Південна Америка. Населення, його склад та розміщення. Політична карта. Основні держави. Україна і країни Південної Америки.

Урок №36

Тема уроку: Південна Америка. Населення, його склад та розміщення. Політична карта. Основні держави. Україна і країни Південної Америки.

Мета: познайомитися із етніним складом населення Південної Америки, набільшими державами континенту, а також дізнатися про зв’язки між Південною Америкою та нашою державою.

План
1. Населення материка: основні етнічні групи, формування сучаного складу населення Південної Америки.
2. Політична карта материка.
3. Основні держави Південної Америки.
4. Україна і країни Південної Америки

1. Населення материка: основні етнічні групи, формування сучаного складу населення Південної Америки.
 
Територією Південної Америки населення розміщується вкрай нерівномірно. Більша його частина зосереджена на узбережжях океанів і нагір’ях Анд. Густота населення й тих районах складає 100 чол./км2. Великі внутрішні території майже безлюдні. Такий розподіл населення пов'язаний з історією заселення та природними умовами материка.
За кількістю населення – 320 млн чоловік – Південна Америка поступається всім населеним материкам, крім Австралії. Проте його склад дуже складний. Це обумовлено історією заселення материка. Від давніх-давен його населяли різні індіанські племена (інки, кечуа, аймара та ін.). Індіанці – представники монголоїдної раси (американської гілки). Вчені вважають, що вони близько 17 тис. років тому прийшли з Північної Америки і поступово заселили увесь материк. На час відкриття Америки європейцями одні племена перебували на первісному рівні розвитку і займалися збиранням плодів і полюванням, інші – мали розвинуте землеробство і ремесла. Стародавні індіанські держави існували Андах. Останньою і наймогутнішою була імперія інків, які мали розвинуте господарство і культуру. Безцінним дарунком індіанців усьому людству стали кукурудза, картопля, помідори, гарбузи, квасоля, арахіс, які нині вирощуються у багатьох країнах світу.
З ХVІ ст., від часу відкриття Південної Америки європейцями, там стали оселятися переважно іспанці і португальці (європеоїдна раса). Завоювання ними материка принесло численні біди корінному населенню. За час колонізації європейці зруйнували і розграбували пам’ятники стародавньої індіанської культури, індіанців відтісняли на незручні для життя землі та перетворювали на рабів. Це призвело до різкого скорочення місцевих жителів.
Щоб було кому виконувати важку невдячну працю на плантаціях, яка винищила індіанців, у ХVІ–ХІХ ст. стали ввозити рабів з Африки – представників негроїдної раси.
Вже на початку ХХ ст. в Південну Америку переселилися й інші народи: італійці, німці, росіяни, китайці. Серед переселенців було багато й українців, які оселилися здебільшого в Аргентині і Бразилії. Так Південну Америку заселили представники всіх трьох основних рас людства.
Формування сучасного населення
Оскільки материк заселяли представники усіх трьох основних рас людства, то сучасне населення Південної Америки дуже строкате. За століття спільного існування індіанські, європейські і африканські народи ніби потрапили у гігантський плавильний котел і змішалися між собою. Тому нині на материку переважає змішане населення – нащадки від змішаних шлюбів: європейців і негрів – мулати, європейців і індіанців – метиси, індіанців і негрів – самбо. Разом з расовими ознаками змішувалися мови, звичаї, обряди, традиції. У результаті утворилися нові народи (наприклад, бразильці), в житті яких тісно переплітаються індіанська, європейська і африканська культури.
Незважаючи на це, самобутність Південної Америки зберігається в індіанських мовах, архітектурі, образотворчому мистецтві, одязі, музичних ритмах, традиціях Більшість населення Південної Америки говорить іспанською та португальською мовами. Обидві вони виникли на основі стародавньої латинської мови, яка панувала у Стародавньому Римі. Тому Південну Америку разом з країнами Центральної Америки, де так само поширені ці мови, називають Латинською.
 


2. Політична карта материка.

На території Південної Америки не так багато країн, як в Африці. Їх налічується 14. Більшість з них були колоніями Іспанії і Португалії і здобули незалежність лише на початку ХІХ ст. (мал.). На відміну від країн Африки від колоніального гніту вони звільнилися раніше, тому рівень розвитку господарства в них вищий. Проте всі вони належать до групи країн, що розвиваються. Кожна з південноамериканських країн різниться розмірами території, кількістю населення, природними умовами і природними багатствами. Найбільші за площею лежать на рівнинному сході – Бразилія, Аргентина, Венесуела. Велику територію і природні багатства мають Андські країни – Чилі, Перу, Колумбія, Болівія, Еквадор.
 

3. Основні держави Південної Америки.

Бразилія

Площа – 8,5 млн км2
Населення – 185 млн чол.
Столиця – Бразиліа
Це найбільша за площею і кількістю населення країна Південної Америки. Вона така велика, що межує майже з усіма країнами материка. У минулому Бразилія була колонією Португалії, а нині – найбільш розвинута і найбагатша країна континенту. Назва Бразилія походить від дерева пау-бразил, з якого перші португальські переселенці виготовляли яскраво-червону фарбу. Цікаво, що в часи Америго Веспуччі Бразилію називали не «країною, де багато диких мавп», а «країною папуг». З легкої руки Веспуччі назву отримала і перша столиця Бразилії. Коли його кораблі кинули якір у затоці, він помилково прийняв її за гирло повноводної річки і назвав Ріо-де-Жанейро – Річка Січня, оскільки це трапилося в січні 1502 р. Потім ця назва перейшла й на місто.

Природа величезної країни різноманітна: з одного боку це – Амазонія – царина вологого екваторіального лісу, з іншого – Бразильське плоскогір’я з саванами і рідколіссями. Ліси Амазонії – джерело цінної сировини: деревини, що використовується деревообробною промисловістю; соку гевеї, з якого отримують натуральний каучук, горіхів – цінних харчових продуктів; лікарських рослин, які використовуються в медицині. Інше багатство Амазонії – вода. У світі немає місця з густішою річковою мережею, ніж басейн великої Амазонки. Бразильське плоскогір’я – „залізне серце” країни – основний промисловий район, де видобувають руди чорних і кольорових металів. Річки Бразилії багаті на гідроенергію. На річці Парана збудована найбільша у світі ГЕС «Ітайпу».
Більшість населення розмовляє португальською мовою і живе в містах. Ріо-де-Жанейро – місто-символ Бразилії, його вважають одним з найкрасивіших у світі. Бразиліа – теперішня столиця, збудована 50 років тому у географічному центрі держави. Сан-Паулу – найбільше промислове місто не тільки Бразилії, а й усієї Південної Америки. У побуті населення знайшли відображення традиції і звичаї португальців, індіанців і негрів. Португальці принесли на нову батьківщину свою мову і архітектуру. Від індіанців населення запозичило вміння плести килимки, гамаки, сумки і навіть дахи будинків у селах. З впливом африканської культури пов’язують свята-карнавали – щорічні масові гуляння з яскравими костюмами, масками, танцями і вуличною ходою. Традиції цього заходу походять від кількох днів відпочинку, які колись після збору врожаю отримували негри-раби. У Бразилії проживає 300 тис. українців, які зберегли свою мову.
В історії розвитку господарства Бразилії спостерігалися спочатку «цукрова» і «золота» лихоманки, яких змінили «кавовий» і «каучуковий» бум. Нині країні властивий «промисловий» бум – швидкий розвиток промисловості. Поклади корисних копалин сприяють розвиткові видобувної галузі, яка видобуває з надр понад 50 їх видів. Країна виплавляє метал, виробляє автомобілі, літаки, трактори, судна, сучасну електроніку.
Бразилія – країна розвинутого сільського господарства. Цьому сприяють природні умови: сприятливий для вирощування різних культур екваторіальний і субтропічний клімат та родючі ґрунти. Багато культур вирощують спеціально для продажу в інші країни. Так, величезні плантації зайняті кавою і какао, за виробництвом яких Бразилія є світовим лідером. Вона й один з найбільших у світі постачальників цукру, бананів, сизалю. Для власних потреб вирощуються кукурудза, пшениця, квасоля та ін. У саванах і степових районах розводять велику рогату худобу та овець.

Бразилія – країна повноводних річок і велика морська держава, тому важливим видом транспорту є водний. Повсюдно, навіть через важкодоступний район Амазонії, прокладені автошляхи. Бразилія – лідер Південної Америки за розвитком туризму. Щорічно тисячі туристі з’їжджаються в Ріо-де-Жанейро подивитися на найяскравіший у світі карнавал, під час якого вулиці міста заповнені співаючим і танцюючим запальний танець самбу натовпом.
Найпопулярнішим видом спорту в Бразилії є футбол. Бразильська футбольна збірна – п’ятиразовий чемпіон світу, а бразильського футболіста Пеле (Едсон Арантес ду Насименту) – єдиного у світі триразового чемпіона світу з футболу визнано кращим спортсменом світу  ХХ століття.
 

Аргентина

Площа – 2,8 млн км2
Населення – 40,2 млн чол.
Столиця – Буенос-Айрес
 

На початку ХУІ ст. іспанські завойовники назвали територію Аргентини Ла-Плата, що перекладалася як срібло. Нова держава, яка виникла у 1826 р., стала називатися Аргентина – від латинського аргентум – також срібло. Проте срібла там не виявилося. Найбільшим багатством Аргентини стали не дорогоцінні метали, а прекрасні пасовища і родючі землі.
Це друга за площею країна Південної Америки, яка охоплює увесь південний схід материка. Протягом трьох століть вона була іспанською колонією. Значні розміри країни обумовлюють різноманітну природу: на півночі – спека, на півдні підступають льоди Антарктиди, на заході здіймаються Анди, а на сході розкинулися неозорі степові рівнини.

Серед населення Аргентини індіанців (гуарані, гуахіра) мало і живуть вони у віддалених районах. На відміну від інших країн Південної Америки в Аргентині багато нащадків не тільки іспанських переселенців, а й італійців, англійців, французів, росіян, українців, які прибули на початку ХХ ст. з новою хвилею переселення. Офіційною мовою є іспанська. Більшість людей проживають у містах, розташованих на узбережжі. У столиці Буенос-Айресі зосереджена третина всього населення країни.
Сільське населення ж завжди було нечисленним, недарма про Аргентину кажуть, що це сільськогосподарська країна без селян.
У господарському відношенні Аргентина є розвинутою країною Південної Америки. Серед галузей промисловості вирізняється машинобудування – автомобіле- і суднобудування. Видобувна галузь добуває з надр нафту, природний газ, буре вугілля, руди чорних і кольорових металів. На їх основі працює нафтопереробна промисловість і металургія. Добре розвинута харчова, передусім м'ясопереробна, і легка – текстильна і шкіряно-взуттєва.

Сільське господарство дає продукцію, яка є головним джерелом доходів Аргентини. Розвинуті вівчарство та розведення великої рогатої худоби перетворили країну на найбільшого світового виробника вовни і м'яса. На півночі країни на рівнинах Гран-Чако, де панує тропічний клімат, вирощують бавовник, цитрусові, рис, чай. Панування в Пампі трав'яної рослинності зробили її ідеальним пасовищем. Раніше там жили тільки мисливці і гаучо – вправні вершники (мал.). Нині вони живуть у невеликих помістях-хуторах (ранчо) і працюють на тваринницьких фермах. Все життя вони проводять у сідлі, об’їжджаючи величезні стада. Пампа – це і район неозорих ланів пшениці, кукурудзи, соняшнику. Загалом у цьому районі виробляють 90 % всієї сільськогосподарської продукції країни. Напівпустельна Патагонія, що обдувається вітрами, зручна для випасу овець. Передгір’я Анд вкриті плантаціями цитрусових і виноградниками.
Аргентина має розвинуте морське рибальство, що орієнтується переважно на вилов тунця. Залізничний, автомобільний, морський і повітряний транспорт забезпечує вантажні і пасажирські перевезення.

Перу
 
Площа – 1,3 млн км2
Населення – 28,6 млн чол.
Столиця – Ліма
 
За площею це третя країна материка. На відміну від Бразилії і Аргентини вона має вихід до Тихого океану. Перу – країна стародавніх цивілізацій, яку іноді називають археологічним музеєм Південної Америки. Назва Перу походить від назви річки Виру або Піру, яка можливо означає на одній з індіанських мов річка. Назва столиці Ліма так само походить від перекрученої назви річки Рімак.

Природа країни дуже контрастна: сухе узбережжя і волога сельва розділені стіною Анд, поряд з родючими долинами – безплідні пустелі. Через усю країну уздовж океану простяглася Коста – вузька смужка посушливого узбережжя. Клімат там спекотний і сухий. На зрошуваних землях там вирощують цукрову тростину і бавовник. Сьєрра – гірська частину, на яку припадає третина площі країни і де проживає половина всього населення. Плоскогір’я вкриті гірськими луками і степами. Це – прекрасні пасовища для великої рогатої худоби, овець і одомашнених лам і альпак. Там вирощують картоплю, кукурудзу, а в більш низькогірних районах – каву, какао, чай. Гори багаті на руди кольорових металів, серед яких за запасами особливе місце посідають мідні. Східна частина Перу зайнята Сельвою – безкраїми лісами, серед яких котить свої води Амазонка та її численні притоки. Річки слугують тут дорогами. На Амазонці розташований річковий порт Ікітос – найвищий пункт, якого досягають судна. В лісах ведеться заготівля деревини, збір соку гевеї. В Перу бувають землетруси.
Половину населення країни складають іспаномовні перуанці, решту –  індіанські народи (кечуа, аймара та ін.). Тому в Перу дві державні мови іспанська і кечуа. Індіанці живуть здебільшого у селах. Перу – країна стародавніх індіанський цивілізацій. Ще до того, як інки створили тут свою державу, там вже існували близько десяти цивілізацій, причини загибелі яких не розгадані й нині.
Розвиток господарства утруднюють природні умови: на узбережжі не вистачає води для зрошення, натомість у східній частині заважає її надмірна кількість, тому потрібне осушення. Гірничовидобувна промисловість крім мідних руд видобуває свинцеві і цинкові, золото і срібло. Мінеральна сировина вивозиться в інші країни. На її основі також розвивається власна кольорова металургія. Електроенергію виробляють на ГЕС. Перу – країна-рибалка світового масштабу, тому на узбережжі розташовані великі підприємства, де переробляють сардини і анчоуси. Різноманітна продукція сільського господарства вивозиться в інші країни – кава, бавовна, цукор, вовна овець і лам.

4. Україна і країни Південної Америки

Важливий напрямок ЗПУ – Латинська Америка. Вона охоплює 33 самостійні держави та 13 залежних територій, де проживає 360 млн. осіб. Після референдуму 1 грудня 1991р. почалося визнання незалежності України країнами Західної півкулі. Першою, 5 грудня 1991р., це зробила Аргентина. Ця країна, до речі, була єдиною державою регіону, яка у 1918р. визнала УНР.
Відносини з багатьма країнами цього територіально віддаленого від Украї¬ни регіону ще не налагоджені належним чином. Резерви розвитку еконо¬мічних і культурних зв'язків залишаються величезними. Проте з деякими країнами відносини вже набули постійного й навіть інтенсивного характеру. Одна з них — Куба.
Республіка Куба визнала незалежність України 6 грудня 1991 р. 12 березня 1992 р. встановлено дипломатичні відносини між двома державами.
Пріоритетними галузями економічного співробітництва між Україною й Кубою є охорона здоров'я, медико-фармацевтична промисловість, цивільна авіація (ремонт літаків та авіадвигунів на підприємствах обох країн; закупівля Кубою нових моделей українських літаків), машинобудування (Куба закупо¬вує тракторні двигуни українського виробництва); енергетика; цукрова та хі¬мічна промисловість; підготовка наукових кадрів.

Аргентинська Республіка першою серед країн Латинської Америки визнала незалежність України 5 грудня 1991 р. й першою в регіоні 6 січня 1992 р. вста¬новила з нею дипломатичні відносини. Аргентина була також єдиною країною Америки, яка визнала Українську Народну Республіку 1921 р. й установила з нею дипломатичні відносини.
Визначальним для розвитку українсько-аргентинських відносин став офіційний візит в Аргентину Президента України Л.Кучми у жовтні 1995 р. Його результатом стало зміцнення й розширення співробітництва між двома країнами. Відтоді набув динамічного розвитку політичний діалог, була закла¬дена договірно-правова база двосторонніх відносин, налагодилася співпраця на міжнародній арені, зросла зацікавленість у співробітництві з Україною з бо¬ку аргентинського суспільства.
На сьогодні створено сприятливі умови, передусім політичні, для поглиб¬лення двосторонніх українсько-арГентинських відносин. Подальший їх роз¬виток відкриває реальні можливості для різнобічної взаємовигідної двосто¬ронньої взаємодії в усіх сферах, переходу до реалізації конкретних проектів у галузі економіки.

Чилі визнала державну незалежність України 9 січня 1992 р. Дипломатичні відносини між Україною й Чилі встановлено 28 січня 1992 р.
Особливого значення для розбудови взаємин мав офіційний візит у Чилі Президента України Л.Кучми в жовтні 1995 р. Було проведено переговори Л.Кучми з Президентом Чилі Е.Фреєм, представниками політичних та ділових кіл країни, підписано перші двосторонні документи: Угоду про сприяння та взаємний захист інвестицій. Протокол про співробітництво між міністерства¬ми закордонних справ. Загалом, протягом 1996-1999 рр. відбулися чотири зустрічі міністрів закордонних справ України й Чилі, проведено шість раундів політичних консультацій між МЗС двох країн, закладено основи двосторон¬нього співробітництва в міжнародних організаціях, передусім в ООН.
 
А ви знали, що … ?
•    Тауантинсуйу – Країна чотирьох вітрів Так називалася держава інків, що виникла у Х ст. в Андах і простяглася з півночі на південь на 4 000 км. У ній було багато міст і сіл, храмів і палаців. Столиця – місто Куско (перекладається як „пуп”, тобто центр) розташовувалася на висоті майже 4 тис. м. Там проживало більше населення, ніж у найбільшому місті Європи – Лондоні. Інки вирощували картоплю, приручили лам і альпак, які постачали вовну і перевозили вантажі. Вони мали зрошувальні канали і водогони. Інські майстри створили унікальні вироби із золота, срібла й міді, що викликали у європейців захват. Інки знали астрономію, фізику, геометрію, медицину. Їхнє життя було сповнене духовності – це засвідчують  міфи, свята, музика та спів. У 1533 р. іспанський конкістадор Франсиско Пісарро очолив завойовницький похід проти інків. Іспанці обманним шляхом полонили верховного вождя. Незважаючи на те, що інки заплатили величезний викуп золотом, вождя стратили і перетворили Перу на іспанську колонію.

•    Унікальність Америки полягає у перемішуванні різних народів – індіанців, африканців, європейців, арабів – усіх будівничих нового континенту. Він став спільним витвором як тих, хто там жив віддавна, так і тих, хто туди прийшов звідкись за покликом долі, прагнень та надій, а також тих, хто народився в Новому Світі – дітей самої історії.

•    Електричний вугор з Амазонки б'є струмом з напругою понад 500 вольт. Місцеві жителі перед тим, як ловити їх, заганяють у річку стадо корів, щоб вугрі витратили на них весь свій заряд.

•    Дерево Copaifera langsdorffii, знайдене в тропічних лісах Бразилії, містить смолу, яку можна відразу використовувати в якості дизельного палива. Одне дерево дає приблизно 50 літрів палива на рік. Широкомасштабне його вирощування для цих цілей невигідно, але приватні фермери цілком можуть покрити свої потреби від саду таких рослин.

•    У столиці Аргентини знаходиться найширша у світі вулиця - авеню 9 липня з десятком смуг руху в обох напрямках, на якій розташований 67-метровий обеліск - символ міста. Ця вулиця відома також своїми садами, парками, зоопарком і ботанічним садом.

•    Найбільший штучний плавальний басейн у світі - це чилійський курорт Сан Альфонсо дель Мар. Він має розміри кілометр в довжину і 35 метрів у глибину. І розташований він всього в 200 метрах від Тихого океану - саме океанську воду насоси закачують в цей басейн, попередньо фільтруючи. Також тут підтримується постійна температура води - 26 ° C, тоді як в океані вода досить прохолодна.

•    З яганского "mamihlapinatapai" перекладається як «дивитися один на одного в надії, що один з двох запропонує виконати те, чого хочуть обидві сторони, що не налаштовані це робити ». Цікаво, що сьогодні в Чилі, де був у вживанні яганскій, в живих залишився тільки один носій мови.

Список використаної літератури

1. Кобернік С. Г., Скуратович О. Я.: Географія материків і океанів: Підручник для 7 кл. загальноосвіт.навч. закладів. - К.: Навч. книга, 2002. - 319 с.: іл., карти.

2. Урок Карпюк Г. І. , викладач Українського гуманітарного ліцею КНУ ім. Т. Шевченка

3. Й. Р. Гілецький, М. М. Богович. :Географія.Довідник.

4. Бойко В. М., Міхелі С. В. Географія материків і океанів: Підручник для 7 кл.

Відредаговано Мазуренко М.С.