Пилип Морачевський. Життя і творчість. Література рідного краю

Пилип Морачевський. Життя і творчість.

 

Література рідного краю, 9 клас

 

 

     Мета:    Ознайомити учнів із життям і творчістю нашого земляка, поета, першого перекладача Євангелія українською мовою; виховувати високі громадські та патріотичні почуття.

 

     Цілі:     Учні повинні знати: цікаві факти з життя  Пилипа Морачевського, ідейно - художній зміст поеми « Чумаки», її історичні джерела.

Учні повинні вміти: визначити тему і ідею поеми, висловити власні судження щодо прочитаного, передавати свої відчуття, працювати в групах.

 

      Тип уроку:    Урок засвоєння нових знань

 

       Методи вивчення матеріалу:   розповідь, випереджувальні завдання, бесіда, зачитування уривків з твору, робота в групах, парах.

 

      Епіграф.  « Все минеться, правда зостанеться»

                                                                              Пилип Морачевський

 

 

Хід уроку

І. Організаційний момент

Перевірка підготовки учнів до уроку.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів. Оголошення теми й мети уроку

1. Вступне слово вчителя.

      Життя, як зірка, спалахне і погасне. Але є такі люди, життя яких схоже на яскраве світло далеких зірок, що зігріває нас довго-довго навіть після їх смерті.

      Пилип Морачевський…

     Сьогодні мало хто знає ім’я цієї людини. Не був він пригрітий славою за життя, обминала вона його відразу після смерті. Проте у вічності свої закони. Слава прийшла до Пилипа Морачевського. Сьогодення гідно оцінило його.

2.  Повідомлення теми і епіграфа уроку.

3.  Забезпечення емоційної готовності.

     Технологія « Незакінчене речення: « Пилип Морачевський для мене це…»

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

 

      1. Слово вчителя. Пилип Морачевський – наш земляк, поет, педагог, перекладач, який любив свою Україну, багато зусиль доклав для перекладу на рідну мову Євангелія.        

   4 грудня 2006 року з нагоди 200-річчя з дня народження Пилипа Морачевського у селі Шняківка громада поставила хрест і пам’ятну дошку з портретом Пилипа Морачевського на умовному місці його поховання на цвинтарі біля церкви, яка була зруйнована в 1938 році.

         В пам’ять про великого земляка люди хочуть побудувати церкву. Але найвищий пам’ятник Пилип Морачевський воздвиг собі сам. Це його переклад Євангелія, слова Божого, що перелив він у слово українське та його твори.

       2.  Повідомлення учнів про основні віхи життя Пилипа Морачевського.

 

    Учень.  Пилип  Семенович Морачевський  народився 26 ( за старим стилем) листопада 1806 р. в селі Шестовиця Чернігівського повіту в сім’ї місцевого поміщика, який служив губернським секретарем у Чернігові. Шестовиця була розташована поблизу губернського центру, і батько не був дуже одірваним від сім’ї.

       Пилип Мораченський здобув добру, як на ті часи, освіту. Навчався спочатку в повітовій школі в Чернігові, потім – міській гімназії, яку через п’ять років успішно закінчив. У 1825-1828рр. навчався в Харківському університеті, а закінчивши, став викладати математику в повітовій школі м. Суми. Через три роки він складає іспити на гімназійного вчителя російської словесності.

 

    Учень.  У 1832-1835 рр. Морачевський працює учителем російської словесності та географії в Луцькій гімназії.

        З 1835 р. працює у гімназії Кам’янця – Подільського, а через три роки, аж до 1849р. виконує обов’язки цієї гімназії.

        В цьому ж році Морачевський переїхав на рідну Чернігівщину і зайняв посаду інспектора Ніжинського ліцею князя Безбородька та міської гімназії, яку обіймав упродовж 10 років (1849 – 1859),аж до виходу у відставку. Морачевський був гуманним у ставленні до учнів, за що ті його шанували.

        Вийшовши у відставку у 1859 році, він останні двадцять років прожив з родиною ( мав трьох синів і двох дочок) у селі Шняківці Ніжинського повіту. Вважав себе щасливим, бо досягнув, за його визнанням, усього, чого прагнув.                                                                                             Помер Морачевський 29 ( 17 за ст.ст.) квітня 1879 р. в селі Шняківці, де й похований на цвинтарі біля сільської церкви.

 

 4. Учитель.

 

       Як поет Морачевський почав формуватися під час навчання в Харківському університеті. Харків того часу був осередком національного й культурного відродження. Тут виходять літературні альманахи, журнали, друкуються книжки, що мають виразне українське спрямування. Тодішня література писалася російською мовою – іншого читача вона просто не мала, освіта повністю була російськомовною.

Перші вірші Морачевського теж російські. Приохотив студента – математика до віршування родич Іван Кульжинський, відомий на той час літератор. Деякі вірші нашого земляка друкувалися в тогочасних журналах, він був відомим як поет у Сумах, де працював. Його впізнавали на вулицях, панянки записували його поезії в свої альбоми, вивчали напам’ять.

Звернення Морачевського до україномовної творчості припадає на початок 50-х років, коли він повертається на Чернігівщину.

У ці роки була написана найвідоміша поема Морачевського     « Чумаки , або Україна  з 1768 року».

Ця поема була позначена великим впливом Шевченкових  «Гайдамаків» і написана в драматичні часи переслідування української культури після розгрому Кирило – Мефодіївського товариства, вона опоетизувала віковічну боротьбу українців за свободу, за право самим господарювати « у своїй хаті, на своїм полі». В ній письменник правдиво відтворює боротьбу селян-гайдамаків проти польської шляхти, їх походи на Лисянку, штурм Умані.               

       Коліївщина віддзеркалюється Морачевським через сприйняття автора (у творі багато ліричних відступів) і через спогади її героя, чумака Чуприни, який був безпосереднім учасником подій.

Автор вірить, що лише боротьба принесе народу визволення. Він роздумує у поемі про обов’язок перед народом, гуманізм і людську пам’ять. В кінці поеми Морачевський устами головного героя просить читача заховати його пісню «коло свого серця», бо може, прийде час заспівати її «дітям, або онучатам», «сердечним вкраїнським хлоп’ятам», щоб берегли в серці «свою матір-рідну Україну».                                                                                                                      

 

5. Бесіда з учнями.

 

       - Про які події йдеться в поемі?

 ( Основою сюжету стали історичні події, що відбувалися в Україні впродовж кінця  XVI – XIX ст. Центр уваги поеми- Коліївщина 1768р.)

• Який головний образ твору
• Які історичні постаті змальовано у творі?                                                        
•  ( М. Залізняк, Іван Гонта)
• Яких героїв поеми ви ще запам’ятали?

( оповідач Іван Чуприна, Ганнуся)

• Які події найбільш запам’яталися? Чому?

(зачитування уривків)

      

6. Робота в групах ( відповіді на запитання, добір цитат)

 

            1 група.

 

Якою постає перед нами Україна з твору? Зачитування уривків (Центральним образом твору є Україна. Вже в передмові автор високо підніс образ України як рідної матері. За межами свого краю українці згадують її теплими словами, журяться, що вона їх «сиротами по світу пустила». Вітчизна окреслюється в їхній уяві як батьківська хата, з «садочком вишневим», широке поле, гаї і луки, Дніпро могутній, який у минулому носив «човни козацькі на синєє море». Цей романтичний образ України доповнюється і в шести піснях поеми. Автор журиться, що шляхта порядкує на його Україні:

                     Чорна хмара від заходу небо покриває…

 Україна плаче, тужить, що долі не має

 Вражі ляхи усі шляхи, мов сарана вкрили

 Верховодять на Вкраїні як можуть їх сили)

Прочитайте рядки, де йдеться про наш рідний край Чернігівщину та Ніжин.

 

            2 група.

 

Як зображений у творі Максим Залізняк? Які риси характеру притаманні йому, як ватажку повстання?

 

             3 група.

 

Знайдіть опис зовнішності Гонти? У чому трагічність цієї історичної постаті? Чи залишився Іван Гонта вірним своїй клятві?

 

             4 група.

 

Яке ідейне навантаження має в поемі образ оповідача Івана Чуприни і Ганнусі?  Розкажіть про стосунки Чуприни і Ганнусі? Як склалася доля Чуприни після повстання?

 

 

   7.  Запитання до учнів.

 

 Чим схожі твори « Гайдамаки» Т. Шевченка і

 « Чумаки» Пилипа Морачевського? Які між ними відмінності?

  ( схожа побудова твору, образи, коломийковий розмір вірша, поетизація визвольних змагань народу)

 Проте « Чумаки» подають ширшу картину гайдамаччини, цим доповнюють поему Кобзаря. Автор поеми « Чумаки», з одного боку порушив тему «Гайдамаків», а з іншого наблизив їх до дійсності, поклавши в основу поеми історичні джерела. Цей твір можна назвати історичним.

Висновки. Слово вчителя.

Перегортаючи сторінки поеми « Чумаки», ми розумієм, що доторкнулися до історії України, до її славної і трагічної сторінки – гайдамаччини.                                                                Може, Морачевському не все творчо вдалося, проте він наполегливо прагнув зберегти рідне слово, правдиво показати одну із важливих подій довгої боротьби українського народу за свою волю. Це заслуговує на вдячність і повагу нащадків, на те, щоб  ми пам’ятали всіх, хто не давав згаснути вогнику нашої національної свідомості.

  IV  Рефлексація та оцінювання діяльності.

   1. Чи хотілося б вам після закінчення уроку продовжити або закінчити речення « Пилип Морачевський для мене – це …»

   Якщо у когось з’явилося бажання, зробіть це. Що ви написали і що додали?

   2. Поставте оцінку собі, а також назвіть 2-3 учнів, які, на вашу думку, були сьогодні кращими.

  V Домашнє завдання (на вибір).

 Підготуйте повідомлення.

1. Праця П. Морачевського над перекладом «Євангелія»

2. Образи поеми « Чумаки».

Додаток до уроку.

 

 

Літературна композиція « З Україною в серці»

( за творчістю П. Морачевського)

1.  Земле рідна!

Сина свого, ти сьогодні згадай.

Жив він тобою й для тебе,

Вийшов з тебе, в тебе перейшов.

2.  Під твоїм високочолим небом

Він призначення своє знайшов.

Вчителем був, знайти таких ще треба.

Крізь життя проніс він іскру доброти,

Щоб засвітити в серденьку дитячим

Вогонь священний розуму й краси.

3.  Боже слово вийняв з вікового схову

Й переклав на рідну мову.

Людям він молитву дав у кожен дім,

Щоб вона звучала у новій обнові,

В предковічній українській мові.

4.  Ми схиляєм в шанобі чоло

Перед світлим безсмертям його.

Нехай же нам сьогодні, в цю мить,

 Живе слово поета про Україну прозвучить!

5.  Україно!  Україно!                                                                                                     

      Наша рідна мати!

      Розпустила своїх діток

      По світу блукати…

6.  Україно! Україно!

     Голубонько наша!

     Чи є в світі що від тебе

     І ліпше і краще?

     Стрепенеться бідне серце,

     Як тільки згадаю…

     Полинув би я до тебе,

     Та крилець не маю!

       Довго ж мені на чужині,

       Як пташині в клітці,

       Довго ж нудить білим світом

       І з тугою биться?  

 7.   О коли б я мав ту волю

      Що пташка… Давно вже

      Полетів би в Україну

      Та ба, стій, небоже!

      Тільки що край тебе?                                                                                                         

8.   Були часи, тяжкі часи -

      Бодай не вертались!

      Як поля твої й степи

      Кров’ю заливались,

      Як з кінця в кінець шарпали

      Тебе злії люде!

      Але те було давно вже

      Та більше не буде!

       Пронеслася чорна хмара,

       Як не була звіку

9.   Все змінила, все пронесла

      Стрілка часу бистра!

      Де та страшна гайдамацька

      На Вкраїні незгода?

      Де ті смути? Де ті кари?

      Де Залізняк,Гонта?

      Де Січ Запорізька

10. Січ-сонечко наше ясне,

      Що на всю Вкраїну

      Із-за чорной тучі-хмари

      Тільки ще й світило -

      Нема її , голубоньки!

      Навіть її сліду

      Хоч не шукай, бо не знайдеш

      Ніде вже по світу!

      Тільки кургани високі

      Серед степу стали

      Де вольнії запорожці

      Колись гарцювали!

      Тільки де-не-де могила

      З вітром розмовляє                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  

      Про козацьку давню славу                              

      Та про Січ згадає.

      Люди те наче й не чули

      Про ті лихі часи

      Про них лиш кобзарі співають

11. Твоя пісня – наша слава

      Слава України!

      Таких пісень у нас мало,

      Наш Кобзарю милий!

      І ми її нашим дітям

      Будемо співати,

      Щоб вони, як ти співали

      Нашим унучатам

12. Нехай по всій Україні

      Пісня розіллється,

      Та над нею орлом сизим

      Із віку в вік в’ється!

      Нехай весь світ її слуха,

      Та знає про того,

      Хто рятував Україну

      І як,і від чого?

      Нехай слуха, нехай знає -

      Мусить зрозуміти,

      Що Вкраїна - наша мати,

      Що ми – її діти!

13. Над Ніжином місяць світить,

      Мов лампа в світлиці,

      Місяць ясний – український,

      Повний, білолиций.

      Хрести церкві в його злоті

      Горять, червоніють,

      Кругом хати та будинки

      З садами світліють.

      Остер – річка, край берегів

      Ряскою повита,

      Блищить, як скло, його світлом

      Вся зверху залита.

      І над нею Безбородський

      Будинок ліцею,

      З широким двором і з садом

      Так пишно біліє.

      Тихо,нічого не чутно,

      Хоч би  яку пташку,

      Тільки часовий ліцейський

      Стука в каталажку;

      Тільки пісня українська

      Здалека несеться,

      І серденько їй у відповідь

      І мліє, і б’ється.

14. Ніжин весь перед очима -

      Бач, який широкий!

      От і ліцей наш біліє,

      Пишний та високий.

      Так, ми в ріднім тепер краю

      Дякувати Богу

      Й добрим людям! Вже далеку

      Одбули дорогу,

      І вернулись до господи

      Аж з-під скал Дністрових

      На широкі наші степи

      На луги шовкові…

      Знову пісня українська

      На весь лан гукає

      То чумак там сивий знову

      Знать, на кобзі грає

      Його пісня все про нашу

      Рідну Україну

15. Заховайте мою пісню

      Коло свого серця:

      Може, й вам її співати

      Коли доведеться

      Вашим браттям або дітям,

      Або унучатам,

      Або так яким сердешним

      Вкраїнським хлоп’ятам:

      Щоб тямили свою матір,

      Рідну Україну…

 

 

     Список використаної літератури

 

1. Малюк М. Непригріті славою. – К., « Неопалина купина, 2006.

 

2. Онищенко Н. Український апостол // Ніжинський вісник – 2010 - № 93 – с.7

 

3. Хропко П., Кейде Ф. Життя і творчість Пилипа Морачевського // Дивослово – 2010 - №1  - с. 12

 

4. Морачевський П. Чумаки, або Україна з 1768 року. Поема, - Комп’ютерна копія