План - конспект уроку « Ажурне випилювання як один із видів оздоблення виробів . Інструменти та пристосування для ажурного випилювання».

клас	5АБ
дата

                      план - конспект  проведення уроку з трудового навчання

 

                      УРОК № _____

Тема уроку.   Первинний інструктаж з безпеки життєдіяльності. Ажурне випилювання як один із видів оздоблення виробів .  Інструменти та пристосування  для  ажурного  випилювання.

Організація робочого місця. Правила безпечної роботи та санітарно-гігієнічні вимоги.

Вимоги до конструкційних матеріалів. Прийоми  випилювання. Кріплення пилочки лобзика з використанням пристосувань (за наявності).

Мета уроку: Навчальна : Ознайомити  з правилами внутрішнього розпорядку і загальними правилами безпечної праці під час вивчення варіативного модуля, ознайомитись з технологією ажурного випилювання ,його історичного розвитку.

  Розвиваюча: Розвивати технічний кругозір учнів , моторику рухів, окомір, вміння вправно і безпечно використовувати  інструмент.

 Виховна :Виховувати самостійність, охайність, уважність, бережливе ставлення до обладнання та інструментів.

Тривалість заняття  - 2 год.

Тип уроку -  комбінований.

Матеріально-технічне та дидактичне забезпечення   уроку: вироби виготовлені з використанням технології ажурного випилювання, інструменти та пристосування, зразки конструкційних матеріалів.

ХІД УРОКУ

                  І. Організаційний момент  -  5 хв.

1. Перевірка присутності учнів  на уроці за списком класного журналу.

2. Перевірка підготовленості учнів до уроку (наявність спецодягу,  робочих зошитів,  підручників).

3.Оформлення класного журналу.

4. Призначення  чергових учнів за графіком.

 

ІІ. Повторення попередньо вивченого матеріалу  - (5-10 хв.)

 1. Опитування учнів за вивченим  матеріалом попередніх уроків  :

 

1.  Який матеріал ми називаємо фанерою?
2.  Як і з чого виготовляють фанеру?
3.   Що таке шпон?
4.   Яких правил безпечної праці потрібно дотримуватись при обробці фанери?

 

2. Виправити неточності і помилки; виставити  і оголосити оцінки учням.

 3. Підвести підсумки засвоєння вивченого матеріалу і перейти до вивчення нового матеріалу.

 

                  ІІ. Актуалізація знань та мотивація навчальної діяльності учнів - 2 хв.

 Ми з вами уже навчилися виконувати тренувальні вправи по випилюванні найпростіших виробів із фанери.  На послідуючих уроках при вивчені варіативного модуля ми навчимося  виготовляти вироби більш складні , при цьому навчимося  користуватися  інструментом і необхідним обладнанням, що дуже необхідно для подальшого навчання на уроках  і в подальшому вашому житті.

              

               ІІІ. Вивчення нового матеріалу  -   20 хв.

1.Повідомлення теми та навчальної мети уроку.

1.   Поняття  « АЖУРНЕ ВИПИЛЮВАННЯ»

2.   Матеріали для випилювання.

3.   Інструменти і пристосування  та технологія їх використання.

      4.   Корисні поради.

5.   Правила безпечної роботи.

 

 

1. Ажурне випилювання -  вид декоративної обробки деревини|, при якому намічені на плоскій поверхні узори|візерунки| випилюються за допомогою лобзика або викружної пилки.

Деревина доступний матеріал, її обробка не вимагає складних інструментів. Початківцю - любителю ажурного випилювання необхідно знати, що фанера є |з'ятим матеріалом з якого бажано починати навчання ремеслу. На перших порах необхідно засвоїти хоч би один спосіб випилювання, один спосіб з'єднання деталей.

Що примушує людей, які велику частину часу віддають основній роботі, займатися випилюванням, різьбленням? Займатися творчістю людину спонукає бажання самовиразитися, бажання відобразити в своїх творіннях відношення до навколишнього світу. Не дивлячись на простоту випилювання, зробити найпростішу річ, не просто. Але у будь якому випадку людина робить річ, що прикрашає побут, а головне робить це із задоволенням і бажанням. Багато відвідувачів антикварних магазинів, музеїв з цікавістю із задоволенням розглядають предмети вбрання, старовинні меблі. Людям подобаються вироби, зручні для повсякденного життя і радують своїм зовнішнім виглядом. Все частіше в обробці сучасних меблів зустрічаються елементи ручної роботи. Дуже багато хто бажає мати меблі, предмети домашнього вжитку ||побуту|, які існують |в єдиному екземплярі|примірнику|. Випилювання лобзиком щось близьке до різьблення по дереву. Популярним видом художньої обробки деревини є наскрізне ажурне - випилювання.

Ажурне випилювання – вид декоративної обробки деревини|, при якому намічені на плоскій поверхні узори|візерунки| випилюються за допомогою лобзика або викружної пилки. У пропильному різьбленні декоративність досягається ажурною сіткою.

Основи пропильної різьби -  площинний наскрізний орнамент|. Красиві узори дерев'яних смуг розташованих на фасадах будинків|домів|. Завитки наскрізного рослинного або геометричного орнаментів чудово виглядає на тлі стіни. Найпоширеніший мотив – S - подібний завиток із|із| закрученими кінцями|. Дуже привабливі в пропильному різьбленні (або при випилюванні лобзиком|, пилами) тварини та птахи|. Цікаві мотиви змія, що в давнину був покровитель оселі |вдома|, змій найчастіше набирає вигляду дракона.

У прорізній різьбі частіше використовують плоский орнамент. В техніці прорізної різьби використовують великі розрізи деревини. Виступаючий рельєф різного орнаменту виділяється на дерев’яному фоні. Прорізною різьбою прикрашають меблі та предмети домашнього вжитку. Якщо видалити гладкий фон, на якому розташована прорізна різьба, контури малюнка добре випилюються лобзиком.

•          2.1  Історична  довідка

 

Розвиток художньої обробки деревини тісно пов'язане із спільним|загальним| розвитком українського та російського мистецтва і архітектури. Справжні древніх пам'ятників мистецтва художньої обробки деревини збереглося небагато, тому вивчають їх по літописах, літературних джерелах, фольклорі, зображеннях в живописі і мініатюрі, свідками|посвідкам| іноземців, що відвідували Київську Русь, а також приваблювали пам'ятники народного мистецтва пізнішого часу, які зберегли традиційні форми під впливом стійких соціально-економічних, побутових і художніх чинників|факторів|.

Українське мистецтво художньої обробки деревини - явище унікальне, таке, що подарувало світу|світу| прекрасні архітектурні пам'ятники, екзотичне| різьблення, чудове|чудове| побутове мистецтво. Воно сходить до мистецтва древніх|стародавніх| слов’ян|, що селилися з першого тисячоліття| н.е. по берегах Дніпра|, Волги, Дону|, озера Ільмень. На стінах слов'янських святилищ замальовувались|зображали| люди, птахи|птахи|, звірі, які, за свідченням літопису, здавалося|видавалося|, «володіли» життям. Язичницькі релігійні уявлення древніх|стародавніх| слов'ян зумовили широке використання, особливо в декоративно-прикладному мистецтві, міфологічних образотворчих мотивів (фантастичні звірі, жіночі фігури поряд з|поряд із| кіньми та ін.).

Деревина, як будівельний матеріал, має такі якості як: добра теплоізоляція, водопроникність, невелика щільність, гарний природній колір та різновиди малюнка текстури, зручність обробки.

Існували різні способи художньої обробки деревини, але найпоширенішою була різьба. Різьбу по дереву використовували і в інших ремеслах. Так при прикрашенні тканини способом набивки, ручним друкуванням фарбою по тканині, використовували менери – дерев’яної дошки з вирізаним узором. Керамічні плитки з рельєфним узором виготовлювали за допомогою дерев’яних форм. Дерев’яні «друковані» дошки використовували для приготування печива.

Майстри художнього обробітку деревини мали велику фантазію, чудовим знанням матеріалу, відчуття прекрасного, що і дозволяло їм в кожній своїй роботі – від величавого храму до дерев’яної ложки – створювати шедеври мистецтва.

•            2.2  Матеріалі  та  їх  властивості.

Деревина — основний матеріал для столярно-мебльового виробництва. З неї виготовляють фанеру, яку широко застосовують у народному господарстві i побуті.

Для виготовлення меблів, навчальних приладів, технічних моделей, іграшок використовують клеєну фанеру. Для виготовлення виробів із використанням ажурного випилювання, технічних моделей використовують переважно тонку фанеру – в 3 – 5 шарів.

Фанерою називають плоскі листи, склеєні з тонких пластин деревини. Фанера використовується як столярний матеріал.

Фанера, залежно вiд способу виготовлення, буває стругана, пиляна i лущена. Стругану фанеру виготовляють струганням чи зрізуванням тонких листів деревини з колоди ножем, який рухається прямолiнiйно, насуваючись на колоду. Залежно вiд текстури деревини фанера поділяється на радіальну, напiврадiальну, тангентальну і тангентально-торцеву.

Лущений шпон виготовляють на спеціальному лущильному верстаті. Щоб надати деревині більшої пластичності, колоду пропарюють чи проварюють. Потім її вставляють мiж шпинделями лущильного верстата. Паралельно осі колоди в супорт верстата вставляють довгий плоский ніж, який підводиться до колоди, що обертається, і зстругує з неї тонку нескінченну стрічку — шпон. Створюється таке враження, що колода ніби розкручується, як рулон.

Пиляна фанера утворюється вiд розпилювання колоди на тонкі пластини.

Клеєну фанеру виготовляють, склеюючи кілька листів шпону. Для склеювання беруть непарне число листів шпону: три, п’ять, сiм i т. д. Склеюють так, щоб у суміжних листах волокна були розмiщенi перпендикулярно одні до одних. Це надає більшої мiцностi фанері в усіх напрямах.

За якістю фанера поділяється на такі сорти: водостійка, особливо міцна, личкувальна, багатошарувата. Вологість клеєної фанери повинна дорівнювати 12—15%. Водостійкість фанери визначається водостійкістю клею, яким вона склеєна. Для більшої водостiйкостi фанеру покривають галалiтом чи іншою пластмасою або водостійкою хiмiчною сполукою. Фанера при невеликій вазі має значну мiцнiсть як у поперечному, так і поздовжньому напрямах. Вона значно мiцнiша, ніж дошка такої самої товщини, i має велику пружність.

Маючи такі якості, фанера як виробничий основний i допоміжний матеріал знаходить дедалі більше застосування в промисловості. У школі використовують переважно тонку фанеру, у три-п’ять шарів.

  2.3  Інструменти та  пристосування для роботи з фанерою.

Для прямолінійного різання фанери використовують ножі, пилки, стамески, а для криволінійного — лобзики. Лобзик — це пилка, ширина полотна якої дорівнює 1—2 мм. Рамка лобзика являє собою дугу, виготовлену з дерева  або металу. На кінцях дуги є затискні пристрої для регулювання натягу полотна. Один кінець її закінчується пристроєм для надівання ручки лобзика. Є ще лобзики з ножним приводом i електролобзики.

        Підставна дощечка для   випилювання лобзиком

 

                                                                                                                               Електричний лобзик:  

   1 – електричний двигун;

   2 – розпилювальний столик;

   3 – пилочка;

   4 – гвинти кріплення пилочки;

   5 – всмоктувальна трубка для відведення   відходів;

    6 – корпус лобзика;

    7 – оброблювальна заготовка;

    8 – стіл.

                                                       

 

Для випилювання з фанери i тоненьких дощечок використовують лобзикові пилочки з м’якої сталi. Вони легко гнуться i не ламаються. Це найбільш придатні пилочки для молодших школярів, зокрема тоді, коли вони ще не набули досвіду в пилянні лобзиком.           

 

 Пилочки  для роботи з лобзиком

Для роботи лобзиком потрiбнi ще: підставна дощечка у вигляді ластівчиного хвоста розміром 100 х 200 мм, завтовшки 15 - 20 мм; струбцинка дерев’яна або металева, до якої прикріплюється підставна дощечка для закріплення на кришці робочого стола; шила для просвердлювання в фанері отворів, крізь які просовуються лобзикові пилочки або дрилі з свердлами; кілька напилків i рашпіль для оброблювання виробів; плоскогубці, молотки, кілька надфiлiв та iн. (додаток 2.).

Корисні поради

                                                                    Шпон і фанера

Для початківців, що займаються випилюванням лобзиком, єдиним матеріалом є фанера. Але з набуттям досвіду виникає необхідність у виборі фанери певної товщини і необхідної породи деревини.

Фанера — це штучний деревний матеріал, що складається з трьох або більше листів шпону (мал. 1), у більшості випадків з непарною кількістю шарів.

Шпон — тонкий шар деревини, який зрізується ножем спеціаль­ного верстата з колоди, попередньо пропареної в гарячій воді.

Шпон, з якого виготовляють фанеру, буває струганий або луще­ний. Струганий шпон отримують при зрізуванні з колоди тонкого шару спеціальними механічними ножами (мал. 2а). Товщина зрізано­го шару деревини коливається в межах 0,4—1 мм залежно від породи деревини, а ширина становить 60—120 мм.

Лущений шпон — тонкий шар деревини у вигляді стрічки, що зрі­зується з круглої колоди по спіралі на спеціальних лущильних верста­тах (мал. 26). При цьому колода здійснює обертальний рух, а ніж — поступальний по відношенню до осі обертання колоди. Лущений шпон у переважній більшості застосовується при виготовленні клеє­ної фанери.

Клеєну фанеру виготовляють з непарної кількості листів березово­го, букового, вільхового і соснового шпону, склеєних білковими або синтетичними клеями. Фанера на білкових клеях має марку ФБ; фане­ра середньої водостійкості на карбамідних або альбуміно-казеїнових клеях — марки ФК і ФБА; фанера з підвищеною вологостійкістю, склеєна фенолоформальдегідними клеями, — ФСФ.

За кількістю шарів фанеру поділяють на три -, п'яти - та багатошарову. Зовнішні шари фанери називають сорочками, а внутрішні — серединни­ми. Сорочки поділяють на лицьову, що має кращий зовнішній вигляд, меншу кількість вад деревини та дефектів виробництва, і зворотну.

За товщиною листів фанеру поділяють на тонку — завтовшки 1,5—2 мм; середню — 2,5; 3,0; 4,0; 5,0 і 6,0 мм та товсту — 8, 9, 10 і 12 мм. Товщі листи клеєної фанери називають фанерними плитами. Товщину листа фанери вимірюють біля кантів посередині кожної біч­ної сторони листа; середнє значення цих вимірювань вважається но­мінальною товщиною.

За якістю деревини і обробки сорочок, а також виготовленням усієї фанери в цілому її поділяють на сім сортів: А, А., АВ, АВі, В, ВВ і С. Зворотний бік сорочок звичайно на один сорт нижчий від лицьо­вого.

Завдяки міцності, пружності, малій схильності до жолоблення і розтріскування, добрій гнучкості і відносній легкості фанера широко застосовується в столярній справі, меблевому і тарному виробництві, як будівельний матеріал. Нині промисловість випускає багато видів високоякісної і спеціалізованої фанери, що має ті чи інші додаткові якості та властивості.

Лицювальна фанера являє собою звичайну клеєну фанеру, що має одну або дві сорочки з деревини цінних порід, наприклад дуба, горіха, груші. Лицювальну фанеру випускають двох марок: ФОБ і ФОС, пер­ша з них виконана на білкових клеях, а друга — на смоляних. За якіс­тю деревини і виготовлення лицювальна фанера ділиться на три сор­ти: 1, 2 і 3-й.

Лакована фанера — березова, вкрита нітролаком за спеціальною технологією, що забезпечує створення гарної, водостійкої і значною мірою вогнестійкої плівки. Застосовується в електроприладах, радіо­апаратурі, для внутрішнього оздоблення залізничних вагонів та кора­бельних кают.

Бакелізована фанера — листовий матеріал, утворений з кількох шарів березового шпону, вкритих тонким шаром термореактивної смоли і склеєних між собою. Така фанера дуже міцна, водо - і вогне­стійка, має високі діелектричні властивості. Промисловість випускає бакелізовану фанеру трьох марок: ВФС, БФВ-1, ІБФВ-2.

До спеціальних сортів належать:

• тепла фанера, яка має низьку тепло - і звукопровідність завдяки наявності спеціального заповнювача між листами;
• дахова фанера, обклеєна з одного або двох боків толем;
• вогнестійка фанера, просочена антипіринами;
• ксилотек — фанера, вкрита з одного або двох боків азбоцементом, що надає їй високої вогнестійкості, водо і кислотостійкості;
• армована фанера, обклеєна з одного або двох боків металевими листами, тощо.

Найбільш зручною і придатною для випилювання є авіаційна бере­зова фанера. Її товщина — 1; 1,5; 2; 2,5; 3 та 4 мм. Вона міцна, шари надійно склеєні. Зовнішні шари фанери відшліфовані й не мають де­фектів поверхні.

Початківці використовують переважно березову фанеру. Вона найчастіше буває в продажу. Вибираючи фанеру, необхідно звернути увагу на колір зовнішнього шару і на міцність склеєних шарів. Най­кращий колір березової фанери — світло-жовтий з рожевим відтін­ком. Березова фанера легко обробляється, а вироби з неї міцні і краси­ві. Перевірити міцність склеювання можна, відпилявши з краю листа смужку завтовшки 2—4 мм. Якщо шари таких смужок важко підда­ються розшаруванню, це означає, що лист фанери проклеєний добре.

Значно рідше в продажу можна зустріти букову фанеру. Але тільки вона є незамінним матеріалом при випилюванні складних і витонче­них орнаментів. Деревина такої фанери щільніша за березову, тому працювати з нею важче.

У будівельній справі іноді застосовується фанера з м'яких порід деревини {сосни, ялини, вільхи). Така фанера погано піддається оброб­ці лобзиком, вимагає значної уваги при випилюванні.

Якщо в магазині фанери немає, можна використати фанеру з різ­них тарних ящиків, у які упаковуються промислові вироби.

Шліфуванням  називається обробка поверхонь зрізуванням найдрібніших опуклостей абразивами, тобто матеріалами, які своїми чис­ленними гострими гранями зрізують найтонший шар виробу і таким способом забезпечують високу чистоту і точність обробки. До шліфу­вальних матеріалів у столярній справі належать: шпіфувальна шкур­ка, пемза, крокус, віденське вапно, трепел.

Шліфувальна шкурка — це міцний папір або бавовняна тканина з наклеєними зернами абразиву.

Залежно від застосованого абразиву шліфувальні шкурки бува­ють: скляні, кремінні, кварцитові, наждачні, корундові. Для шліфу­вання деревини застосовують, головним чином, скляні, кремінні та кварцитові шкурки, найкращі з яких — кремінні."Наждачні й корундо­ві шкурки утворюють дрібний темний пил, який забруднює поверхню виробу.

Залежно від розміру зерен абразиву шліфувальні шкурки розрізня­ють за номерами. Номер шкурки визначається кількістю отворів на одиницю довжини дротяного сита. Наприклад, шкурка № 100 має на­сипку із зерен абразиву, який був просіяний через сито, що має 100 отворів на дюйм, за поздовжнім і поперечним розміщенням дротин. Промисловість випускає шліфувальні шкурки таких номерів: 12, 16, 20, 24, 36, 46, 60, 80, 100, 120, 140, 170, 200, 280.

Вибираючи шліфувальну шкурку, слід виходити з потрібної чи­стоти поверхні і характеру роботи. Щоб обробляти поверхню упо­перек волокон перед фанеруванням (замість цинублення), рекоменду­ється застосовувати шкурки № 12,16,20; для зняття прогинів — №24, 36, 46; для початкового шліфування струганих поверхонь — № 46, 60 і 80, а заключного — № 100 і 120. Для шліфування після місцевого шпаклювання застосовують шкурки № 46, 60 і 80; для шліфування першого шару суцільного шпаклювання — № 100 і 120, а для шліфу­вання суцільного шпаклювання як заключного, а також для зняття ворсу — № 120 і 140. Заґрунтовану поверхню і перше лакофарбове покриття шліфують шкурками № 120, 140, 170. Наступні шари лако­фарбових покриттів, за винятком останнього, шліфують шкурками № 170, 180. При шліфуванні під полірування застосовують шкурки № 200, 280. Криволінійні поверхні шліфують також абразивними по­рошками в натуральному вигляді та у вигляді паст, у яких абразивні часточки зв'язані між собою маслом або іншими речовинами.

Пемза — дуже легка, пориста, губчасто-ніздрювата піноподібна вивержена гірська порода, яка використовується як шліфувальний ма­теріал. У столярній справі застосовується як натуральна (природна), так і штучна пемза. Остання більш однорідна і забезпечує рівномірні­шу обробку поверхонь. Виготовляють штучну пемзу випалюванням суміші каоліну, крейди, піску та польового шпату.

У виробництві пемза застосовується кусками й у вигляді порошку, головним чином, для обробки лакофарбових покриттів. Промисло­вість випускає пемзовий порошок марок 2-П і 2-Ш середньої і високої твердості, просіяний через сито з 1700 отворами на 1 см², і марок 3-П та 3-Ш такої самої твердості, але просіяний через сито, що має 3300 отворів на 1 см². Для шліфування олійних та спиртових лакофарбових покриттів застосовують порошок марки 3-П, для нітропокритів  2-Ш і 3-Ш.

Коли працюють сухим пемзовим порошком, через його велику ру­хомість важко рівномірно обробити поверхню. З цієї ж причини ви­трачають порівняно багато пемзи. Зручнішим, ефективнішим й еконо­мічнішим є мокре шліфування, за якого порошок змочують водою, скипидаром, гасом або емульсією з води і гасу (у співвідношенні 1:1).

Для тонкого шліфування іноді застосовують пемзові бруски. Для їх виготовлення беруть 54 % за масою пемзового порошку і 46 % бджо­линого воску. Порошок висипають у розплавлений віск, добре пере­мішують і суміш виливають у змащені жиром прямокутні формочки.

Крокус — це порошок оксиду заліза жовтогарячого кольору. Штучний крокус дістають, прогартовуючи в печах залізний купорос із хлористим натрієм. Застосовується подрібнений крокус як абразив для обробки деревини, полірування металів, скла та інших матеріалів.

Віденське вапно — термічно оброблений доломіт, що надходить на виробництво у вигляді крихких білих кусків з раковистим зламом або як однорідний білий порошок.

Трепел — осадкова гірська порода, яка включає найдрібніші час­тинки кремнезему з домішкою глинистого матеріалу.

Віденське вапно, трепел та інфузорна земля (найдрібніші частинки кремнезему) входять як складові частини до шліфувальних паст.

 

Для дуже тонкої обробки поверхонь дерев'яних виробів застосову­ють так звані лощильні матеріали: кінський волос, морську траву, хвощ, деревну стружку, луб, лико.

Найкращим лощильним матеріалом є хвостовий кінський волос як найбільш пружний і жорсткий. Перед використанням волос рекомен­дується прокип'ятити у воді.

Морська трава — висушені довгі тонкі стебла і листя прибереж­них морських водоростей. Трава не повинна мати плісняви та непри­ємного гнильного запаху.

Хвощ — загальновідома рослина, на стеблах якої виділяються дуже дрібні кристалики кремнію. Для лощення застосовується як су­хий, так і змочений.

Деревна стружка, яку застосовують для лощення, не повинна міс­тити сторонніх включень, бути сухою і не дуже смолистою.

Луб, лико, що застосовується для лощення, дістають із стовбурів молодої липи, його помірно висушують.

Якщо невеликий дерев'яний брусок обмотати смужкою шліфу­вальної шкурки так, щоб вона закрила брусок з усіх боків, і закріпити канцелярськими кнопками , то таким бруском легко і зручно шліфувати рівні поверхні .  Можна використовувати для шліфування саморобні циклі, які складаються з набору лез для гоління.

 

IV. Закріплення нових знань і вмінь учнів -   5хв.

 

1. З чого виготовляють фанеру?
2. Які ви знаєте види шпону?
3. Яка фанера найбільш придатна для випилювання лобзиком?
4. Чому для випилювання лобзиком використовують фанеру, а не деревно-волокнисті плити (ДВП)?

      5. Як краще дібрати фанеру для роботи?

      6. Для чого необхідно шліфувати поверхню фанери?

      7. Які ви знаєте види шліфувальних матеріалів?

      8. Які саморобні пристрої використовують для шліфування?

 

V. Практична робота -  ( 35 хв)

 

 

   Завдання :  1. За декількома зразками визначити фанеру що потрібна для роботи .

                      2. Підготувати необхідні пристосування для шліфування фанери

  мета роботи: 1. Закріпити знання учнів отриманні на уроці.

                        2. Навчитися використовувати ці знання в своїй практичній діяльності. Підготувати необхідні пристосування для подальшої  роботи.

 

                    а)  Проведення ступного інструктажу

                    б)  Проведення поточного інструктажу

                    в)  Проведення інструктажу з БЖД.

                    г)  Надання необхідної допомоги в роботі

                   

                        Підведення підсумків практичної роботи.

Проводиться аналіз проведення роботи, вказуються недоліки, демонструються кращі роботи.   

Виставляються і мотивуються оцінки.

     

IV.  Підведення підсумків сьогоднішнього заняття -   5хв.

 

•       Що  Ми  вивчили на сьогоднішньому  уроці?

 

 Оцінювання відповідей учнів . Мотивація оцінок: - 5 хв.

Виставлення оцінок в журнал і в щоденники. Оцінки виставляються індивідуально, з урахуванням якості і повноти відповідей.

  V.    Прибирання робочих місць та приміщення  майстерні.

VІ.    Домашнє завдання -       Повторити вивчений матеріал на попередніх уроках  . Вивчити матеріал за темою уроку.   Підготуватися до наступного уроку: « Способи випилювання, . Способи з’єднання деталей.  Технологія ажурного випилювання».

 

Урок закінчено.