Письменники Запорізького краю

Наш край, рідна запорізька земля дуже багата на обдарованих людей. Представників письменницького таланту дуже багато: Петро Ребро, Микола Лиходід, Василь Діденко, Анатолій Рекубрацький, Григорій Лютий, Микола Білокопитов, Віктор Чабаненко, Любов Геньба, Лариса Коваль, Яна Яковенко і Пилип Юрик. і т.д.

Петро Ребро (1932-2014)фундатор і голова Запорізької обласної організації Національної спілки письменників України (1967-1998). Лауреат багатьох конкурсів, фестивалів. Український поет, журналіст, гуморист і сатирик, громадський і культурний діяч. Стипендіат Президента України. Ні, ти не знаєш добре України ,Якщо на Запоріжжі не бував, Ні, ти не знаєш добре України ,Якщо на Запоріжжі не бував,Де небо – то від хвиль Дніпрових синє,То золоте – від степових заграв;Де на весь світ поралить колосками. У січах кров’ю зрошена земля,Де царство дум, де навіть кожен камінь. Народу невмирущість прославля;Де сяйво з вод висотують турбіни. А Хортиця сурмить, як пароплав... Ні, ти не знаєш добре України,Якщо на Запоріжжі не бував.

Григорій Лютий(1942)Друкуватись у періодиці почав із 1964року. Видав поетичні книги "Крилатий корінь", "Крона вічності", "Червона літера вогню","Хліб любові","Я воду пив з твого лиця","Гуляйполе",дитячу збірку"Світлана"та разом із співаком і композитором Анатолієм Сердюком-пісенник"Пісні Гуляйпільського краю".

Микола Білокопитов (11.02.1954)Поет-сатирик, критик, журналіст. Лауреат премій імені Степана Руданського та Остапа Вишні. ПАПУГА Щодня із клітки гонорово. Кричав:“Мені свободу слова —Я б народив такі думки!..”Його дослухались таки,Тепер свободу слова має: Що хоче, те і... повторяє. 

Брацило Марина(1976-2013)Запорізька поетеса, письменниця, виконавиця бардівських пісень. Стала членом Національної Спілки письменників України в 19 років. Поетичні збірки: "Хортицькі Дзвони" , "Благовіст", "Мелодія вічних прощань", "Сонцетяжіння", "Чотири пори любові". Розкажи мені сон чарівний. Розкажи мені сон чарівний,Розкажи про мою Україну,Про ясне розмаїття весни,І про білії шати калини. Розкажи та іди, бо й вночіВ чужині залишаючи втому,На Україну линуть ключі,Й лише я не вертаю додому. Вечорниці квітучих садків,Десь у зорях пісні завмирають,Лиш відлунює болем той спів. У чужому далекому краї Хай летить, хай торкається вій... Дайте крила мені, я полину... Розкажи ж мені сон чарівний,Розкажи про мою Україну. Україну...

В цьому році у травні місяці відбувся вже 55-й “Поетичний травень”, який кожного року об’єднує досвідчених літераторів та молоді таланти Запоріжжя. Зараз Запорізьку організацію НСПУ очолює Володимир Віхляєвавтор збірки наукових та публіцистичних робіт „Перші кроки” (2006р.), художніх та наукових публікацій в журналах „Хортиця”, „Держава та регіони”, „Наука і вища освіта”.

Серед письменників Оріхівщини постать Володимира Григоровича Білогуба займає особливе місце. Поетичний талант творця не може залишити байдужим нікого. Він залишив нам, сучасникам, неабиякий духовний спадок. Володимир Григович є автором проникливих ліричних творів, неперевершеним гумористом, сатириком. У його поезіях бринить любов до України, до земляків, нашого навчального закладу, а гумор легкий, майже народний, що має відтінок іронії.

Володимир Григорович Білогуб - лірик, гуморист, сатирик, пародист, дійсний член Міжнародної асоціації гумористів і сатириків «Весела Січ», курінний Оріхівського гумористично-сатиричного куреня «Гусак», козацьке прізвисько «Дражнило». Він народився 13 лютого 1935 року в селі Омельник Оріхівського району Запорізької області. Володимир Григорович закінчив Оріхівський сільськогосподарський технікум, Мелітопольський сільгоспінститут, працював у сільському господарстві, на освітянській ниві, певний час керував літстудією «Ластівка» в Оріхові.

Свою поетичну діяльність В. Г. Білогуб розпочав ще в юності. Його твори друкувалися в альманахах «Передзвін», «Хортиця», «Великий Луг», «Веселий курінь», газетах «Запорізька правда», «Запорізька Січ», « Трудова слава». Особливою гордістю автора були чотири добірки літературних пародій в київській газеті «Веселі вісті». Перу Володимира Григоровича Білогуба належать сім збірок власних віршів: «Перегук сердець», «Відлуння над Конкою», «Життя серед життя», «Тих років не змовкне слава», «Еней у парламенті», «Мотря з парашутом», «Синдром баби Параски».

З цілющих джерел Оріхівщини він черпав наснагу, яка вилилась у неповторні поетичні рядки: В краї таврійськім, вигрітий сонцем. Врісши корінням в порох століть,Красень Оріхів – місто на КонціВ шатах зелених гордо стоїть!