Письменники-шістдесятники про Україну, українців, рідне слово
Письменники-шістдесятники
про Україну, українців, рідне слово
Ліна Костенко
* «Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку ХХІ століття, і якщо ми не схаменемося, то матимемо дуже невтішну перспективу.»
* «Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.»
* «Пора, пора!
Живеться, як на Етні.
Ганьбу віків лиш магма відпере.
Це лиш слова. Зате вони безсмертні.
Вгамуйте лють. Їх куля не бере.»
* «А ви думали, що Україна так просто. Україна ─ це супер. Україна ─ це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни.»
* «Поезія згубила камертон.
Перецвілась, бузкова і казкова.
І дивиться, як скручений пітон,
скрипковий ключ в лякливі очі слова.»
* «Буває, часом сліпну я від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, ─
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є ─ дорога, явори,
усе моє, все зветься ─ Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори.»
* «Є вірші ─ квіти.
Вірші ─ дуби.
Є іграшки ─ вірші.
Є рани.
Є повелителі і раби.
І вірші є ─
каторжани.
Крізь мури в’язниць,
по тернах лихоліть ─
Ідуть, ідуть по етапу століть…»
* «Не знаю я, що буде після нас,
в які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється, ─ час.
А ми живі, нам треба поспішати.»
Іван Драч
* «Кожен українець − це «Троїсті музики»: одне − думає, друге – каже, третє – робить.»
* «Вірші не потрібні нікому, саме тому вони – найголовніше.»
* «Дивовижний народ українці! Найбільші його вороги сконали своєю смертю.»
* «Коли людина не встане з колін, то вона недалеко зможе пройти.»
* «Тіні наших незабутих, незабутніх українських предків повинні знайти спокій, навіки оселившись у пам’яті народу.»
* «Я абсолютний оптиміст. Вірю у свій народ, інакше навіщо жити на білому світі?»
* «Україна вже відбулася як держава. Вже є надія. Я чую, що щось творче і незворотнє відбулося з етносом.»
* «Сам Бог каже, що треба зосередитися на майбутньому.»
* «Ми занадто любимо плакучу вербу – це наш герб».
Дмитро Павличко
* «Спитай себе, дитино, хто ти є,
І в серці обізветься рідна мова;
І в голосі яснім ім’я твоє
Просяє, наче зірка світанкова.»
* «Ти зрікся мови рідної. Тобі
Твоя земля родити перестане,
Зелена гілка в лузі на вербі
Від доторку твого зів’яне!”
* «Наді мною ночами відплакала мати,
Я ж не зрікся ні мови, ні пісні її.»
* «З родинного гнізда, немов пташа,
Ти полетиш, де світу далечизна,
Та в рідній мові буде вся душа
І вся твоя дорога, вся Вітчизна.»
* «Вітчизна – ось і альфа, і омега!»
* «Мову чудову, глибинне і пружне слово, немов гостру зброю, дав нам народ.»
* «Перше слово – Мати,
Друге – Україна.»
* «Не жди ніколи слушної пори – твоє мовчання може стать ганьбою!»
* «Як добре на душі,
коли нема боязні
за слово праведне,
що визріло в тобі…»
* «Мені нагадують людські серця
Крихке й тоненьке серця олівця –
Зламати легко, застругати важче,
Списати неможливо до кінця.»
* «Українська мова не бідна, не вульгарна, не криво- уста. Вона має свою особливу музикальність. Ця незбагненна душа нашої мови, як золотоносна ріка, виблискує на хвилях народної пісні, переливається в душу нації, творить чуттєву нерозривність українського серця й української землі…»
Василь Симоненко
* «Можеш вибирати друзів і дружину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.»
* «Я кличу вас у відчаї не гнуться,
А вибухати, як нові сонця.»
* «Ми винуваті, що міліють ріки
І лисинами світять береги,
Що десь духовні лупляться каліки
І виростають наші вороги.»
* «І тобі рости й не в’януть зроду,
Квітувать в поемах і віршах,
Бо в тобі – великого народу
Ніжна і замріяна душа.»
* «Ті пісні мене найперше вчили
Поважати труд людський і піт,
Шанувать Вітчизну мою милу,
Бо вона одна на цілий світ.»
* «Україно, ти моя молитва,
Ти моя розпука вікова.»
* «Вкраїнонько! Розтерзана на шмаття,
У смороді й тумані гнойовім
Кричиш мені у мозок, мов прокляття
І зайдам, і запроданцям твоїм.»
* «Древній, обікрадений народе!
Над тобою прошумів розбій,
Та кати не вкрали твою вроду,
Не всушили дужий мозок твій.»
* «Народ мій є! В його гарячих жилах
Козацька кров пульсує і гуде!»
* «Тільки тим історія належить,
Хто сьогодні бореться й живе.»
* «Я – Українець. Ось і вся моя автобіографія!»
* «Україно! Ти для мене диво!»
* «Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!»
* «Коли мечами злоба небо крає
І крушить твою вроду вікову,
Я тоді з твоїм ім’ям вмираю
І в твоєму імені живу!»
Євген Сверстюк
* «Свою мову треба утверджувати принципово. Дотримуватись чистоти слід послідовно і скрізь.»
* «Національної риторики у нас вистачає. Бракує тільки творчого духу і любові, що надає людині справжності та енергії, додає їй відваги бути. Історію творять хоробрі серця.»
* «Молодь повинна долати українську хворобу порізненості, ледачого самозаспокоєння й неуцтва, споживацького патріотизму і позірної релігійності.»
* «Під благодатним українським небом усе буйно росте. Особливо бур’ян, коли його не виполювати. І гори сміття, коли не прибирати.»
* «Великі художники є голосом часу.»
* «Є одна безперечна особливість нашої культури: вона не принесена з чужого поля, вона йде від свого давнього джерела, відчутного й невидимого, що пізнається відчуттям рідної землі і відчуттям неба.»
* «Наша молодь в основній масі не знає історії, культури, навіть мови свого народу.»
* «Ми мусимо знову навчитися називати речі своїми іменами, щоб осмислити себе у світі – щоб знайти у ньому нових друзів.»
* «Хочемо боротися за українську мову – борімось цією мовою за вищі моральні ідеали й цінності, історично пов’язані з цією мовою. Тільки вага, глибина і шляхетність надають шляхетного звучання українській мові.»
* «Нині брак великої мудрості, великої поваги і любові до людини, великої відповідальності за спадщину предків і долю нащадків відчувається як найбільша рана людства.»
* «Нація тримається духовними зусиллями особистостей. Обдаровані духовною силою будують, бездарні руйнують і каламутять воду. Коли ми говоримо про духовну соборність, то відразу входимо в сферу ідеалізму, який тримається на зусиллях особистостей. І на безкорисній праці. Нині це звучить, як анахронізм. Але безкорисність завжди була рідкістю. А тим часом усе тривке на землі саме на ній і тримається.»
Валерій Шевчук
* «Я вважаю, що література не мусить бути ідеологічною.»
* «Свобода не є подібною до випадковості, бо свобода – це можливість існування духовного життя. Не в церковному розумінні, а в філософському.»
* «Людина – розумна, якщо вона розумна й добротворна, якщо вона виховує в собі, за Сковородою, внутрішню людину – духовну людину, вона має силу й можливість спілкуватися з Богом без посередників.»
* «Те, що ми маємо, − це ще велике чудо, котре свідчить про велику життєздатність українського народу. І я вірю, що молодь таки видасть нові світлі уми, які зможуть відновити націю, відтворити її в повному складі й обсязі.»
* «Ліпше бути ніким, ніж рабом.»
* «Література партійною бути не може. Як казав Фолкнер: «Єдина ідеологія, яку я сповідую, − це гуманізм. Ця єдина «ідеологія» мусить бути в основі будь-якого мистецтва, інакше воно мало потрібне, або й непотрібне зовсім.»
* «Твір може лежати століттями й нікого не хвилювати, а потім раптом «воскресши», впаде ось тим зернятком у душі людей і стає раптом потрібним. Але є книжки й твори, що вже стали попелом, бо вони фальшиві, бо вони непотрібні.»
* «Моїми вчителями були класики літератури – Тарас Шевченко та Іван Франко. Вони навчили до останньої краплини віддавати свій талант і працю рідній землі – Україні.»
* «Кожен із на − гість у цьому житті, але кожен у ньому, як уміє і як може, будує свій храм. Той храм і є душею нашою – чистим серцем…»
Іван Світличний
* «Люблю Вітчизну я… Якби
Ми всі любили!»
* «Поезія – свобода серця.»
* «Вітчизна – це не хтось і десь.
Я – теж Вітчизна.»
* «Кажу до побратимів:
Всього ще буде.
Та чисте збережіть ім’я:
Ми – люди! Люди!»
* «Вщухає суєтна тривога.
І в небесах я бачу Бога,
І Боже слово на землі.»
* «Я честі свою твердиню, нескорений образ свободи,
Фортецю своєї гідності – душі – не здам і на п’ядь…»
* «А в мене – тільки слово,
Те, що мати
Навчила мене першим вимовляти,
Навчила гідно на устах нести.»
* «Поети! Не пишайтеся
вінцем лавровим.
Ваш вінець – терновий.»
1
про публікацію авторської розробки
Додати розробку