Пізнавально-виховний захід для учнів 5-9 класів "Гроші"

Пізнавально-виховний захід

«Гроші в житті людини»

Формування ключових компетентностей: ознайомити учнів з основними елементами грошової культури; обговорити питання моралі, що пов`язані з використанням грошей; пояснити роль грошей у повсякденному житті та їхню необхідність; осмислити актуальність проблем комедії І. Карпенка-Карого «Сто тисяч» для сучасного життя; виховувати естетичні смаки, любов до мистецтва, кращі якості характеру: гуманізм, чесність, порядність, прищеплювати інтерес до театрального мистецтва; формувати фінансову компетентність, вміння адаптовуватися в соціумі, пробуджувати ініціативність і бажання працювати на благо своєї держави та вчитися впродовж всього життя.

Обладнання: презентація, відеоролики, грошові одиниці різних країн світу, стіл, скатерка, мішок, валіза, костюми.

Сценарій заходу

ЧИТЕЦЬ

Гроші – то свято таке величезне,

Триває воно, доки гроші не щезнуть.

Гроші з’являються, гроші зникають,

Гроші на подвиги нас надихають.

Руку в кишеню – банкнота хрустить,

Серце відразу до неба летить,

Навіть монетка якщо завалялась,

Радісно так, що хоч трохи зосталось!

Ну, а без них навіть сонце не те,

Навіть трава не зелена росте,

Навіть малі розуміють, що гроші –

Дуже корисні і дуже хороші!

Прості папірці творять диво чудесне:

Зваблюють, люблять, шанують мистецтво,

Рятують, руйнують, вбивають і нищать –

Залежить від вас: гроші вам навіщо?!

Ведуча: Яке значення в житті людини мають гроші? Для когось – це реалізація потаємних мрій, для інших влада, для декого – життєва необхідність.  Якщо даси людині грошей, дізнаєшся, яка вона насправді. Спробуймо зрозуміти, яку силу мають цінні папірці і чи дарують вони щастя людині…..

Ведучий: Кожна держава має свою грошову одиницю, і це є своєрідним гарантом стабільності в суспільстві, громадяни почувають себе більш спокійними і впевненими. Як же виглядають грошові банкноти різних країн?

Додаток 1. ВІДЕО. Грошові одиниці світу.

Ведуча:  Європейці починають вчитися мистецтву поводження з грішми з раннього дитинства, і навчання триває все життя. Наприклад, маленькі турки перші ліри на кишенькові витрати отримують за поцілунки! У Туреччині на великі національні свята всім дітям, навіть немовлятам, прийнято дарувати святкові гроші.

Ведучий: Дітям –шведам гроші на кишенькові витрати дає…держава! У Швеції дітям до 16 років щомісяця виплачують по 1050 крон (152$)

Ведуча: Американці вважають, що дитина, щоб заробити, повинна щось зробити у будинку: прибрати у своїй кімнаті, винести сміття, вигуляти собаку.

Ведучий: В угорських сім'ях прийнято вчити дитину поводитися з грошима, граючи у фінансові ігри, наприклад, "Монополію".

Ведуча: Французи відрізняються тим, що люблять штрафувати своїх дітей.

Ведучий: В середньому німецький школяр на свої витрати отримує 5-20 євро на тиждень. Але іноді батьки забирають назад 20% від суми кишенькових грошей. Таким чином привчаючи своїх дітей до податків.

Ведуча: Британські батьки не поспішають вчити дітей поводженню з грошима – щоб не позбавляти їх дитинства. Але все одно дарують скарбнички та пропонують відкладати туди фунти, з кишенькових грошей. 

Додаток 2. ВІДЕО

Ведучий: Не розуміючи справжню сутність та призначення грошей, люди ступають на злочинний шлях, скупість перетворює їхнє життя на існування заради накопичення багатства.

Ведуча: Проблема влади грошей є наскрізною та «вічною» у літературі та мистецтві. Дана проблема розглядається  ще у творі давньоримського драматурга Плавта «Горщик», а також трапляється у фольклорі: казках, піснях, притчах.

Ведучий: В українській літературі ця тема розроблялася у творах Г. Хоткевича («Багатий і бідний»), С. Руданського («Наука»), Б. Антоненка-Давидовича («Слово матері»). Багато митців світової літератури створювали тип людини, одержимої жадобою до збагачення: Плюшкін  М. Гоголя, Гобсек  О. де Бальзака, Гарпагон  Мольєра, Венеціанський купець Шекспіра тощо.

Ведуча: Відомий український драматург І. Карпенко-Карий не тільки продовжує розробку теми, а й виявляє в ній деякою мірою новаторство. «Сто тисяч», «Хазяїн», «Мартин Боруля» --  твори про хазяїв, які хочуть збагатитися будь-яким шляхом: вони  скуповують землі, намагаються вигідно одружити своїх дітей, прокручують нечисті справи з маловідомими ділками, навіть змінюють прізвище…

Ведучий: Іван Карпенко-Карий у 1889 році написав п'єсу «Гроші», яка згодом здобула популярність під назвою «Сто тисяч». Через рік комедія була інсценізована. А головну роль Герасима Калитки виконував сам автор.

Ведуча: В основу п'єси покладено реальний факт. На той час на півдні України активно діяли шахраї, які продавали заможним селянам фальшиві гроші. У п'єсі «Сто тисяч» виведено образ господаря, який, прагнучи швидко розбагатіти, потрапляє у трагікомічну ситуацію.
Ведучий: У комедії Івана Карпенка-Карого порушено проблему влади грошей та її згубного впливу на людину, коли в гонитві за багатством особа стає бездуховною, втрачає тверезий глузд, людську подобу, нормальну родину. Тож як це було?

Додаток 3. ВІДЕО

СЦЕНКИ

Сто тисяч

Герасим (один). Ху! Слава богу, справився з ділами: совершив купчу, і земельки прибавилось. І бумага зелена, мов земля, укритая рястом!.. Ох земелько, свята земелько, божа ти дочечко! Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки... Приобрітав би тебе без ліку. Легко по своїй власній землі ходить. Глянеш оком навколо — усе твоє: там череда пасеться, там орють на пар, а тут зазеленіла вже пшениця і колосується жито; і все то гроші, гроші, гроші... Кусочками, шматочками купував, а вже і у мене набралося: тепер маю двісті десятин — шматочок кругленький! Але що ж це за шматочок! Он у Жолудя шматочок — так-так, І яким побитом Жолудь достав таку силу грошей — не зрозумію... Не іначе, як нечистим путьом! Тут недоїдаєш, недопиваєш, день при дні працюєш, жінка з діжі рук не виймає — і тілько ж всього-на-всього двісті десятин, Прямо, як іржа, точить мене ця думка! Де їх взять?.. Де?.. Хіба послухать жидка, піти на одчай, купить за п'ять тисяч сто тисяч фальшивих і розпускать їх помаленьку: то робітникам, то воли купувать на ярмарках... Мужик не дуже-то шурупає в грошах, йому як розмальована бумажка, то й гроші. Страшно тілько, щоб не влопатись... Обіщав жид сьогодня привезти напоказ. Може, це він уже й заходив. Цікаво дуже бачити фальшиві гроші.

Савка і Герасим.

Савка. Здрастуйте, куме! Добре, що я вас дома застав.

Герасим. А навіщо ж то я вам так пильно потрібен?

Савка. Відгадайте! Шкода, не відгадаєте... Грошей позичте, куме! Карбованців з сотню, до Семена.

Герасим. Виходить: недовго думавши — давай! Хіба у мене банк, чи що?

Савка. Та до кого ж ти і вдаришся? Жид злупе такого проценту, що ніяк не викрутишся потім.

Герасим. Хто ж тепер, куме, не лупить? Лупи та дай.

Савка. То вже лупіть краще ви, куме, та дайте.

Герасим. Нема! Хоч носа відкрути, то й десятки зайвої не витрусиш — всі віддав за землю.

Савка. Де ж ті гроші, куме? Я сам не раз, не два

Герасим. Та господь їх знає. Я над цим думав.

Савка. Чув я, що Жолудь нечисті гроші має, від самого, не при хаті згадуючи, сатани, то, може, й другі так саме достали... Тілько де ж вони з ним познайомились і як? От що цікаво! Вже ж і я не полохливого десятка, пішов би до нього в гості у саме пекло: надокучило отак раз у раз позичати, нехай би дав, іродів син!

 Герасим. Цікаво! Розкажіть, будь ласка...

 Герасим. Сміливі, сміливі ви, куме, з вами і не такі діла можна робить.

Савка. Ха! Чого там бояться? Страшно тілько без грошей, а з грішми, сказано ж, і чорт не брат.

Герасим (набік). Треба це на ус закрутить.

Савка. Куме! Та, може ж, таки найшлася б у вас там яка сотняга? Позичте! Батьком буду величать.

Герасим. Що його робить? Коли дасте п'ять процентів, то я поділюся з вами, так уже, для кума.

Савка. П'ять?.. Та що маєш робить... І за це велике спасибі, давайте.

Герасим. Ідіть з Богом. Треба Романа сина знайти, хай до Пузирів збирається, може, хоч сватовство якусь прибиль принесе! Романе!...(виходить)

Додаток 4.  ВІДЕО

Герасим і Невідомий.

Невідомий. Здрастуйте вам!

Герасим. Здрастуй. (Набік.) Той самий жид... аж мороз поза шкурою пішов. Ну що?

Герасим. Приніс?

Невідомий. Є.

Герасим (зітхнув). Показуй.

Невідомий (оглядається кругом, загляда у вікно, потім виймає гроші, все нові, несе до столу, розклада на столі). Теперечки пізнавайте, почтенний, де тут фальшиві, а де на-стоящі?

Герасим (довго розгляда, придивляється на світ). От так штука! От так штука! Не вгадаю! (Розгляда.) Не вгадаю!

Невідомий (знову зазира у вікно). І ніхто не вгадає. Я присягну на Біблію, що всякий прийме! Ето робота первий сорт. Ми не робимо такой дряні, як другі... їх роблять у англичан, і англичанин їх возить, а я у нього — агентом.

Герасим. Ну й зроблені, ну й зроблені — прямо насто-ящі, і не кажи... Як дві каплі води, всі однакові... руб — руб, три — три — однаковісінькі! Покажи ж, будь ласка, котра фальшива?

Невідомий. Оце одна — руб, а це друга — три.

Герасим. Оці-о? Оці? Та ти давай мені таких грошей хоч лантух — прийму. Як же ти їх розбираєш?

Невідомий. Ми?.. Ето секрет. Нащо вам усе знать? Товар нравиться — візьміть, не нравиться — не беріть.

Герасим. Ну, так! У мене де такі візьмуться? Хіба дав хто, справді? Ану, глянь. (Показує свої гроші.)

Невідомий (розгляди). Как нема, коли є!.. От одна трьохрубльовая, от друга... Хе-хе-хе! Ето усе нашгей фабрикі.

Герасим. Свят, свят, свят! Та ти брешеш?

Невідомий. Побей меня бог.

Герасим. Диво! От так штука! Оце, кажеш, фальшиві? Це я взяв від Жолудьова приказчика. Виходить, їх і у Жолудя доволі є... Он як люде багатіють.

Невідомий. У нас порядок; фірма почтенная, товар з Лондона прямо ідьот в кожаних мішках; єжелі возьмете, то скажіть, скілько вам нужно, — я буду телеграму пускать у Адессу, і англичанин сам вивезеть їх на нашу станцію.

Герасим. Розпалилась до них моя душа... Сто тисяч візьму!

Невідомий. Нехай вам бог помогає! А коли вивезти?

Герасим. Сьогодня у нас субота... У понеділок можна?

Невідомий. Можна, зачем не можна — усе можна!

Герасим. А ці дві бумажки ти дай мені, — може, я пробу зроблю: куплю на них що-небудь.

Невідомий. Навіщо, коли у вас свої є... А между прочім, візьміть. Так у понєдєльнік увечері ви будете на вокзалі у тому місці, де для мужчін і для дам, — розумієте?

Герасим. Розумію.

Невідомий. Прощайте. (Іде.) Дай вам бог з моєї легкої руки зробиться міліонером!

Герасим. Спасибі!..ОООО піду гляну на хазяйство!....

Додаток 5. ВІДЕО

Стук

Герасим і Параска.

Параска. Що ти затіваєш, скажи на милость божу?

Герасим (злякано). А ти почім знаєш?.. А тобі яке діло?

Параска. Хоч би ж сказав, пораявся...

Герасим. Звідкіля вона довідалась?! Знай свою діжу, а у мої діла носа не тикай!.. Іди собі, іди, не заважай мені думать.

Параска. Та ти на старість щодня дурніщий робишся.

Герасим. Не чіпляйся! У мене в шапці більше розуму, ніж у тебе в голові.

Параска. Та з великого розуму в дурний заходиш! Що це ти затіяв — женить Романа на Пузирівні? Не хочу я нікого за невістку, опріч Мотрі. Сам казав, що будеш її сватать; діти полюбились, я до неї привикла, вона — до мене; дівка красива, здорова, зна всі порядки: коло птиці, коло свиней, коло корів — одно слово, хазяйка біля всього.

Герасим. Мені треба невістку з приданим, з грішми.

Параска. Тьху! Звели мені коней запрягти.

Герасим. Навіщо?

Параска. У церкву поїду з Мотрею.

Герасим. Ще що вигадай! До церкви можна й пішки піти, тут недалеко — три верстви.

Параска. Туди три та назад три, то вже шість.

Герасим. Люде в Київ ходять за чотириста верстов, а ти не хочеш потрудиться для божого дому й шість верстов, — ай-ай-ай, а ще й богомольна!

Параска. Що ж, тобі більше коней жаль, ніж жінки?

Герасим. Скотина гроші коштує, вона цілий тиждень робить на нас, а в неділю, що мала б відпочить, — гони в церкву. Це не по-божому і не по-хазяйськи.

Параска. Та й я ж цілісінький тиждень на ногах і роблю не покладаючи рук.

Герасим. То ти, а то коняка... Ти собі робиш, а коняка тобі.

Параска. Та чи ти ж з розумом? Всяке знає, що ми хазяїни неабиякі, а я буду тьопаться стільки світу пішки до церкви.

Герасим. Ото-то бо й є, що хазяїни, і кожний скаже, що це по-хазяйськи: скотинка одпочива, а хазяйка пішки. Іди, іди, Параско, пішки. Бог прийме твої труди... а коні одпочинуть — завтра робота...

Параска. Сором людям в очі дивиться!! А бодай ти пропав зі своїми кіньми разом.(виходить)

Додаток 6. ВІДЕО

Входить тихо Герасим, а за ним Савка, несе на плечах здоровий мішок з кожі.

Савка. І одходить од грошей не хочеться, так би й держався за мішок. (Вийшов.)

Входе Параска.

Параска (тихо). Старий!

Герасим. Ой! (Кида свиту на мішок і заступа мішок спиною.) Ти чого, навіжена, сновигаєш? Геть пішла!

Параска. Та не гвалтуй, божевільний! Я зараз піду. Тут діло дуже важне, таке, що треба тобі зараз сказать, бо щоб після гірше не вийшло.

Герасим. Яке там діло?

Параска. Жид прибігав до тебе...

Герасим. Який? Коли? Чи не скочив з поїзда?

Параска. Та з якого поїзда? Опам'ятайся, чого ти такий збентежений? Жид Гершко, що за землю Смоквинова з тобою балакав.

Герасим. Тьфу!! Ну?

Параска. Казав, щоб ти був в обідню пору у Смоквинова з грішми, бо Жолудь землю перекуповує.

Герасим (ненароком глянув на мішок). Ха-ха! Чорта лисого перекупе.

Параска. Що там ти привіз, чого ховаєшся від жінки? Покажи!

Герасим (несамовито підступи до неї). Я тебе попитаю! Я тобі покажу... я... я... тебе уб'ю... Я тебе задавлю, коли будеш лізти у вічі! Геть пішла!

Параска одступає за двері.

Параска. Тю, тю! Одсахнись... Єй-богу, з ним якась причина, — треба бути насторожі. (Вийшла.)

Герасим, а потім Савка.

Савка. Ну, куме, нігде нічичирк! Давайте мені моє, та, поки глуха північ, я собі піду.

Герасим. Куме, де ви дінете таку силу грошей? Нехай у мене будуть на схові.

Савка. Ні, так не буде, я знайду, де своє сховать, а ви ховайте своє.

Герасим. Візьміть собі яку тисячу, бо зараз попадемось, а решту через год.

Савка. Куме!.. Давайте моє мені... З мене печінка мало не витрусилась, поки це діло скінчилось

Закривають вікна свитами.

Герасим. То вам п'ять тисяч?

Савка. Десять... десять... кажу вам, десять... не розпалюйте мене!

Герасим. Та не кричіть-бо! Беріть, беріть десять... (Набік.) Щоб тебе за печінку взяло. (Вийма з мішка пачки по тисячі, навхрест оперезані бумагою, а кум розгляди.) Оце одна, а це друга, а це третя...

Савка. Стривайте... куме, гляньте...

Герасим. А що?

Савка. Та це не гроші, це чистісенька бумага.

Герасим. Як?!

Савка. Чиста бумага! От так машину підвела жидівська голова, тілько на трьох пачках спереду і ззаду наклеєні гроші, а то все чиста бумага.

Герасим (хвата пачки одну за другою, перегляда). Бумага!.. Обманив!.. Куме, він же гроші давав, я сам бачив! (Хвата знов бумажки, розрива і кида.) Сама бумага... чистісенька бумага!.. (Несамовито.) Ха-ха-ха!.. Сто тисяч!! Ха-ха-ха!

Савка. Отже збожеволіє! Куме, заспокойтесь; що з воза впало, те пропало.

(Герасим озирається, хватає пояс на лаві і біжить з хати.)

Куме, куме! Куди ви? Господь з вами! Схаменіться, що з воза впало, те пропало.

Входе Параска.

Савка і Параска.

Параска. Що тут таке? Боже мій милостивий, кажіть, куме, куди він побіг, чого він так галаснув?

Савка. Сором признаться. Гляньте: оце добро ми купили за п'ять тисяч.

Параска. Як?

Савка. Так. Обманив жид: дав чистих бумажок замість грошей. А може, то й не жид був, може, нечиста сила перекинулась в жида і отуманила нас так, що ми не роздивились і прийняли бумагу чисту за гроші.

Параска. А господи, господи! Бач, яке нещастя скоїлось; чула моя душа, що з ним щось недобре діється. Та чого ж він побіг?

Савка. Я й сам до пам'яті ніяк не прийду, всередині все колотиться.

Голос: "Поможіть, рятуйте!"

Савка вибігає і заносить на плечах Калитку.

Параска. Що з ним, що з ним, скажіть на милость божу?

Савка:Повіситися хотів.... Гляньте — дише.

Герасим поворушився і спазматичне в себе потягнув воздух.

Підводять Герасима, він ще потягнув у себе воздух і і витирає піт.

Параска (плаче). Старий, старий!

Герасим. Де я? (Спазми.)

Савка: Пийте воду. (Подає.) Що з вами? Що це ви вигадали? Хай вогнем все горить!

Герасим (закльовується воздухом). Ой... ой!..Видурили п’ять тисяч…..

Параска: Бризкайте водою.

Бризкають. Герасим піднімається.

Герасим. Обікрали... ограбили... Пропала земля Смоквинова! Нащо ви мене зняли з вірьовки? Краще смерть, ніж така потеря! (Ридає.)

Ведуча: Герасим Калитка стає жадібним, байдужим і жорстоким. Мова у п’єсі йде про рублі 1899 року. Саме заради них Калитка йде на все.

Ведучий: Отже, драматург попереджає про небезпеку брудних грошей, якi калiчать душi, руйнують споконвiчнi уявлення про добро i зло, спотворюють мораль.

Ведуча: А як сьогодні не помилитись, тримаючи в руках гривні? Чи вміємо ми розрізняти справжні  гроші і фальшиві?

Додаток 7. ВІДЕО

Ведуча: Гроші – це перепустка до здійснення наших мрій. Вони важливі й потрібні нам, адже дають можливість придбати бажане. Проте замислимось: чи все на світі можуть дати нам гроші? Чи існує те, що за їхньою допомогою неможливо отримати?

Ведучий: На жаль, гроші мають велику владу над людьми. І щоб не підкоритися цій силі, головне  -- розуміти, що гроші не можуть бути центром життя, до них слід ставитися як до способу втілення мрій, а не робити з них, власне, саму мрію.     

Ведучі:

1.За гроші можна купити годинник ... (але не час).

2.За гроші можна купити книгу ... (але не мудрість).

1.За гроші можна купити будинок ... (але не сім'ю).

2.За гроші можна купити ліки ... (але не здоров'я).

1.За гроші можна купити розваги ... (але не щастя).

2.За гроші можна купити цілий континент ... (але не Батьківщину).

Ведуча: Тому не соромтесь заробляти гроші, накопичувати, витрачати! Не соромтесь бути розумними, працелюбними та успішними!

Ведучий: Але не забувайте сумлінно вчитися, самостійно заробляти, допомагати слабшим, поважати працю батьків, які забезпечують вам комфортне життя!

Разом: І ви будете справжніми та щасливими!

Додаток 8.ТАНЕЦЬ /пісня групи ABBA «Money, Money»/.  https://www.youtube.com/watch?v=3fZHyqP_ca8