Письменники-шістдесятники про Україну, українців, рідне слово

Про матеріал
Шістдесятники виступали на захист національної мови і культури, свободи художньої творчості. Дібрані вислови Ліни Костенко, Івана Драча, Дмитра Павличка, Василя Симоненка, Євгена Сверстюка та ін. є красномовним підтвердженням даного твердження.
Перегляд файлу

 

        Письменники-шістдесятники

   про Україну, українців, рідне слово

 

 

 

 

 

                        Ліна Костенко

 

 

* «Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку ХХІ століття, і якщо ми не схаменемося, то матимемо дуже невтішну перспективу.»

* «Страшні слова, коли вони мовчать,

     коли вони зненацька причаїлись,

     коли не знаєш, з чого їх почать,

     бо всі слова були уже чиїмись.»

* «Пора, пора!

     Живеться, як на Етні.

     Ганьбу віків лиш магма відпере.

     Це лиш слова. Зате вони безсмертні.

     Вгамуйте лють. Їх куля не бере.»

* «А ви думали, що Україна так просто. Україна ─ це супер. Україна ─ це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни.»

* «Поезія згубила камертон.

     Перецвілась, бузкова і казкова.

     І дивиться, як скручений пітон,

     скрипковий ключ в лякливі очі слова.»

* «Буває, часом сліпну я від краси.

     Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, ─

     оці степи, це небо, ці ліси,

     усе так гарно, чисто, незрадливо,

     усе як є ─ дорога, явори,

     усе моє, все зветься ─ Україна.

     Така краса, висока і нетлінна,

      що хоч спинись і з Богом говори.»

* «Є вірші ─ квіти.

     Вірші ─ дуби.

     Є  іграшки ─ вірші.

     Є рани.

     Є повелителі і раби.

     І вірші є ─

     каторжани.

     Крізь мури в’язниць,

     по тернах лихоліть ─

     Ідуть, ідуть по етапу століть…»

* «Не знаю я, що буде після нас,

     в які природа убереться шати.

     Єдиний, хто не втомлюється, ─ час.

     А ми живі, нам треба поспішати.»

 

 

 

                          Іван Драч

 

 

* «Кожен українець − це «Троїсті музики»: одне − думає, друге – каже, третє – робить.»

* «Вірші не потрібні нікому, саме тому вони – найголовніше.»

* «Дивовижний народ українці! Найбільші його вороги сконали своєю смертю.»

* «Коли людина не встане з колін, то вона недалеко зможе пройти.»

* «Тіні наших незабутих, незабутніх українських предків повинні знайти спокій, навіки оселившись у памяті народу.»

* «Я абсолютний оптиміст. Вірю у свій народ, інакше навіщо жити на білому світі?»

* «Україна вже відбулася як держава. Вже є надія. Я чую, що щось творче і незворотнє відбулося з етносом.»

* «Сам Бог каже, що треба зосередитися на майбутньому.»

* «Ми занадто любимо плакучу вербу – це наш герб».

                         Дмитро Павличко

 

   

 

 * «Спитай себе, дитино, хто ти є,

      І в серці обізветься рідна мова;

      І в голосі яснім ім’я твоє

      Просяє, наче зірка світанкова.»

 * «Ти зрікся мови рідної. Тобі

      Твоя земля родити перестане,

      Зелена гілка в лузі на вербі

      Від доторку твого зів’яне!”

 * «Наді мною ночами відплакала мати,

      Я ж не зрікся ні мови, ні пісні її.»

 * «З родинного гнізда, немов пташа,

      Ти полетиш, де світу далечизна,

      Та в рідній мові буде вся душа

      І вся твоя дорога, вся Вітчизна.»

  * «Вітчизна – ось і альфа, і омега!»

 * «Мову чудову, глибинне і пружне слово, немов гостру зброю, дав нам народ.»

 * «Перше слово – Мати,

      Друге – Україна.»

 * «Не жди ніколи слушної пори – твоє мовчання може стать ганьбою!»

 * «Як добре на душі,

      коли нема боязні

      за слово праведне,

      що визріло в тобі…»

*  «Мені нагадують людські серця

      Крихке й тоненьке серця олівця –

      Зламати легко, застругати важче,

      Списати неможливо до кінця.»

* «Українська мова не бідна, не вульгарна, не криво- уста. Вона має свою особливу музикальність. Ця незбагненна  душа нашої мови, як золотоносна ріка, виблискує на хвилях народної пісні, переливається в душу нації, творить чуттєву нерозривність українського серця й української землі…»

 

 

                        Василь Симоненко

 

  

 

*  «Можеш вибирати друзів і дружину,

      Вибрати не можна тільки Батьківщину.»

*  «Я кличу вас у відчаї не гнуться,

      А вибухати, як нові сонця.»

*  «Ми винуваті, що міліють ріки

      І лисинами світять береги,

      Що десь духовні лупляться каліки

      І виростають наші вороги.»

*  «І тобі рости й не в’януть зроду,

      Квітувать в поемах і віршах,

      Бо в тобі – великого народу

      Ніжна і замріяна душа.»

*  «Ті пісні мене найперше вчили

      Поважати труд людський і піт,

      Шанувать Вітчизну мою милу,

      Бо вона одна на цілий світ.»

*  «Україно, ти моя молитва,

     Ти моя розпука вікова.»

* «Вкраїнонько! Розтерзана на шмаття,

     У смороді й тумані гнойовім

     Кричиш мені у мозок, мов прокляття

     І зайдам, і запроданцям твоїм.»

* «Древній, обікрадений народе!

     Над тобою прошумів розбій,

     Та кати не вкрали твою вроду,

     Не всушили дужий мозок твій.»

* «Народ мій є! В його гарячих жилах

     Козацька кров пульсує і гуде!»

* «Тільки тим історія належить,

     Хто сьогодні бореться й живе.»

*  «Я – Українець. Ось і вся моя автобіографія!»

*  «Україно! Ти для мене диво!»

*  «Народ мій є! Народ мій завжди буде!

      Ніхто не перекреслить мій народ!»

*  «Коли мечами злоба небо крає

      І крушить твою вроду вікову,

      Я тоді з твоїм ім’ям вмираю

      І в твоєму імені живу!»

 

 

             

 

 

                            Євген Сверстюк

 

 

* «Свою мову треба утверджувати принципово. Дотримуватись чистоти слід послідовно і скрізь.»

* «Національної риторики у нас вистачає. Бракує тільки творчого духу і любові, що надає людині справжності та енергії, додає їй відваги бути. Історію творять хоробрі серця.»

* «Молодь повинна долати українську хворобу порізненості, ледачого самозаспокоєння й неуцтва, споживацького патріотизму і позірної релігійності.»

*  «Під благодатним українським небом усе буйно росте. Особливо бур’ян, коли його не виполювати. І гори сміття, коли не прибирати.»

*  «Великі художники є голосом часу.»

*  «Є одна безперечна особливість нашої культури: вона не принесена з чужого поля, вона йде від свого давнього джерела, відчутного й невидимого, що пізнається відчуттям рідної землі і відчуттям неба.»

*  «Наша молодь в основній масі не знає історії, культури, навіть мови свого народу.»

* «Ми мусимо знову навчитися називати речі своїми іменами, щоб осмислити себе у світі – щоб знайти у ньому нових друзів.»

*  «Хочемо боротися за українську мову – борімось цією мовою за вищі моральні ідеали й цінності, історично пов’язані з цією мовою. Тільки вага, глибина і шляхетність надають шляхетного звучання українській мові.»

*  «Нині брак великої мудрості, великої поваги і любові до людини, великої відповідальності за спадщину предків і долю нащадків відчувається як найбільша рана людства.»

* «Нація тримається духовними зусиллями особистостей. Обдаровані духовною силою будують, бездарні руйнують і каламутять воду. Коли ми говоримо про духовну соборність, то відразу входимо в сферу ідеалізму, який тримається на зусиллях особистостей. І на безкорисній праці. Нині це звучить, як анахронізм. Але безкорисність завжди була рідкістю. А тим часом усе тривке на землі саме на ній і тримається.»

 

     

                         Валерій Шевчук

 

 

 

*  «Я вважаю, що література не мусить бути ідеологічною.»

*  «Свобода не є подібною до випадковості, бо свобода – це можливість існування духовного життя. Не в церковному розумінні, а в філософському.»

* «Людина – розумна, якщо вона розумна й добротворна, якщо вона виховує в собі, за Сковородою, внутрішню людину – духовну людину, вона має силу й можливість спілкуватися з Богом без посередників.»

*  «Те, що ми маємо, − це ще велике чудо, котре свідчить про велику життєздатність українського народу. І я вірю, що молодь таки видасть нові світлі уми, які зможуть відновити націю, відтворити її в повному складі й обсязі.»

*  «Ліпше бути ніким, ніж рабом.»

* «Література партійною бути не може. Як казав Фолкнер: «Єдина ідеологія, яку я сповідую, − це гуманізм. Ця єдина «ідеологія» мусить бути в основі будь-якого мистецтва, інакше воно мало потрібне, або й непотрібне зовсім.»

*  «Твір може лежати століттями й нікого не хвилювати, а потім раптом «воскресши», впаде ось тим зернятком у душі людей і стає раптом потрібним. Але є книжки й твори, що вже стали попелом, бо вони фальшиві, бо вони непотрібні.»

* «Моїми вчителями були класики літератури – Тарас Шевченко та Іван Франко. Вони навчили до останньої краплини віддавати свій талант і працю рідній землі – Україні.»

* «Кожен із на  − гість у цьому житті, але кожен у ньому, як уміє і як може, будує свій храм. Той храм і є душею нашою – чистим серцем…»

 

 

 

                      Іван Світличний

 

         

 

*  «Люблю Вітчизну я… Якби

      Ми всі любили!»

*  «Поезія – свобода серця.»

*  «Вітчизна – це не хтось і десь.

      Я – теж Вітчизна.»

*  «Кажу до побратимів:

      Всього ще буде.

      Та чисте збережіть ім’я:

      Ми – люди! Люди!»

*  «Вщухає суєтна тривога.

      І в небесах я бачу Бога,

      І Боже слово на землі.»

*  «Я честі свою твердиню, нескорений образ свободи,

     Фортецю своєї гідності – душі – не здам і на пядь…»

*  «А в мене – тільки слово,

      Те, що мати

      Навчила мене першим вимовляти,

      Навчила гідно на устах нести.»

*  «Поети! Не пишайтеся

      вінцем лавровим.

     Ваш вінець – терновий.»

 

                  

1

 

doc
Додано
4 березня
Переглядів
216
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку