий елемент –навт є в словах аргонавт гідронавт. Це грецьке слово із значенням «мореплавець». В українській мові воно також сприймається як суфікс).

- А чи знаєте ви українські словотворчі елементи – колишні повнозначні корені слів, що наближаються до суфіксів або префіксів?

( У багатьох словах виступають словотворчі частини –хід, -воз, -мет, -видний та ін., що нагадують префікси. Їх називають суфіксоїдами і префіксоїдами).

- Запишіть якнайбільше слів, до складу яких входить –воз.

6. «Наше слово гордеє товариш».

Слово учня. Таємниці творення багатьох слів губляться в сивій давнині. Їх можна розгадати за допомогою спеціальних досліджень, порівнянь із словами нашої та інших мов. Таким є, наприклад, поширене в нашій мові слово товариш.

- Як утворилось це слово? Визначте будову його.

Так, у сучасній мові ми виділяємо непохідну основу товариш і нульове закінчення.. А за походженням це складне слово. Вважають, що воно запозичене з тюркських мов, і перша частина товар – означає «худоба», «майно», друга – иш – «друг». У давньоруській мові це слово вживалось із значенням «компаньйон у торгівлі», «помічник у якійсь справі». Потім значення розширилося – «одноліток», «побратим», «приятель».

7. Складні формули слів.

Слово вчителя. Складні слова надзвичайно різноманітні за будовою і творенням. У багатьох із них, крім коренів слів, від яких вони утворені, є суфікси і префікси. Роль їх у творенні складних слів різна. В одному разі складні слова, наприклад, з суфіксами утворилися суфіксальним способом – машинописний, в другому – поєднанням основоскладання з суфіксацією – шестиденний, у третьому – складання суфіксальних основ – сіножатка. Нерідко навіть однотипні за будовою складні слова мають різні словотворчі елементи. Неоднакові за творенням складні слова: мореплавство, біломорський, мовно-літературний, новобудова, десятиповерховий, густонасаджений, м’ясорубка, бракороб, вільнодум.

- Визначте словотворчі частини.

8. Учнівське повідомлення «Приховані словосполучення».

Усім добре відомі слова іншомовного походження пенсне, кашне, шантрапа, пельмені, одеколон. Це прості слова, в яких не виділяються значущі частини. А чи знаєте ви, що це цілі словосполучення, взяті з інших мов? Пенсне – фр. «защеми ніс», кашне – фр. «сховай ніс;, шантрапа – фр. "не буде співати», пельмені – з мови комі чи удмуртів пель – «вухо», нянь – «хліб»: «вушка з тіста»; одеколон – фр. «вода із Кельна».

ІІІ. Підсумок засідання.

 

 

 Тема засідання. Дослідження «Наймолодший спосіб словотвору».

Мета: гуртківці мають засвоїти способи творення складноскорочених слів; виробити в них навички вживання та правопису цих слів; розвивати логічне мислення; виховувати уважність.

Перебіг засідання

 І. Виступ учителя «Мовна економія».

      Поява нового способу словотворення – досить рідкісне в історії мови явище. І все ж воно засвідчене в недавні часи. Таким порівняно молодим способом словотвору є абревіація – творення складних скорочених слів.

Складноскорочені слова, або абревіатури, з'явилися в кінці ХІХ і на початку ХХ ст.. вони стисло передають складні найменування нових предметів, явищ, понять. Джерелом для утворення складноскорочених слів служать найчастіше багатослівні описові назви, яких чимало з'явилося і з'являється в нашій мові.  Так, замість описової назви з трьох слів Організація Об’єднаних Націй вживаємо одне слово ООН. Так виявляється мовна економія.

Складноскорочені слова – це переважно іменники, утворені від основ словосполучень іменників з прикметниками. Вони можуть відповідати складним найменуванням з двох (ветдопомога), трьох (вуз), чотирьох (загс).

ІІ Дослідження учнів.

1. «З слова по букві».

Утворюються абревіатури складних описових назв по-різному. Одні слова входять у нове повністю (стінгазета, техпрацівник), другі частково (юннат), треті дають як матеріал для нових слів лише початкові букви (ЛАЗ, ООН) чи звуки (вуз, БАМ).

Всього називають шість груп складноскорочених слів. Давайте запишемо названі слова групами: райрада, вуз, комбриг, облвно, М-24, облвиконком, АН-25, ХТЗ, ВАЗ, ГАЗ-51, профком, загс, ООН, ТУ-114, універмаг.

2. «Абревіатури-синоніми».

Є в нашій мові складноскорочені слова, утворені різними способами від тих самих словосполучень. Вони вживаються в мові паралельно, з однаковим значенням: профкомі- тет – профком, гідроелектростанція – ГЕС та ін.

3. «Скільки їм років?»

Складноскорочені слова найчастіше з'являються разом з виникненням певних  понять, явищ, предметів і живуть поряд з описовими назвами-словосполученнями або витісняють їх. (завгосп – завідуючий господарством). Відомі випадки, коли складні описові назви були замінені складноскороченими словами після кількох десятиліть їх існування. Так, ощадні каси були введені ще з 1841 року, однак слово ощадкаса виникло на початку ХХ ст.. так само , приблизно в 60-річному віці, Літературний фонд став Літфондом, десь у 20-літньому віці Московський Художній театр перетворився у МХАТ. Це пояснюється тим, що інтенсивність утворення складноскорочених слів на поч.. ХХ ст.. охопила не тільки нові найменування-словосполучення, а й ті, які вже існували. Однак таких складноскорочених слів небагато. Найчастіше абревіатури народжувалися як назви нових понять одночасно з ними, тому можна встановити їх вік.  Наприклад, ООН (1945).

ІІІ. Практикум.

1. Прочитайте правильно.

Прочитайте абревіатури: ТАРС, ДТСААФ, США, НПУ, НТР, НОП.

2. Запишіть абревіатури.

Диктуються словосполучення, записуються абревіатури: наукова організація праці, дитячий садок, Радіотелеграфне агентство України, завод імені Лихачова, довгочасна огнева точка, лінійний корабель, командир дивізії, Львівський автозавод, учнівський комітет.

3. Утворені від абревіатур.

Утворити різними способами слова від абревіатур: Дніпрогес, Донбас, вуз, фізкультура, юннат, лавсан.

ІУ. Підсумок засідання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Тема засідання. Практичне заняття  «Творення іменників»

 Мета: повторити вивчене та поглибити знання учнів про словотвір іменників; розвивати навички творення іменників різними способами, правильного вживання їх у мовленні; виховувати уважність, самостійність у здобутті знань.

Перебіг засідання

 І. Вступне слово вчителя «Чому так зветься?»

 Кожна частина мови відрізняється від інших значенням, особливостями словозміни, складу слова, словотворення. Словотвір іменника характеризується надзвичайною різноманітністю. Серед цієї групи слів ми знаходимо утворені всіма способами слова. Спробуйте з'ясувати, як:

  1. виникли іменники бюро, коник (комаха), вартовий, Гайовий, учений;назви рослин нечуйвітер, перекотиполе, прізвище Панібудьласка.
  2. утворились і чому так називаються приміщення – вітальня, їдальня, спальня (суфіксація), передпокій (префіксація), одвірок (преф.-суф. творення), під’їзд (безафіксне), пилосос (основоскладання), завуч (абревіатура).

ІІ Практикум «Власні чи загальні?».

Серед загальних іменників є власні за походженням – прізвища, географічні назви.

- Запишіть  4 назви електротехнічних мір, 2 назви апаратів або машин, які носять імена вчених, винахідників, і 2 назви тканин, даних за назвою міста, де їх почали виготовляти (ом, ват, ампер, вольт, кулон; рентген, дизель; бостон, кашемір).

ІІІ. Виступ учня «З історії географічних назв».

Кожна географічна назва має історію, нерідко досить романтичну. Наприклад, назва столиці нашої держави Київ за походженням є присвійним прикметником, утвореним від імені Кий. У «Повісті временних літ» переказується давня легенда, що на дніпровській кручі поселилось три брати з племені полян – Кий, Щек і Хорив та їх сестра Либідь. За ім'ям старшого брата й було названо місто. А назва Дарниця утворена від іменника дар, оскільки на території сучасної Дарниці колись зупинялись посли з усім почтом і дарами для княжого двору.

Нерідко географічні назви засвідчують непорозуміння. Так, на географічній карті можна знайти півострів, острів, архіпелаг, річку і навіть народ, які, будучи розміщені в різних частинах земної кулі, мають різні за звучанням назви, але у перекладі вони означають: «Я вас не розумію». Внаслідок непорозуміння виникли назви великого портового міста й одного з перуанських штатів Арекіпа та столиці Уругваю – Монтевідео.

У 1537 р. на землю Перу висадився загін конкістадорів, очолюваний Дієго де Альмагра. Звертаючись до імператора інків, якого з великими почестями винесли йому назустріч, іспанець, показуючи пальцем у землю, запитав: «Як зветься цей край?». Імператор зрозумів жест чужинця як прохання сісти в його присутності і відповів: «Арекіпа!», тобто «Сідай!». Ця відповідь, сприйнята як назва місцевості, закріпилася за містом і цілим штатом.

А історія назви столиці Уругваю, за переказами, така. Коли іспанські каравели підпливали до берегів Південної Америки коло гирла р. Парани, один з моряків вигукнув: «Монтевідео!» .У перекладі з іспанської мови це означає «Бачу гору!». Цю дивну назву зберегло засноване біля гори місто до наших днів.

ІУ. Практикум «Словенята»

Записати утворені від диктованих іменники ІУ відміни, з'ясувати особливості творення їх.

Ведмідь, зозуля, качка, курка, індик, гуска, лев, олень, вовк, сова, лис, лось, бобер, мавпа, лелека.

У. Практикум «Імена по батькові»

Від кожного іменника утворюється спочатку чоловіче, а потім жіноче ім'я по батькові.

Петро, Яків, Микола, Феодосій, Лук'ян,  Ігор, Євген, Сергій, Геннадій, Юрій, Сава, Ілля, Анатолій.

УІ. Аукціон «Іменники з настроєм».

Назвати іменники з суфіксами –еньк-, -очк-, -ищ(е), -иськ(о).

УІІ. Практикум «Мовні взірці».

Слово вчителя. Іменники, як і інші частини мови, творяться за певними, характерними для нашої мови зразками, моделями. Тому вони з погляду словотвору становлять ряди (інколи досить довгі) однорідних утворів, що мають однакову словотворчу структуру, спільне в складі слова і значенні. Наприклад, серед префіксальних іменників виділяється група з префіксом пра-.

  • Назвати відомі слова з цим префіксом, пояснити значення.

Такі ж групи можна виділити серед іменників, утворених суфіксальним способом.

- Дібрати слова із суфіксом –ар- на означення професії.

 За певними зразками утворюються іменники префіксально-суфіксальним способом.

- Заповніть фігури однотипними з погляду словотвору іменниками, додаючи 1) до словотворчих суфіксів і префіксів твірну основу, 2) до другої твірної основи і сполучного голосного – першу твірну основу.

 

за

 

 

 

 

ок

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

о + хід

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

УІІІ. Практикум «Як звати?»

Виділити слов'янські за походженням імена, пояснити їх творення, розглянути особливості творення прізвищ, спочатку омонімічних до загальних назв (Коваль, Гончар і под.), потім із суфіксом –енк(о).

ІХ. Підсумок засідання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Тема засідання. Мовний конкурс «З словотворення та етимології»

 Мета: виявити найсильніших, найкраще підготовлених з теми учнів; сприяти поглибленню і систематизації знань учнів з мови та повторенню цієї теми; впливати на організацію навчально-виховного процесу взагалі й усієї позакласної мовної роботи зокрема; розвивати пам'ять, увагу; виховувати кмітливість, уміння вправно орієнтуватись у питаннях мови.

Перебіг засідання

 І. Питання конкурсу.

 

 1. Споріднені слова дуже часто складають ланцюжок твірних і похідних слів. Запишіть 4 слова,  спільнокореневих з прикметником червоний, так, щоб кожне попереднє було твірним  для наступного. (Червоний – червоніти – почервоніти – почервонілий.)

 

 2. Дуже різноманітне суфіксальне словотворення іменників на означення осіб. Утворіть іменники чоловічого й жіночого роду на означення осіб за місцем проживання від таких топонімічних назв: Куба, Конго, Туреччина, Маньчжурія, Греція, Київ, Вінниця. (Кубинець – кубинка, конголезець – конголезка, турок – туркеня – турчанка, маньчжур – маньчжурка, грек – гречанка, киянин – киянка, вінничанин – вінничанка).

 

 3. У нашій мові є чимало запозичених слів. Серед них іменники бінокль і монокль, засвоєні з французької мови. За походженням вони складні: кожне утворене з двох коренів. Назвіть спільну частину в цих словах, укажіть, що вона означає. З'ясуйте значення інших, різних частин. ( -окль від лат. оculus – «око»; бін- та мон- від лат bini – «два» і грецького monos – «один»).

 

 4. Чи зв’язані зараз за змістом слова грек і гречка, кора і корито, киснути і кисіль? З'ясуйте наявність у цих словах однозвучних частин. ( Зараз не сприймаються як споріднені, бо за змістом не зв’язані. Наявність однозвучних частин, що є твірними основами кожного другого слова, пояснюється зв’язком етимологічним. Гречка – злак, про який довідались слов'яни від греків – «грецький злак», утворене від іменника грек суфіксом –к-. іменник корито утворений від іменника кора за допомогою предметного суфікса –ит(о) і первинно означає «виріб з кори». Кисіль – від дієслова киснути суфіксом –іль, первинно – «кисла страва».

 

 ІІ. Підсумок засідання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

м. Житомир

ЗОШ № 18

вул.. Островського,3

10006

 

Телефон: (0412) 24-16-57

1

 

doc
Додано
30 червня 2018
Переглядів
290
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку