Криворізька спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №74
Криворізької міської ради Дніпропетровської області
План-конспект майстер класу з теми: «Декоративне оздоблення предметів побуту в техніці «штампування»».
Підготував:
Вчитель ОТМ
Лазоренко Ірина
Володимирівна
2019 н.р.
План конспект майстер-класу з теми: «Декоративне оздоблення предметів побуту в техніці «штампування».
Мета: Ознайомити учнів з декоративним народним розписом; дати початкове освоєння прийомів розпису; розвивати уміння створювати візерунки з елементами декоративного розпису: закріплювати порядок утворення найпростіших візерунків і орнаментів; виховувати інтерес до народного мистецтва; розвивати в учнів інтерес до сприйняття декоративно-прикладного мистецтва та вміння аналізувати, порівнювати й розпізнавати різні його види та практично використовувати у повсякденному житті.
Обладнання: репродукції творів декоративного оздоблення тканини, акварельні або гуашеві фарби, банка з водою, ганчірка, шаблони сорочок, пензлі.
Хід майстер-класу
І. Привітання. Об’єднання в групи. Організаційний момент.
ІІ. Мотивація навчальної діяльності.
Слово вчителя:
Демонстрація видів образотворчого мистецтва.
Демонстрація останнього виду.
ІІІ. Повідомлення теми і мети.
Одним з видів оздоблення тканини також була вибійка.
Вибійка (вибивання, набійка, пейстра, пейстря, друкування, мальованка, димка, синильниця)– це декорування тканини шляхом друку на полотні різноманітних візерунків і орнаментів за допомогою спеціальних різьблених дощок, форм, дерев’яних кліше, верстатів, тощо. Ця техніка була популярна серед бідного сільського населення України, вона дозволяла зробити тканину, схожу на фабричну, нанести будь-який малюнок, менш трудомістким способом ніж, наприклад, вишивка, що значно полегшувало працю жінок. З вибійчаної тканини шили спідниці (димки), фартухи, хустки, рушники, наволочки (рис.1).
Рис.1
Полотно або клали поверх змащеної фарбою дошки, а зверху прокочували валком, або навпаки, вкриту шаром фарби різьблену дошку клали на полотно, придавлювали другою дошкою і били довбнями, щоб взялася фарба. Найчастіше виробляли монохромну вибійку, якщо використовували декілька кольорів, орнамент робили поетапно, використовуючи для кожного кольору окрему дошку.
Був і інший спосіб друкування малюнку - за допомогою вапна. Розчин вапна наносили на різьблену дошку, друкували орнамент, а потім занурювали тканину в діжку з розчином фарби. Тло тканини забарвлювалося, а орнамент під шаром вапна залишався не зафарбованим.
Нажаль, на початку ХХ сторіччя з появою великого вибору доступної фабричної тканини техніка вибійки повністю зникла з побуту.
Чи є місце для вибійки в сучасному світі серед величезного розмаїття натуральних та штучних тканин з усього світу з простими та екзотичними візерунками, різних кольорів та відтінків? Так, безперечно є! Доказом цього служить відродження цього давнього виду мистецтва, спалах цікавості до нього, появи майстрів вибійки, які відроджують та поширюють це мистецтво, таких, як Оксана Білоус та Володимир Маркар’ян.
Речі з використанням вибійчаної тканини можуть стати окрасою будь-якого інтер’єру, привнести в нього цікавий акцент, родзинку, зробити його неповторним (Рис.2).
Рис.2
ІV. Практична робота.
Рис.3
V. Демонстрація робіт, аналіз та оцінювання.
Кожен учень виходить, демонструє та вивішує роботу на дошці.
Демонстрація робіт учнів 7-В.
VІ. Підсумок майстер-класу.
Творчих Вам успіхів!