Урок літератури рідного краю у 8 класі М. Вінграновський. «Ходімте в сад. Я покажу вам сад…», «Літній ранок»

Урок літератури рідного краю у 8 класіМ. Вінграновський. «Ходімте в сад. Я покажу вам сад…», «Літній ранок», «Ластівко біля вікна…»

‹#›Микола Вінграновський – один із найяскравіших представників гуманістичної поезії. Провідна риса поета –яскраво виражене національне світосприйняття. https://www.youtube.com/watch?v=Gs. Soom_5 Y4 Y&ab_channel=9vister. Природа — це джерело віри у вічне. Людина, що живе, оточена красою природи, — і сама стає красивою. Доведіть, що природа є джерелом натхнення для поета

Микола Вінграновський і Миколаївщина Ранні роки Миколи Вінграновського проходили на Миколаївщині, письменник народився 7 листопада 1936 року у селі Богополя, зараз це територія сучасного міста Первомайськ. Батько письменника Степан Миколайович Вінграновський походив із села Кумарі, що на Миколаївщині, працював столяром. Матір Вінграновського – Зінаїда Олександрівна походила із села Стара Корениха, сьогодні Миколаївська область. У 1933 році сім'я Вінграновських переїхала в село Богопіль, недалеко Первомайська, де і народився майбутній письменник, загалом у Степана Миколайовича та Зінаїди Олександрівни було 4 дітей. Зінаїда Вінграновська стала взірцем для свого сина, вона дуже любила розповідати історії, читати книги, любила свою Батьківщину. Про важливість матері у формуванні особистості письменника свідчать його спогади, саме матері Микола завдячує, тим що в роки голодомору він зміг вижити. Образ матері письменник пронесе крізь свій творчий шлях. Батько Вінграновського все життя чесно трудився і його образ у творчості письменника постав, як воїна-хлібороба. Освітній шлях майбутнього письменника розпочався в період румунсько-німецької окупації. У 1941 році Микола Степанович йде в нульовий клас в селі Кумарі. Після закінчення війни з фронту повернувся батько, матеріальне становище сім'ї покращилося і Вінграновські знову перебралися жити у село Богопіль. Саме у Богопільській школі Микола Вінграновський продовжив своє навчання і в 1955 році, закінчив десятирічну школу Богополя № 17.15.03.2023‹#›

Життєвий і творчий шлях Миколи Вінграновського Закінчивши сільську середню школу, навчався в Київському інституті театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого на акторському відділенні. Нa особисте запрошення видатного кінорежисера і письменника О. Довжен­ка Вінграновський вступив до Всесоюзного державного інституту кінемато­графії у Москві, який закінчив 1960 року. Працював кінорежисером на Київ­ській кіностудії їм. О. Довженка. Перші поетичні публікації Вінграновського з'явилися 1957 року. У квіт­ні 1961 року «Літературна газета» опублікувала велику добірку його творів. Наступного року побачила світ перша книжка Вінграновського «Атомні пре­люди». Етапами творчого зростання стали для нього збірки «Сто поезій» (1967) та «Поезії» (1971). У 80-х роках вийшли книжки «На срібнім березі» (1982), «Київ» (1982), «Губами теплими і оком золотим» (1981). Поезії Вінграновського на тлі тогочасного літературного продукту від­значалися глибиною думки і довершеністю образів. Не випадково відомий літературознавець В. Моренець назвав його «першим з-поміж рівних у пле­яді "шістдесятників"». Важливою подією в українському літературному житті стала поява книжки інтимної лірики Вінграновського «Цю жінку я люблю» (1990), яка відкривалася віршем «Сеньйорито акаціє, добрий вечір...» Пізніше вийшли збірки поета «З обійманих тобою днів» (1993) та «Любове, не прощавай!» (1997). Він також відомий читачеві як автор творів для дітей. Помер Микола Вінграновський 26 травня 2004 року.15.03.2023‹#›

Книги Миколи Вінграновського – це чарівний світ, де легко і просто народжується казка. Вони, як велике величне вікно, через яке вливається навколишнє життя.15.03.2023‹#›

Ластівко біля вікна,Ластівко нашої хати,Що тобі, ластонько, дати: Меду, борщу чи пшона?Ластонько, літа кінець,Діток твоїх би до хати,Я научу їх писати: Небо, Дніпро, горобець... Ластонько, де не літайсь —Мало налітатись вволю: Ще народись та удайсь. В небо, Вітчизну і волю. Так воно в світі і є,Так воно є, щоб літати... Горечко рідне моє,Ластівко нашої хати.15.03.2023‹#›

Що символізує ластівка?ЛАСТІВКА - символ весни і відродження, добра і щастя. Вона - Божа пташка, а тому, вбити її - великий гріх; зруйнувати гніздо-накликати на себе велику біду.15.03.2023‹#›Благословенний той дім, на якому поселиться ластівчина сім’я…Божа благодать на ластівці через те, що в час, коли іудеї розпинали Христа, ластівки крали в них цвяхи. Ластівка-співучасниця долі людини. Повертаючись з вирію, ластівка приносить кохання людям і парування худобі. її не можна брати в руки, бо на обличчі з’явиться ластовиння. Якщо ластівки залишають місцину чи окрему оселю, де вони перебували, то людям слід остерігатись великої біди, наприклад, мору, або руйнівного стихійного лиха. Вважається, що з ластівкою, яка несподівано влітає в хату, прилітає і душа покійного родича. Тому-то з ластівками завжди і всюди треба бути максимально обережним і вдячним за їх присутність.

{B97 DFD8 E-133 B-4 E03-8529-EE33 CA334655}Тема. Ластівка – символ – оберіг рідної хати. Головна думка. Ще народись та удайсь. В небо, Вітчизну і волю. Рід літератури. Лірика Жанр. Вірш Вид лірики. Пейзажна Художні засоби. Анафора (єдинопочаток) «Ластівко… Ластонько… Ластівко…»Риторичне питання Що тобі, ластонько, дати: Меду, борщу чи пшона?15.03.2023‹#›Аналіз (паспорт) вірша М. Вінграновського. «Ластівко біля вікна…»

Ходімте в сад. Я покажу вам сад,Де на колінах яблуні спить вітер. А згорблений чумацький небопад. Освітлює пахучі очі квітів. Я покажу вам сливи на сучках,Що настромились, падаючи мовчки. Затисла груша в жовтих кулачках. Смачного сонця лагідні жовточки. У полі спить зоря під колоскомІ сонно слуха думу колоскову,І сонна тиша сонним язиком. Шепоче саду сиву колискову. То кажани. То кажаниний ряд. Заплутався у сонному волоссі ночі... Ходімте в сад. Я покажу вам сад. Його сумління покажу вам очі.15.03.2023‹#›«Ходімте в сад. Я покажу вам сад»

Персоніфіковані образи літнього саду{B97 DFD8 E-133 B-4 E03-8529-EE33 CA334655}Образ. Персоніфікація. Вітерна колінах яблуні спить Небопад освітлює пахучі очі квітів. Сливи на сучках настромились, падаючи мовчки. Груша затисла … в жовтих кулачкахсмачного сонця лагідні жовточки. Зоря у полі спить … під колоскомі сонно слуха думу колоскову,Тиша сонна … сонним язикомшепоче саду сиву колискову. Кажаниний ряд заплутався у сонному волоссі ночі15.03.2023‹#›Персоніфікація чи уособлення — вид метафори — вираз, що дає уявлення про який-небудь об'єкт, поняття або явище шляхом надання невластивих їм ознак, перш за все — людських рис і якостей.

{B97 DFD8 E-133 B-4 E03-8529-EE33 CA334655}Тема. Розповідь про красу вечірнього саду. Головна думка. Замилування картиною глибокого вечора у саду. Рід літератури. Лірика Жанр. Вірш Вид лірики. Пейзажна Художні засоби. Епітети згорблений чумацький небопад, пахучі очі квітів, смачного сонця, думу колоскову, сонним язиком, сиву колискову, сонному волоссі15.03.2023‹#›Аналіз (паспорт) вірша М. Вінграновського «Ходімте в сад. Я покажу вам сад…»

15.03.2023‹#›Джмелі спросоння — буц! лобами!Попадали, ревуть в траві.І задзвонили над джмелями. Дзвінки-дзвіночки лісові. Повільне сонце на туманіДо проса випливло з води,Де на пташинім щебетанніТинявся малиновий дим. Лиш сонях спав, хоча й не мусив,І ось за те, аби він знав,Важкий ячмінь медовим вусом. Бджолу за лапку лоскотав. У картузах із парусини. Комбайн комбайнові гукав:— То що ж косить?Воно — все синє!Де льон? Де небо? Де ріка?

Природа є джерелом натхнення для поета. В усьому неповторний і талановитий, він написав розкуті, вільні від штампів, дотепні, мелодійні поезії. За своєю формою його вірші іноді нагадують народнопісенну творчість. Наповнюючи її фольклорними образами, письменник уміє підмітити все і про це розповісти, захопити красою навколишнього світу.15.03.2023‹#›

15.03.2023‹#›* Скласти план розповіді «Вінграновський і Миколаївщина»* Скласти паспорт поезії «Літній ранок»* Написати міні – твір «Краса української природи за поезією М. Вінграновського»